Дається виведення рiвнянь поправок до стандартних координат для урахування змiн сферичних екваторiальних координат небесних об'єктiв i головної точки знiмка (точки дотику до небесної сфери площини, паралельної площинi фотопластинки) на основi формули повного диференцiала функцiї багатьох змiнних. Шляхом числового моделювания ряду моделей знiмка оцiнюється врахування впливу iнструментальних i сферичних поправок на точнiсть визначення координат дослiджуваних об'єктiв запропонованим методом i за формулами iнших авторiв. Обговорюється метод редукцiї ширококутових астрофотографiй, оснований на уточненнi сферичних екваторiальних координат головної точки знiмка за редукцiйними рiвняннями виду неповного квадратичного полiнома, i коефiцiєнта радiальної кубiчної дисторсiї та координат центра її симетрiї на знiмку за редукцiйними формулами, що визначають параметри кубiчної дисторсiї. Розв'язування проводяться шляхом послiдовних наближень при великiй кiлькостi опорних та дослiджуваних зiрок, координати яких вважаються вiдомими за даними будь-якого каталога.

Приведені основні співвідношення, що використовуються для обробки поляриметричних спостережень з одноканальним фотометром-поляриметром, приведений короткий опис приладу.

Розглянуто деякі особливості застосування ПЗЗ-приймачів для астрофізичних спостережень Місяця, Сонця та планет. Описано новий фотополяриметр на основі ПЗЗ-камери, створений в Астрономічній обсерваторії Харківського національного університету, а також програмний комплекс IRIS, призначений для автоматизації спостережень і первинної обробки цифрових зображень. Пробні спостереження показали точність вимірювання поляризації точкових джерел 0,15 %.

За формулою , де R - середня віддаль між космічними утвореннями (зірками, галактиками тощо), - розмірність швидкості світла, Т - період неоднорідної гравітаційної хвилі (НГХ), розраховані періоди НГХ, що ініціюють циклічність (періодичність) тектонічного процесу. Показано, що НГХ, утворені розсіянням гравітаційних хвиль на найближчих до Сонця зірках, відповідають за 11-річну періодичність активності Сонця. НГХ, утворені розсіянням на найближчих галактиках, ініціюють тектонічний процес з періодичністю десь 1,24 млн років (галактичний цикл), на групах галактик - з періодичністю близько 15 млн років (цикли Штілле), на скупченнях (надскупченнях) галактик (на комірчастій структурі всесвіту) - з періодичністю біля 400 млн років (цикли Вільсона). Всі чотири цикли мають гравітаційно-хвильову природу, три з них (галактичний, метагалактичний - Штілле та всесвітній - Вільсона) є базовими для довгоперіодичної тектонічної циклічності в розвитку геосфер Землі. Обгрунтовано можливість уточнення часового положення початку тектонічного циклу засобами сейсморозвідки, а також розглянуто питання синхронізуючого впливу гравітаційно-хвильових сил на внутрішньоземний тектонічний процес.

С помощью формулы , где R - среднее расстояние между космическими образованиями (звездами, галактиками), - размерность скорости света; Т - период неоднородной гравитационной волны (НГВ), рассчитаны периоды НГВ, которые инициируют цикличность (периодичность) тектонического процесса. Показано, что НГВ, образованные рассеянием гравитационных волн на ближайших к Солнцу звездах, отвечают за 11-летнюю периодичность в активности Солнца. НГВ, образованные рассеянием на ближайших галактиках, инициируют тектонический процесс с периодичностью около 1,24 млн лет (галактический цикл), на группах галактик - с периодичностью около 15 млн лет (циклы Штилле), на скоплениях (сверхскоплениях) галактик (на ячеистой структуре вселенной) - с периодичностью около 400 млн лет (циклы Вильсона). Все четыре цикла имеют гравитационно-волновую природу, три из них (галактический, метагалактический - Штилле и вселенский - Вильсона) являются базовыми для долгопериодичной тектонической цикличности в развитии геосфер Земли. Обоснована возможность уточнения временного положения начала тектонического цикла средствами сейсморазведки, а также рассмотрен вопрос синхронизирующего влияния гравитационно-волновых сил на внутриземной тектонический процесс.

With the help of the formula , where R - average distance between space formations (stars, galaxies, etc), |c| - dimensionality of the light speed, T-period of the heterogeneous wave (HW), the terms of HW were calculated, which originated repetition (periodicity) of the tectonic process. It is showed that HW, which was formed by dispersion on the nearest galaxies, originates tectonic process with periodicity approach 1,24 Ma (galaxy cycle), on the groups of galaxies - with periodicity ?15 Ma (Stille cycle), on congestions (supercongestions) of galaxies (on cellular frame of the Universe) - with periodicity approach 400 Ma (Wilson cycle). All four cycles have gravitational-wave origin; three from them (galactic, metagalactic-Stille and ecumenical-Wilson) are the base for long-term tectonic repetition in the development of the Earth geospheres. Also it is based the possibility of time position refinement of the tectonic process beginning by the means of seismic survey, and also it is esteemed the problem of gravitation-wave forces clocking influencing on Earth interior tectonic process.

Розглянуто питання розвитку досліджень з астрометрії в історичному аспекті. Описано методи визначення координат небесних об'єктів за спостереженнями на меридіанних та космічних телескопах, астрографах, інтерферометрах, а також методи визначення відстаней до планет і штучних супутників Землі за допомогою радіо- та світлолокаційних приладів спостережень. Викладено концептуальні основи побудови координатних систем у космічному просторі, висвітлено питання їх реалізації за результатами наземних і космічних спостережень. Проаналізовано методи визначення координат наземних пунктів, проблему дослідження обертання Землі та руху полюсів за астрономічними та радіотехнічними вимірюваннями. Наведено відомості про системи відліку і використовувані шкали часу, сучасні теорії руху планет, а також систему астрономічних сталих.

