Ключ. слова: ТТГ, супресивна терапія, тироксин, тріакана, тіратрікол, дифузний еутиреоїдний зоб
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.21-52

Рубрики:

Гіпертиреози. Тиреотоксикози

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено віддалені результати хірургічного лікування 79-ти хворих (9 чоловіків і 70 жінок) на полінодозний еутиреоїдний зоб (ПЕЗ). Установлено, що рецидиви ПЕЗ частіше розвивались у жінок старших за 50 років з аденоматозним зобом (переважно мікрофолікулярним) через 7 - 8 років після оперативного втручання. Зменшення об'єму залишеної тканини не завжди призводило до зниження кількості рецидивів.

Целью проведенной работы был подбор оптимальных схем антиаритмической терапии фибрилляции предсердий при тиреотоксическом сердце. Обследовано 30 больных с тяжелой степенью тиреотоксикоза на фоне диффузного токсического зоба с фибрилляцией предсердий. Разработан дифференцированный поход к схемам применения кордарона. Показана эффективность терапии кордароном у больных с впервые выявленным тиреотоксикозом и у больных с постоянной формой фибрилляции предсердий с сопутствующей ишемической болезнью сердца.

На основі клініко-інструментальних досліджень вивчено функціональний стан серцево-судинної системи у хворих на гіпотиреоз на початку інтенсивної замісної терапії L-тироксином, яка передбачала ліквідацію дефіциту тиреоїдних гормонів в організмі протягом 3-7 днів. Встановлені особливості функціонального стану серцево-судинної системи в залежності від ступеню тиреоїдної недостатності і характеру ураження щитовидної залози. Виявлені виразні порушення центральної і внутрішньосерцевої гемодинаміки, фазової структури систоли лівого шлуночка серця при тяжкій формі тиреоїдної недостатності, спонтанному гіпотиреозі і післяопераційному гіпотиреозі після дифузного токсичного зоба. Виявлено позитивний вплив антагоніста кальцію (кордафена) на початку інтенсивної замісної терапії L-тироксином на клінічну симптоматику тиреоїдної недостатності, показники жирового обміну, гемодинаміку, скорочувальну функцію міокарда.

Досліджено питання підвищення ефективності діагностики дифузного токсичного зоба, його рецидиву. Удосконалено контроль за ефективністю лікування хворих на дифузний токсичний зоб. Розроблено нову схему прогнозування важкого перебігу хвороби з використанням еходоплерографічних показників і методику виявлення за допомогою кольорової еходоплерографії хворих зі схильністю до рецидиву дифузного токсичного зоба. Встановлено, що кольорова еходоплерографія може використовуватися в комплексній неінвазивній діагностиці дифузного токсичного зоба. Доведено, що швидкість кровотоку в щитовидній залозі прямо пропорційна вмісту тиреоїдних гормонів, індекси опору - зворотно пропорційні вмісту тиреотропіну в плазмі крові. На підставі наявності високих показників прогностичного коефіцієнта (в межах від +20 до +100) збільшено дозу тиреостатиків і тривалість антитиреоїдної терапії.

У хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ) проаналізовано порушення у психоемоційній сфері, які не залежать від ступеня важкості захворювання і не зникають на час досягнення медикаментозного еутиреозу. Установлено зміни в психоемоційній сфері, системі особистісних відношень, які обумовлюють соціальну дезадаптацію у 90,8 % хворих на ДТЗ, та про їх позитивну трансформацію під впливом лікування. Установлено залежність показників розумової працездатності від типів особистісних відношень та віку хворих, уточнено характер порушень функціонування вегетативної нервової системи (ВНС) і стану перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) й антиоксидантної (АО) системи. Ці порушення не зникають на час досягнення медикаментозного еутиреозу. Обгрунтовано доцільність використання препарату мембраностабілізувальної, транквілізувальної та ноотропної дії "Літоніт" у комплексному патогенетичному лікуванні хворих на ДТЗ як такого, що сприяє регресу психоемоційних порушень. Застосування препарату достовірно збільшує кількість соціально адаптованого гармонічного типу особистісних відносин за рахунок трансформації сформованих під впливом хвороби дезадаптивних типів, а також покращує показники розумової працездатності, особливо у віковій категорії 20 - 34 роки, зменшує прояви гіперсимпатикотонії, здійснює нормалізувальний вплив на показники ПОЛ і АО системи. Проведено порівняльний аналіз ефективності використання літоніта та бензодіазепінових транквілізаторів у комплексному патогенетичному лікуванні ДТЗ та показано перевагу впливу літоніта на ВНС, показники ПОЛ і АО системи. Обгрунтовано показання до

