Досліджено й описано макрообразну структуру поетичного твору, релевантну для його інтерпретації, доперекладного аналізу, перекладу та аналізу якості його результату. Опрацьовано метод дослідження поетичного оригіналу та його перекладу за допомогою схеми макрообразної будови твору. Поетичний твір трактовано як макрообразне утворення, що складається з автосемантичних, синсемантичних і субсемантичних образів, адекватне відтворення яких відображає єдність змісту та форми вірша в перекладі. Підтекст поетичного твору кваліфіковано як складову його макрообразної структури, що підлягає відтворенню в перекладі, досліджено способи його творення та відтворення в перекладі. Запропоновано до введення в науковий обіг низку термінів, за якими стоять явища, що є індикаторами повноцінності перекладу.

Здійснено комплексне дослідження функціонування структурно-семантичних типів вторинної номінації у французькій мові періоду Преціозності (XVI - XVII ст.). Запропоновано новий критерій типізації вторинних номенів згідно з їх приналежністю до граматичного чи лексико-семантичного рівня мови. Вирізнено структурні (займенниковий, іменниковий, прикметниковий, прислівниковий, дієслівний (простий, комплексний) і пропозитивний) і семантичні (стилістична анафора, метафора, метонімія, перифраз) типи вторинної номінації у текстах французьких письменників і поетів-преціозників (збірка "Le Grand Dictionnaire des Precieuses" А. Бодо, листи Мадам де Лафайєт і Мадам де Севіньє, новели Мадам де Лафайєт, сонети П. де Марбефа, В. Вуатюра, К. де Мальвіля, поема М. де Скюдері). Ідентифіковано способи творення преціозних вторинних номенів у французькій художній літературі періоду Преціозності, серед яких найпродуктивнішою є семантична транспозиція. Визначено 5 груп концептосфер, які послужили джерелами для преціозної вторинної номінації. Схарактеризовано вплив соціокультурного простору періоду Преціозності на становлення граматичних норм французької мови, представлено стислий огляд суспільно-політичної ситуації у Франції XVI - XVII ст. Проаналізовано передумови виникнення періоду Преціозності, описано основні напрями розвитку французької мови того часу.

Вивчено наукову проблему мовної еволюції в аспекті історичної динаміки мовних процесів у лексико-семантичній системі середньоанглійської мови на загальнометодологічних засадах системології, сучасної системної лінгвістики і часткових принципах системно-функційної історичної лексикології в ракурсі діалектичної єдності системної стабільності функціонування словникового складу і його розвитку у проявах загальних тенденцій мовної еволюції й універсальних законів діалектики внаслідок впливу різнорівневих чинників і підпорядкування мовній детермінанті. Створено методологію системно-функційної історичної лексикології як нового напряму лінгвістичного пошуку, розширенні аналітичного і методичного апарату сучасної системної лінгвістики розробкою методичного алгоритму системно-функційної реконструкції розвитку лексико-семантичної системи. Отримано нові результати, суттєві для теорії мовної еволюції, теорії мовних змін, теорії сучасної системної лінгвістики, теорії мовної інтерференції, сучасної теорії англійської мови і вирішення питань систематизації лексичного складу, його функційної диференціації, узусу, деривації, варіювання і функційної асиміляції лексичних запозичень.

Обґрунтовано необхідність уведення до наукового обігу семіотичної наратології терміна "лінгвокогнітивний сценарій наративу"; розроблено методологічну базу для конструювання лінгвокогнітивних сценаріїв художнього наративу Наталі Саррот та Алена Роб-Грійє. Розкрито семіотичні механізми взаємодії смислоутворювальних компонентів лінгвокогнітивних сценаріїв наративу письменників-новороманістів; визначено домінантні засоби вираження фокалізації в лінгвокогнітивних сценаріях наративу Н. Саррот; ідентифіковано домінантні засоби вираження аспектуальної перспективи в лінгвокогнітивних сценаріях наративу А. Роб-Грійє. Установлено закономірності й відмінності в семіотичній конфігурації композиційних і семантичних компонентів лінгвокогнітивних сценаріїв наративу художніх текстів письменників періоду Нового роману.

