Розглянути образи теорії та історії моди. Визначено етнокультурні виміри поетики моди в культурі України ХХ століття. Розглянуто українську моду як проект. Визначено національний простір моди в Україні ХХ століття як альтерглобалізаційний фактор.

Розглянуто два принципи моделювання Тіла Богині в архаїчній символіці - трьома символами (ромбами), що позначають сідниці, живіт і голову, та чотирма символами, що позначають сідниці, двійку грудей і голову. Проаналізовано модель із чотирма символами на зображеннях жінки-Богині пізнього палеоліту і таку ж модель у народних орнаментах. Порівняно розташування символів на Тілі архаїчної Богині і орнаментів на народному одязі жінки. Висунуто гіпотезу, за якою орнамент на рукавах жіночих сорочок заміщує символіку, що розміщувалася на грудях архаїчних Богинь. Із гіпотези випливає, що сім символів на грудях Богині, що передавали сім сфер Космосу, мають бути присутні і в структурі орнаментів на рукаві. Аналіз смуг орнаментів на рукавах сорочок із Поділля, Буковини і Прикарпаття показав, що їм притаманне відтворення сфер Космосу - простежується наявність смуг, що передають підземелля, сферу життя і небеса. Проведений аналіз свідчить про глибоку укоріненість структур орнаментів на рукавах жіночих сорочок у структури архаїчної символіки.

Вивчено історико-культурні передумови, художні риси та закономірності інтерпретації народного вбрання, вдосконалено методи дослідження традицій. Проаналізовано народне вбрання через аналіз творів фото-, кіно- та образотворчого мистецтва, переосмислення їх творчої інтерпретації в контексті відтворення історичних подій, соціальних явищ, персональних характеристик митців і персонажів. Розглянуто світовий досвід традиціоналізму, методи інтерпретації в сучасному світовому дизайні одягу. Здійснено аналіз авторських концепцій митця та творчої інверсії регіональних мистецьких шкіл як чинників творення моделювання костюму на основі традицій. Обґрунтовано прийоми вдосконалення інтерпретації традицій у сучасному вбранні, розуміння соціокультурних чинників творчої діяльності дизайнера та мистецьких шкіл. Запропоновано практичні рекомендації їх упровадження в сучасне українське дизайн-проєктування.

Порушено проблему побутування української народної сорочки в контексті її регіональної варіативності. Досліджено характер використання натільного вбрання у традиційній обрядовості. Доведено, що характер орнаментальних мотивів на сорочках формувався в Україні під впливом соціально-економічних, гендерних та вікових чинників. Оздоблення розташовували у місцях, зумовлених загальною композицією виробу та його кроєм (комір, манжети, манішка, рукава, плечові вставки). Соціальна, знакова та естетична функції сорочки знайшли своє відображення у календарній та родинній обрядовості українців, зокрема у звичаях, пов’язаних із народженням дитини, укладанням шлюбу, культурою поховання. З’ясовано, що з початком нового тисячоліття традиційна українська сорочка перейшла зі сфери національної спадщини у площину сучасної побутової культури й досить стрімко стала маркером української нації у світовому просторі.

Уперше здійснено цілісний аналіз літературних джерел та визначено сучасний стан дослідженості теми. Окреслено джерельну базу, уточнено понятіево-термінологічний апарат. Досліджено основні тенденції розвитку прикрас в історичному контексті; уперше розроблено типологію нашийних і нагрудних народних прикрас Північної Буковини, які використовувалися в, та проаналізовано художні особливості нагрудних та нашийних народних прикрас Північної Буковини.

