Больовий синдром - один із основних інвалідизивних чинників у хворих на ревматоїдний артрит (РА). Дослідження підтверджують неоднорідність патогенетичних механізмів виникнення болю у хворих із запальними хворобами суглобів. Неабияку роль у механізмах перцепції болю відіграє явище центральної сенситизації. У 2012 р. T. G. Mayer зі співавторами створили анкету Central Sensitization Inventory (CSI), яка допомагає швидко ідентифікувати хворих, що мають симптоми, пов'язані з феноменом центральної сенситизації, однак україномовної версії цього опитувальника досі не було. Мета роботи - перекласти, провести крос-культуральну адаптацію, валідизацію й апробацію україномовної версії Central Sensitization Inventory у хворих на ревматоїдний артрит. Переклад і крос-культуральну адаптацію CSI проводили згідно зі стандартними рекомендаціями Guidelines for the process of cross-cultural adaptation of self-report measures. Обстежено 75 хворих із діагнозом РА відповідно до критеріїв ACR/EULAR (2010) і 15 осіб контрольної групи. Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за допомогою методів варіаційної статистики у пакеті прикладних програм SPSS22 (-SPSS Inc.). Надійність україномовної версії анкети CSI оцінювали методом тест/ретест з інтервалом 7 днів у 65 хворих на РА. Отримані результати продемонстрували високу надійність анкети CSI - внутрішньокласовий коефіцієнт кореляції становив 0,914, коефіцієнт альфа Л. Кронбаха - 0,914. Використання анкети CSI у хворих на РА засвідчило наявність у них центральної сенситизації. Значення CSI у цих хворих становило 36,32 +- 14,67 проти 15,60 +- 12,10 у контролі. Показник >> 40 (наявна центральна сенситизація) виявлено у 40,00 % пацієнтів. Висновки: перекладено анкету Central Sensitization Inventory та проведено її крос-культуральну адаптацію і валідизацію. Україномовна версія анкети показала достатній ступінь надійности й внутрішньої узгоджености. Анкету можна використовувати як з науковою метою, так і у клінічній практиці.

Ревматоїдний артрит (РА) - хронічна системна хвороба сполучної тканини нез'ясованої етіології складного автоімунного патогенезу, яка часто ускладнюється вторинним остеопорозом (ОП), що погіршує перебіг і прогноз основної хвороби. Мета роботи - дослідити частоту й характер уражень кісток у хворих на РА, виявлених за допомогою ультразвукової та рентгеностеоденситометрії, з'ясувати їх діагностичну цінність для оцінки мінеральної щільности кісткової тканини. У дослідження в рандомізований спосіб із попередньою стратифікацією за наявністю РА, діагностованого згідно з критеріями Американської колегії ревматологів та Європейської ліги проти ревматизму (2010) у жінок пременопаузального періоду та чоловіків зрілого віку, включено 74 хворих (62 жінки (84,93 %) і 12 чоловіків (15,07 %) віком від 38 до 60 років (середній вік на час обстеження жінок - 48,67 +- 2,34 року, чоловіків - 45,42 +- 2,78 року)), що лікувалися, вживаючи метилпреднізолон (4,0 - 24,0 мг/добу) та не отримуючи лікарські засоби для лікування ОП, у ревматологічному відділі Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Львівська обласна клінічна лікарня" з 2013 по 2019 р. (дослідна група - ДГ). Контрольну групу (КГ) створено з 29 здорових осіб (22 жінки (75,86 %) та 7 чоловіків (24,14 %), середній вік жінок на час обстеження 44,95 +- 2,12 року, чоловіків - 40,71 +- 2,75 року) аналогічних статі й віку. Усім хворим проведено оцінку МЩКТ за допомогою ультразвукової кісткової денситометрії п'яткової кістки та рентгеностеоденситометрії кисти. Виявлено міцний кореляційний зв'язок між результатами ультразвукової денситометрії п'яткової кістки та рентгеностеоденситометрії кисти, що дає підстави рекомендувати діагностувати зміни МЩКТ обома методами, причому, чутливішим виявився метод рентгеностеоденситометрії. Висновки: застосування обох методів діагностики ОП, а саме - ультразвукової денситометрії п'яткової кістки та рентгеностеоденситометрії кисти у хворих на ревматоїдний артрит є науково обгрунтованим.

