Immediate dental implantation makes it possible to maintain the quantity of jaw bone tissue at the area of the removed teeth. Amount of the inflammatory complications in the post-operative period reduces. Method has minimized quantity of operations and their traumatism. It reduces period of rehabilitation by 4 - 6 months when using dentures with support for dental implants. The aim of the work is to analyze the long-term results of immediate dental implantation. Objects and methods. 65 patients aged 25 - 68 years were treated. Patients were included in the study according to the following criteria: one or two implants within a single segment (by using method of immediate dental implantation on the lower or upper jaw). Radiation methods of investigation were carried out in dynamics: 1-st study before surgery - dental implantation; 2-nd through 6 months; 3-rd - 12 months after the operation. All implants were osseointegrated. Jaw bone tissue uniformly adhered to the entire surface of the implants, pathological bone resorption was absent. Immediate dental implantation is used in clinical situations when the gingival volume is saved, there is no atrophy of the alveolar bone, oral mucosa isn't thinned. There are no clinical signs of the pathological process in the periapical zone of the removed tooth.

Мета роботи - підвищення ефективності лікування хворих з переломами нижньої щелепи. Дослідження грунтується на аналізі результатів лікування 30-ти хворих з переломами нижньої щелепи в межах зубного ряду, лікування яких здійснювали за розробленою методикою шинування з використанням брекет-техніки та керованої репозиції відламків із застосуванням препарату "Тантум Верде". У хворих з ПНЩ після отриманої травми значно погіршується гігієна порожнини рота. У подальшому шина, яку використовують для лікування, створює локальні умови для порушення процесів самоочищення й утворення ЗН у пацієнтів з ПНЩ. Мікрофлора ЗН динамічно змінюється протягом усього періоду лікування. Спочатку утворений наліт містить аеробні мікроорганізми, більш зрілий - аеробні та анаеробні бактерії. У разі значних змін в імунній ланці та на тлі імунодепресії (як унаслідок стресу, пов'язаного із травмою, так інколи і внаслідок загальної антибіотикотерапії) на 3-й тиждень значно зростає кількість Candida albicans. Висновки: патогенетично обгрунтованим монозасобом для догляду за ротовою порожниною в пацієнтів з ПНЩ є НПЗП з антимікробною та знеболюючою дією "Тантум Верде".

Мета роботи - в експерименті на лабораторних щурах дослідити вплив озону на процеси регенерації тканин після видалення зуба. У дослідженні брали участь 20 лабораторних щурів. Для моделювання експериментального патологічного процесу у тварин видаляли кутній зуб на верхній щелепі. Тварини поділені на дві групи, у тварин дослідної групи використовували озонотерапію з метою покращення процесів регенерації в постекстракційній рані. Оцінено морфологічні зміни тканини, що заповнювала лунку зуба на 3, 7, 14-й день. При мікроскопічному вивченні грануляційної тканини виявлені відмінності в її структурі між контрольною та дослідною групами. У контрольній групі визначалася значно краща динаміка морфометричних показників. Висновок: морфологічне дослідження тканини, що утворюється в лунці зуба після його видалення, указує на те, що використання озону призводило до активізації ангіогенезу, зменшення запальноклітинного інфільтрату, активізації епітелізації постекстракційної рани.

The analysis of scientific publications of foreign and domestic authors on the indicators of dental diseases, characteristics of the clinical picture and methods of orthopaedic treatment of periodontal tissue diseases in patients with diabetes mellitus have been carried out. Literary research shows that patients with diabetes, due to the presence of a large number of pathological changes in the tissues and organs of the oral cavity, require a special approach to orthopaedic dental treatment and further rehabilitation. Modern orthopaedic dentistry is actively developing, which has led to the emergence of new methods and materials in the design of dental prostheses to replace defects in the dentition. Studies aimed at optimizing the protocols for prosthetics in patients with concomitant diabetes remain extremely relevant, since they are aimed not only at the restoration of the lost functional capacity, but also at significant improving of the patient's life quality.

