Мета роботи - дослідити та проаналізувати умови закупівлі медичних послуг за програмами медичних гарантій з використанням променевих методів діагностики та лікування. Матеріали та методи. Матеріалами дослідження стали специфікації специфікації та умови закупівлі медичних послуг за програми медичних гарантій, які були затверджені КМУ для використання в 2022 році та 15 контрактів між НСЗУ та ЗОЗ за програмою "Медична допомога при гострому мозковому інсульті". В ході дослідження було використано наступні методи: бібліосемантичний, контент-аналізу, структурно-логічного аналізу. Результати. В ході дослідження встановлено, що програми медичних гарантій включають специфікацію і вимоги закупівлі медичних послуг за програми медичних гарантій. Умови закупівлі визначають вимоги до обладнання та до спеціалістів. Вони залежать від програми медичних гарантій. Променева діагностика включена до 43,6 % програм медичних гарантій. Проведений аналіз вказує на недосконалість затверджених вимог до закупівлі методів променевої діагностики за програмами медичних гарантій. Висновки: національна служба здоров'я України приділяє значну увагу використанню променевих методів діагностики в клінічній практиці. При цьому умови закупівлі діагностичних послуг з використанням методів променевої діагностики потребують удосконалення.

Обобщены данные об иммунных, цитотоксическах и цитогенетических эффектах действия плотно- и редкоионизирующих излучений. Определена ведущая роль постлучевого угнетения эндокринной функции вилочковой железы за счет не только прямого, но и опосредованного воздействия и дефицита гормонов вилочковой железы в развитии непосредственных и отдаленных эффектов облучения. Приведен обширный фактический материал по модификации процессов постлучевой реабилитации препаратами вилочковой железы, в том числе у онкологических больных после лучевой терапии, а также у лиц, пострадавших от последствий аварии на ЧАЭС. Впервые предпринята попытка рассматривать радиационно-индуцированные аберрации хромосом в лимфоцитах не изолированно, а параллельно с радиационно-индуцированными изменениями в морфологическом субстрате иммунной системы - лимфоидной ткани с ее клеточным компонентом - лимфоцитами.

Променеву терапію (ПТ), як один із найбільш ефективних засобів боротьби з онкопатологією, можна застосовувати неодноразово для лікування онкологічних хворих. Проте даних щодо дослідження впливу попереднього радіаційного опромінення на подальший перебіг цитогенетичних пошкоджень за дії радіаційного чинника існує досить небагато. Крім того, радіотерапевтичне лікування як первинне, так і повторне, є прикладом складного сценарію фракціонованого опромінення, дослідження якого має фундаментальне та практичне значення для розуміння складних процесів утворення та елімінації цитогенетичних маркерів радіаційного впливу для подальшого вдосконалення системи біодозиметрії та розробки підходів індивідуалізації ПТ. Мета роботи - визначення характеру змін радіаційно-індукованих цитогенетичних пошкоджень і геномних порушень у пацієнтів із пухлинами голови та шиї (ПГШ) і раком легені (РЛ) під час ПТ на тлі попереднього променевого лікування. Обстежено 29 хворих на РЛ і з ПГШ, з яких 16 отримували ПТ уперше, а 13 - повторно. За допомогою цитогенетичного тесту досліджено зміни частот аберацій хромосомного типу та геномних порушень впродовж дистанційної ПТ. У обстежених хворих допроменевий рівень цитогенетичних пошкоджень перевищував спонтанний. При цьому частота аберацій хромосом у хворих, які зазнали попереднього радіаційного впливу була достовірно вищою, ніж у пацієнтів, які не отримували раніше променевого лікування, та залежала від проміжку часу між курсами ПТ. Показано зростання рівня радіаційно-індукованих цитогенетичних пошкоджень впродовж всього курсу променевого лікування онкологічних хворих незалежно від попереднього терапевтичного опромінення. За рахунок досить високого рівня хромосомних пошкоджень у групі вторинних хворих на початку лікування, темпи приросту аберацій хромосомного типу були вищими у групі первинних хворих. Розподіли маркерів радіаційного впливу по клітинах під час променевого лікування були наддисперсними за статистикою Пуассона у обох досліджуваних групах. Зміни частоти геномних порушень мали переважно флуктуаційний характер. Встановлено, що у вторинних пацієнтів рівень цитогенетичних показників до променевого лікування перевищував показники у первинних хворих. Рівень хромосомних пошкоджень зростав упродовж курсу ПТ як у первинних, так і вторинних пацієнтів, але з різною швидкістю. Додатковий генотоксичний вплив повторного опромінення проявлявся тільки у вигляді більшої максимальної кількості аберацій на аберантну клітину у вторинних хворих. За темпами зростання цитогенетичних пошкоджень не виявлено більшого генетоксичного ефекту від повторної ПТ на тлі попереднього променевого лікування.

