Наведено результати вивчення інтенсивності вільнорадикального окиснення ліпідів у лейкоцитах крові 82 хворих на хронічний безкам'яний холецистит віком від 20 до 65 років. Отримані дані свідчать про значне підвищення рівня малонового альдегіду (6,1 +- 0,5 мкмоль/л, норма 3,8 + - 0,3 мкмоль/л), дієнових кон'югатів (9,6 + - 0,2 мкмоль/л, норма 5,7 + - 0,3 мкмоль/л). Поряд із цим мало місце зниження індукованої пероксидом водню хемілюмінісценції (1028 + - 53 імп., норма 1431 + - 72 імп.), що віддзеркалює пригнічення антирадикального захисту. Встановлено, що застосування нового вітчизняного антиоксиданта "Альтан" в комплексній терапії хворих на хронічний безкам'яний холецистит призводить до зниження вмісту малонового альдегіду та дієнових кон'югатів з одночасною активацією антирадикального захисту.

Розглянуто особливості уражень гастродуоденальної та біліарної систем у хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастродуоденітом та їх корекції шляхом включення у лікувальний комплекс препаратів чистотілу великого (ЧВ). За умов норми та експериментального ерозивно-виразкового ураження гастродуоденального комплексу у щурів, шляхом визначення продуктів вільнорадикального окислення ліпідів і деяких показників системи глутатіону, визначено разову і добову дозу препаратів ЧВ. Досліджено вплив разової дози препаратів ЧВ на кислотоутворюючу функцію шлунка та моторику жовчного міхура, а також особливості впливу курсового лікування препаратами ЧВ на захисні протирадикальні системи, систему жовчовиділення, функціонально-морфологічний стан слизової оболонки шлунка, дванадцятипалої кишки та ступінь обсіменіння їх Hp, імунну систему. Обгрунтовано доцільність використання препаратів ЧВ за даної патології, розроблено методику диференційованого лікування.

Проанализированы результаты лечения 160 больных, оперированных по поводу непроходимости желчных протоков неопухолевой этиологии, осложненной гнойным холангитом (ГХ). В комплексе лечения ГХ у 60 больных интраоперационно и после операции в желчные протоки вводили раствор лаферона в дозе от 500 000 до 1 млн ME в сутки, что позволило снизить частоту возникновения послеоперационных осложнений с 62,2 до 36 %; послеоперационную летальность - с 13 до 6 %. Проведение регионарной иммунотерапии с использованием лаферона стимулирует факторы естественной резистентности организма, способствует снижению тяжести общей воспалительной реакции организма, нормализации функционального состояния гепатоцитов.

Висвітлено питання розробки методів диференціальної діагностики хворих на лихоманки нез'ясованого генезу (ЛНГ), зокрема, на ангіохоліт і холангіт, ускладнені сепсисом, а також раціональних методів лікування. Встановлено, що у 23,4 % хворих з діагнозом ЛНГ мали вогнище в біліарній системі. Досліджено особливості імунної реактивності у хворих з ангіохолітами та холангітами, а також проаналізовано їх зміни після санації біліарної системи. Розроблено новий спосіб диференціальної діагностики запальних процесів біліарної системи із застосуванням осмометрії жовчі для більш точного диференціювання її порцій у разі дуоденального зондування. Доведено ефективність використання даної методики обстеження та лікування хворих на біліарний сепсис.

Розроблено диференційовані схеми застосування фітозасобів - кульбаби та нагідок лікарських і мікроводорості спіруліни у комплексному лікуванні дискінезій жовчовидільних шляхів у хворих на хронічний некам'яний холецистит (ХНХ) на основі вивчення клініко-функціональних особливостей захворювання. Обстежено 284 хворих з ХНХ і супутніми дискінезіями жовчовивідних шляхів. Проведено порівняльну оцінку одноразового та курсового впливу фітозасобів на стан біліарної системи у пацієнтів залежно від типу дискінезії. Доведено, що у випадку гіперкінетично-гіпертонічних порушень жовчного міхура та сфінктера Одді спазмолітична дія найбільшою мірою притаманна розчину спіруліни. Виявлено, що за гіпокінетично-гіпотонічних розладів жовчного міхура виражені холекінетичні властивості проявляє відвар кореня кульбаби лікарської. Встановлено, що курсове диференційоване вживання фітакомпозицій відповідно до типу біліарної дискінезії дозволяє ефективно коригувати дискінетичні розлади та порушення колоїдного стану жовчі у хворих на ХНХ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11-52 + Р413.520.11-52

