Травматичний токсикоз змодельовано експериментально шляхом тривалого розчавлювання м'яких тканин стегон щурів. Функціональний стан (ГГНС) визначено за рівнем кортикостерон-реалізуючого фактора, АКТГ, 11-ОКС у надниркових залозах та плазмі крові, а також кортикостерону, альдостерону і дезоксикортикостерону в тканинах печінки та нирок. У результаті дослідження встановлено важливу роль ендотоксемії в патогенезі розладнань ГГНС у явищах шоку. Показано, що ендогенна інтоксикація підсилює викид до крові нейромедіаторів та гормонів. Разом з тим вона пригнічує процеси їх біосинтезу. Під час шоку розвивається недостатність надниркових залоз. Зниження утилізації стероїдних гормонів тканинами обумовлює також позанадниркову недостатність. Остання відображає факт розвитку поліорганної недостатності. Блокування пускових факторів певним чином і підтримка (або протезування) органів, які втягнуто в поліорганну недостатність, мають важливе практичне значення для ефективного лікування постраждалих.

Розглянуто динаміку змін лейкоцитозу та лейкоцитарного індексу інтоксикації у хворих з важкими ускладненнями калькульозного холециститу, а також деякі особливості клінічного перебігу соматичних захворювань у діабетиків. Всебічно досліджено вплив триовіту та триметазидину на нефро- та гепатотоксичність парацетамолу. Вивчено досвід використання кавінтону у комплексній терапії хворих з легенево-серцевою недостатністю та легеневою гіпертензією. Запропоновано сучасні методи хірургічного лікування шлунково-тонко-товстокишкових нориць. Наведено результати операції пересічення поверхневої скроневої артерії у комплексному лікуванні деяких захворювань сітківки та зорового нерву. Проаналізовано лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози локальною мікрохвильовою термотерапією.

Висвітлено питання сучасного фізіологічного та патологічного акушерства, частково - перинатології. Велику увагу приділено актуальним проблемам тератології, плацентарної недостатності, недоношеної вагітності, гестозу, акушерської кровотечі, психосоматичній діагностиці та лікуванню. Описано сучасні методи обстеження гінекологічних хворих. Розглянуто специфічні та неспецифічні запальні захворювання і новоутворення жіночих статевих органів, захворювання молочної залози. Визначено особливості розвитку репродуктивної системи та її порушення, розлади менструальної функції, вірильні та нейроендокринні синдроми. Наведено методику основних гінекологічних операцій.

Наведено основні відомості про будову тіла людини. Розглянуто з точки зору онто- і філогенезу в порівняльному і функціональному плані апарат руху та опори, внутрішні органи, залози внутрішньої секреції, серцево-судинну та нервову системи, органи чуття. Розширено відомості про анатомію зубів, щелеп, м'язів, кровопостачання, іннервацію голови.

Наведено дані літератури щодо антиестрогенної терапії хворих на рак молочної залози (РМЗ), які проаналізовано на основі власного досвіду. Доведено, що впровадження в практику антиестрогенів тамоксифену (ТАМ) і тореміфену (Фарестон) суттєво змінило тактику гормонотерапії (ГТ) у разі РМЗ. Фарестон є антиестрогеном II покоління, що зберігає позитивні властивості ТАМ - антиестрогену I покоління, і є більш безпечним щодо канцерогенної та побічної дії.

Узагальнено погляди на проблему аутоімунних тиреопатій. Дано сучасні уявлення про патогенетичні механізми їх розвитку, особливості еволюції лікування. Описано умови фізіологічної та патофізіологічної дії низьких температур на рівнях організму та клітин. Наведено дані про патогенетичність та ефективність локальної кріодеструкції щитовидної залози як методу лікування аутоімунного тиреоїдиту.

Висвітлено соціальну структуру, дохристиянські святилища і божества населення Північної Буковини ХІІ - ХІІІ ст. Розглянуто становище єврейського населення регіону за умов першої та другої російських окупацій (1914 - 1915 рр.), товариський рух та українські учительські товариства на Буковині, діяльність відомих буковинських діячів і дослідників (В.С.Залозецького, О.Кандиби, М.Поповича, М.Куєка та ін.). Особливу увагу приділено етнографічним аспектам, у т.ч. особливостям традиційної культури німців Буковини, традиціям заготовлення ткацької сировини наприкінці ХІХ - першій половині ХХ ст., а також опису деяких обрядів різних поселень місцевості.

За результатами 12-річного обстеження учасників ліквідації аварії на ЧАЕС і населення різних груп нагляду встановлено, що основою біологічних ефектів малих доз іонізуючого випромінювання є системні гомеостатичні реакції, що ініційовані радіохімічними, вільнорадикальними процесами, мембранними та ядерними змінами з наступними реакціями напруження та виснаження нервової, ендокринної, імунної, кровотворної систем. Основною причиною порушення стану організму за дії малих доз опромінення є стресасоційовані хронічні непухлинні захворювання центральної, периферичної нервової, ендокринної, серцево-судинної, дихальної та травної систем. Стохастичні ефекти проявляються у збільшенні кількості пухлин щитовидної залози.