Лінійні прискорювачі використовуються при лікуванні променевою терапією, та вдосконалення відповідних технологій забезпечує високу якість дозиметрії, яку слід зберегти для високої ефективності терапії. Однак чи змінює повітряний проміжок між вихідним вікном прискорювача та шкірою пацієнта фізичні властивості фотонного пучка? Мета дослідження - оцінка зміни фізичних властивостей фотонного потоку залежно від товщини проміжку. Повітряний проміжок при виході з прискорювача є останнім матеріалом на шляху пучка; він змінює якість пучка на вході в шкіру пацієнта. За допомогою Монте-Карло коду BEAMnrc промодельовано вихід прискорювача Varian Clinac 2100 і повітряний проміжок до поверхні фантома; номінальна енергія пучка становила 6 МВ. Код BEAMDP використовувався для обчислення потоку фотонів. Потік ослаблюється до 6 разів залежно від товщини проміжку; крім того, за збільшення товщини збільшується забруднення пучка розсіяними фотонами та електронами. Таким чином, повітряний проміжок погіршує якість пучка. Щоб усунути забруднення та зберегти загальну якість фотонного пучка, число актів взаємодії фотонів з атомами повітря від виходу з прискорювача і до шкіри пацієнта повинно бути якомога меншим; це забезпечить більш високу якість лікування глибоких пухлин променевою терапією.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.862.035 + Р365

Рубрики:

Тромбоз і емболія судин кінцівок

Іонізуюче випромінювання у терапії

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У комплексі методів сучасної онкологічної допомоги важливе місце посідає радіотерапія, адже вона необхідна більш ніж половині хворих на рак у всьому світі. Однак у країнах із низьким рівнем достатку понад 2 млн людей щорічно не можуть отримати доступ до сучасних радіотерапевтичних технологій. Отже, невідкладним завданням у галузі радіаційної онкології є підвищення доступності, якості та ефективності радіотерапевтичної допомоги (РТД), моніторинг рівня технічного, кадрового та методологічного забезпечення променевої терапії в Україні відповідно до тенденцій її розвитку в Європі та світі. Актуальним завданням дослідження є огляд та аналіз існуючого рівня, доступності та ефективності використання сучасних технологій променевої терапії в регіонах України. Мета роботи - аналіз поточного стану та рівня доступності РТД в Україні, пошук можливостей для розширення її застосування. Проведено аналіз і порівняння статистичних даних Національного канцер-реєстру України та інформації баз даних IARC GLOBOCAN, DIRAC МАГАТЕ, узагальнення результатів. Проаналізовано рівень технічної, технологічної та кадрової забезпеченості онкологічних центрів України, проведено оцінку кількісної та якісної складових РТД у порівнянні з середньоєвропейськими показниками. Оцінку стану РТД в Україні проведено з урахуванням динаміки збільшення кількості хворих.