Чисельний розрахунок напружених станів, що виникають у зубощелепній системі, у програмах, які базуються на методі скінченних елементів (МСЕ), є актуальним питанням у стоматології. Математичний аналіз дозволяє вивчити механізми перерозподілу жувального навантаження без шин і при використанні шинувальних конструкцій та обгрунтувати необхідність їх використання. У свою чергу, зменшення навантаження на тканини, що їх підтримують і залишились, але пошкоджені внаслідок пародонтиту, дозволяє підримувати довгострокову ремісію пародонтиту. Мета роботи - проаналізувати розподіл жувального навантаження та визначити ділянки максимальних напруг за Мізесом (von Mises) у незашинованих і зашинованих за допомогою універсальної розбірної пародонтологічної шини зубах фронтальної ділянки нижньої щелепи. Дослідження виконувалися за допомогою методу скінченних елементів у програмі ANSYS Workbench 17,0 з використанням тривимірних моделей "опірні зуби-тканини пародонту-кістка" при навантаженні у 100 та 200 Н. Моделі включали вісім фронтальних зубів нижньої щелепи з різним ступенем утрати кісткової підтримки (50 і 75 %). Для порівнняння була створена модель універсальної розбірної пародонтологічної шини. Моделювання відбувалося за допомогою програмного пакету "Solid Works 2006". Без використання шинуючих конструкцій навантаження у 100 Н у моделі зубного ряду з утратою 50 % кістки розподіляється нерівномірно. Максимальне навантаження, яке випробовують тканини пародонту та кістка, - це 21,77 та 33,82 MPa за von Mises відповідно. При підвищенні втрати кісткової тканини до 75 % еквівалентні напруги на корені та пародонт збільшуються до 65,82 (на вестибулярних поверхнях різців) і 88,50 MPa за von Mises - у кістковій тканині. Використання універсальної розбірної пародонтологіної шини дозволяє зменшити ці показники до 7,0 та 6,03 MPa за von Mises у тканинах пародонту та кістковій тканині, відповідно, при 50 % втрати кістки, та 13,3 і 36,12 MPa при втраті 75 % кістки. Висновки: велике нерівномірне навантаження в ділянках пародонту з різним ступенем деструкції є патологічним і посилює течію пародонтиту за рахунок порушення мікроциркуляції та прискорює розвиток зубощелепних деформацій у вигляді віялоподібного розходження зубів. Використання в якості шинувальної конструкції універсальної розбірної пародонтологічної шини дозволяє перерозподілити жувальне навантаження більш фізіологічно та зменшити його на підтримуючі тканини в середньому у три рази.

Цель работы - экспериментальное и клиническое обоснование метода непосредственной имплантации и немедленной нагрузки с использованием имплантационной системы "Humana Dental", определение требований к конструктивным характеристикам имплантатов, оптимальных сроков их нагрузки. Экспериментальное гистологическое и рентгенологическое исследование на животных метода непосредственной имплантации и немедленной нагрузки, определение стабильности внутрикостных имплантатов и степени их остеоинтеграции. Клиническое обследование и лечение 67-и пациентов с применением метода непосредственной имплантации и немедленной нагрузки. Проведенные экспериментальные и клинические исследования метода непосредственной имплантации и немедленной нагрузки показали, что имплантаты с поверхностью HST компании "Humana Dental" успешно интегрируются при применении этого метода. Выводы: при соблюдении определенных условий метод непосредственной имплантации сразу после экстракции зуба с немедленной нагрузкой можно успешно применять.