Досліджено питання діагностики та лікування порушень мікробіоценозу кишечнику у разі дисфункції щитовидної залози. Вивчено видовий склад і популяційний рівень мікрофлори порожнини товстої кишки за дифузного токсичного зобу та гіпотиреозу, а також мукозної мікрофлори кишечнику в щурів за умов експериментального тиреотоксикозу та гіпотиреозу. Установлено дисбіотичні зміни порожнинної та мукозної мікрофлори досліджуваних біотопів. З метою корекції виявлених змін застосовано бактерійні препарати "Лінекс" і "Біоспорин". Виявлено ефективність останніх щодо усунення дисбіотичних порушень у хворих на дифузний токсичний зоб і гіпотиреоз, а також у тварин з експериментальним тиреотоксикозом і гіпотиреозом. З'ясовано, що використання пробіотиків за експериментального тиреотоксикозу та гіпотиреозу в щурів призводить до покращання морфологічних змін травного тракту, процесів ліпопероксидації та до повного відновлення показників імунного захисту в обстежених хворих.

Уперше проведено інтегральний аналіз змін функціонального стану нирок, системи фібринолізу та антиоксидантного захисту. Наведено дані про патогенез ниркових дисфункцій у разі тиреопатій. На підставі експериментальних даних патогенетично обгрунтовано доцільність застосування ескузану за умов гіпо- та гіпертиреозу. Установлено, що в щурів з експериментальним гіпертиреозом у разі застосування даного препарату підвищується інтенсивність екскреторної діяльності нирок завдяки збільшенню швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), підвищується фільтраційний заряд натрію внаслідок інтенсифікації його реабсорбції у проксимальних відділах нефрону, нормалізується інтенсивність і структура плазмового фібринолізу, зменшується неферментативний і ферментативний лізис фібрину в сечі, знижується неферментативна та нормалізується ферментативна активність у тканині щитовидної залози. У плазмі крові, еритроцитах та нирковій тканині підвищується активність антиоксидантних ферментів за одночасної нормалізації вмісту продуктів перекисного окиснення ліпідів та пероксидної модифікації білків.

Досліджено питання патогенезу та підвищення ефективності лікування хворих на тиреотоксичну кардіоміопатію. На підставі результатів клініко-анамнестичних, біохімічних, імунологічних та інструментальних досліджень визначено особливості формування серцевої недостатності у хворих з кардіоміопатією на фоні тиреотоксикозу, значення систолічної та діастолічної дисфункції лівого шлуночка серця, структурної перебудови міокарда. Визначено роль процесів перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи та інтерлейкінів у розвитку та прогресуванні серцевої недостатності на фоні тиреотоксичної кардіоміопатії. Обгрунтовано доцільність використання мілдронату та віта-мелатоніну за умов лікування тиреотоксичної кардіоміопатії, які сприяють більш швидкому відновленню систолічної та діастолічної функцій міокарда та нормалізації порушень окисного гомеостазу.

Наведено результати спостереження 178 хворих на дифузний токсичний зоб. Вивчено показники системи імунітету, біохімічні тести та симптоми клінічних проявів за умов загальноприйнятої терапії та із застосуванням імуноактивних засобів (глюкокортикоїдів, тималіну, їх поєднання, а також низькоінтенсивного лазерного випромінення). На підставі отриманих даних встановлено, що комплексне лікування хворих із використанням імуноактивних засобів і лазеровипромінювання є більш ефективним у порівнянні з загальноприйнятою терапією. Обгрунтовано доцільність даного методу лікування хворих на дифузний токсичний зоб.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.21-52

Рубрики:

Гіпертиреози. Тиреотоксикози

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подытожены литературные и собственные данные относительно лечения тиреотоксикоза с помощью радиоактивного йода. Приведена клиническая характеристика больных, показания и противопоказания к радиойодтерапии (РЙТ). Описана методика подготовки пациентов и проведения РЙТ при тиреотоксикозе. Проанализированы непосредственные и отдаленные результаты РЙТ пролеченных больных.