Одонтологічні ефекти впливу іонізуючого випромінювання (ІВ) як результат радіотерапії, наслідок аварій на підприємствах ядерної енергетики та промисловості, у разі індивідуального професійного опромінення тощо варті суттєвої уваги на засадах радіаційної медицини і радіаційної безпеки. Мета роботи - проаналізувати й узагальнити клінічні та експериментальні дані стосовно одонтологічних радіаційних ефектів. Об'єкт дослідження: патологічні зміни твердих тканин зубів, пульпи, пародонту, слизової оболонки порожнини рота і щелеп внаслідок впливу ІВ. Здійснено пошук у реферативних медико-біологічних базах даних PubMed/MEDLINE, Google Scholar, наукових бібліотеках відповідних джерел наукової інформації. Радіобіологічні ефекти ІВ внаслідок його прямої та непрямої дії проявляються протягом усього періоду одонтогенезу та формування лицьового скелету. Експериментальні та клінічні дані (діти і дорослі) свідчать про зростання ризику виникнення карієсу; зниження больового порогу та васкуляризації пульпи зуба, її фіброз та атрофію; порушення функціонування пародонту, що зумовлює високу ймовірність втрати зубів. Зміни активності остеобластів і цементобластів зубного періосту та остеобластів альвеолярного паростка у поєднанні з порушенням кровообігу внаслідок загибелі ендотеліальних клітин, гіалінізації, тромбозу та облітерації судин зумовлюють зростання ризику остеорадіонекрозу щелеп. Дітям, які зазнали пренатального опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, притаманна передчасна зміна зубів. Погіршення стану тканин пародонта, ранній розвиток гострого й ускладненого перебігу карієсу зубів характерний для дітей та дорослих, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Висновки: узагальнено дані щодо наслідків променевого впливу за різних умов на зачатки зубів, їх формування і прорізування в експерименті і клінічних умовах, а також - щодо одонтологічних радіаційних ефектів у дорослих осіб. Охарактеризовано стан зубів осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Розуміння і врахування радіобіологічних одонтологічних ефектів необхідні під час планування, підготовки і проведення локальної променевої терапії та розробки стандартів радіаційної безпеки і заходів захисту професійно працюючих осіб і населення у випадку ймовірних радіаційних аварій на підприємствах ядерної енергетики та промисловості.

Зазначено, що радіотерапія, поряд з хірургією і хіміотерапією, є одним із ключових методів лікування ракових пухлин і що цей метод безперервно вдосконалюється та поповнюється новими методиками. Так, раніше цого використовували переважно як допоміжну терапію для профілактики рецидиву раку, сьогодні деякі види променевої терапії (ПТ) призначаються як основний метод лікування багатьох видів злоякісних пухлин. ПТ застосовують для лікування як самих пухлин, так і метастазів, причому цей метод можна застосовувати у парі з такими методами лікування, як хірургічний, хіміотерапевтичний і гормональний. Використовується радіотерапія при лікуванні будь-якої стадії онкозахворювання. Протипоказання до цього методу терапії є досить мінімальними. В багатьох випадках її можна використовувати замість оперативних втручань, що можуть калічити. На сьогодні найбільш відомі технології опромінення, ультрасучасні медичні навігаційні системи та лінійні прискорювачі - це ART (адаптивна променева терапія), SBRT (екстракраніальна стереотаксична радіотерапія), IGRT (ПТ із візуальним контролем мішені), IMRT (модельована за інтенсивністю радіотерапія). За таких технологій використовують високоточну топометрію з подальшим розрахунком на підставі отриманих топографоанатомічних даних поглинених доз у первинному вогнищі та шляхах метастазування, прилеглих тканинах, критичних органах. Така методика 3D КТ-топометрії в комплексі з застосуванням індивідуальних фіксувальних пристроїв для ПТ на лінійних прискорювачах електронів із багатопелюстковим коліматором надає можливість не тільки проводити всі сучасні методики ПТ (IMRT, IGRT, VMAT), але й забезпечити максимально можливий захист прилеглих здорових тканин, чим суттєво покращити її якість. Впровадження технологій конформної ПТ, особливо з модуляцією інтенсивності пучка, під контролем зображень, використання у ході плануванні опромінення даних ПЕТ, зіставлених із зображеннями, отриманими під час комп'ютерної томографії, надають можливість підвищити якість життя хворих, підвищити сумарні осередкові дози. В результаті роль ПТ у лікуванні раку зросла. Якщо раніше за певних локалізацій пухлинного процесу променева дія розглядалася тільки як паліативна, то тепер у низці ситуацій, наприклад, за стереотаксичної ПТ локалізованих форм раку легень, вдається досягти локального контролю у 90 % пацієнтів. Використання конформної ЗD ПТ хворих на злоякісні новоутворення призводить до зниження частоти ранніх і пізніх променевих ушкоджень, надає можливість істотно поліпшити як безпосередні, так і віддалені результати лікування.