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Холецистити і ангіохоліти

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: діабетична нейропатія, жовчний міхур, унітіол, спектральный аналіз серцевого ритму, ультразвукова холецистографія
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52 + Р413.520.11-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Холецистити і ангіохоліти

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що результати проведеного дослідження свідчать про високу клінічну ефективність гранул кверцетину в комплексній терапії вегето-судинних і психопатологічних порушень у жінок, хворих на хронічний холецистит в періменопаузі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.520.11-52

Рубрики:

Холецистити і ангіохоліти

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что сложности лечения хронических заболеваний билиарной системы обусловлены низкой эффективностью существующей терапии, что способствует возникновению обострений желчнокаменной болезни и ее осложнений. Основные принципы лечения хронического холецистита включают устранение микробного фактора, нормализацию иммунного статуса организма, моторно-эвакуаторной функции, обеспечение адекватного обмена желчи, оптимизацию нервногуморальной регуляции, антиоксидантную и противорадикальную защиту, снижение литогенных свойств желчи, нормализацию физико-коллоидного состояния, симптоматическую терапию. Изучение факторов патогенеза способствует разработке дополнительных точек приложения лечебного воздействия. Перспективными направлениями лечения хронических заболеваний билиарной системы являются использование современных желчегонных, прокинетических, нестероидных противовоспалительных препаратов и препаратов желчных кислот. Необходимо широко использовать ультразвуковые функциональные пробы для выбора адекватного желчегонного средства, особенно при его сочетанном применении со спазмолитиками.

На основі клінічних досліджень виявлено лікувальну ефективність фітотерапевтичних комплексів з переважною холеричною і холекінетичною активністю в комплексному лікуванні хронічного безкам'яного холециститу. Півторамісячне пероральне застосування водної витяжки (1:10) лікарського збору в складі квіток ромашки, цмину піскового, нагідок, безсмерток, надземної частини м'яти перцевої, звіробою, пасльону, рути, коренів цикорію зумовлює позитивну динаміку суб'єктивних й об'єктивних симптомів хвороби. Одержані результати свідчать про доцільність застосування водної витяжки лікарських рослин з холеретичною і холекінетичною активністю в комплексному лікуванні хронічного холециститу та ангіохоліту, зокрема у військовослужбовців національних збройних сил.

Визначено взаємозв'язок між характером перебігу хронічного некалькульозного холециститу (ХНХ) та порушеннями метаболічного гомеостазу й імунного статусу. Встановлено патогенетичну роль синдрому імунотоксикозу та метаболічної інтоксикації у рецидивуванні захворювання, виявлено взаємозалежність між ступенем їх вираженості. Патогенетично обгрунтовано доцільність включення нового вітчизняного гепатопротектора з антиоксидантною та детоксикаційною властивостями глутаргіну у комплексну консервативну терапію хворих на ХНХ. Виявлено більш швидке покращення загального стану пацієнтів, відновлення імунологічних та біохімічних показників, що проявляється у досягненні стійкої та повноцінної ремісії захворювання у 90,2 % хворих протягом 1-го року диспансерного нагляду.

Представлены результаты изучения кальциевого обмена у больных хроническим бескаменным холециститом (ХБХ) с сопутствующей гипертонической болезнью (ГБ). Установлено, что развитие ХБХ сопровождается изменениями в обмене кальция. Сочетание ХБХ и ГБ усиливает изменения в метаболизме кальция, что можно рассматривать, как один из механизмов обострения ХБХ у больных с сопутствующей ГБ. Использование препарата "Кальцемин" в комплексной терапии ХБХ у больных с ГБ приводит к лабораторной ремиссии.

Изучена взаимосвязь между хроническим билиарным панкреатитом, возникшем на фоне хронического калькулезного холецистита или холедохолетиаза, и микрохоледохолитиазом. Доказано, что билиарный панкреатит сопровождается микрохоледохолитиазом значительно чаще, чем неосложненная желчно-каменная болезнь. В таких случаях эффективен препарат "Урсофальк", назначаемый при хроническом билиарном панкреатите в послеоперационный период.