Розглянуто сучасні дані з питань термінології, структури і фізико-хімічних властивостей, біосинтезу і метаболізму, біологічної ролі глікопротеїдів та їх вуглеводних компонентів в організмі ссавців. На підставі багатолітніх клініко-експериментальних досліджень проаналізовано взаємозв'язки між тиреоїдним статусом і метаболізмом глікопротеїдів та їх похідних в організмі людини і тварин. Наведено результати встановлених деяких додаткових впливів нейрогуморальних факторів на зміни вмісту окремих глікопротеїдних компонентів у сироватці крові. Оцінено кількісні зміни вмісту досліджуваних тестів у крові з метою їх практичного застосування в діагностиці та прогнозі дисфункцій щитовидної залози. Теоретично обгрунтовано можливі принципово нові функції окремих глікопротеїдів і гліканів у біосинтезі тиреоїдних гормонів у щитовидній залозі. Визначено подальші шляхи і перспективи досліджень у даній сфері сучасної фізіології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.453-3

Рубрики:

Пухлини паратиреоїдної залози

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено гормональні та імунні показники хворих на післяопераційний гіпотиреоз до та в різні терміни після алотрансплантації кріоконсервованої тканини щитовидної залози. Відзначено тривалий клінічний ефект трансплантації, нормалізацію гормонального тиреоїдного статусу. Не виявлено специфічного впливу алотрансплантації на імунний статус організму реципієнта.

Досліджено вплив димексиду та гомогенатів гіпофіза на секреторну функцію клітин культури надниркових залоз новонароджених поросят. Встановлено, що клітини в різні строки культивування зберігають функцію секреції гормонів з максимумом секреції на п'яту добу. Димексид у 10 -й концентрації пригнічує секрецію кортизолу, а у 3-5 -й - стимулює.

Висвітлено етіологію, патогенез, симптоми, діагностику, особливості лікування та профілактики хвороб підшлункової залози, нирок і сечових шляхів, системи крові, нервової та імунної систем, обміну речовин, ендокринних органів, шкіри молодняка, птиці та хутрових звірів. Досліджено випадки кормових отруєнь. Наведено класифікацію різних хвороб. Описано причини та механізми розвитку ендокринних хвороб. Викладено загальні принципи діагностики отруєнь токсинами кормів і кормових домішок.

Установлено, что гипоксическая тренировка крыс, подвергнутых хроническому воздействию внешнего или внутреннего облучения, не влияя на уровни 11-ОКС в плазме крови и интенсивность базальной секреции глюкокортикоидов изолированными надпочечниками облученых животных, способствовала восстановлению их реактивности на действие тропного гормона italic.

Доведено, що згодовування фосфогіпсу бичкам на відгодівлі вплинуло на збільшення наднирників, підшлункової та щитовидної залоз, яке супроводжувалось відповідною структурною перебудовою в них.

З'ясовано, що під час згодовування молодняку свиней консервованого вологого зерна пшениці, збагаченого селеном та вітаміном E, спостерігалось збільшення товщини стінки і серозно-м'язової оболонки в кардіальній зоні шлунка, зменшення їх в пілоричній, а також існувала тенденція збільшення маси печінки, підшлункової залози та зменшення маси і довжини тонкого відділу кишечника у порівнянні з контролем.

Доведено: згодовування консервованого та збагаченого вітаміном E й амонізованого зерна кукурудзи вплинуло на зменшення маси щитовидної та підшлункової залоз, що супроводжувалось відповідною структурною перебудовою в даних залозах.

Згодовування модифікованої браги молодняка великої рогатої худоби у кількості 2 кг на голову за добу протягом 4 місяців відгодівлі призводило до зниження рівня каріоплазми в усіх зонах наднирників у 1,5 рази, а тривале її згодовування сприяло збільшенню кількості каріоплазми в клубочковій і пучковій зонах. У ендокринній частині підшлункової залози після 4 місяців відгодівлі всі морфометричні показники зменшувалися, а за умов тривалого згодовування досліджуваної браги розміри панкреатичних острівців, кількість і об'єм ядер у них зменшувались.

Изучены изменения показателей кардиодинамики у больных раком грудной железы в ранний период после завершения лучевой терапии. Установлено, что после завершения терапии у больных раком грудной железы проявляется кардиодепрессорный эффект, диагностируемый эхокардиоскопически по изменению показателей внутрисердечной гемодинамики и сохраняющийся, по крайней мере, в течение 2 месяцев.

У результаті хронічного R-опромінювання щурів (тривалість 1,5 місяця, сумарна доза 0,38 Гр) розвиваються "приховані" зміни глюкокортикоїдної функції НЗ, що виявляються лише за умов фізіологічного навантаження: рівень глюкокортикоїдів у крові та їх базальна секреція ізольованими наднирковими залозами не змінені, тоді як реактивність залози на дію АКТГ in vitro знижена. Більш тривале хронічне R-опромінювання щурів (до 8 або 15 місяців, сумарні дози відповідно 8,45 і 15,84 Гр) призводить до глибшого пригнічення глюкокортикоїдної функції надниркових залоз, зниження рівня базальної секреції 11-ОКС ізольованими НЗ та реактивності на АКТГ in vitro, а при тривалості опромінювання 15 місяців - і до зниження концентрації глюкокортикоїдів у крові. Зменшення базальної секреції 11-ОКС ізольованими наднирковими залозами тварин, підданих дії хронічного R-опромінювання впродовж 8 та 15 місяців, супроводжується деполяризацією МП АКЦ пучкової зони кори цих залоз.