11 мая 1946 года в одном из ведущих американских журналов - Journal of the American Medical Association (JAMA) - появились две статьи, посвященные новому методу лечения тиреотоксического зоба радиоактивным йодом. Многочисленные читатели были удивлены и сбиты с толку. Обе статьи были практически идентичными, исходили из одного подразделения всемирно известного госпиталя - Thyroid clinic of Michigan General Hospital (MGH) в Бостоне, медицинскую службу которого возглавлял крупный ученый, клиницист J. Н. Means (1885 - 1967). В обеих работах обсуждались результаты лечения радиоактивным йодом двух групп практически одинаковых больных. Различия касались лишь составов авторских групп: одна была представлена клиницистом-эндокринологом S. Hertz (1905 - 1950) и физиком A. Roberts (1912 - 2004), вторая - также эндокринологом Е. Chapman (1903 - 1990) и физиком R. Evans (1907 - 1995). Вызвал удивление факт - как стало возможным появление двух почти одинаковых работ из одной клиники, различающихся лишь авторским составом. Как оказалось, за этим явлением стояла история многолетнего творческого содружества представителей двух наук - медиков и физиков, которые обогатили медицинскую науку и практику поистине эпохальным открытием, но за ним, к сожалению, скрывалось и столкновение личных симпатий и антипатий, ущемленного самолюбия, обвинений в присвоении чужих научных результатов исследований и даже в "академической краже". К середине 30-х гг. XX ст. уже было известно, что щитовидная железа (ЩЗ) способна захватывать йод из поступающих в организм продуктов питания, воды и накапливать его в паренхиме. Было установлено, что ее, тогда единственный известный, гормон тироксин состоит в основном из йода. Еще в конце XIX в., в 1895 г., немецкий исследователь Е. Baumann (1848 - 1896) обнаружил высокое содержание йода в ЩЗ, а сотрудник клиники Мэйо Е. Kendall (1886 - 1972) в 1914 г. изолировал и определил примерную структуру, тогда еще единственного известного, гормона ЩЗ тироксина. Окончательную его формулу установил в 1926 г. Ch. Harrington (1897 - 1972). В серии работ американского исследователя D. Marine (1880 - 1976) было подтверждено, что йод является необходимым элементом для функционирования ЩЗ. В частности, он установил, что ЩЗ обладает способностью извлекать стабильный йод из перфузата in vitro. Однако до середины 1930-х гг. вопрос о том, как функционирует ЩЗ в норме и при патологии, оставался невыясненным. Приблизительные суждения были возможны только на основании исследования основного обмена (BMR - basal metabolic rate). Выход из положения был найден с помощью использования концепции биологических маркеров (tracer), разработанной G. Hevesy (1885 - 1966).

11 мая 1946 года в одном из ведущих американских журналов - Journal of the American Medical Association (JAMA) - появились две статьи, посвященные новому методу лечения тиреотоксического зоба радиоактивным йодом. Многочисленные читатели были удивлены и сбиты с толку. Обе статьи были практически идентичными, исходили из одного подразделения всемирно известного госпиталя - Thyroid clinic of Michigan General Hospital (MGH) в Бостоне, медицинскую службу которого возглавлял крупный ученый, клиницист J. Н. Means (1885 - 1967). В обеих работах обсуждались результаты лечения радиоактивным йодом двух групп практически одинаковых больных. Различия касались лишь составов авторских групп: одна была представлена клиницистом-эндокринологом S. Hertz (1905 - 1950) и физиком A. Roberts (1912 - 2004), вторая - также эндокринологом Е. Chapman (1903 - 1990) и физиком R. Evans (1907 - 1995). Вызвал удивление факт - как стало возможным появление двух почти одинаковых работ из одной клиники, различающихся лишь авторским составом. Как оказалось, за этим явлением стояла история многолетнего творческого содружества представителей двух наук - медиков и физиков, которые обогатили медицинскую науку и практику поистине эпохальным открытием, но за ним, к сожалению, скрывалось и столкновение личных симпатий и антипатий, ущемленного самолюбия, обвинений в присвоении чужих научных результатов исследований и даже в "академической краже". К середине 30-х гг. XX ст. уже было известно, что щитовидная железа (ЩЗ) способна захватывать йод из поступающих в организм продуктов питания, воды и накапливать его в паренхиме. Было установлено, что ее, тогда единственный известный, гормон тироксин состоит в основном из йода. Еще в конце XIX в., в 1895 г., немецкий исследователь Е. Baumann (1848 - 1896) обнаружил высокое содержание йода в ЩЗ, а сотрудник клиники Мэйо Е. Kendall (1886 - 1972) в 1914 г. изолировал и определил примерную структуру, тогда еще единственного известного, гормона ЩЗ тироксина. Окончательную его формулу установил в 1926 г. Ch. Harrington (1897 - 1972). В серии работ американского исследователя D. Marine (1880 - 1976) было подтверждено, что йод является необходимым элементом для функционирования ЩЗ. В частности, он установил, что ЩЗ обладает способностью извлекать стабильный йод из перфузата in vitro. Однако до середины 1930-х гг. вопрос о том, как функционирует ЩЗ в норме и при патологии, оставался невыясненным. Приблизительные суждения были возможны только на основании исследования основного обмена (BMR - basal metabolic rate). Выход из положения был найден с помощью использования концепции биологических маркеров (tracer), разработанной G. Hevesy (1885 - 1966).