Ураження колінних суглобів (КС) за ревматоїдного артриту (РА) відмічають у 70 % випадках. Це найпоширеніша причина втрати працездатності, можливості самообслуговування. Пацієнти стають тяжкими інвалідами, оскільки захворюання супроводжується деформаціями та контрактурами з розвитком дискордантних положень нижніх кінцівок, що призводять до часткової або повної втрати функції опори та ходьби. Мета роботи - розглянуто аналіз результатів лікування вторинного артрозу КС, ускладненого фронтальними деформаціями, у хворих на РА. Проаналізовано результати ортопедичного лікування, спрямованого на відновлення функції КС у 66 хворих на РА з фронтальними деформаціями, яким проведено 75 операцій тотального ендопротезування у період з 2013 по 2020 рр. Вивчено анамнез, активність і стадію РА, фронтальні деформації КС, рентгенологічну динаміку змін у ньому, лабораторні показники. Результати ендопротезування оцінювали за шкалою Кауфмана. Виконано кореляційний аналіз за Спірманом, однофакторний дисперсійний аналіз. Висновки: тотальне ендопротезування КС слід виконувати хворим на РА, починаючи з II стадії 2 фази. Це дозволить пацієнтові повною мірою використати можливості ендопротеза, оскільки ураження суміжних сегментів, зазвичай, ще мінімальні.

З поширенням пандемії коронавірусу зростає роль фармакотерапії ревматоїдного артриту (РА) серед пацієнтів з подвійними порушеннями здоров'я і у пацієнтів з системними захворюваннями. Ця стаття присвячена фармакоекономіки фармакотерапії РА на основі ABC/VEN аналізу. Для нормативного, документального та фармакоекономічного аналізу використовувалися міжнародні та національні медико-технологічні документи по стандартизації медичної допомоги РА, а також наукові джерела. ABC-аналіз проводився як інструмент для вивчення вартості покупки ліків. VEN-аналіз проводився для класифікації ліків за категоріями V, і N по принципам доказової медицини, судової фармації, доказової фармації. На першому етапі дослідження проводився клініко-фармакологічний аналіз, на наступних етапах - маркетинговий та фармакоекономічний аналіз. На основі ABC/VEN аналізу була розроблена матриця консолідованого ABC/VEN аналізу. Найбільша частка (66,7 %) припадає на класифікаційний код АТСL "Протипухлинні препарати та імуномодулятори". За результатами маркетингового аналізу, таблетки займають 50 % призначень лікарів; 75 % досліджуваних препаратів мають безстроковий термін дії реєстраційних посвідчень. Рейтинг країн походження виробників досліджуваних препаратів: Німеччина - 37,6 %. У категорію А увійшли міжнародні непатентовані назви п'яти препаратів (мікофеноловая кислота, азатіопрін, циклофосфамід, метотрексат, циклоспорин), вартість однієї дози становить 5241,1 грн, що становить 78,12 % від загальної вартості лікування пацієнта з РА. Виявлено, що шість МНН препаратів (метотрексат, сульфасалазин, гидроксихлорохин, азатіопрін, циклоспорин, циклофосфамід) відносяться до категорії V (Vital). Висновки: впровадження інформації про фармакоекономіки фармакотерапії РА в діяльності закладів охорони здоров'я забезпечить правильну організацію порядку обігу лікарських засобів на етапах виписки, призначення, зберігання, обліку, контролю якості, транспортування, випуску, знищення, ліцензування відповідно до чинного медичним і фармацевтичним законодавством.

