Розглянуто будову, судинну систему та функціональну морфологію нирки, механізм сечоутворення, а також екскреторну, метаболічну, гомеостатичну та кислотовидільну функції нирки. Наведено кліренсові та ферментативні методи для оцінки функціонального стану нирок.

Изучен характер нарушений парциальных функций почек на ранних стадиях диабетической нефропатии (ДН) и их изменения под влиянием медикаментозной пробы с однократной дозой каптоприла, а также оценена возможность применения данной фармакологической пробы для ранней диагностики доклинических стадий нефропатии.

За допомогою ультразвукового сканування з використанням апарата "Toshiba-240" у 171 хворого на цукровий діабет І та ІІ типів з середньою та тяжкою формами захворювання вивчено стан нирок. Клінічно обстежено 68 чоловіків і 103 жінки віком від 18 до 65 років з давністю цукрового діабету від 5 до 30 років. Діагностовано у 18 з них хронічний пієлонефрит, у 119 - діабетичну нефропатію І - ІІІ стадії та у 34 пацієнтів - комбіноване ураження нирок (хронічний пієлонефрит + діабетична нефропатія). Найхарактернішою ознакою ураження нирок у хворих на цукровий діабет є ущільнення чашечко-мискового комплексу в переважної більшості з них і ущільнення паренхіми нирок осередкового і дифузного характеру. Останнє спостережено лише у осіб з діабетичною нефропатією та у разі поєднання з хронічним пієлонефритом. Практично у всіх хворих з наявністю ущільнення паренхіми нирок спостережено артеріальну гіпертензію. Майже у половини обстежених відзначено наявність численних дрібних конкрементів у порожнинах нирок, а в деяких з них - і кальцинатів у їх паренхімі. Незважаючи на достатньо високу інформативність методу ультразвукового сканування, який дозволяє визначити топографію, розміри і структуру нирок, він не дає можливості проводити диференціальну діагностику діабетичної нефропатії та хронічного пієлонефриту.

С помощью ультразвукового сканирования с использованием аппарата "Toshiba-240" у 171 больного сахарным диабетом І и ІІ типов со средней и тяжелой формой заболевания изучали состояние почек. Среди обследованных было 68 мужчин и 103 женщины в возрасте от 18 до 65 лет с длительностью сахарного диабета от 5 до 30 лет. При клиническом обследовании у 18 из них был диагностирован хронический пиелонефрит, у 119 - диабетическая нефропатия І - ІІІ стадии и у 34 пациентов - комбинированное поражение почек (хронический пиелонефрит + диабетическая нефропатия). Наиболее характерным признаком поражения почек у больных сахарным диабетом явилось уплотнение чашечно-лоханочного комплекса у подавляющего большинства из них и уплотнение паренхимы почек очагового и диффузного характера. Последнее наблюдалось лишь у лиц с диабетической нефропатией и при сочетании ее с хроническим пиелонефритом. Практически у всех больных с наличием уплотнения паренхимы почек наблюдалась артериальная гипертензия. Почти у половины обследованных отмечено наличие множественных мелких конкрементов в полостях почек, а у некоторых из них - и кальцинатов в их паренхиме. Несмотря на достаточно высокую информативность метода ультразвукового сканирования, позволяющего определить топографию, размеры и структуру почек, он не дает возможности проводить дифференциальную диагностику диабетической нефропатии и хронического пиелонефрита.

Kidney status was studied in171patients with moderate and grave forms of type I and II diabetes mellitus by ultrasonic scanning with "Toshiba-240". Among the subjects under study there were 68males and 103 females aged from 18to 65years with diabetes duration from 5to 30years. Clinical examination showed chronic pyelonephritis in 18out of these patients, diabetic nephropathy stage 1-3 in 119, and a combined lesion of kidneys (chronic pyelonephritis + diabetic nephropathy) in 34patients. The most characteristic sign of kidney lesion in diabetic patients was an induration of caliceal-pelvic complex in most of them, and focal and diffuse induration of kidney parenchyma. The latter was observed only in patients with diabetic nephropathy when it was associated with chronic pyelonephritis. Practically in all patients with induration of kidney parenchyma arterial hypertension was noted. Almost in half of the studied subjects multiple small concrements in kidney cavities were reported, and in some of themcalcinates in kidney parenchyma were also noted. In spite of a sufficient informativity of ultrasonic scanning which allows to determine kidney topography, size and structure, this method does not allow a differential diagnosis of diabetic nephropathy and chronic pyelonephritis.