Розглянуто основні категоріальні характеристики та лінгвістичні особливості сучасної англомовної відеолекції як нового жанру наукового дискурсу. Дослідження здійснено в руслі нового функціонально-енергетичного підходу до дослідження фонетичних явищ, із використанням якого встановлено та описано роль просодичних засобів у здійсненні мовленнєвого впливу.

Вивчено поетонімну опозицію як комплекс власних назв художнього тексту, поєднаних смисловим зв'язком, який виникає на основі відношень між позначуваними цими іменами віртуальними референтами - об'єктами і суб'єктами художньої дійсності. Висвітлено типологічні особливості поетонімної опозиції в художніх текстах, що належать до української, російської, англійської, німецької, французької та іспанської лінгвокультур, виходячи зі структурного та семантичних параметрів типологізації. Виокремлено типи поетонімних опозицій за структурним параметром, за ступенем контекстуальної зумовленості, за експліцитністю / імпліцитністю та за характером референтів, що становлять опозицію, а також проаналізовано залежність між типом поетонімної опозиції та історичним періодом створення художнього тексту.

Уперше теоретично обгрунтовано, розроблено й експериментально перевірено методику навчання усного послідовного перекладу (УПП) у галузі відновлювальної енергетики (ГВЕ) з урахуванням готовності студентів до навчання УПП та особливостей компонентного складу перекладацької компетентності (ПК), а саме: узагальнено теоретичні результати досліджень вітчизняних та іноземних науковців щодо складових ПК і виокремлено компетентності, які сформовані до початку навчання УПП і ті, які формуються під час навчання; проаналізовано особливості готовності студентів до навчання УПП і визначено модель УПП. Удосконалено критерії оцінювання УПП і перекладацької ситуації загалом. Подальшого розвитку набуло дослідження наукового дискурсу німецької мови та проаналізовано понятійну базу у ГВЕ з метою створення навчальних словників, структурної подачі та повтору навчального матеріалу в межах навчальних модулів і врахування поступового наростання рівня складності текстів.

Обґрунтовано теоретико-методичні засади методики навчання студентів магістратури усного перекладу у зовнішньоекономічній сфері, які реалізовано в концепції формування фахової компетентності усного перекладача, що включає зміст і структуру фахової компетентності усного перекладача, типологію і систему вправ для навчання послідовного перекладу у зовнішньоекономічній сфері, модель організації навчання здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти послідовного перекладу у зовнішньоекономічній сфері. Запропонована концепція ґрунтується на засадах суб'єктно-синергетичного, когнітивного та компетентнісного підходів, кожен з яких формує певну професійну якість перекладацької особистості, урахуванні вимог до сучасного усного перекладача, специфіки та функцій його діяльності у зовнішньоекономічній сфері, новітніх досягненнях методики навчання перекладу. Теоретично обґрунтовано методичну систему формування фахової компетентності усного перекладача у послідовному перекладі у зовнішньоекономічній сфері, яка відповідає кінцевим цілям навчання, має єдину структуру формування перекладацьких навичок, умінь і здатностей, побудована на типових ситуаціях реальної професійної діяльності й організована відповідно до виокремлених етапів перекладацької діяльності. Представлено систему вправ із певною послідовністю їх виконання на трьох етапах навчання, які відображають послідовність дій усного перекладача у фазі прийняття перекладацького рішення. Система вправ спрямована на розвиток комплексу психолінгвістичних механізмів породження тексту перекладу та відповідає кінцевим цілям навчання усного перекладу магістрів-філологів. Ефективність розробленої методики перевірено під час експериментального навчання, в якому доведено її здатність забезпечити високий рівень формування фахової компетентності усного перекладача у послідовному перекладі зовнішньоекономічної сфери у здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти. Укладено методичні рекомендації для організації процесу навчання за розробленою методикою.