У хворих на хронічний токсичний гепатит з супутнім хронічним холециститом встановлено підвищення літогенних властивостей міхурової жовчі, підсилення процесів ліпідної пероксидації на тлі зниження антиоксидантного захисту організму. Доведено нормалізуючу дію хофітолу на детоксикаційну функцію печінки у хворих на хронічний токсичний гепатит, в тому числі й у разі поєднання з хронічним холециститом. За наявності біліарної дискінезії за гіпотонічно-гіперкінетичним типом у хворих на хронічний токсичний гепатит у поєднанні з хронічним холециститом засобом вибору серед гепатопротекторів рослинного походження є хофітол, що зумовлено поєднанням мембраностабілізувальної дії на гепатоцити і нормалізувальним впливом препарату на холерез і літогенні властивості жовчі.

Відзначено, що результати проведеного дослідження свідчать про безпечність і високу клінічну ефективність гранул кверцетину в комплексній терапії запального процесу жовчного міхура у жінок різного віку.

У 52-х хворих на хронічний некалькульозний холецистит досліджено вплив настойки чистотілу великого (нЧВ) на клінічну динаміку хворобливих проявів і показники про- й антиоксидантної систем крові. Встановлено, що застосування нЧВ сприяє прискоренню регресу симптомів загострення процесу та вагомому поліпшенню рівноваги в про- і антиоксидантній системах крові.

Уперше з використанням сучасних методів обстеження вивчено вікові особливості клінічного перебігу хронічного некалькульозного холециститу (ХНХ) у жінок. Виявлено, що у жінок віком 20 - 44 років домінували запально-інтоксикаційний та алергічний синдроми, а у жінок віком 45 - 59 років - невротичні (підвищена ситуаційна й особистісна тривожність, низький ступінь опірності до стресу) і кардіальні прояви. Доведено, що у пацієнток віком 45-ти - 74-х років, хворих на ХНХ, мав місце гіпотонус жовчного міхура, а у осіб віком 20 - 44 років - його гіпертонус. Відзначено, що клінічна картина ХНХ у жінок доповнюється порушенням кислототвірної функції шлунку з переважанням гіпоацидних станів у даних хворих віком від 45-ти до 74-х років. Розвинуто концепцію патогенезу ХНХ у жінок різного віку, зокрема, з'ясовано роль підвищеної продукції прозапального (ІЛ-6) цитокіну у взаємозв'язку з активацією процесів ліпопероксидації та виснаженням антиоксидантних резервів організму. Установлено, що рівень лептину в сироватці крові у хворих на ХНХ жінок з віком зростає, вміст лептину з достатньою вираженістю корелює з вмістом холестерину і зворотньо - з вмістом у жовчі холевої кислоти. Виявлено, що однією з патологічних ланок прогресування ХНХ є виражений дисбаланс вегетативної регуляції, що полягає у переважанні симпатикотонічної регуляції діяльності жовчовивідних шляхів. Зазначено, що ці порушення супроводжуються підвищеною ситуаційною й особистісною тривожністю хворих, низьким ступенем їх опірності до стресу. На підставі визначених закономірностей формування та перебігу ХНХ у жінок різного віку

Розкрито потогенетичну роль метаболічних (стан ліпопероксидації та активність системи антиоксидантного захисту) та імунологічних порушень (стан клітинного імунітету, рівень циркулюючих імунних комплексів, показники фагоцитарної активності моноцитів, інтерфероновий статус) у загостренні захворення хронічним некалькульозним холециститом, поєднаним з хронічним необструктивним бронхітом, визначено взаємозалежність між ступенем їх вираження. Проаналізовано клінічну ефективність комбінації глутаргіну й екстракту артишоку у хворих у порівнянні з пацієнтами, що одержували глутаргін з хофітолом. Відзначено покращання загального стану хворих, відновлення імунологічних і біохімічних показників, що проявляється у досягненні стійкої та повноцінної ремісії захворювання.

Исследованы возможные механизмы связи мембранного потенциала эндотелия аорты и сократительной активности изолированных препаратов артерий в условиях длительной гиперхолестеринемии (ГХС) и использования антагонистов кальция. Показано, что реакции препаратов аорты на вазоактивные вещества в условиях ГХС зависят от изменений мембранного потенциала, связанных с электролитным состоянием и являются кальцийзависимыми. Особенно существенное восстановление мембранного потенциала и сократительной активности, измененных в условиях ГХС, наблюдалось в группе животных при использовании аспаркама.