Наведено дані про структурно-функціональну організацію сечовидільної системи, а також методики її клінічного обстеження. Описано основну семіотику уражень нирок, висвітлено сучасні підходи до діагностики та лікування окремих форм патології, синдромів, невідкладних станів (гломерулонефритів, пієлонефритів, захворювань нирок у дітей, вагітних, людей похилого віку, нефропатії, ренальної артеріальної гіпертензії, нефротичного синдрому, гострої ниркової недостатності, гострої затримки сечовипускання, ниркової коліки, травм нирок), які зустрічаються в практичній діяльності сімейного лікаря. Розглянуто принципи диспансеризації та санаторно-курортного лікування, а також засади диференційної діагностики у нефрології (синдромний діагноз).

Приведены данные о структурно-функциональной организации мочевыделительной системы, а также методики ее клинического обследования. Описана основная семиотика поражений почек, освещены современные подходы к диагностике и лечению отдельных форм патологии, синдромов, неотложных состояний (гломерулонефритов, пиелонефритов, заболеваний почек у детей, беременных и людей пожилого возраста, нефропатии, ренальной артериальной гипертензии, нефротического синдрома, острой почечной недостаточности, острой задержки мочеиспускания, почечной колики, травм почек), встречающихся в практической деятельности семейного врача. Рассмотрены принципы диспансеризации и курортно-санаторного лечения, а также основы дифференциальной диагностики в нефрологии (синдромный диагноз).

Рассмотрены основные аспекты рентгенологической диагностики заболеваний почек и мочевыводящих путей. Освещены вопросы современной лучевой диагностики, контрастно-индуцированной нефропатии, острой почечной недостаточности, восходящей уретеропиелографии, цистографии, уретрографии, подготовки больных к рентгенологическому исследованию, описаны разновидности экскреторных урограмм.

Раскрыты клинические аспекты ультразвуковой диагностики заболеваний печени, билиарной системы, поджелудочной железы и почек, часто встречающие в терапевтической практике. Рассмотрены их анатомо-физиологические основы, описана методика проведения УЗИ. Внимание уделено клинической и эхографической картине каждого из заболеваний, в частности, острого и хронического некалькулезного холецистита, желчнокаменной болезни, холангитам, хроническому и острому панкреатиту, пиелонефриту, почечнокаменной болезни. гломерулонефритам, диабетической и падагрической нефропатии, злокачественным и доброкачественным опухолям почек, поджелудочной железы, желчного пузыря, большого дуодетального сосочка и печени.

Установлены возрастные особенности структурно-функциональных изменений почек, почечного кровотока и уродинамики с помощью методов ультразвукового сканирования, цветового допплеровского картирования и импульсной допплерометрии в зрелом, пожилом и старческом возрасте. Полученные возрастные нормы сонографических, в том числе допплерометрических показателей почечного кровотока и уродинамики необходимо учитывать при интерпретации результатов обследования больных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414-4

Рубрики:

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52 + Р414-4

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414-43

Рубрики:

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы: Уточнение возможностей ультразвуковой томографии (УЗТ), компьютерной томографии (КТ), спиральной КТ (СКТ), магнитнорезонансной томографии (МРТ) и внутривенной урографии (ВВУ) в обнаружении и дифференциальной диагностике диффузного поражения паренхимы почки (ДППП). Материалы и методы: Проанализированы результаты обследования 132 пациентов в возрасте 11 - 82 лет (38 женщин, 94 мужчины), с 4 УЗ-типами ДППП: синдромом выделяющихся пирамидок (СВП), синдромом гиперэхогенных пирамидок (СГП), диффузно-утолщенной гипоэхогенной и диффузно-гиперэхогенной истонченной паренхимой. Проведены комплексное клинико-лабораторное обследование, традиционные УЗТ, ВВУ и дополнительно МРТ, КТ/СКТ. Выводы: УЗТ - высокоэффективный метод диагностики ДППП, показатели ее эффективности при СГП и СВП приближаются к 100 %, так как имеют характерную УЗ-картину, отражающую морфологические изменения в тканях; ВВУ позволяет оценить функцию почек, состояние полостной системы и паренхимы, исключить сморщивание почки и подтвердить наличие нефрокальцинаций и камней, но картина, кроме сморщенной почки, не специфична. МРТ в ИП MSSE на Т1 В/И является оптимальной для оценки анатомического строения почек и состояния паренхимы, но картина при СВП и СГП не специфична. Нефрокальцинации видны только при МРТ в ИП RARE на Т2 В/И, ИП МР-урография не информативна в оценке состояния паренхимы и позволяет оценить только состояние мочевыделительных путей, особенно при "немой" почке. Картина СВП и СГП в почках при КТ/СКТ, без и после контрастного усиления, не специфична, определяются только диффузное утолщение паренхимы, с уменьшением объема синуса, а также нефрокальцинации

в пирамидках. УЗТ, МРТ, КТ/СКТ-картина сморщенной почки специфична, но возможны трудности при УЗ визуализации органа. УЗТ как первый метод диагностики показана для скрининга, диагностики и наблюдения в динамике ДППП.

Наведено дані щодо впливу змін тубулоінтерстиціальної тканини на прогресування хронічного ниркового пошкодження. Запропоновано алгоритм діагностики ступеня тубулоінтерстиціальних змін.

Проведено комплексное обследование 12-ти нефрологических больных с артериальной гипертензией (АГ), включая клинико-нейровегетативные исследования, рентгенографию, нейрометамерную тензоалгезиметрию и остеосцинтиграфию (ОСГ) до и после лечения. В результате радионуклидных исследований были дифференцированы признаки врожденной дисплазии и остеохондроза позвоночника. Полученные результаты ОСГ коррелировали с уровнями повышения порога болевой чувствительности в зонах автономной иннервации афферентных и эфферентных систем малых брюшных нервов, которые иннервируют почки и могут способствовать нормализации артериального давления. Это необходимо учитывать для выбора оптимального лечения больных с АГ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414-4

Рубрики:

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено особливості ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) серця, а також стану системи L-аргінін - оксид азоту у хворих на нефрогенну артеріальну гіпертензію (АГ), обумовлену хронічним пієлонефритом (ХП) і хронічним гломерулонефритом. Досліджено питання підвищення ефективності лікувальних заходів за прогресуючих нефропатій. Запропоновано підхід до оцінки метаболізму оксиду азоту, що передбачає визначення концентрації субстрату для синтезу NO - L-аргініну, стабільних окиснених форм NO - нітритів і нітратів та депонованої форми NO - нітрозотіолу. Установлено, що застосування інгібіторів ангітензинперетворювального ферменту (АПФ) й антагоністів кальцію впливає на покращання функціонального стану системи L-аргінін - оксид азоту та структурно-функціональні показники ЛШ у хворих на ренопаренхіматозну АГ. З'ясовано, що інгібітори АПФ мають найбільш ефективний вплив у хворих на ХП і асенціальну АГ, в яких виявлено зменшення індексу маси міокарда ЛШ та відносної частки концентричної гіпертрофії ЛШ через 3 місяці. Показано, що у системі L-аргінін - оксид азоту дисбаланс між її ланками зменшується у разі збільшення тривалості лікування.

Удосконалено діагностику уражень нирок і легенів у хворих на ревматоїдний артрит завдяки використанню міжфазної тензіореометрії сечі та конденсату вологи видихуваного повітря. Визначено окремі чинники, які впливають на частоту і перебіг ревматоїдного гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, амілоїдозу нирок, плевриту, дифузного інтерстиціального фіброзу, фіброзувального альвеоліту, ревматоїдних легеневих вузликів. Проаналізовано стан легеневого сурфактанту у тварин з експериментальним ад'ювантним артритом. За допомогою фізико-хімічних методів дослідження патологія нирок і легенів діагностується в 4,2 і 4,7 разів частіше, ніж під час загальновизнаного обстеження, а ефективність терапії нефропатії та пневмопатії залежить від початкових фізико-хімічних властивостей сечі і вологи видихуваного повітря. Глюкокортикоїдні гормони позитивно впливають на біофізичний стан сечі, а системна ензимотерапія - на параметри видихуваного повітря.

