Обгрунтовано наукові методи створення екологічно безпечного композиційного контактного матеріалу з підвищеною електроерозійною стійкістю для магнітних пускачів. Ресурс експлуатації, надійність та екологічність магнітних пускачів покращується за рахунок використання в них нових розроблених контактних матеріалів на основі срібла. Для визначення типу домішок, що покращують експлуатаційні характеристики контактного матеріалу, було проведено їх класифікацію за характером впливу на контактні властивості матеріалу та обгрунтовано вибір визначених інгредієнтів, згідно з науковими принципами структуроутворення композиційних матеріалів. Проведення багатофакторного експерименту дозволило визначити кількісний склад інгредієнтів, що додаються до срібної матриці, який забезпечує найбільшу електроерозійну стійкість. Порівняльне експериментальне дослідження магнітних пускачів із серійними і дослідними контактними матеріалами на комутаційну зносостійкість показало, що електроерозійна стійкість дослідних контакт-деталей в 1,6.2 рази вища, ніж у серійних. Основні результати роботи знайшли впровадження при промисловому виготовленні контактних систем комутаційних електричних апаратів на вітчизняних підприємствах.

Удосконалено систему векторного керування електроприводом шляхом організації регулювання потокозчеплень ротора та струмів статора за кожною фазою асинхронного двигуна (АД) окремо, що, на відміну від існуючих систем керування, дає можливість налагодження регуляторів відповідно до асиметрії електромагнітних параметрів схеми заміщення та зменшення коливань електромагнітного моменту і теплових втрат електроенергії за рахунок формування асиметричних сигналів завдання на потокозчеплення фаз ротора у відповідності з асиметрією обмоток. Удосконалено метод ідентифікації електромагнітних параметрів АД у складі електропривода з векторним керуванням у передпусковому періоді шляхом завдання тестових впливів на обмотки статора у вигляді синусоїдних напруг низької частоти та визначення міжфазних параметрів схеми заміщення, який, на відміну від існуючих методів, дозволяє визначати взаємоіндуктивність і активні та індуктивні опори кожної фази двигуна окремо, що сприяє врахуванню електромагнітної асиметрії АД при параметричному синтезі запропонованої системи керування. Розроблено методику вимірювань миттєвих сигналів струмів та напруг статора АД у складі електропривода з векторним керуванням, додатковий програмний модуль, що забезпечує програмну реалізацію запропонованої системи керування, а також методику визначення електромагнітних параметрів асинхронних двигунів з урахуванням їхньої асиметрії у передпусковому періоді.

Розглянуто технології гарячого об'ємного штампування складнопрофільних плит профілюванням заготовок асиметричним осаджуванням радіусними штамповими вставками. Проаналізовано основні закономірності формозміни, технологічні та енергосилові параметри деформування циліндричних заготовок асиметричним осаджуванням радіусними штамповими вставками у процесах багатоперехідного штампування складнопрофільних плит на кривошипному гарячештампувальному пресі. Запропоновано підвищення техніко-економічних показників, зниження енергосилових параметрів процесів багатоперехідного гарячого об'ємного штампування складнопрофільних плит на кривошипних пресах з розширенням номенклатури штампованих виробів за рахунок розвитку способів попереднього профілювання заготовок асиметричним осаджуванням опуклими радіусними штамповими вставками.

Досліджено технології кування поковок круглих валів. Визначено закономірності пластичного плину і розвитку напружено-деформованого стану металу, зміни енергосилових і кінематичних параметрів кування. Розглянуто формування мікроструктури та основних показників якості при різних схемах і термомеханічних режимах ковальської протяжки з обкаткою у верхньому пласкому і нижньому радіусному вирізному бойках заготовок з переважно хромомолібденових сталей. Метою роботи є вдосконалення технологічних процесів кування довгомірних валів круглого поперечного перетину в універсальних комбінованих бойках на основі розробки, теоретичних і експериментальних досліджень нових схем протяжки для забезпечення високих показників якості та експлуатаційної стійкості готової продукції, зниження трудомісткості, метало- та енергомісткості технологій.