Вперше в українському мистецтвознавстві вивчено та систематизовано етномистецьку спадщину дослідника української культури, француза за походженням Домініка Де ля Фліза в контексті дизайну сучасного одягу. Представлено результати комплексного дослідження малюнків Де ля Фліза із зображеннями українців в народному одязі середини XIX ст., які не були об'єктом спеціального наукового дослідження в історико-мистецтвознавчому аспекті. Виявлено дев'ять оригінальних малюнків Домініка Де ля Фліза, що публікуються вперше. Проведено сучасну ідентифікацію 57-ми культурно-етнографічних осередків, які досліджував Де ля Фліз. Представлено структурний аналіз оригінальних архівних і опублікованих малюнків українського одягу, виконаних Домініком Де ля Флізом під кутом зору пошуку варіативності використання художньо-композиційних характеристик українського народного костюма в проектуванні сучасних моделей одягу. Виконано графічну реконструкцію українських свит і юпок на основі малюнків Де ля Фліза, визначено систему автентичної колористики українського жіночого костюма Правобережної України. Розроблено асортиментний ряд моделей верхнього жіночого демісезонного одягу на основі художньо-композиційних елементів народного костюма (за Домініком Де ля Флізом) і представлено алгоритм використання народних етнохудожніх традицій в дизайн-проектуванні сучасного одягу.

Вирішено питання наукового обгрунтування та практичної розробки процесу реконструкції українського історичного костюма. Досліджено теоретичні аспекти композиційно-конструктивного устрою форм верхнього одягу па прикладі українського чоловічого костюма ХVІІ-ХІХ століть. Визначено оптимальну послідовність виконання практичної реконструкції одягу з ознаками історичного костюма, розроблено методику побудови базової основи конструкції чоловічого плечового одягу та рекомендації щодо методів конструктивного моделювання в умовах підприємств по виробництву видовищного костюма. Розроблено алгоритм процесу реконструкції історичного одягу зі збереженням ознак автентичності конструкції. Проведено систематизацію композиційно-конструктивного устрою історичних форм українського чоловічого костюма, а саме, образотворчі, пісемні та речові джерела дослідження українського костюма.

На основі аналізу речових пам’яток зі збірок українських і закордонних музеїв, зображень народного одягу, фотоматеріалів, архівних документів, опублікованих джерел і матеріалів польових досліджень здійснено вивчення ансамблю опільського народного вбрання останньої третини XIX — першої половини XX ст. Окреслено основні компоненти жіночого й чоловічого комплексів, їхній асортимент у межах типологічних груп, притаманну їм варіативність крою та оздоблення відповідно до виділених двох етапів розвитку. Запропоновано класифікацію декору за його пластичними ознаками, яка дозволяє глибше проаналізувати його композиційну структуру, враховуючи особливості матеріалів і технік виконання. Проаналізовано матеріали для пошиття та оздоблення опільського народного одягу, з’ясовано, які техніки декору були найбільш поширеними на цих теренах. Застосовуючи принцип поділу декору на конструктивний та площинний, охарактеризовано схеми його розташування в окремих компонентах, а також принципи їх поєднання між собою. Виявлено домінантні типи орнаменту залежно від техніки виконання, а також притаманні оздобі вбрання Опілля панівні мотиви. Проаналізовано характерний для опільського одягу останньої третини XIX — першої половини XX ст. колорит.

Представлено праці видатної української художниці О. Кульчицької, що налічує 426 творів у різних техніках: акварелі, графічні зарисовки тушшю, пером та олівцем, лінорити. Наведено зображення народної ноші з таких історико-етнографічних регіонів Західної України, як Поділля, Покуття, Буковина, Гуцульщина, Бойківщина, Опілля, Волинь і Полісся, а також із етнічних українських земель, які після Другої світової війни опинились у складі Польщі чи Словаччини. Показано давній український одяг кінця XIX - першої третини XX століття, який художниця замалювала впродовж 1910 - 1953 років. Охоплено різноманітні зразки й типи народної ноші: жіноче та чоловіче вбрання, щоденний і святковий, зимовий і літній, весільний одяг майже кожного етнографічного регіону.

Досліджено види і типи верхнього одягу, притаманні Поділлю першої половини ХХ ст. Проаналізовано відмінності верхнього вбрання на Західному та Східному Поділлі. Розглянуто історичні передумови, що спричинили зникнення певних видів верхнього одягу та появу нових. Головну увагу приділено найбільш поширеному типу подільського зимового верхнього одягу - кожуху. Охарактеризовано технологію виготовлення кожухів, зокрема особливості крою, способи пошиву, а також загальні риси розвитку кушнірства на Поділлі. Звернено увагу на побутування на Поділлі кушнірського промислу як окремого народного промислу, відмінного від кравецтва.