Дисертацію присвячено питанням розробки науково-методичних положень, що підвищують ефективність комплексної променевої діагностики захворювань нирок шляхом розвитку теоретичних основ, удосконалення існуючих і аналізу можливостей клінічного використання нових урорадіологічних методів. Проведено аналіз діагностичної ефективності променевих методів дослідження при основних захворюваннях нирок: ультразвукового, радіонуклідного, термографічного, комп'ютерної та ядерно-магнітно-резонансної томографії. Вивчено морфометричні показники нирок стосовно променевих методик. Експериментально обгрунтовано можливість використання НВЧ-візуалізації нирок. На основі багатофакторного аналізу показників діагностичної ефективності розроблено діагностичний алгоритм, що дозволяє оптимізувати вибір і підвищити ефективність методів променевої діагностики захворювань нирок.

Висвітлено проблему радіонуклідної діагностики порушення функції серця та нирок у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) за умов тривалого спостереження. За допомогою радіонуклідної ветрикулографії та динамічної реносцинтиграфії здійснено моніторинг порушення функції серця та нирок у 100-а хворих на ГХ. Показано, що аналогічні дослідження проведено 25-ти пацієнтам з міокардичним кардіосклерозом (МК) без артеріальної гіпертонії (АГ). Встановлено, що з прогресуванням ГХ погіршуються показники насосної та скоротливої функції міокарда лівого шлуночка серця, а у хворих на МК найбільш вираженими є зміни регіонарної скоротливості, які свідчать про гетерогенність ураження міокарда у хворих з даною патологією. Моніторинг функції нирок виявив однонаправленість змін у бік зменшення ефективного плазмотоку та швидкості клубочкової фільтрації. Досліджено симетричне збільшення часу досягнення максимуму та напіввиведення радіофармпрепарату. На підставі порівняльного аналізу кардіо- та уродинамічних параметрів встановлено, що тривала АГ більш суттєво впливає на стан серця та нирок у хворих на ГХ у порівнянні з хворими без АГ.

Проведено дослідження змін фільтраційно-екскреторної функції нирок, ниркової гемодинаміки, які проявляються як різнонаправлені зміни хвилинного об'єму клубочкової фільтрації, часу максимального накопичення, часу напіввиведення радіофармпрепарату, зменшення швидкості ниркового кровоплину і відносної ємності нирок у хворих з доклінічними стадіями діабетичної нефропатії. На тлі медикаментозних проб з інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту - каптоприлом, нестероїдним протизапальним препаратом - індометацином, вивчено характер змін парціальних функцій і гемодинамічних показників нирок на ранніх стадіях розвитку діабетичної нефропатії у хворих на I тип цукрового діабету. Показано, що для більшості таких хворих з ознаками початкової нефропатії характерним є перекручення адекватної реакції на індометацин, що проявляється у подальшому зростанні швидкості клубочкової фільтрації, причому ці зрушення розвиваються на ранніх стадіях нефропатії. Встановлено, що зміни параметрів ниркової гемодинаміки у відповідь на введення каптоприлу залежать від стадії діабетичної нефропатії і можуть відображати реактивність гломерулярної гемодинаміки. Охарактеризовано стан гуморального імунітету, виявлено особливості продукції імуноглобулінів різних класів, антитіл до базальних мембран клубочків нирок у хворих з різноманітними, в тому числі доклінічними, стадіми діабетичної нефропатії. В результаті проведених досліджень поглиблено уявлення про патофізіологічні механізми формування різних стадій ураження нирок у хворих на ІЗЦД. Розроблено підходи до діагностики ранніх стадій діабетичної нефропатії.

Проведено дослідження хроноритмів функції щитовидної залози, екскреторної функції нирок у хворих на дифузний токсичний зоб та гіпотиреоз. Виявлені особливості циркадіанних ритмів функції щитовидної залози при тиреотоксикозі та гіпотиреозі. Вивчений стан екскреторної функції нирок у хворих з тиреотоксикозом і гіпотиреозом. Досліджена структурна організація хроноритмів екскреторної функції нирок у пацієнтів з порушенням функції щитовидної залози. Встановлений вплив хроноритмів функції щитовидної залози на хроноритми екскреторної функції нирок при порушенні функції щитовидної залози. Розроблені принципи хронодіагностики дослідження вмісту тиреоїдних гормонів в крові у хворих з тиреотоксикозом і гіпотиреозом.