Вперше у методичній науці теоретично обґрунтовано й розроблено систему професійно орієнтованого англомовного навчання студентів технічних спеціальностей закладів вищої освіти (ЗВО) та реалізовано їх у відповідній концепції, яка включає структуру, послідовність і зміст формування міжкультурної професійно орієнтованої іншомовної комунікативної компетентності (МПОІКК) студентів ЗВО технічного профілю. Ієрархізовано принципи формування зазначеної компетентності, визначено метод (конструктивістське комбіноване навчання) та у його межах види експерієнційної навчальної діяльності та моделі організації навчального процесу для кожного етапу навчання англійської мови професійного спрямування у ЗВО технічного профілю. Ефективність запропонованої методики перевірено та підтверджено в ході експериментального навчання. Сформульовано методичні рекомендації щодо використання методу конструктивістського комбінованого навчання англійської мови професійного спрямування студентів технічних спеціальностей, які знайшли своє практичне втілення у навчальному процесі чотирьох закладів вищої освіти.

Виришено проблему формування у старшокласників лінгвосоціокультурної компетентності (ЛСКК) в англомовному читанні на уроках країнознавства. Обґрунтовано й практично розроблено методику формування у старшокласників ЛСКК в англомовному читанні на уроках країнознавства з використанням розроблених навчальних матеріалів. Визначено поняття ЛСКК в англомовному читанні на цих уроках, яку розглянуто як сукупність лінгвосоціокультурних знань, навичок і вмінь, що забезпечують здатність старшокласників орієнтуватися в структурно-смисловій організації тексту з лінгвосоціокультурним потенціалом, розпізнавати, адекватно розуміти та критично інтерпретувати лінгвосоціокультурну інформацію, вміщену в тексті, та готовність випускників профільної школи вступати в міжкультурну комунікацію. Сформульовано й описано склад і структуру ЛСКК в англомовному читанні на уроках країнознавства. Проаналізовано психологічні особливості учнів профільної школи та уточнено зміст формування здатності та готовності до міжкультурного спілкування як компоненту ЛСКК у старшокласників, включаючи спостережливість, сенсибілізацію, зіставлення рідної й іншої культур, аналіз їх відмінностей, рефлексію, емпатію, толерантність, неупередженість та доброзичливість, якими учень школи філологічного профілю повинен оволодіти в освітньому процесі. Проаналізовано посібники з країнознавства, відібрано корпус текстів на основі запропонованих критеріїв. Визначено вимоги до вправ формування у старшокласників ЛСКК в англомовному читанні на уроках країнознавства. Розроблено підсистему вправ для формування у старшокласників ЛСКК в англомовному читанні на уроках країнознавства, а також укладено модель організації навчання на її основі. Створено програму до курсу за вибором "Країнознавство" для 11 класу. Ефективність розробленої методики доведено під час експерименту та підтверджено статистичними методами. Сформульовано методичні рекомендації щодо організації роботи з формування у старшокласників ЛСКК в англомовному читанні на уроках країнознавства.

Виявлено і зіставлено на лінгвокогнітивному рівні номінативних моделей вербалізацію етнокультурного концепту ДІМ карпатського діалектного ареалу на тлі балкано-слов’янського етномовного континууму у площині проблеми взаємозв’язку мови і культури в часі та просторі в антропоцентричній опосередкованості. Зазначено, що дослідження є першим досвідом в ареалогічних дослідженнях, зокрема в карпатистиці та балканістиці, зіставного дослідження ономасіологічних процесів на когнітивному рівні. З метою всебічного вивчення об’єкта на сучасному науковому рівні в авторській концепції засади когнітивної компаративістики екстрапольовані в царину лінгвістичної типології, ономасіології, контактології, ареалогії та лінгвокультурології, що дозволило сформулювати теоретичні підвалини та методологію нового напрямку в мовознавчих студіях - лінгвокогнітивної ареалогії. У результаті семантичного та етимологічного дослідження понад 400 різномовних номінативних одиниць на позначення архітектурних об’єктів виявлено й класифіковано 17 ономасіологічних моделей континууму і 7 - ареалу, на основі яких визначено місце концепту ДІМ у балкано-слов’янській і карпатській картинах світу. З’ясовано, що у взаємовідношенні мови і культури в ономасіологічних процесах в мультикультурному мовному континуумі пріоритетним виявився часовий лінгвальний фактор, а в монокультурному ареалі - просторовий культурний. Доведено, що номінативні моделі - ментальна основа вербальної актуалізації концептів - є надійним релевантним критерієм зіставлення ономасіологічних явищ у мовах та діалектах, диференціації діалектного ареалу в мовно-культурному континуумі, виявлення взаємозв’язку мови і культури у процесі номінації етнокультурних артефактів.