Подано результати теоретико-експериментального дослідження формування проектно-конструкторської компетентності майбутніх інженерів під час графічної підготовки: на основі вивчення наукових джерел та узагальнення емпіричного досвіду здійснено аналіз графічної підготовки майбутніх інженерів як педагогічної проблеми; охарактеризовано базові поняття дослідження "професійна компетентність", "професійна графічна компетентність", "проектно-конструкторська компетентність"; з’ясовано сутнісні характеристики проектно-конструкторської компетентності, обґрунтовано її структуру; виокремлено педагогічні умови; визначено критерії, показники та рівні сформованості проектно-конструкторської компетентності студентів; розроблено модель феномена, що досліджується; обґрунтовано й експериментально перевірено методику формування проектно-конструкторської компетентності під час графічної підготовки.

Подано результати наукових досліджень із розробки екологічно безпечної технології утилізації міцеліальних відходів біотехнологічного виробництва лимонної кислоти. Встановлено, що накопичення міцеліальних відходів у місцях їх утворення та наступного зберігання спричиняє формування екологічної небезпеки, що виявляється у забруднені компонентів довкілля. Доведено, що міцеліальна біомаса гриба Aspergillus niger за фізико-хімічними властивостями після лужної термообробки 37 % розчином NaOH при 110°С може бути використана в якості вихідної сировини для отримання цінного продукту - амінполісахариду хітозану. Розроблено методику та функціональну схему утилізації міцеліальної біомаси. Наголошено, що використання розробленої функціональної схеми дозволить отримати товарний продукт з низькою собівартістю в порівняні з хітозаном на основі ракоподібних, забезпечити повну утилізацію відходу; ліквідувати поля фільтрації та повернути відчужені землі у цільове використання. Визначено, що за основними параметрами (зольністю, вологістю, вологоутримуючою здатністю, pH, ступенем набрякання) хітозан, одержаний з міцеліальних відходів, не поступається аналогу, виготовленому за класичною схемою. Розроблено спосіб одержання хітозанових плівок з відходів міцеліальної біомаси гриба Aspergillus niger.

Запропоновано вдосконалену інформаційну технологію верифікації показників оптимізації періодичних операційних процесів керованих систем різного призначення. Системно обгрунтовано обрання показника як критерію оптимізації, що забезпечується шляхом вилучення з розгляду тих оцінних показників, верифікація яких виявила неузгодженість у рамках зіставленої ідентифікації еталонних моделей операцій за допомогою локальних критеріїв ефективності. Практичним результатом роботи є вираження можливостей методу верифікації оціночних показників, що потенційно можуть бути використані у якості критерію оптимізації засобами інформаційних технологій, що робить її оперативним засобом експертної діагностики для дослідників на предмет наявності в оцінного показника властивостей ідентифікатора ефективності операцій та операційних процесів. Створений метод дозволяє формалізувати формування відбору оціночних показників та автоматизувати процедуру верифікації за допомогою розробленого програмного комплексу. Отримані висновки грунтуються на результатах наукових і практичних досліджень. Систему впроваджено на підприємствах України, вона знаходиться "оп-lіnе" за адресами: [https://www.dropbox.eom/s/h91f4c0mjxsv3tj/TEST%20avtomat.xls?dl=0], [https://www.dropbox.com/s/ccw6yzlgqe5hq2m/Analisis.exe?dl=0].

Розроблено теоретичні засади і практичні рекомендації щодо підвищення ефективності процесу формування персоналу промислового підприємства. Виконано обґрунтування семантики поняття "процес формування персоналу промислового підприємства" із визначенням його основних етапів. Визначено чинники ефективності процесу формування персоналу промислового підприємства. Систематизовано показники оцінки ефективності процесу формування персоналу промислового підприємства. Узагальнено критерії оцінки ефективності процесу формування персоналу промислового підприємства. Проаналізовано вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на ефективність процесу формування персоналу промислових підприємств на національному та галузевому рівнях. Здійснено оцінку ступеня результативності використання персоналу промисловими підприємствами Донецької області. Обґрунтовано систему управління ефективністю процесу формування персоналу промислового підприємства. Розроблено модель комплексної діагностики ефективності процесу формування персоналу промислового підприємства. Розраховано прогнозні сценарії підвищення ефективності процесу формування персоналу машинобудівних підприємств Донецької області.