Рассмотрены вопросы развития исследований по астрометрии в историческом аспекте. Описаны методы определения координат небесных объектов по наблюдениям на меридианных и космических телескопах, астрографах, интерферометрах, а также методы определения расстояний к планетам и искусственным спутникам Земли с помощью радио- и светолокационных приборов наблюдений. Изложены концептуальные основы построения координатных систем в космическом пространстве, освещены вопросы их реализации по результатам наземных и космических наблюдений. Проанализированы методы определения координат наземных пунктов, проблема исследования вращения Земли и движения полюсов по астрономическим и радиотехническим измерениям. Приведены данные о системах отсчёта и используемых шкалах времени, современных теориях движения планет, а также системе астрономических устойчивостей.

Запропоновано новий підхід до спільної обробки космічних зображень, який теоретично базується на концепції злиття даних і дозволяє підвищити розрізнення багатоспектральних зображень за наявності панхроматичного зображення більш високого просторового розрізнення.

Індекс рубрикатора НБУВ: В631.3в641.8

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено перші результати спостережень, проведених з фотометра ДИФОС на космічній станції КОРОНАС-Ф.

В огляді наведено найхарактерніші особливості ступеня та положення площини поляризації світла тіл Сонячної системи залежно від кута фази та довжини хвилі, а також показано важливість таких досліджень під час вивчення фізичних властивостей цих тіл.

Вивчено поширення променів світла та безмасових полів у флуктуюючій геометрії чорної діри. Флуктуації метрики породжуються малим осцилюючим падаючим світловим потоком енергії, що описується як статистичний ансамбль. Стохастичними змінними є фази та амплітуди його Фур'є-мод. Інтегруючи за цими змінними знайдено, що ефективне поширення поля має такі властивості. Амплітуда флуктуацій метрики породжує деяку критичну довжину: пакети, які є у порівнянні з нею гладкими, не зазнають істотного впливу у разі поширення вперед у часі. Відповідно до цього знайдено, що асимптотичні властивості випромінювання Хокінга змінюються мало. Однак хвильові пакети, що поширюються навпроти часу, зазнають значного впливу з боку флуктуацій метрики, коли їх частота, зміщуючись до блакитної частини спектра, досягає зворотної критичної довжини.

Розглянуто систему стабілізації частоти та фази оптичного випромінювання в резонаторах лазерної системи гравітаційно-хвильового детектора "Дулкин". Запропоновано алгоритми обробки оптичного сигналу-відгуку детектора на дію гравітаційно-хвильового випромінювання, яка дає можливість спостерігати сигнал з відношенням сигнал-шум, що дорівнює 50.

Індекс рубрикатора НБУВ: В631.3в641.8

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано програму поляризаційних спостережень небесних тіл на телескопах з малими діаметрами дзеркала, яка спрямована на розв'язання наступних задач: вивчення тонкої структури аерозольної складової міжзоряного середовища й орієнтації сил, які орієнтують частинки; визначення природи змінності блиску зірок; вивчення ймовірної природи поверхневих шарів астероїдів і наближених оцінок їх альбедо (з використанням ефекту Умова) та розмірів; контроль довгоперіодичних змін кількості метану в надхмарових шарах Юпітера та Сатурна та характеристик аерозольної складової планетних атмосфер (наприклад, у періоди пилових бурь на Марсі), а також ступеня оптичної неоднорідності дисків планет. Крім того, з успіхом можуть продовжуватись традиційні для тіл Сонячної системи поляризаційні спостереження, спрямовані на вивчення оптичних властивостей безатмосферних небесних тіл, планетних атмосфер та яскравих комет.

Показано, що з ростом сонячної активності двосекторна структура міжпланетного магнітного поля перетворюється у багатосекторну. За даними середньоширотної обсерваторії продемонстровано залежність геомагнітної активності від зміни секторної структури.

На основании результатов анализа существующих методов корреляционной обработки оптических сигналов и изображений проведено имитационное моделирование и экспериментальные исследования их эффективности и реализуемости при решении задач обнаружения сигналов. Приведены результаты корреляционной обработки (обнаружения) астрофизических объектов на снимках колец Сатурна. Сделаны выводы об эффективности применения рассмотренных методов в системах распределенной обработки результатов астрофизических исследований.

Індекс рубрикатора НБУВ: В631.3,022 + В652.6,022

Рубрики:

Астрофотометрія

Сонячні затемнення

Шифр НБУВ: РА332210 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше в декаметровому діапазоні хвиль проведено комплексні спостереження радіовипромінювання сонячної шумової бурі. Виявлено один максимум у розподілі ступеня поляризації та немонотонну геліодовготну залежність параметрів декаметрових сплесків ІІІ типу. Розроблено і застосовано багатопараметричну процедуру класифікації сплесків ІІІ типу, що дозволило виявити три компоненти випромінювання - основний тон, другу гармоніку і відбиту другу гармоніку. Встановлено, що ДКМ буря складається зі сплесків, які є суперпозицією компонентів випромінювання. Наведено результати пошуку декаметрового випромінювання змінних зірок типу UV Кита. Зареєстровано сім сплесків, що мають зоряне походження. Показано, що можливими механізмами їх генерації є плазмовий та електронно-циклотронний лазерний механізми.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст