У хворих на хронічний токсичний гепатит з супутнім хронічним холециститом встановлено підвищення літогенних властивостей міхурової жовчі, підсилення процесів ліпідної пероксидації на тлі зниження антиоксидантного захисту організму. Доведено нормалізуючу дію хофітолу на детоксикаційну функцію печінки у хворих на хронічний токсичний гепатит, в тому числі й у разі поєднання з хронічним холециститом. За наявності біліарної дискінезії за гіпотонічно-гіперкінетичним типом у хворих на хронічний токсичний гепатит у поєднанні з хронічним холециститом засобом вибору серед гепатопротекторів рослинного походження є хофітол, що зумовлено поєднанням мембраностабілізувальної дії на гепатоцити і нормалізувальним впливом препарату на холерез і літогенні властивості жовчі.

Ключ. слова: діабетична нейропатія, жовчний міхур, унітіол, спектральный аналіз серцевого ритму, ультразвукова холецистографія
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52 + Р413.520.11-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Холецистити і ангіохоліти

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11-52 + Р413.520.11-52

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Холецистити і ангіохоліти

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучена взаимосвязь между хроническим билиарным панкреатитом, возникшем на фоне хронического калькулезного холецистита или холедохолетиаза, и микрохоледохолитиазом. Доказано, что билиарный панкреатит сопровождается микрохоледохолитиазом значительно чаще, чем неосложненная желчно-каменная болезнь. В таких случаях эффективен препарат "Урсофальк", назначаемый при хроническом билиарном панкреатите в послеоперационный период.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.520.11-52

Рубрики:

Холецистити і ангіохоліти

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты лечения 160 больных, оперированных по поводу непроходимости желчных протоков неопухолевой этиологии, осложненной гнойным холангитом (ГХ). В комплексе лечения ГХ у 60 больных интраоперационно и после операции в желчные протоки вводили раствор лаферона в дозе от 500 000 до 1 млн ME в сутки, что позволило снизить частоту возникновения послеоперационных осложнений с 62,2 до 36 %; послеоперационную летальность - с 13 до 6 %. Проведение регионарной иммунотерапии с использованием лаферона стимулирует факторы естественной резистентности организма, способствует снижению тяжести общей воспалительной реакции организма, нормализации функционального состояния гепатоцитов.

Отмечено, что сложности лечения хронических заболеваний билиарной системы обусловлены низкой эффективностью существующей терапии, что способствует возникновению обострений желчнокаменной болезни и ее осложнений. Основные принципы лечения хронического холецистита включают устранение микробного фактора, нормализацию иммунного статуса организма, моторно-эвакуаторной функции, обеспечение адекватного обмена желчи, оптимизацию нервногуморальной регуляции, антиоксидантную и противорадикальную защиту, снижение литогенных свойств желчи, нормализацию физико-коллоидного состояния, симптоматическую терапию. Изучение факторов патогенеза способствует разработке дополнительных точек приложения лечебного воздействия. Перспективными направлениями лечения хронических заболеваний билиарной системы являются использование современных желчегонных, прокинетических, нестероидных противовоспалительных препаратов и препаратов желчных кислот. Необходимо широко использовать ультразвуковые функциональные пробы для выбора адекватного желчегонного средства, особенно при его сочетанном применении со спазмолитиками.

Представлены результаты изучения кальциевого обмена у больных хроническим бескаменным холециститом (ХБХ) с сопутствующей гипертонической болезнью (ГБ). Установлено, что развитие ХБХ сопровождается изменениями в обмене кальция. Сочетание ХБХ и ГБ усиливает изменения в метаболизме кальция, что можно рассматривать, как один из механизмов обострения ХБХ у больных с сопутствующей ГБ. Использование препарата "Кальцемин" в комплексной терапии ХБХ у больных с ГБ приводит к лабораторной ремиссии.

Исследованы возможные механизмы связи мембранного потенциала эндотелия аорты и сократительной активности изолированных препаратов артерий в условиях длительной гиперхолестеринемии (ГХС) и использования антагонистов кальция. Показано, что реакции препаратов аорты на вазоактивные вещества в условиях ГХС зависят от изменений мембранного потенциала, связанных с электролитным состоянием и являются кальцийзависимыми. Особенно существенное восстановление мембранного потенциала и сократительной активности, измененных в условиях ГХС, наблюдалось в группе животных при использовании аспаркама.

На підставі вивчення вмісту кальцію в сироватці крові та жовчі доведено зміни даного показника у хворих на хронічний безкам'яний холецистит (ХБХ) з супутньою гіпертонічною хворобою. Показано залежність вмісту кальцію від типу дискінезії, супутньої патології та літогенності жовчі. Розроблено схеми диференційованої терапії з урахуванням типу дискінезії жовчного міхура. Обгрунтовано призначення кальцеміну у хворих на ХБХ з гіпертонічним типом дискінезії та супутньою гіпертонічною хворобою.