Розв'язано актуальну науково-практичну задачу: підвищення рівня екологічної безпеки сельбищних територій в умовах розвитку зсувних процесів шляхом реалізації системи інженерних протизсувних заходів. Проаналізовано розвиток досліджень проблем зсувних процесів та застосування протизсувних заходів та конструктивних і регіональних особливостей реалізації протизсувних заходів. Проаналізовано перспективи використання багатотонажних золошлакових відходів ТЕС як перспективного матеріалу для практичної реалізації інженерних протизсувних заходів. Розглянуто методологічні основи екологічної безпеки в умовах розвитку екзогеодинамічних процесів. Запропоновано методику дослідження екологічної небезпеки від розвитку екзогенних геологічних процесів, розглянуто структуру природничо-техногенних чинників виникнення та розвитку екзогенних геологічних процесів. Приведено класифікацію чинників екологічної небезпеки геологічного середовища. Запропоновано стратегію оцінювання ефективності інженерних заходів для мінімізації екологічної небезпеки від екзогенних геологічних процесів. Проведений моніторинг стану геологічного середовища Київської промислово-міської агломерації та Середнього Придніпров'я із позицій розвитку зсувних процесів. Проаналізовано розвиток зсувних процесів у м. Києві, на ділянках району Київського водосховища, у районі Канівського водосховища. Досліджено динаміку розвитку зсувів та ступеня ураження зсувами території. Розглянуто методи інженерного захисту протизсувних процесів та застосування промислових відходів для їх реалізації. Проналізовано стійкість геологічного середовища до природних, техногенних та природно-техногенних чинників зсувних процесів. Розглянуто перспективи використання золошлакових сумішей для реалізації протизсувних інженерних заходів: в складі композицій для будівництва контрфорсів, утримуючих призм чи підпірних стінок та використання золи виносу для укріплення ґрунтів. Проведене теоретичне обґрунтування та наведений приклад практичного застосування загальної геофільтраційної моделі для прогнозу зміни гідрогеологічних умов досліджуваної ділянки у зв’язку із реалізацією протизсувних заходів - розташуванням суцільних стінок під фундаментами за контуром будівель або сітки паль глибокого занурення.

Дисертаційна робота присвячена розробці напрямів та методів модернізації кадрового забезпечення машинобудівних підприємств на маркетингових засадах в умовах дискретного процесу виробництва. У роботі з’ясовано змістовне навантаження поняття «кадрове забезпечення» машинобудівного підприємства з урахуванням маркетингового підходу. Синтезовано специфічні риси кадрового забезпечення машинобудівних підприємств у контексті поєднання просторово-часових та технологічних детермінант. Побудовано інструментарій діагностики кадрового забезпечення машинобудівних підприємств. Визначено кореляцію кадрового забезпечення відповідно до потреб виробництва. Типізовано посади за ознаками «вектор руху» та «інтенсивність руху». Оцінено професійно- кваліфікаційну відповідність якостей працівника потребам роботодавця шляхом визначення інтегрального показника професійно-кваліфікаційної відповідності. Впроваджено дискретний підхід до кадрового забезпечення машинобудівних підприємств, що дозволило розрахувати кадрову потребу відповідно до портфелю замовлень. Здійснено моніторинг якостей наявного персоналу відповідно до потреби та запропоновано заходи щодо забезпечення їх відповідності потребам виробництва