У патогенезі захворювань тканин пародонту в жінок важливе значення надають дисбалансу статевих гормонів. Його розглянуто як один із провокуючих факторів захворювань пародонту. Згідно з літературними даними, оральні контрацептиви можуть викликати зміни в пародонті, аналогічні змінам під час статевого дозрівання та вагітності. Мета роботи - визначення особливостей стану пародонта жінок, які приймають гормональні контрацептиви, з метою планування вагітності. Проведено обстеження 110 жінок, основну групу склали 80 жінок, які приймали оральні контрацептиви, контрольну 30 жінок, які їх не приймали. Для кількісної оцінки стану тканин пародонту використовували пробу Шиллєра-Пісарєва [12], індекс гігієни Гріна-Вермільйона [4, 5], гінгівальний індекс (GI) Loe-Silness [4, 5], індекс кровоточивості H. R. Muhlemann [9], індекс РМА С. Parma [10], індекс зубної бляшки міжзубних проміжків (API) Lange [6]. Обстеження показало, що в 78 (97,5 %) жінок основної та у 28-ми (93,3 %) жінок контрольної групи було виявлено запальні й дистрофічно-запальні захворювання тканини пародонту. В обох групах незадовільний стан гігієни порожнини рота. У 70 (89,7 %) жінок основної групи та 23-х (82,1 %) контрольної виявлено хронічний катаральний гінгівіт; генералізований пародонтит виявлено у 8 (11,3 %) жінок основної групи та у 3-х (10,0 %) жінок контрольної групи. Висновки: аналіз одержаних даних показує значний рівень запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонту в обстежених жінок. Звертає на себе увагу трохи більший рівень їх розповсюдженості в жінок, які приймали контрацептиви.

Розроблено індексні програми оцінки стану тканин пародонту. Проведено клініко-лабораторне обстеження 126-ти пацієнтів віком 19 - 25 років. Виявлено, що в цих хворих патологічний процес при одному й тому самому діагнозі "генералізований пародонтит (ГП) початкового - I ступеня" протікає з різною інтенсивністю. Характер та інтенсивність дистрофічно-запального процесу залежать від агресивності місцевих подразнювальних факторів і в першу чергу від наявності апроксимальних каріозних уражень та стану гігієни порожнини рота, зокрема інтердентальної гігієни. Утворення пародонтальних кишень та їх кількість знаходяться у прямій кореляційній залежності від апроксимальних каріозних уражень. При діагностиці ГП в осіб молодого віку враховували кількість і ступінь вираженості деструктивних уражень пародонту і твердих тканин зуба, тобто інтенсивність патологічного процесу в пародонті. Особи молодого віку 19 - 25 років з однаковим діагнозом ГП початкового - I ступеня мали різний ступінь деструктивних уражень як в альвеолярній кістці, так і у твердих тканинах зуба. З огляду на результати проведеного аналізу були розроблені індекси для оцінки інтенсивності запальних і деструктивних процесів у тканинах пародонту: індекс деструкції пародонту (ІДП) та сумарний індекс ураження пародонту (СІУП), який дозволяє планувати індивідуальний обсяг лікувально-профілактичних заходів. Висновок: правильно і вчасно проведена діагностика ГП за визначенням ступеня інтенсивності патологічного процесу сприяє розробці індивідуальних схем гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів. Такий диференційований підхід сприяє збереженню функції й цілісності тканин пародонту пацієнтів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.122 + Р410.12

Рубрики:

Пародонтит

Хвороби ендокарду та клапанів серця

Шифр НБУВ: Ж16391 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити особливості архітектоніки кістки в ділянках субантральної аугментації з використанням ксеногенних кістковозаміщуючих матеріалів на основі даних комп'ютерної томографії. Дослідження 30-ти пацієнтів з дефіцитом кістки в дистальних відділах верхньої щелепи, яким було проведено субантральну аугменацію з використанням ксеногенних кістковозаміщуючих матеріалів. Архітектоніку кістки вивчено за даними КТ, оцінюючи її об'єм, площу поверхні та розподіл за щільністю. Одержані дані порівнювали з нормальними параметрами альвеолярних паростків верхньої щелепи. Встановлено, що кістка в зоні субантральної аугментації із застосуванням ксеногенних кістковозаміщуючих матеріалів у строк шість місяців після операції характеризується більшою щільністю, відсутністю пор і кістково-мозкових просторів, мозаїчною внутрішньою структурою з хаотичним чергуванням ділянок більшої та меншої рентгенологічної щільності, більш простою геометрією структур з різною мінеральною насиченістю в порівнянні із трабекулярною сіткою альвеолярного паростка. Висновки: ці відмінності в архітектоніці слід враховувати при встановленні дентальних імплантатів і прогнозуванні їх біомеханічної поведінки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.421-86