Тригерними чинниками щодо розвитку ревматоїдного артриту (РА) можуть бути інфекції, пов'язані з носійством в порожнині рота актиноміцетів, кампілобактерів, мікоплазм, порфіромонів, преводелів, протея, селемонів, стрептококів і фузобактерій, але їх роль у патогенезі захворювання вимагає уточнення. Зі свого боку, при РА вірогідно підвищується число випадків коморбідної інфекційної патології. Мета дослідження - вивчити якісний і кількісний склад мікробіоти порожнини рота при РА, оцінити роль окремих бактерій у патогенетичних побудовах захворювання. Обстежений 121 хворий на РА віком 18 - 76 років (в середньому 49 років), серед яких було 19 % чоловіків і 81 % жінок. Тривалість РА від першої маніфестації захворювання становила в середньому 10 років. Частота серопозитивності РА за ревматоїдним фактором у крові становила 81 %, а за антитілами до цитрулінового циклічного пептиду - 75 %. I, II і III ступені активності хвороби констатовані в 13, 45 та 42 % випадків відповідно, а співвідношення I, II, III і IV стадій патологічного процесу становило 1 : 5 : 5 : 3. Для оцінки кількості аеробних і факультативно-анаеробних мікроорганізмів, що вегетують на слизовій оболонці ясен, використовувалася методика стерильних паперових дисків. Застосовувалися набори "Мікро-ЛА-Тест", "СТРЕПТОтест 16", "АНАЕРОтест 23", "НЕФЕРМтест 24". Вегетацію асоціацій аеробів на яснах виявлено у 96,7 % від числа хворих, анаеробних бактерій - у 91,7 %, число яких було тісно пов'язане з клінічними, лабораторними та рентгеносонографічними ознаками РА, при цьому на інтегральний пейзаж ясенної мікробіоти впливає тяжкість перебігу коморбідного хронічного генералізованого пародонтиту, що діє на наявність в порожнині рота мораксел, сарцинів, стрептококів та еубактерій, причому число анаеробів відображає ступінь активності РА та мінеральну щільність кістки, а в патогенетичних побудовах окремих ознак захворювання (характер суглобового синдрому й ураження періартикулярних тканин) беруть участь аерококи, кандиди, клостридії, мегасфери, пропіонібактерії, сарцини, фузобактерії й еубактерії. Висновки: отримані дані диктують необхідність розроблення нових підходів до медичної технології індивідуальної етіопатогенетичної терапії РА з коморбідним пародонтитом, визначення критеріїв, що дозволяють оцінювати активність патологічного процесу, прогнозувати характер перебігу хвороби й ефективність лікувальних заходів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.120.161 + Р412.3-3

Рубрики:

Інфекційні неспецифічні (ревматоїдні) артрити і поліартрити

Хвороби легень

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - оцінити вплив кріоконсервованого екстракту плаценти (КЕП) на протизапальну активність диклофенаку натрію (ДН) у разі їх комбінованого застосування на моделі експериментального ревматоїдного артриту у щурів. За результатами проведеного дослідження встановлно, що комбіноване застосування ДН та КЕП найбільш впливало на об'єм ушкодженої кінцівки щурів з АА. Так, на 28 добу експерименту даний показник зменшувався на 42,5 % відносно 14 доби, що лише на 14,4 % перевищувало вихідні значення. Таким чином, у щурів з ад'ювантним артритом ступінь зменшення об'єму ушкодженої кінцівки після комбінованого застосування диклофенака натрію та кріоконсервованого екстракту плаценти на 8,7 % перевищує даний показник ушкодженої кінцівки на тлі монотерапії диклофенаком натрію. Цей факт підтверджує, що комбіноване лікування ДН та КЕП має більш виражену протизапальну активність, ніж монотерапія диклофенаком натрію.

Цель работы - ознакомить практикующих врачей с клиническим случаем применения тоцилизумаба в комплексном лечении больного коронавирусной болезнью (COVID-19) с сопутствующим ревматоидным артритом. Приведен клинический случай собственного наблюдения за клиническим течением COVID-19 у пациента с сопутствующим ревматоидным артритом на фоне комплексного лечения с применением рекомбинантного гуманизированного моноклонального антитела к человеческому рецептору ИЛ-6 тоцилизумаба. Пациент с тяжелым течением COVID-19, результаты обследования и лечения которого приведены в статье, коморбиден по ревматоидному артриту. Развитие цитокинового шторма на госпитальном этапе подтверждено повышением маркеров системного воспаления: С-реактивного белка, Д-димера, фибриногена, почти 50-кратным ростом сывороточного уровня интерлейкина-6, а также развитием абсолютной и относительной лимфоцитопении. Несмотря на противовоспалительную терапию с применением системных кортикостероидов, состояние пациента прогрессивно ухудшалось. После оценки показаний/противопоказаний принято решение о применении ингибитора рецепторов интерлейкина-6 тоцилизумаба, на фоне лечения которым наблюдали быструю положительную клиническую, лабораторную и рентгенологическую динамику. На основе сравнительного анализа данных собственного клинического случая и результатов релевантных клинических исследований, мировых рекомендаций и руководств сформированы представления о применении тоцилизумаба у больных коронавирусной болезнью. Выводы: применение рекомбинантного гуманизированного моноклонального антитела к человеческому рецептору интерлейкина-6 тоцилизумаба в комплексном лечении коронавирусной болезни (COVID-19) тяжелого течения, коморбидной по ревматоидному артриту, патогенетически обоснованно и приводит к регрессу основных клинических и лабораторных признаков цитокинового шторма, респираторной недостаточности, способствует улучшению рентгенологической картины и, как следствие, сокращению сроков госпитализации. Необходимо проведение крупных рандомизированных плацебо-контролируемых исследований, в том числе в популяции больных с различными коморбидными состояниями, для окончательного выяснения места и роли антицитокинових препаратов в лечении пациентов с COVID-19.

В дисертаційній роботі вивчено 10-річну ймовірність основних остеопоротичних переломів, мінеральну щільність та якість кісткової тканини, рівень 25(OH)D у жінок у постменопаузальному періоді. Вивчено показники 10- річної ймовірності основних остеопоротичних переломів за допомогою української версії FRAX у жінок з ревматоїдним артритом. Оцінено показники мінеральної щільності кісткової тканини, вивчено вплив холекальциферолу на вираженість больового синдрому та якість життя, його ефективність та безпечність у корекції дефіциту вітаміну D у жінок у постменопаузальному періоді. Запропоновано алгоритм діагностики та профілактики остеопорозу й вторинної саркопенії в жінок з ревматоїдним артритом у постменопаузальному періоді.

Дисертація присвячена ефективності лікування хворих на ревматоїдний артрит з ураженням кульшових та колінних суглобів на пізніх стадіях захворювання шляхом вивчення в експерименті виникнення різних варіантів контрактур та деформацій у вказаних суглобах, удосконалення діагностики, лікування та прогнозування результатів. На підставі експериментального та клініко-інструментапьного досліджень встановлені кореляційні залежності та причинно-наслідкові зв’язки виникнення та розвитку типових контрактур і деформацій у кульшових та колінних суглобах при різних варіантах їх одночасного ураження у хворих на ревматоїдний артрит з урахуванням імунологічних, мікробіологічних та патоморфологічних змін в тканинах і біологічних рідинах вказаних хворих. Розроблена схема диференційованих підходів до ендопротезування кульшових та колінних суглобів при різних варіантах їх ураження, удосконалено методики лікування та реабілітації цієї складної категорії хворих, прогнозування віддалених результатів. Застосування розробленої системи диференційованного підходу до ендопротезування кульшових та колінних суглобів у хворих на ревматоїдний артрит на пізніх стадіях захворювання дає змогу підвищити ефективність лікування, покращити статико-динамічну функцію нижніх кінцівок та прогнозування віддалених результатів, підвищити якість життя цієї складної категорії хворих.

Мета роботи – визначити вплив медикаментозної антиревматоїдної терапії на функціональні результати ендопротезування кульшового та колінного суглобів у хворих на ревматоїдний артрит. Використовуючи математичні методи статистичного опрацювання даних, проаналізували результати 160 операцій тотального ендопротезування кульшових і 148 операцій тотального ендопротезування колінних суглобів у хворих із ревматоїдними ураженнями суглобів. Пацієнтів поділили на 4 групи: І – без протизапальної терапії, ІІ – отримували гормональну терапію, ІІІ – базисну терапію, IV група – ті, хто на час операції отримував і базисну, і гормональну терапію. Результати свідчать, що помірна кореляція наявна між терапією та обсягом рухів у суглобах нижніх кінцівок при базисній терапії та поєднаній нестероїдній, гормональній і базисній терапії, а обсяг рухів вірогідно відрізняється в разі застосування комбінованої терапії від тільки гормональної. Найсильніший відгук оцінювальної шкали J. Joseph, E. E. Kaufman спостерігали на комбіновану терапію з застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), гормональної та базисної терапії; менший – на поєднання гормональної та НПЗП; найгірший – на поєднання базисної терапії та НПЗП. Найбільший приріст рухів у колінному суглобі визначили в пацієнтів, які отримували гормональну чи базисну терапію, порівняно з пацієнтами, які зовсім не приймали ці препарати або приймали їх у комплексі. Встановили майже однаковий вплив антиревматоїдної терапії на результати ендопротезування і кульшових, і колінних суглобів, виявили тенденцію до більшого вiдсотка хороших і відмінних результатів у чоловіків незалежно від локалізації ураження, оптимальне співвідношення між задовільними-незадовільними та хорошими-відмінними результатами в пацієнтів віком до 40 років. Результати дослідження дають підстави вважати комбіновану медикаментозну терапію фактором слабкого та помірного впливу на функціональнi результати ендопротезування кульшових і колінних суглобів на пізніх стадіях ревматоїдного артриту та вважати можливим не припиняти планову антиревматоїдну медикаментозну терапію в періопераційному періоді

Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.120.161

Рубрики:

Інфекційні неспецифічні (ревматоїдні) артрити і поліартрити

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - на основании ряда полуколичественных морфометрических показателей, отражающих патологические изменения мыщелков бедренной и большеберцовой костей, определить частоты встречаемости случаев патологических изменений определенных градаций в суставных концах костей и их различия у больных ревматоидным артритом (РА) с поражениями коленных суставов (КС), осложненными фронтальными деформациями. Материал исследования - мыщелки бедренной и большеберцовой костей, резецированные при эндопротезировании КС от 38 больных РА, осложненным фронтальными деформациями. Применены методы исследования: клинический, визуализирующие, гистологический с определением полуколичественных морфометрических показателей, статистический с определением средних параметров, частот встречаемости случаев разных градаций выраженности показателей и их различий. Группы больных РА с поражениями КС, осложненными фронтальными деформациями разных видов (вальгус - варус), достоверно различаются по некоторым клиническим и клинико-визуализирующим показателям. Патологические изменения суставных концов, отображаемые такими морфометрическими показателями, как строение паннуса и воспаление, активность воспаления в субхондриальной спонгиозе, стадия дистрофически-деструктивных изменений суставной поверхности с разной частотой и степенью выраженности встречаются в тканях всех больных РА с поражениями КС, осложнившимися фронтальными деформациями. В мыщелках костей одного типа, образующих КС, сравнивая при вальгусной и варусной деформации, частота встречаемости случаев разной степени выраженности отдельных морфометрических показателей варьирует в мыщелках с разной степенью компрессии. В мыщелках костей одного типа, которые входят в КС, сравнивая в разных костях (бедренной, большеберцовой), при вальгусной деформации частота встречаемости случаев большей выраженности показателя строение паннуса и воспаление оказалась большей в мыщелках большеберцовой кости, при варусной деформации - в мыщелках бедренной кости (независимо от выраженности компрессии). Выводы: результаты исследования показали, что степени выраженности клинических и морфометрических показателей состояния мыщелков бедренной и большеберцовой костей у больных РА с фронтальными деформациями на уровне КС не имеют постоянных, однозначных тенденций, а частоты встречаемости случаев высокой и низкой степени варьируют в широких пределах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.21-3 + Р418.120.161

Рубрики:

Хвороби зубів

Інфекційні неспецифічні (ревматоїдні) артрити і поліартрити

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено демографічну, клініко-анамнестичну характеристику та зміст медикаментозної терапії у 281 хворого на псоріатичний артрит (ПсА) на час першої госпіталізації в ревматологічне відділення. Артрит дебютував у віці від 5 до 74 років (у середньому - 38), у 69 % випадків - на тлі шкірного псоріазу (ПС) (в середньому через 13 років після його появи), ПсА і ПС розвивалися одночасно у 13 %, артрит передував ПС у 11 % хворих (у середньому за 8 років), 7 % хворих мали лише сімейний анамнез ПС. Псоріатичне ураження нігтів спостерігалось у 14 % хворих. Під час першої госпіталізації вже 46 % пацієнтів мали III та IV рентгенологічну стадію захворювання і 62 % - функціональну недостатність суглобів II і III ступеня, що може бути пов'язано із запізнілою госпіталізацією у спеціалізований стаціонар (в середньому через 8 років після початку артриту) і неоптимальним амбулаторним лікуванням. Базисні препарати на час госпіталізації отримували лише 38 % хворих, глюкокортикоїди - 25 %, у стаціонарі вони були призначені відповідно 90 і 50 % хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.120.161-5

Рубрики:

Інфекційні неспецифічні (ревматоїдні) артрити і поліартрити

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено ураження порожнини рота, порушення салівації, наявність аутоантитіл та рівень маркерів запалення у 150 хворих на ревматоїдний артрит - РА (27 чоловіків та 123 жінки), середній вік - (50,10 +- 0,44) року; 90 хворих без скарг на сухість в роті, 31 хворий зі скаргами на сухість в роті і 29 хворих з синдромом Шегрена. Виявлено, що у всіх хворих на РА (без скарг на сухість в роті і з ними) спостерігає ться зниження салівації (0,29 мл/хв +- 0,07 мл/хв і 0,25 мл/хв +- 0,05 мл/хв), що асоційовано зі збільшенням активності запального процесу, наявністю аутоантитіл. Синдром Шегрена при РА виявлений у 19 % хворих, він асоціюється зі значним погіршенням гігієни ротової порожнини, вираженою гіпосалівацією (0,14 мл/хв +- 0,06 мл/хв), високою активністю запального процесу, широким спектром аутоантитіл (ревматоїдний фактор, антинуклеарні антитіла в низькому титрі, антитіла Ro і La), підвищенням вмісту С-реактивного білка та інтерлейкіна-1.

Мета роботи - вивчити можливості функціонування ендопротеза колінного суглоба (КС) у разі компенсації дефектів виростків великогомілкової кістки (ВГК) за допомогою кісткових трансплантатів чи металевих аугментів за різних величин вальгусної деформації у хворих на ревматоїдний артрит (РА); вивчити поведінку та стабільність біомеханічної моделі "кістка - ендопротез" у разі компенсації дефекту зовнішнього виростка великогомілкової кістки кістковим автотрансплантатом чи металевим аугментом 5, 10 та 15 мм. На основі КТ-сканів створено імітаційні комп'ютерні моделі КС, що налічували елементи з різними механічними властивостями - стегнова кістка, феморальний компонент ендопротеза, поліетиленова вставка, тибіальний компонент ендопротеза та ВГК. За допомогою програмного пакета SolidWorks побудовано імітаційні моделі КС за умов його вальгусної деформації за наявності трансплантата виростка ВГК 5, 10 та 15 мм із кісткової тканини та металу (аугмент). Подальші розрахунки напружено-деформованого стану моделі здійснювали за допомогою методу скінченних елементів у програмному пакеті ANSYS (числовий метод). Під дією навантаження наявність кісткового трансплантата 5, 10 та 15 мм призводила до збільшення на близько 20 % значень напружень на стегновій кістці з локалізацією по контуру контакту з феморальним компонентом ендопротеза. На тибіальному компоненті ендопротеза показники напружень зросли на 77 % за наявності кісткового трансплантата 5 мм та поступово зменшувались до 66 % за збільшення його розміру до 15 мм. Наявність кісткового трансплантата 5, 10 та 15 мм призводила до збільшення значень напружень на ВГК майже удвічі з локалізацією в метадіафізарній зоні кортикальної кістки. Основне збільшення показників напружень відбувалося на плато ВГК з локалізацією по контуру тибіального компонента ендопротеза, де наявність кісткового трансплантата призводила до збільшення значень від 65 % за його розмірів 5 мм майже втричі - до 15 мм. Під дією навантаження наявність металевого аугмента для заміщення дефекту латерального виростка ВГК розміром 5 та 10 мм призводила до зростання значень напружень на стегновій кістці на 20 % із наступним їх зниженням до 5 % за розміру 15 мм. За наявності металевого аугмента 5, 10 та 15 мм значення напружень зменшувались на феморальному компоненті ендопротеза на 37 - 40 %. Наявність металевого аугмента 5, 10 та 15 мм зумовила значне підвищення показників напружень на тибіальному компоненті ендопротеза - у 9, 10 та 12 разів відповідно. Наявність металевого аугмента 5 та 10 мм призводила до збільшення значень напружень на ВГК на 95 - 97 %, а у разі збільшення розміру трансплантата до 15 мм - на 69 %. Наявність металевого аугмента 5 мм та збільшення його розміру до 10 та 15 мм призводили до підвищення показників напружень на плато ВГК на 38, 10 та 8 % відповідно. Висновки: збільшення показників напружень на ділянці плато ВГК з перевищенням гранично допустимих значень у разі застосування кісткового трансплантата розміром 10 та 15 мм є фактором розвитку явищ нестабільності тибіального компонента ендопротеза. Для заміщення дефекту зовнішнього виростка ВГК до 6,1 мм доцільно застосування кісткового трансплантата. Дефекти більшого розміру потребують застосування металевого аугмента.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.120.161 + Р458.285.4

Рубрики:

Інфекційні неспецифічні (ревматоїдні) артрити і поліартрити

Деформації і функціональні порушення колінного суглобу і гомілки

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р418.120.161 + Р410.030

Рубрики:

Цукровий діабет

Інфекційні неспецифічні (ревматоїдні) артрити і поліартрити

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