Увагу приділено підвищенню рівня екологічної безпеки звалищ твердих побутових відходів (ТПВ) шляхом запровадження удосконаленої технології компостування харчової складової ТПВ. Зазначено, що оскільки до 40 % ТПВ відноситься до органічних відходів, що легко розкладаються, вилучення цієї частини відходів зі звалищ за рахунок компостування та перетворення відходу на вторинний матеріальний ресурс дозволить суттєво зменшити екологічне навантаження фактично розміщених і потенційно запланованих звалищ на довкілля. Проведено ідентифікацію й оцінку екологічних аспектів функціонування звалищ ТПВ, визначено механізм формування екологічної небезпеки під їх впливом. Здійснено аналіз та оцінку рівня екологічної небезпеки з використанням системи комплексних показників, що характеризують ймовірність виникнення та ступінь екологічної небезпеки. Розроблено алгоритм управління екологічною безпекою звалищ ТПВ, де об'єктом управління є морфологічний склад відходів, які здатні до метаногенезу та є основним джерелом утворення парникових газів і виникнення аварійної ситуації. Оцінено емісію парникових газів, визначено обсяги метаноутворення на території звалища, визначено ступінь їх зниження через упровадження комплексної системи компостування харчової частини ТПВ із внесенням мікробіологічних або мінеральних добавок. Для удосконалення технології компостування харчової складової ТПВ обґрунтовано внесення до компостної суміші мінеральних або мікробіологічних добавок, що приведе до активації мікробної активності на початкових стадіях процесу. В ході експерименту досліджено абіотичні, біотичні та показники зрілості одержаного компосту. Доведено, що процес дозрівання компосту при внесенні мінеральної добавки прискорюється в 2,2 разу за термофільних умов і в 1,4 разу - за мезофільних, а процес дозрівання компосту при внесенні мікробіологічної добавки прискорюється в 3,3 та в 2,1 разу відповідно. Реалізація удосконаленої технології компостування харчової складової ТПВ дозволить суттєво зменшити обсяги відходів, що складуються, викиди парникових газів, в тому числі метану, й одержати органо-мінеральне добриво високої якості як кінцевий продукт переробки.

Вирішено наукову задачу збільшення ефективності процесу ударно-хвильової обробки лому твердих сплавів з їх подальшим відновленням на основі вибору схеми детонуванні бризантної вибухової речовини, обґрунтування її режимних та конструктивних параметрів, встановлення залежностей взаємодії з подрібнюваною масою та удосконалення технології виробництва ріжучого, руйнуючого й формотворного інструменту з вольфрамокобальтових і вольфрамонікелевих сплавів зі значною економією стратегічної сировини шляхом прямої регенерації вторинної сировини без використання термохімічних і металургійних методів. Розглянуто та проаналізовано врахування впливу ударно-хвильової обробки лому твердих сплавів з їх подальшим відновленням без використання термохімічних і металургійних методів та заощадження вольфраму і кобальту, як стратегічних матеріалів. Отримані аналітичні залежності та результати чисельного інтегрування дали змогу визначити зв’язок параметрів ініціювання плоских і циліндричних поверхонь і встановити нелінійність взаємозв’язку параметрів при ініціюванні вибухом плоских і циліндричних поверхонь за інших рівних умов. Розроблено математичну модель розрахунку геометричних параметрів циліндричних і плоских пристроїв обробки тиском з урахуванням створеної розрахункової моделі пористого середовища, що складається із суміші двох або декількох матеріалів. Показано, що вплив навантаження на реакційну здатність порошків істотно підвищує внутрішню енергію, яка значно прискорює процеси компактування і спікання порошків, при цьому зростає хімічна активність. Виявлені явища алотропічних перетворень при механічному здрібнюванні лому твердих сплавів енергією вибуху бризантних ВР, що дало змогу виготовляти тверді сплави з підвищеними фізико-механічними характеристиками. Набула подальшого розвитку технологія помелу подрібненої крупки твердого сплаву, яка відрізняється запровадженим методом підвищення ефективності помелу подрібненої крупки твердого сплаву за рахунок встановлення критеріїв її крупності, що дозволило зменшити тривалість процесу помелу крупки. Розроблено промислову високоефективну технологію виробництва ріжучого, руйнуючого і формоутворювального інструменту з вольфрамокобальтових і вольфрамонікелевих сплавів шляхом прямої регенерації вторинної сировини без використання термохімічних і металургійних методів, яка захищена патентом України та патентом Німеччини. Розроблено, досліджено та виготовлено вперше новий твердий сплав, одержаний переробкою відходів конверсійного вольфрамнікелевого сплаву з додаванням кобальту. Показано принципову можливість використання ударно-хвильової обробки, як фізичного фактору, що стимулює процеси руйнування порошкових виробів будь-якої конфігурації, з метою одержання високоякісного порошку для подальшого формування, спікання й виробництва інструмента різного призначення. Проведені в роботі теоретичні та експериментальні дослідження були використані для виготовлення партій інструменту з вперше розробленого нового твердого сплаву. Промисловими випробуваннями встановлено, що тривалість процесу помелу порошку, обробленого вибухом, більш ніж в 20 разів менше порівняно з існуючою технологією помелу, що сприяє зниженню енергоспоживання процесу подрібнення тільки по одному агрегату на 7,75 МВт. Беззбиткова робота ділянки забезпечується при обсягах продажів 11 тон в рік. При зниженні цін на готову продукцію на 10 - 20% збільшенні витрат на основні матеріали на 20 - 50% рентабельність продукції досягає рівня 60 - 70%. Технологія принципово відрізняється від існуючих високими техніко-економічними показниками, продуктивністю, малої енергоємністю і екологічною чистотою. Запропоновано екологічно чисту технологію переробки надтвердих матеріалів, металокерамічних складових застарілої військової техніки і різних видів боєприпасів.