Проведено дослідження впливу електромагнітного надвисокочастотного (НЗВЧ) випромінювання міліметрового діапазону на біологічні тканини та оцінено його тепловий вплив. Виконано оцінку інтенсивності НЗВЧ-випромінювання апарату "Поріг-3" у всіх режимах роботи. Встановлено відмінності впливу випромінювання залежно від виду біологічної тканини та параметрів навколишнього середовища. Проведено ряд експериментів з оцінки впливу НЗВЧ-випромінювання з врахуванням вікових змін шкіряного покрову та статевого розподілу зі змінами температури тканини залежно від тривалості процедури. Дослідження проводились в 5-ти цільових групах, розділених по віку, статі та характеру біологічної тканини. Визначено залежність зміни температури біологічного об'єкту від часу експозиції. В рамках досліджень здійснено математичне моделювання змін інтенсивності залежно від частоти, зміни температури біологічної тканини залежно від інтенсивності, визначено характер процесів впливу НЗВЧ-терапії. Пропонується та обгрунтовується математичний апарат, що дозволяє оптимізувати процес терапії, шляхом коригування її параметрів з врахуванням впливу навколишнього середовища та типу біологічної тканини, що дозволяє зробити лікування більш ефективним, безпечним та орієнтованим на індивідуальну чутливість пацієнта до впливу НЗВЧ-випромінювання. Розроблена методика підбору оптимальних параметрів НЗВЧ-терапії. Отримано формули визначення дози та інтенсивності випромінювання з врахуванням температурних градієнтів середовища. Встановлено та проаналізовано похибки значень дози та інтенсивності випромінювання.

Вторая волна гонки ядерных вооружений, свидетелями которой мы являемся, может сделать ядерный конфликт неминуемым. Опыт учит, что возможности современной медицины, как в сфере образования, так и в способности оказать высокоспециализированную помощь огромному количеству пострадавших, не следует преувеличивать. До тех пор, пока мир не осознает абсолютную аморальность гонки вооружений и подготовки к ядерной войне, человечеству продолжает угрожать опасность исчезновения.

Створено нові режими лікувального випромінювання, які призначені для регенерації пошкоджених біологічних тканин. Досліджено нові режими інтегрованого фізіотерапевтичного випромінювання, що формовані з урахуванням можливої зміни часових режимів та корекції відповідно біологічній структурі, на яку здійснено вплив. Досліджено вплив теплових полів на глибину проникнення випромінення у фантомі біологічного багатошарового зразка, що утворюється внаслідок опромінення інтегрованою фізіотерапевтичною хвилею.

Проанализированы данные литературы о роли кислотопродуцирующей функции желудка в панкреатической секреции. Объяснены показания к назначению ингибиторов протонной помпы при хроническом панкреатите на основании международных рекомендаций и результатов доказательных исследований. Описаны преимущества пантопразола (нольпаза). В качестве примера эффективности нольпазы при хроническом панкреатите приведено собственное клиническое наблюдение пациентки с кальцифицирующим панкреатитом, выраженным болевым синдромом и тяжелой внешнесекреторной недостаточностью поджелудочной железы.