Досліджено особливості верхнього народного одягу, виготовленого з полотна, який побутував на Опіллі у кінці ХIХ - на початку ХХ ст. Розглянуто матеріали, які використовувались для його пошиття, характерний крій та способи декорування. Окреслено значення полотняного одягу у комплексі народного вбрання Опілля, принципи його поєднання з іншими компонентами. Увагу приділено полотнянці, її видовій специфіці, конструктивним та художнім особливостям.

Вирішено завданя з удосконалення дизайн-проектування сучасного національного жіночого одягу шляхом дослідження художньо-композиційних характеристик і тектонічної структури національного костюма Ірану. Досліджено закономірності, вдосконалено методи формоутворення та проектно-технологічні рішення асортиментних груп. На основі теоретичних та експериментальних досліджень розроблено алгоритм процесу художнього проектування сучасного жіночого одягу. Запропоновано матриці побудови колекцій жіночого одягу на основі знакової символіки художньо-декоративних елементів національного костюма Ірану. Розроблено методичні рекомендації з дизайн-проектування та моделювання форм сучасного костюма, які впроваджені в реальне виробництво та навчальний процес.

Предпринят анализ верхнего покрывала типа "фередже" как части традиционного уличного женского костюма крымских татар, караимов и крымчаков, которое широко использовалось на территории Крымского полуострова в конце XVIII - начале XX вв. Рассмотрены основные подтипы и варианты данного элемента костюма, формирующиеся с учетом конструктивных особенностей и функционального значения. Выделены хронологические этапы развития данного элемента традиционного костюма. Сформулированы выводы, отражающие главные аспекты его использования.

Розроблено інтегровану інформаційну систему композиційно-конструктивного устрою форм верхнього одягу на прикладі українського історичного чоловічого костюма. Запропоновано математичну модель визначення кількісних показників параметрів конструкції історичного одягу на основі встановлених між ними кореляційних зв'язків. Визначено оптимальну послідовність виконання практичної реконструкції одягу з ознаками українського історичного костюма XVII - XIX ст. Розроблено методику побудови базової основи конструкції чоловічого плечового одягу для цілей реконструкції, рекомендації щодо методів конструктивного моделювання та використання систем автоматизованого проектування одягу. Досліджено експериментальні зразки-реконструкції історичного одягу різних історичних епох для навчальних цілей, а також зразки українського історичного одягу для чоловіків за умов підприємств з виробництва видовищного костюма.

Висвітлено традиційну символіку кримськотатарської народної орнаментики, базуючись на аналізі літературних джерел, вивченні національних традицій, опитуванні людей похилого віку про кримськотатарські символи, що можуть застосовуватися в сучасному етнодизайні. Виявлено, що у кримських татар нараховується понад тисячі умовних знаків, що зображують певні поняття. Відзначено, що на даний час розкрито лише частину символіки: деякі з наведених національних символів є загальнолюдським надбанням, є загальні для всіх тюркських народів, а також - виключно кримськотатарські поняття та знаки. Наголошено, що назріла необхідність дослідження та систематизації символів національного мистецтва з тим, щоб розуміти його. Підсумовано, що оскільки культура кримських татар ніколи не розвивалася ізольовано від інших культур світу, знання національної символіки розширять уявлення про роль кримськотатарського мистецтва у всесвітньому культурно-історичному процесі.