Надано аналіз методів підвищення зносостійкості деталей гірничого обладнання. Обґрунтовано актуальність досліджень щодо підвищення зносостійкості деталей гірничого обладнання, що пов'язано з тим, що на сучасному етапі фізична зношеність виробничих фондів гірничо-металургійного комплексу України становить 25 - 70 %. Надано аналіз чинників, які впливають на міцнісні показники поверхневого шару деталі, що зміцнюється. Знайшло підтвердження положення про те, що приріст зносостійкості поверхневого шару деталі буде найбільшим при граничному значенні рівномірної деформації. Аналітичне значення граничної рівномірної деформації визначається з урахуванням динаміки зміцнення. Розрахунок параметрів навантаження при вибуховому зміцненні виконано з використанням рівнянь стисненого ударною хвилею металу й умови Чепмена - Жуге. Описано послідовність вибору методу підвищення зносостійкості деталей. Встановлено вид зношування для конкретних виробничих умов. Основною причиною зносу деталей гірничого обладнання є процеси пластичного відтискування, тендітного викришування, мікро- і макродряпання. Резерви підвищення зносостійкості деталей, зміцнених вибухом - оптимізація параметрів процесу зміцнення і розробка комбінованих технологій обробки. Запропоновано метод комбінованого зміцнення зубів ковшів екскаваторів. Метод включає зміцнення накладним зарядом і зміцнення ударними хвилями від зіткнення з пластиною, що метається. Розроблено схеми процесів, що забезпечують високу продуктивність зміцнення зубів ковшів екскаваторів. Стримувальним чинником вибухового зміцнення є наявність у металі дендритної структури з орієнтованих карбідів голкоподібної форми. Визначено шлях усунення цієї структури при вибуховому навантаженні. Надано метод розрахунку параметрів навантаження для зміцнення та одержання відливки із заданою структурою та фізико-механічними характеристиками. Дослідження можуть бути використані при оптимальному проєктуванні процесів зміцнення пластичним деформуванням і штамповки деталей, що працюють в умовах інтенсивного зносу і знакозмінних навантажень.