Рубрики:

Операції на зубах

Шифр НБУВ: Ж16391 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Захворювання тканин пародонту займають одне з основних місць у структурі стоматологічної захворюваності. Останнім часом усе більше уваги приділяється впливу патології серцево-судинної системи на розвиток захворювань тканин пародонту, зокрема ішемічної хвороби серця (ІХС). Дослідження демонструють кореляційну залежність між морфологічними змінами структури аорти, зокрема середньою товщиною інтими аорти, та змінами у тканинах пародонту. Мета роботи - визначити клініко-морфологічні зміни у тканинах пародонту в пацієнтів з генералізованим пародонтитом (ГП) та ІХС. У дослідженні взяли участь 190 пацієнтів з ГП та ІХС, які були розділені на чотири групи. У 1-у групу ввійшли 23 пацієнти з ГП початкового ступеня тяжкості, у 2-у - 54 пацієнти з ГП I ступеня тяжкості, у 3-ю - 87 пацієнтів з ГП II ступеня тяжкості, а в 4-у - 26 пацієнтів з ГП III ступеня тяжкості. Проведено стоматологічне та пародонтологічне обстеження всіх пацієнтів з визначенням індексу гігієни порожнини рота, папілярно-маргінально-альвеолярного індексу, вимірювали глибину пародонтальних кишень, рівень рецесії та втрати клінічного прикріплення ясен. Морфологічні дослідження проводили на інцизійних біоптатах з ясенних сосочків. Спостережено погіршення індексу гігієни порожнини рота при посиленні тяжкості перебігу ГП, що становило в пацієнтів 1, 2, 3 та 4-ї груп 2,12 +- 0,11; 2,32 +- 0,11; 3,23 +- 0,14 і 3,62 +- 0,16 бала відповідно. Виявлено підвищення активності запальних процесів у тканинах пародонту за показником папілярно-маргінально-альвеолярного індексу по групах, і він складав 34,12 +- 1,43; 44,68 +- 1,94; 76,60 +- 2,10 і 77,54 +- 2,12 % відповідно в 1, 2, 3 і 4-й групах. Спостережено морфологічні зміни у тканинах пародонту, які характеризуються нерівномірним ураженням епітеліального шару, дистрофічно зміненим сулькулярним епітелієм, явищами вогнищевої альтерації та некротичними змінами у тканинах ясен, розладами в мікроциркуляторному руслі - звуженням просвіту артеріол і розширенням венозних судин. Висновок: поглиблення тяжкості ГП супроводжується погіршенням гігієни порожнини рота та посиленням запальних процесів у тканинах пародонту. Поглиблення тяжкості перебігу ГП корелює з посиленням патологічного процесу та морфологічними змінами у тканинах пародонту, зумовленими ішемічним станом усіх тканин організму і, як наслідок, хронічною серцево-судинною недостатністю. У гістологічних препаратах біоптатів з ясен у хворих з ішемічним станом спостерігається посилення дистрофічних, некробіотичних і вогнищевих некротичних змін, які нерідко призводять до руйнування епітеліальних клітин і базальної мембрани й суттєвими розладами в мікроциркуляторному руслі.

Мета роботи - обгрунтування вибору матеріалу для ендокоронок на основі вивчення їх стійкості та зношування під дією циклічного навантаження. Проведення механічних випробувань при циклічному навантаженні силою жувального тиску 450 та 750 Н стоматологічних матеріалів прескераміки (IPS e.max Press) і металокераміки (GC Initial MC) в установці ВУСМ-500 із застосуванням методу акустичної емісії (АЕ) та системи SKOP-8M. Дослідження зламів у сканувальному електронному мікроскопі (СЕМ) ZEISS EVO 40XVP та опрацювання даних статистичними методами. У прескераміці втомне руйнування відбувалось поетапно вглибину матеріалу з утворенням мікрократера із гладкими гранями й активно розвивалось після 360 тис. циклів навантаження. У металокераміці поступово вилущувались окремі прошарки керамічного покриття (фасетки відколу) та локально з'являлись мікротріщини в місцях імовірного розташування мікродефектів після 125 тис. циклів навантаження. Висновки: під дією циклічного навантаження (500 тис. циклів) у всіх стоматологічних матеріалах відбувалося втомне руйнування. Кращі показники продемонструвала прескераміка, тому даний вид матеріалу без додаткового напікання керамічних мас можна рекомендувати для застосування при виготовленні ендокоронок за умов патологічного стирання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р668.62с03