Дисертацію присвячено вивченню просодичних характеристик публічного мовлення акцентуйованих особистостей на матеріалі інавгураційних і програмних промов американських президентів і британських прем’єр-міністрів другої половини XX століття. З’ясовано, що політичним діячам притаманними є чотири типи акцентуацій характеру: демонстративна, застрягаюча, педантична і збудлива. Дослідження публічного мовлення акцентуйованих політиків дозволило встановити інваріантні та варіантні просодичні моделі реалізації ними публічного мовлення.

У лінгвопоетологічному ключі досліджено жанрові особливості англомовних творів гумористичного фентезі крізь призму взаємодії категорій комічного та магічного, що спричиняє виникнення мовно-художнього явища комізму магічного як складника художнього світу розглянутого піджанру фентезі. Встановлено та систематизовано лінгвальні та лінгвокогнітивні механізми реалізації і функціонування форм комізму магічного в романах британського майстра фентезі Т. Пратчетта в мікро- та макропоетологічному аспектах. Виокремлено три текстові рівні, у межах яких виникає комізм магічного: 1) семантичний, де магічні персонажі перетворюються на комічні; 2) оповідний, де в гумористичних ситуаціях магічне зазнає комічних змін; 3) конверсаційний, коли діалоги між персонажами розкривають комічний характер магії. Зазначено, що зміни магічної природи Дискосвіту в бік комізму виникають унаслідок деформації його магічної структури під впливом уявлень реального світу або можливих світів інших художніх творів та актуалізації цієї модифікованої структури в новому текстовому середовищі. Услід за В. М. Топоровим, Л. Долежелом та Ю. М. Лотманом виокремлено два механізми деформації магічного, орієнтовані на створення комічного ефекту: 1) інтеріоризація елементів інших можливих світів простором Дискосвіту за рахунок його ущільнення та внутрішньопросторового зміщення; 2) трансгресія кордонів простору Дискосвіту із застосуванням процедур розтягнення та транспозиції.

У контексті французького літературного "католицького відродження" і світоглядної та поетикальної своєрідності Ф. Моріака здійснено аналіз таких аспектів творчості митця, як основні концепти художньої прози, метафори з точки зору сучасної теорії метафори XX ст. Проведено інтермедіальні дослідження образотворчого мистецтва в руслі "релігійного ренесансу" та тенденційно близьких спрямувань, музичних творів композиторів, які мають нахил до відродження вічних тем. Охарактеризовано французьке "католицьке відродження" у контексті річища естетизації релігії у французькій літературі, а також як частину більш широкого процесу літературного та мистецького християнського відродження. Проаналізовано доробок Ф. Моріака з точки зору використання засобів поетики - оригінальної символіки, психологізму, ідейно-смислових концептів.

Увагу приділено вивченню просодичних ознак ненаголошеного вокалізму на матеріалі інтерферованого англійського мовлення українців з різним рівнем фонетичної компетенції. Ідентифіковано особливості вокалічних систем англійської та української мов. Систематизовано інвентар алофонів ненаголошених голосних в англійському мовленні українців та визначено низку вимовних відхиленьу просодичних ознаках ненаголошеного вокалізму в англійському мовленні українців з різним рівнем фонетичної компетенції. Встановлено типові для англійського мовлення українців просодичні ознаки ненаголошеного вокалізму у різному комбінаторно-позиційному оточенні. Визначено групи слів, у яких виявляється найбільша кількість порушень вимови алофонів ненаголошених англійських голосних.