Робота спрямована на розв’язання важливого науково-технічного завдання розвитку і вдосконалення технологічних процесів витягування циліндричних деталей з листових заготовок для забезпечення економії матеріальних і енергетичних ресурсів. Розвинуто математичну модель розподілу деформацій та напружень на витяжному ребрі матриці, що дало змогу більш точно врахувати сили тертя між заготовкою та інструментом під час витягування без притискання, а також виявити основні чинники процесу, які впливають на розподіл поля напружень в осередку деформації. Розроблено метод розрахунку інтервалів штампування без притискання на підставі рішення рівняння Бесселя. Це дало можливість визначити критичну товщину заготовки, за якої починається втрата стійкості з виникненням складок, і виявити чинники технологічного процесу, що впливають на хвилястість у фланці. При цьому запропоновано врахування початкової анізотропії, а також зміцнення металу заготовки. Запропоновано новий спосіб витягування з поетапним розтягуванням фланця заготовки з гофрами на підставі ефекту Баушингера, отримано експериментальне підтвердження та впровадження цього способу. Розроблено метод розрахунку величини реверсних ходів пуансону, метод визначення геометричних розмірів заготовок і порядок поетапних технологічних розрахунків для нового способу витягування.

У роботі вирішено актуальну науково-практичну задачу розробки моделей та інформаційної технології побудови індивідуальної освітньої траєкторії у розподіленому віртуальному просторі на основі використання методу компараторної ідентифікації та розробки алгебро-логічних моделей індивідуалізації навчання. На основі аналізу існуючих інформаційних технологій, моделей та методів навчання сформульовано основні вимоги до розробки інформаційної технології інтелектуальної підтримки електронної форми навчання. Розроблено алгебро-логічні моделі індивідуалізації навчання для адаптивних гіпермедійних комп’ютерних систем на основі використання методу компараторної ідентифікації та засобів алгебри скінченних предикатів. Отримав подальший розвиток формальний опис структури навігаційних правил для побудови індивідуальної освітньої траєкторії в адаптивних системах електронного навчання на основі використання методу когнітивних карт та засобів АСП, що дозволяє зменшити час на розробку структури електронного курсу відповідно до індивідуальних потреб користувача. Удосконалено інформаційну технологію побудови індивідуальної траєкторії навчання, яка дає змогу автоматизувати процес обробки електронних навчальних ресурсів та вдосконалити процес навчання за рахунок визначення ознак та атрибутів навчальних об’єктів та персоналізації тих, хто навчається. Результати дослідження впроваджено в практику побудови реальних систем електронного навчання підприємств Харкова, а також у навчальний процес НТУ "ХПІ" та ХНУРЕ.

Присвячено вирішенню актуальної науково-практичної задачі підвищення пертинентності, точності та повноти інформаційного пошуку навчальних ресурсів за рахунок створення інформаційної технології ідентифікації навчального контенту в системах адаптивного електронного навчання. Удосконалено підхід до розв’язання задачі ідентифікації навчальних об’єктів. Удосконалено метод і модель пошуку, екстракції метаопису навчальних об’єктів для ідентифікації контенту за рахунок використання стандарту електронного навчання SCORM, що дало змогу врахувати такі особливості пошуку навчальних об’єктів, як пошук за метаданими, оцінка контенту сторінки на відповідність навчальним цілям та індексування результатів пошуку. Дістали подальшого розвитку математичні засоби моделювання основних компонентів електронного навчання за рахунок побудови навігаційних правил в базисі алгебро-логічних рівнянь, що дозволило знизити час розробки навчальних систем. Отримала подальший розвиток інформаційна технологія на основі мультиагентної моделі оперативної обробки даних за рахунок ідентифікації ресурсів електронного навчання з використанням апарату алгебро-логічних моделей, що дає змогу враховувати семантичну складову пошуку навчальних об’єктів.

Висвітлено актуальну проблему оцінки та прогнозування техногенного навантаження на нафтовидобувних територіях, джерелом якого, головним чином, є радіоактивні відходи буріння свердловин, пластові води та нафтопромислове обладнання. Зауважено, що результати роботи пройшли достатню апробацію та були впроваджені. На підставі проведеного аналізу вмісту радіоактивних елементів в природних обʼєктах і нафтопромисловому обладнанні на родовищах підприємства "Охтирканафтогаз" встановлено їх обумовленість геологічними умовами та технологією розробки. Зазначено, що при експлуатації нафтогазових родовищ відбувається осадження на трубопровідному обладнанні радіоактивних солей, що містять торій і радій. Найбільшу екологічну небезпеку в проблемі радіоактивного забруднення становить транспортування та тимчасове зберігання забрудненого обладнання. Встановлено, що радій та торій найбільш розчинні в пластових водах в умовах кислого середовища, а в лужних умовах утворюють тверді розчини з баритом (Ra) і гетитом (Th), що дозволило запропонувати фізико-хімічні способи очищення обладнання за допомогою кислот. Пропускання крізь труби розчину НСl з концентрацією близько 7 % за температури 25 °С веде до повного вилуговування торію в розчин, значного розчинення гетиту і частково (близько 10 %) вилучення радію. За товщини кірки новоутворень на стінках НКТ ((насосно-компресорні труби) 1 мм вже за низьких концентрацій кремнійфтористоводневої кислоти (0,1 – 2 %) практично увесь Rа переходить до водного розчин. Оцінено радіаційний вплив Бугруватівського нафтовидобувного комплексу на навколишнє середовище, обумовлений винесенням з промислової території продуктів розпаду 238U. Запропоновано методику розрахунку розсіювання радіоактивних речовин в атмосферному повітрі, що ґрунтується на Гаусовій моделі з використанням коефіцієнта виснаження шлейфу за рахунок радіоактивного розпаду i-го радіонукліда. Розроблено схему поводження з твердими радіоактивними відходами, що передбачає очищення нафтопромислового обладнання від радіоактивних відкладень із застосуванням кислот на основі розробленого хімічного способу дезактивації. Надано рекомендації стосовно системи індивідуального захисту персоналу на підставі оцінок колективних та індивідуальних доз опромінення.

Присвячено розв’язанню актуального наукового завдання удосконалення технології створення контактів до поруватого шару напівпровідників. Для досягнення поставленої мети удосконалено математичну модель, яка визначає залежність загального опору системи "металевий контакт – поруватий шар арсеніду галію – підкладка арсеніду галію" від поруватості шару. Встановлено, що контактний опір металу до поруватого арсеніду галію визначається висотою бар’єру Шотткі. Зміна поруватості шару por-GaAs спричиняє зміну контактного опору. Показано, що загальний опір системи "метал –por-GaAs" можна розглядати як систему паралельно-послідовно з’єднаних опорів. Удосконалено метод отримання поруватого шару на підкладках n-GaAs, який відрізняється застосуванням імпульсного струму. Для забезпечення вимірювання параметрів контактів із поруватим шаром GaAs розроблено автоматизовану систему визначення параметрів контактів з бар’єром Шотткі завдяки вимірюванню вольт-амперних характеристик, що дозволяє визначати одночасно пряму й зворотну гілки вольт-амперних характеристик. Встановлено експериментальну залежність між морфологією поруватого шару і електричними параметрами контакту Шотткі та уточнено наукові дані про залежність висоти бар’єру Шотткі від товщини поруватого шару. На підставі запропонованих в роботі технологій розроблено датчик водню на базі поруватого GaAs з контактом Шотткі, який працює за кімнатної температури.

Увагу присвячено вирішенню актуальної науково-технічної задачі зі зниження дефектності поверхневих шарів виробів з вуглець-вуглецевих композитів при гідроабразивному різанні. Установлено, що порожниста структура та відмінності у міцнісних характеристиках, а також властивість струминного потоку вибірково обтікати перешкоди веде до утворення значної кількості поверхневих дефектів, і, навіть, до повного руйнування заготовки. Показано, що розташування точки прикладання гідродинамічного впливу відносно джгутів армувальних волокон має важливу роль у формуванні розмивів і розвитку початкових макропорожнин у матеріалі. Сформульовано наукові положення взаємодії двофазного гідроабразивного потоку з нещільним анізотропним напівпростором, виявлено основні закономірності формування поверхневих дефектів. Проведено тестове різання заготовок та отримано ряд зрізів, що дозволили ідентифікувати запропоновану математичну модель розвитку вирви руйнування, за якою можна оцінити дефектність сформованого поверхневого шару. Проведено мікроелектронні дослідження зародків мікротріщин, оцінено вплив режимів ведення обробки на явища тріщиноутворення. Доведено застосування хемографічного методу дослідження поверхонь для фіксації утворених мікротріщин. Оцінено водомісткість поверхні, утвореної при різанні, та випаровування вологи при просушуванні. Показано, що процес гідроабразивного різання вуглець-вуглецевих матеріалів 3-D структури вимагає обов’язкового початку з елементу входу струменя, яким може бути як окрема маска, так і порожнина між двома джгутами армувальних волокон. На основі порівняння енергії швидкоплинного потоку з роботою руйнування з використанням еталонного зразку удосконалено методику визначення витрат абразиву й установлено безпосередню кількість абразивних зерен, що приймають участь у руйнуванні. Наведено інженерну методику прогнозування дефектності поверхневого шару та рекомендації з призначення режимів ведення обробки. Показано, що використання сформульованих рекомендацій дозволяє отримати максимальну точність форми зразків, мінімізувати поверхневі дефекти та довести, що використання гідроабразивного різання при виготовленні зразків практично не впливає на точність знятих характеристик матеріалу.

Вирішено актуальне наукове завдання - покращення пускових режимів зарезонансних вібраційних машин (ЗВМ) завдяки використанню частотно-регульованого асинхронного електроприводу з формуванням додаткових керуючих впливів під час подолання резонансної зони. Проаналізовано особливості пускових режимів електроприводу зарезонансних вібраційних машин, наявних способів їх покращення та показано, що під час розв’язання проблеми пуску ЗВМ недостатньо приділено уваги питанню застосування систем регульованого електроприводу. За допомогою методу електромеханічної аналогії проведено аналіз нестаціонарних процесів у послідовному резонансному RLC-контурі – аналозі механічної частини вібраційної машини, що дозволило пояснити зміну знака вібраційного моменту, який є основним навантаженням на приводні двигуни під час проходження резонансної зони у процесі пуску. Запропоновано метод визначення потужності приводних асинхронних двигунів нерегульованого електроприводу ЗВМ, який орієнтований на пусковий режим і враховує, окрім параметрів механічної системи, максимальне значення вібраційного моменту, пускові параметри двигуна з урахуванням витіснення струму в роторі. Показано, що основні закони частотного керування не забезпечують зменшення амплітуди коливань робочого органа вібромашини та динамічних навантажень під час проходження резонансної зони. Установлено, що швидке подолання зони резонансу може бути досягнуто завдяки зменшенню часу частотного пуску, порівняно з прямим. Визначено залежність часу розгортки частоти від повної приведеної маси коливних частин вібраційної машини, яка дозволяє отримати якісний перехідний процес і швидке подолання резонансної зони, порівняно з прямим пуском. Запропоновано метод формування закону скалярного керування частотно-регульованого електроприводу зарезонансної вібраційної машин шляхом ступінчатого збільшення напруги, що дозволяє використовувати приводні двигуни потужністю нижче установленої. Проведені експериментальні дослідження частотного пуску асинхронного двигуна з формуванням ступінчатого збільшення напруги живлення на лабораторному стенді підтвердили можливість збільшення моменту та прискорення двигуна у процесі пуску. Виконано оцінювання величини економічного ефекту від застосування пропонованих методів керування під час пуску вібраційної машини на прикладі вібраційної площадки, яка використовується в умовах ВАТ «Кременчуцький завод залізобетонних шпал».