Здійснено спостереження за пацієнтами з дифузною сітчастою формою холестерозу жовчного міхура, яких було розподілено на 2 групи за рівнем загального холестерину в крові. Всім хворим призначали препарат Урсофальк у дозі 10 - 15 мг/кг (на ніч) протягом 3-х міс. Оцінено до та після лікування динаміку клінічного перебігу й стан імунної системи пацієнтів. Препарат Урсофальк забезпечив позитивний ефект щодо показників імунної системи, сприяв відновленню Т-клітинного імунітету, позитивно діяв на В-ланцюг та відновлення індексу імунорегуляції. Достовірним є збільшення кількості специфічних рецепторів до CD25, HLA-DR та високий рівень CD95, що свідчить про компенсаторну реакцію організму на препарат Урсофальк (показники В-клітинного імунітету зберігаються високими). За початкових показників ліпідного спектра, які відповідали нормі, ефективність нормалізації імунологічного зсуву значніша, ніж у разі підвищеного рівня загального холестерину в сироватці крові.

Під спостереженням перебували пацієнти з дифузною сітчастою формою холестерозу жовчного міхура (ЖМ). Їх розподілено на 2 групи за рівнем загального холестерину в крові. Всім хворим призначали урсофальк у дозі 10 - 15 мг/кг (на ніч протягом 3 міс). До та після лікування оцінювали динаміку клінічного перебігу, показники УЗД і ліпідного спектра крові. Зазначено позитивний ефект урсофальку під час лікування цього захворювання. Пацієнти добре реагують на препарат. Застосування урсофальку забезпечило клінічний регрес холестерозу та усунення УЗ-ознак дифузного ущільнення стінки ЖМ. За цього спостерігалися відновлення функціональної активності ЖМ і нормалізація показників ліпідного спектра крові. У разі нормальних початкових показників ліпідного спектра ефективність лікування була втричі вищою, ніж за атерогенної дисліпідемії.

Описано клинический случай разрешения обострения хронического холецистита с дуоденитом на фоне лечения "Пентасой". Обоснована целесообразность использования этого препарата при указанном сочетании.

Висвітлено питання розробки методів диференціальної діагностики хворих на лихоманки нез'ясованого генезу (ЛНГ), зокрема, на ангіохоліт і холангіт, ускладнені сепсисом, а також раціональних методів лікування. Встановлено, що у 23,4 % хворих з діагнозом ЛНГ мали вогнище в біліарній системі. Досліджено особливості імунної реактивності у хворих з ангіохолітами та холангітами, а також проаналізовано їх зміни після санації біліарної системи. Розроблено новий спосіб диференціальної діагностики запальних процесів біліарної системи із застосуванням осмометрії жовчі для більш точного диференціювання її порцій у разі дуоденального зондування. Доведено ефективність використання даної методики обстеження та лікування хворих на біліарний сепсис.

Досліджено особливості клінічного перебігу хронічного безкам'яного холециститу (ХБХ) у разі його поєднання з гіпертонічною хворобою (ГХ) з урахуванням типу дискінезії жовчного міхура, стану сфінктера Одді та стадії ГХ. Вивчено зміни показників кальцієвого обміну, системи антиоксидантного захисту, перекисного окиснення ліпідів, неспецифічного імунітету та прозапальних цитокінів. Виявлено предиктори негативного прогнозу, зокрема такі, як наявність змін вмісту загального й іонізованого кальцію сироватки крові та відносного показника даних величин. Показано, що у випадку поєднання ХБХ і ГХ спостерігається нашарування та поглиблення клінічних проявів захворювань, що обумовлені взаємодією патологічних процесів. Обгрунтовано доцільність застосування таких схем диференційованої терапії: за гіпертонусу жовчного міхура використання дуспаталіну, настійки кропиви собачої та кальцеміну, а за гіпотонусу - метоклопраміду, холіверу та кальцеміну. Виявлено позитивний вплив запропонованих лікувальних заходів на покращання клінічних і лабораторних проявів досліджуваних патологій. Зазначено, що корекцію артеріального тиску необхідно проводити з урахуванням стану сфінктера Одді: за гіпертонусу рекомендовано призначати "Коринфар ретард", а за гіпотонії - "Берліприл".