Представлено новий фоносемантико-психолінгвістичний підхід для встановлення семантико-структурної й асоціативно-функційної типології звукозображальних слів у китайській та українській мовах. Диференційовано терміни "звуконаслідувальні слова" та "звукосимволічні слова" на основі типів їхньої мотивованості. Розроблено комплексну методику зіставно-типологічного й експериментального дослідження звукозображальних слів у китайській та українській мовах. Виявлено 4 семантичні типи ономатопів і 5 структурних типів з їх видами у кожній із досліджуваних мов. Доведено, що ономатопи є знаками іконічного типу, експериментально перевірено міжмовний характер знакового іконізму й експериментально підтверджено наявність універсального звукосимволізму. Схарактеризовано закономірності та відмінності в асоціативно-функційних типах звукосимволічних слів китайської та української мов.

Проведено комплексний аналіз, зроблено теоретичне узагальнення і представлено цілісну картину ролі та особливостей використання фреймів під час перекладу ономатопеїчної лексики японської мови. На ґрунті вже існуючих науково-практичних досліджень роману Х. Муракамі "Хроніка заводного птаха" і текстами його перекладів І. Дзюба та Дж. Рубіна змодельовано центральні фрейми роману, встановлено взаємозв’язок між ними та розкрито причини виникнення "порушених" фреймів під час перекладу.

Висвітлено лінгвосеміотичний підхід до аналізу філософії ритуального танцю амеріндіанців у сучасному англомовному прозовому тексті. Досліджено роль мотивації до вивчення іноземної мови в умовах дистанційного навчання. Розглянуто особливості навчання говорінню італійської мови у музичному ЗВО. Увагу приділено проблему інтуїції у студентів-виконавців музичних ЗВО. Оцінено вплив риторики мовця на харизматичість його особистості. Оцінено фразеологічні одиниці як засоби впливу. Досліджено когнітивно-риторичний аспект міжжанрової трансформації змісту промови в новинному тексті. Розглянуто особливості перекладу неологізмів, які виникли внаслідок світової пандемії Covid-19.

Вивчено структурні, семантичні та функціональні характеристики англіцизмів в іспанському мас-медійному туристичному дискурсі, представленому друкованими журналами про подорожі. Висвітлено теоретичні засади дослідження та розроблено комплексну методику аналізу англомовного лексичного запозичення в іспанському мас-медійному туристичному дискурсі. Установлено дві структурно-семантичні групи англіцизмів: інтегральні та модифіковані, ураховуючи туристичну сферу їхнього функціонування. Розглянуто фонетико-графічну асиміляцію, структурну та семантичну адаптацію англіцизмів. Розроблено тематичну класифікацію англомовних запозичень в іспанському мас-медійному туристичному дискурсі. Визначено мовні та позамовні функції англіцизмів у реалізації комунікативно-прагматичних стратегій сучасного туристичного дискурсу.

Увагу приділено питанням навчання мовленнєвої адаптації майбутніх учителів англійської мови – студентів третіх курсів ВНЗ. Проаналізовано сучасний стан проблеми формування вмінь професійно орієнтованого говоріння в педагогічній теорії та практиці. Досліджено теоретичні передумови формування вмінь мовленнєвої адаптації в майбутніх учителів англійської мови на заняттях із навчальної дисципліни "Практика усного та писемного мовлення англійської мови". Визначено зміст навчання мовленнєвої адаптації майбутніх учителів англійської мови. Конкретизовано та науково обґрунтовано сутність понять "мовленнєва адаптація" та "комплексна мовленнєва адаптація". Виокремлено найбільш ефективні шляхи покращення сприйняття навчальної інформації учнями. Виокремлено принципи відбору навчальних матеріалів, відібрано відповідний навчальний матеріал. Теоретично обґрунтовано та практично розроблено підсистему вправ і модель навчання. Експериментально доведено загальну ефективність розробленої методики, визначено її оптимальний варіант, сформульовано методичні рекомендації щодо навчання мовленнєвої адаптації майбутніх учителів англійської мови.