Изложены современные взгляды на использование ингибиторов протонной помпы в клинической практике с учетом возраста пациентов, длительности терапии, наличия коморбидных заболеваний. Проанализированы данные литературы и рандомизированных контролируемых исследований относительно эффективности применения этих средств в разных клинических ситуациях и возможных нежелательных проявлений. Поскольку ингибиторы протонной помпы назначают разным группам пациентов, отмечена необходимость определения индивидуального риска возникновения побочного действия.

Проведен обзор литературы по рентгенотерапии неопухолевых заболеваний. Доказана эффективность такого лечения при острых воспалительных процессах, келоидных рубцах, фиброматозах, при аутоиммунной офтальмопатии и некоторых других заболеваниях. Но для организации рентгенотерапевтического лечения необходима государственная программа поддержки и популяризации этого метода.

Описан метод и прибор, способный повысить качество проводимых лазеротерапевтических процедур, на примере восстановления организма после стресса. Разработана методика расчёта оптимальной программы лечения. Эксперимент проведен на 13 здоровых добровольцах возрастом 20 - 55 лет. Оценены содержание кислорода в крови, динамика клеточного иммунитета и переход геля в золь во время неблагоприятных для организма изменений в окружающей среде. Тесты проведены в различных режимах от непрерывной подачи излучения до импульсного с различной частотой, в итоге результат совпал с прогнозируемым. Для лиц среднего возраста, над которыми проведены эксперименты, наблюдалась положительная динамика восстановления клеточного иммунитета, давления и содержания кислорода в крови при регулярном проведении процедур, хотя последний имел временный эффект. Изложены возможности системы и предложены методики усовершенствования метода и прибора.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р365 + Х893.9(4УКР)413.9

Рубрики:

Іонізуюче випромінювання у терапії

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж100472 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Використання методів томографічних досліджень, зокрема комп'ютерної томографії, є перспективним як у одиночних випадках ідентифікації осіб та і при ідентифікації жертв масових катастроф. Результати пошарової діагностики структур зубо-щелепового апарату дозволяють провести процедури ідентифікації скелету людини за статтю, сприяють уточненню показників дентального віку, оптимізують можливості співставлення рентгенологічних ознак стоматологічного статусу із даними стоматологічних карт, таким чином розширюючи абсолютну кількість перспективно ідентичних ознак та підвищуючи якість доказів. Проте враховуючи специфіку побудови зображень при використанні комп'ютерної томографії, необхідно мінімізувати вплив артефактів та природи графічної дисторції, які ускладнюють процес ідентифікації, та потребують корекції шляхом уніфікації алгоритму дослідження та використання адаптованого програмного забезпечення.

Онкологічні захворювання продовжують займати перші рядки в списку причин захворюваності і смертності, причому як в економічно розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. За даними ВООЗ, кожен п'ятий із вмираючих на планеті гине саме від раку. За прогнозами, смертність від злоякісних новоутворень має загрозливу тенденцію до зростання і в 2020 р. може перевищити сумарну смертність від туберкульозу, малярії та ВІЛ-інфекції. Променева терапія є одним з основних методів лікування пацієнтів з онкологічними захворюваннями, причому застосовується практично при будь-якій стадії як компонент комбінованого, самостійного, комплексного, паліативного лікування. Крім того, при певних локалізаціях і стадіях захворювання променева терапія може бути альтернативою хірургічному лікуванню. В історичному плані використання іонізуючого випромінювання в медицині пройшло різні етапи, починаючи з відкриття В. Рентгеном Х-променів і застосування їх у хворих на рак молочної залози. Протягом XIX - XX століть розвивалася медична техніка, як для передпроменевої підготовки, так і безпосередньо для проведення променевої терапії. З початку 60-х років минулого століття на зміну рентгенотерапевтичній техніці прийшли дистанційні гамма-терапевтичні апарати, прискорювачі, створено рентгенівські та комп'ютерно-томографічні симулятори. Зараз це - прискорювальні комплекси з багатопелюстковими коліматорами, на яких можливе проведення конформного опромінення з модуляцією інтенсивності пучка випромінювання і візуальним контролем. Перераховані технічні засоби при відповідному виконанні програми гарантії якості променевої терапії дали можливість різко підвищити її ефективність.