Освещена традиционная символика крымскотатарской народной орнаментики, основываясь на анализе литературных источников, изучении национальных традиций, опросе людей преклонного возраста о крымскотатарских символах, которые могут применяться в современном этнодизайне. Выявлено, что у крымских татар насчитывается более тысячи условных знаков, изображающих определенные понятия. Отмечено, что в настоящее время раскрыта лишь часть символики: некоторые из приведенных национальных символов являются общечеловеческим достоянием, есть общие для всех тюркских народов, а также - исключительно крымскотатарские понятия и знаки. Отмечено, что назрела необходимость исследования и систематизации символов национального искусства с тем, чтобы понимать его. Подытожено, что поскольку культура крымских татар никогда не развивалась изолированно от других культур мира, знание национальной символики расширят представления о роли крымскотатарского искусства во всемирном культурно-историческом процессе.

The article is devoted to the little researched topic in the literature of art criticism of artistic heritage of the Crimea - Crіmean Tatars symbolism and its use in modern ethno-design. The author reveals the symbolic context of some human, religiousnational symbols, specific to the people. Demonstrates their use in modern ethno-design: clothing, interior design, ceramics, weaving, embroidery and other works of contemporary artists-designers of decorative arts.

Проведено аналіз традиційного та сучасного костюмів в Україні в контексті гендерної теорії та практики. Доведено, що поняття костюма є одним з ключових у сучасній культурології та маніфестується у виявах національної ідентичності, маскулінності/фемінності, в тілесних практиках і процесах позначування. Обгрунтовано концепцію, згідно з якою костюм є індикатором трансформації гендерних образів і мультиплікатором символів у соціокультурному просторі України, сприяє євристичному розумінню релевантних гендерних характеристик як традиційної, так і сучасної української культури.

Розглянуто традиційний і сучасний український костюм, різні підходи щодо визначення поняття костюма, його структури та функцій. Показано костюм у контексті українського менталітету, моди, репрезентації взаємовідносин між чоловіками та жінками з метою глибшого розуміння костюма як соціокультурного феномену. Текстуальний аналіз костюма дозволяє дослідити взаємний вплив костюма та тіла людини, а також уточнити зміст естетичного ідеалу. Досліджено феномен обрядового костюма як одного з найважливіших символів української культури.

Рассмотрен традиционный и современный украинский костюм, разные подходы в отношении определения понятия костюма, его структуры и функций. Показан костюм в контексте украинского менталитета, моды, репрезентации взаимоотношений между мужчинами и женщинами с целью более глубокого понимания понятия костюма как социокультурного феномена. Текстуальный анализ костюма позволяет исследовать взаимовлияние костюма и тела человека, а также уточнить содержание эстетического идеала. Исследован феномен обрядового костюма как одного из важнейших символов украинской культуры.

Досліджено мистецтво костюму в Україні кінця XX - початку XXI ст. - динамічного та складного періоду в українській моді у історичному, соціокультурному та мистецтвознавчому аспектах. Відзначено, що в цей час почала формуватися професійна національна індустрія моди та її особливість, з'явились модельєри, творчі здобутки яких - мистецький костюм, який став багатим матеріалом для образотворчих досліджень. Проаналізовано костюм як синтетичний феномен постмодерної культури в системі декоративно-ужиткового мистецтва, розглянуто його основні тенденції розвитку, виявлено художні вартості у творчості модельєрів, взаємозв'язки української моди зі світовою, прогнозовано перспективи розвитку української моди.

Звернено увагу на один із тих чинників, що формують та визначають знаковість костюма - матеріал, з якого його виготовлено. Матеріали (тканина, шкіра, хутро) розглянуто як самостійні знакові комплекси, які, поєднуючись в одному виробі, разом утворюють той знаковий комплекс, що ми і визначаємо як костюм. Подібний аналіз дає можливість активно залучати тканину та інші матеріали як вагоме джерело під час дослідження специфічних рис культури та віднести костюм до етнознакових систем.

Розглянуто нецке в контексті японського традиційного вбрання; висвітлено та уточнено їх типологію, художні та дизайнерські особливості.

Рассмотрены нэцкэ в контексте японского традиционного костюма; освещена и уточнена их типология, художественные и дизайерские особенности.

In article are considered netsuke in a context of the Japanese traditional suit; it is exposed their typology, art and design features also is specified. Clause is based on materials private collections in Kharkov.