Шифр НБУВ: Ж16391 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - провести аналіз розповсюдженості та інтенсивності ускладнених форм карієсу за даними ортопантомографії. Проведено дослідження 300 ортопантомограм пацієнтів віком від 18 до 60-ти років, які звернулись у стоматологічний центр і на кафедру терапевтичної стоматології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця з метою профілактичного огляду. Аналіз ортопантомограм виявив, що ендодонтичному втручанню найчастіше піддавались багатокореневі зуби - у 73,22 % випадків, якісна обтурація кореневих каналів відзначається тільки у 31,93 % зубів, повноцінна обтурація кореневих каналів багатокореневих зубів має місце тільки в 7,39 % зубів, а потреба с повторному ендодонтичному лікуванні становить більш ніж 50 %. Висновки: аналіз розповсюдженості та інтенсивності ускладненго карієсу виявив, що більш ніж 50 % ендодонтично лікованих зубів потребують перелікування, зростання тенденції видалення ендодонтично пролікованих зубів відбувається через зниження якості ендодонтичного лікування.

Застосування часткових знімних зубних протезів (ЧЗП) у осіб з дефектами зубних рядів відновлює анатомічну цілісність зубного ряду, функцію жування, естетику та артикуляцію. Поряд з іншими найважливішою функцією є відновлення функції жування [1 - 3]. Тому основним завданням адаптації до ЧЗП є формуванням рухового стереотипу, при утворенні якого встановлюється складна, але досконала взаємодія між центральною нервовою системою й руховим апаратом. Багато питань із цієї проблеми потребують подальшого вивчення. Мета роботи - підвищення ефективності безпосереднього ортопедичного лікування дефектів зубних рядів шляхом прискорення адаптації до ортопедичних конструкцій із застосуванням профілактичних заходів, що полягали в перебазуванні часткових знімних протезів. Проведено електроміографічне (ЕМГ) обстеження 38 осіб віком від 45 до 60 років, яким було проведене безпосереднє ортопедичне лікування дефектів зубних рядів частковими знімними протезами (ЧЗП). Пацієнти були розділені на дві групи - 1-у групу склали 18 осіб, яким виготовляли ЧЗП з литими ацеталовими базисами та не проводили клінічного перебазування ортопедичних конструкцій, а 2-у групу - 20 осіб, яким проводили аналогічне ортопедичне втручання, але із клінічним перебазуванням протезів матеріалом "Ufi Gel hard" фірми "VOCO" (Німеччина) через місяць з початку користування знімними протезами. 9 пацієнтів з інтактними зубними рядами склали контрольну групу. Електроміографічні дослідження проводили за допомогою ком'ютерного нейроелектроміографа M-Test виробництва об'єднання "ДХ-системи" (м. Харків). Біоелектрична активність жувальних м'язів під час ЕМГ-досліджень оцінювалась якісно й кількісно. При кількісній обробці електроміограм враховували такі показники: амплітуду стиснення та жування (у мкВ); час активності (мс); тривалість фази спокою (мс); співвідношення тривалості фаз активності та спокою. Через три місяці з початку користування знімними протезами в пацієнтів дослідних груп засвідчили значну перевагу функціональних показників і відновлення активності зубощелепної системи (ЗЩС) у групі, де проводилося клінічне перебазування протезів матеріалом "Ufi Gel hard" фірми "VOCO" (Німеччина). Висновки: хоча запропонована методика підвищення ефективності адаптації до знімних протезів не викликає ніяких сумнівів, необхідно зазначити, що в жодному випадку при застосуванні знімних конструкцій зубних протезів, особливо за умови їх виготовлення одразу після видалення зубів, функціональні показники ЗЩС повністю не відновлюються й не відповідають показникам осіб з інтактними зубними рядами, що свідчить про необхідність своєчасного проведення лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження цілісності зубного ряду, природних зубів і пародонту.