Узагальнено дані комплексного клініко-лабораторного й інструментального обстеження 164-х хворих на хронічний алкогольний гепатит (ХАГ), сполучений з хронічним некалькульозним холециститом (ХНХ) віком від 20-ти до 60-ти років. Установлено патогенетичну роль метаболічних й імунологічних порушень у загостренні захворювання. Патогенетично обгрунтовано доцільність використання комбінації глутаргіну й ербісолу, а також реамберину у комплексній терапії хворих на ХАГ, сполучений з ХНХ. За цього відзначено зменшення термінів покращання загального стану пацієнтів, відновлення імунологічних і біохімічних показників, досягнено стійкої повноцінної ремісії захворювання.

Доповнено концепцію патогенезу хронічного некаменевого холециститу з урахуванням порушення балансу цитокінової системи з підвищеною продукцією прозапальних (ІЛ-6, ІЛ-8) цитокінів, активацією процесів ліпопероксидації та виснаженням антиоксидантних резервів організму. Встановлено провідну роль у патогенезі холециститу таких чинників, як запальний синдром, активація перекисного окиснення ліпідів з одночасним виснаженням антиоксидантних систем організму, дистонія відділів вегетативної нервової системи, супутне ушкодження шлунку. Доведено, що більше ніж у половини обстежених пацієнтів перебіг захворювань супроводжується гіперкінетичним типом порушень моторики жовчовивідних шляхів, а у третини - гіпокінетичним. Відзначено, що в 58 % випадків хронічний некаменевий холецистит супроводжується зниженою кислотністю шлункового вмісту, у 28 % - підвищеною, а у 67 % обстежених виявлено дуоденогастральний рефлюкс. Встановлено позитивний вплив на прогресування хронічного некаменевого холециститу вираженого дисбалансу вегетативної регуляції, що полягає у переважанні симпатикотонічного типу діяльності жовчовивідних шляхів. Виявлено, що у разі підвищеної активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи у 58 % випадків відбувається посилення, а у 40 % - ослаблення вагусних впливів. Вперше розроблено й апробовано диференційований підхід щодо лікування хворих на хронічний некаменевий холецистит на базі застосування у комплексній терапії альтану та дицетелу.

Визначено взаємозв'язок між характером перебігу хронічного некалькульозного холециститу (ХНХ) та порушеннями метаболічного гомеостазу й імунного статусу. Встановлено патогенетичну роль синдрому імунотоксикозу та метаболічної інтоксикації у рецидивуванні захворювання, виявлено взаємозалежність між ступенем їх вираженості. Патогенетично обгрунтовано доцільність включення нового вітчизняного гепатопротектора з антиоксидантною та детоксикаційною властивостями глутаргіну у комплексну консервативну терапію хворих на ХНХ. Виявлено більш швидке покращення загального стану пацієнтів, відновлення імунологічних та біохімічних показників, що проявляється у досягненні стійкої та повноцінної ремісії захворювання у 90,2 % хворих протягом 1-го року диспансерного нагляду.

Розроблено диференційовані схеми застосування фітозасобів - кульбаби та нагідок лікарських і мікроводорості спіруліни у комплексному лікуванні дискінезій жовчовидільних шляхів у хворих на хронічний некам'яний холецистит (ХНХ) на основі вивчення клініко-функціональних особливостей захворювання. Обстежено 284 хворих з ХНХ і супутніми дискінезіями жовчовивідних шляхів. Проведено порівняльну оцінку одноразового та курсового впливу фітозасобів на стан біліарної системи у пацієнтів залежно від типу дискінезії. Доведено, що у випадку гіперкінетично-гіпертонічних порушень жовчного міхура та сфінктера Одді спазмолітична дія найбільшою мірою притаманна розчину спіруліни. Виявлено, що за гіпокінетично-гіпотонічних розладів жовчного міхура виражені холекінетичні властивості проявляє відвар кореня кульбаби лікарської. Встановлено, що курсове диференційоване вживання фітакомпозицій відповідно до типу біліарної дискінезії дозволяє ефективно коригувати дискінетичні розлади та порушення колоїдного стану жовчі у хворих на ХНХ.

Розглянуто особливості уражень гастродуоденальної та біліарної систем у хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастродуоденітом та їх корекції шляхом включення у лікувальний комплекс препаратів чистотілу великого (ЧВ). За умов норми та експериментального ерозивно-виразкового ураження гастродуоденального комплексу у щурів, шляхом визначення продуктів вільнорадикального окислення ліпідів і деяких показників системи глутатіону, визначено разову і добову дозу препаратів ЧВ. Досліджено вплив разової дози препаратів ЧВ на кислотоутворюючу функцію шлунка та моторику жовчного міхура, а також особливості впливу курсового лікування препаратами ЧВ на захисні протирадикальні системи, систему жовчовиділення, функціонально-морфологічний стан слизової оболонки шлунка, дванадцятипалої кишки та ступінь обсіменіння їх Hp, імунну систему. Обгрунтовано доцільність використання препаратів ЧВ за даної патології, розроблено методику диференційованого лікування.