Проаналізовано результати операцій з приводу первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ), виконаних у 212 хворих у 2007 - 2009 рр. у спеціалізованій клініці ендокринної хірургії. У 183 хворих застосовані відкриті втручання з ревізією усіх 4 прищитоподібних залоз (ПЩЗ), у 29 - з використанням ендоскопічної техніки (у 18) або прицільного мінідоступу (в 11). У 5,2 % спостережень відзначено ураження більш ніж однієї ПЩЗ. Мініінвазивні операції мають переваги щодо косметичного ефекту і швидшого одужання пацієнтів за однакового ризику виникнення рецидиву та ускладнень. Умовою виконання мініінвазивних операцій з приводу ПГПТ є чітка локалізація аденоми ПЩЗ, діаметр пухлини не більше 3 см, відсутність тиреоїдиту, рубцевих і спайкових процесів, низький ризик мультигландулярного ураження, можливість одержання швидкого результату аналізу на вміст паратгормону в крові (оптимально-інтраопераційний експрес-аналіз).

В останні роки під час хірургічного лікування хворих з приводу первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ) застосовують мініінвазивні втручання. Проаналізовано результати використання відеоасистованої паратиреоїдектомії у 8 (32 %) з 25 хворих, яких лікували у клініці, з приводу ПГПТ в період 2010 - 2012 рр. Застосування відеоасистованої паратиреоїдектомії у порівнянні з відкритим втручанням дозволило вірогідно зменшити тривалість операції, частоту післяопераційних ускладнень, досягти кращого косметичного ефекту.

Проаналізовано особливості перебігу дифузного зоба в 116-ти пацієнтів молодого та працездатного віку впродовж 5-річного періоду. Незважаючи на відсутність клінічних проявів, необхідним є виконання аналізу крові на гормони щитовидної залози (T4), ТТГ і визначення специфічних тиреоїдних антитіл до пероксидази та тиреоглобуліну. У ході встановлення субклінічних ознак гіпотиреозу слід призначати мінімальну дозу тироксину, можливо, у комбінації з тиратриколом та ербісолом. Значення ТТГ в межах 5 - 7 мМО/л і наявність антитіл до тиреоїдної пероксидази та тиреоглобуліну є показанням для тривалого лікування впродовж 3 - 6 місяців з обов'язковим контролем за станом залози та її кровообігом за допомогою УЗД. Хворим з дифузним нетоксичним збільшенням щитовидної залози до комплексного лікування слід призначати седативні засоби.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.21-5

Рубрики:

Гіпертиреози. Тиреотоксикози

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.21-5

Рубрики:

Гіпертиреози. Тиреотоксикози

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены данные относительно использования метаболического препарата корвитина/кверцетина (комплекс кверцетина и поливинилпирролидона) в комплексной терапии больных с артериальной гипертензией (АГ) и тиреотоксикозом (ТТ). Установлено, что применение этого препарата способствует достоверному улучшению систолической и диастолической функций левого желудочка, уменьшению размера левого предсердия, заметному регрессу гипертрофии левого желудочка. Кроме того, применение метаболической терапии корвитином/кверцетином приводило к стабильному снижению частоты сердечных сокращений, достоверному уменьшению количества экстрасистол, эпизодов мерцательной аритмии и их длительности, чем применение только базисных препаратов. Корвитин (кверцетин) целесообразно использовать в качестве метаболической терапии у пациентов с ТТ на фоне АГ в сочетании с базисными препаратами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.21-5

Рубрики:

Гіпертиреози. Тиреотоксикози

Шифр НБУВ: Ж24388 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.21-52

Рубрики:

Гіпертиреози. Тиреотоксикози

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