У час доказової медицини та інформаційно-правового простору пацієнти пред'являють високі вимоги до довгострокових результатів лікування, що змушує лікарів чітко прогнозувати віддалені результати. Існуючі методики та інструменти для визначення прогнозів хоча й дозволяють достатньо точно прогнозувати перебіг захворювання, та все ж таки залишаються складними і не інтегрованими у практичну діяльність. Тому важливо розробити універсальні принципи, дотримуючись яких, можна було би зручно, швидко та з високою точністю визначити подальшу тактику лікування зубів, уражених пародонтитом. Мета роботи - проаналізувати результати лікування пацієнтів з генералізованим пародонтитом і визначити місцеві клінічні прогностичні фактори. 163 пацієнти з діагнозом генералізований пародонтит I - III ступеня тяжкості. Застосовано багатопараметричну лінійну регресійну модель для визначення найбільш значущих прогностичних факторів. Адекватність запропонованої моделі прогнозування було перевірено за допомогою множинного коефіцієнту кореляції, R-квадрата й нормованого R-квадрата, а статистична значущість за критерієм Фішера. Дисперсійний аналіз показав, що значний вплив на результат лікування мають початкова ВЕП (утрата епітеліального прикріплення) - рівень значущості = 0,0053; ГПК (глибина пародонтальних кишень) - p = 0,00415 та відсоток ВОР (bleeding of probing) - p = 0,0305; відсоток нальоту - p = 0,0609. Такі показники, як вік і втрата зубів через 12 місяців після лікування, не були вбудовані у прогностичну модель через низькі рівні значущості. Висновки: найбільший вплив на результати лікування мають такі клінічні фактори: початкова ВЕП, ГПК та відсоток кровоточивості. Запропоновано модель, побудовану на цих клінічних прогностичних факторах, яка дозволяє з високим ступенем точності передбачати результати лікування.

Головним компонентом профілактики та лікування стоматологічних хвороб є професійна гігієна порожнини рота (ГПР), яка потребує застосування місцевого медикаментозного супроводу у вигляді протизапального препарату. Мета роботи - вивчення ефективності місцевого застосування препарату "Тантум Верде" у пацієнтів при проведенні професійної ГПР. Клінічні, рентгенологічні дослідження застосування препарату "Тантум Верде" та спиртового розчину настоянки календули проводили в 64-х пацієнтів віком 18 - 40 років, яким провели професійну ГПР із застосуванням ультразвукових технологій у динаміці семи діб лікування за показниками клінічного стану пародонту, гігієнічного, пародонтальних індексів. Проведені дослідження показали позитивну динаміку зникнення запальних реакцій ясен в осіб обох груп, але за строками вони були у два рази швидше в пацієнтів, які застосовували "Тантум Верде", що підтверджувалось результатами суб'єктивного та об'єктивного обстеження, показниками пародонтальних індексів. Висновки: установлено, що використання "Тантум Верде" при виконанні професійної ГПР у подальшому місцевому медикаментозному лікуванні запальних реакцій ясен не тільки сприяє знеболюючому ефекту, а і прискорює зникнення ексудативних змін в яснах, що є свідченням якісної протизапальної дії препарату з відсутністю побічних реакцій. Комплексний позитивний вплив "Тантум Верде" на стан ясен, особливо на етапах професійної ГПР, обумовлює необхідність його широкого впровадження у практичну діяльність стоматологів.

Мета роботи - вивчення розповсюдженості засобів і методів іригації системи кореневих каналів у процесі ендодонтичного лікування практикуючими стоматологами України шляхом анонімного анкетування. Об'єкт і методи: анкета з розділу ендодонтії, котра у друкованому форматі рандомно поширена серед стоматологів України, а також у вигляді Google-форми розміщена в соціальній мережі Facebook і розіслана на електронні поштові адреси стоматологічних установ і медичних університетів України. За час проведення роботи були повністю заповнені 1273 анкети, респондентами з різним стажем і місцем роботи. Найбільш поширеними розчинами для іригації при проведенні ендодонтичного лікування є гіпохлорит натрію та біглюконат хлоргексидину, відповідно 83,39 та 36,57 % лікарів включають їх у протокол іригації, незалежно від стажу й місця роботи. Хелатуючі розчини ЕДТА у 57,40 % та лимонна кислота у 32,86 % випадків використовуються лікарями в комбінації з гіпохлоритом натрію або хлоргексидину біглюконатом. Найчастішим методом іригації, котрий використовують 68,64 % лікарів, незалежно від стажу роботи, є шприц та ендоголка. Також 14,92 % лікарів разом зі шприцом та ендоголкою використовують систему негативного тиску EndoVaс. Ультразвукову активацію розчинів для іригації проводять 63,43 % лікарів, 20,14 % лікарів не активують іригаційний розчин під час ендодонтичного лікування. Висновки: високий відсоток лікарів України у своїй практиці використовують загальноприйняті засоби та методи іригації системи кореневих каналів під час ендодонтичного лікування. Тобто, застосовують поєднання гіпохлориту натрію з хелатами ЕДТА або лимонною кислотою, шприц з ендоголкою та активують дані розчини ультразвуковим методом. Проте певний відсоток лікарів використовує неефективні засоби та застарілі методи іригації системи кореневих каналів, що значно знижує якість ендодонтичного лікування та підвищує ризик виникнення ускладнень з боку периапікальних тканин. Можливо, зважаючи на економічну доступність та доведену ефективність більш сучасних засобів і методів іригації, даним лікарям необхідно переглянути свої підходи до ендодонтичного лікування.

У розвитку захворювань пародонту велике значення має наявність психологічного стресу у хворих. Це слід ураховувати при комплексному лікуванні пацієнтів із захворюваннями пародонту. Для ефективного лікування захворювань пародонту в цих хворих необхідно експериментально обгрунтувати ефективність запропонованого комплексу адреноблокаторів. Мета дослідження - експериментально обгрунтувати ефективність запропонованого комплексу адреноблокаторів при лікуванні захворювань пародонту. Для обгрунтування ефективності запропонованого комплексу адреноблокаторів при лікуванні захворювань пародонту було проведено експериментальне дослідження на тваринах. Адреналіновий стрес моделювали у щурів шляхом перорального застосування гелю з адреналіном у дозі 0,36 мг/кг протягом десяти днів. Лінкоміцин вводили з питною водою в дозі 60 мг/кг. Гель з адреноблокаторів (зоксон + ніцерголін і сібазон) вводили шляхом аплікації в дозі 0,6 мг/кг. У сироватці крові визначали концентрацію глюкози, тригліцеридів, загального холестерину та малонового діальдегіду (MDA), активність уреази, лізоциму, еластази та каталази. Гістологічні дослідження проводили з використанням гематоксиліну та еозину. Проведені експериментальні дослідження показали, що розвиток адреналінового стресу викликає у тварин підвищення рівня еластази, малонового діальдегіду. У той же час активність каталази та антиоксидантно-прооксидантний індекс ослаблюються. Гель-адреноблокатор знижує активність уреази та вмісту MDA, але підвищує активність каталази та антиоксидантно-прооксидативний індекс. Результати гістологічних досліджень показали пародонтопротекторну дію адреноблокаторів. Висновки: пероральне застосування гелю з адреноблокаторами має антидисбіотичну дію більше, ніж квертулін, протизапальну й антиоксидантну дію, подібну до дії квертуліну після загального введення адреналіну та лінкоміцину. Таким чином, застосування гелю з адреноблокаторами має протизапальну дію, але більш ефективно нормалізує процеси перекисного окислення ліпідів.