Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.61

Рубрики:

Динамічна непрохідність кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В експерименті на собаках на відтвореній моделі гострої кишкової непрохідності з'ясовано характер змін мікробної контамінації печінки, брижі та стінки тонкої кишки під дією електричного поля постійного струму. На підставі досліджень показано закономірність змін мікробної контамінації тканин від щільності струму. Проведені патогістологічні дослідження свідчать про зменшення явищ запалення під дією електричного поля постійного струму різної густини.

Проаналізовано причини смерті 65-ти хворих з непрохідністю кишечника та 43 - з поширеним перитонітом за період з 1998р. до 2000 р. З огляду на одержані дані вдосконалено програму череззондового лікування. Застосування розроблених схем лікування дозволило знизити летальність у разі непрохідності кишечника на 9,4 %, поширеного перитоніту - на 6,6 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.61-52

Рубрики:

Динамічна непрохідність кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.61

Рубрики:

Динамічна непрохідність кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.3-59 + Р457.465.305.61

Рубрики:

Пухлини кишечника

Динамічна непрохідність кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.61

Рубрики:

Динамічна непрохідність кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.61

Рубрики:

Динамічна непрохідність кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.61

Рубрики:

Динамічна непрохідність кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено питання покращання лікування динамічної кишкової непрохідності у разі гострого деструктивного панкреатиту (ГДП). На основі резултатів клінічного та лабораторного обстеження 152-х хворих на ГДП виявлено зміни у системі регуляції агрегатного стану крові, які характеризуються хронометричною гіпо- або гіперкоагуляцією. Установлено, що використання ентеросорбенту ентеросгелю на фоні комплексної терапії динамічної кишкової непрохідності у разі ГДП, а також застосування лазерного опромінення крові та підшлункової залози сприяє покращанню самопочуття, відновленню пасажу кишечнику, суттєвому зменшенню інтоксикації організму, нормалізації агрегатного стану крові, запобігає переходу асептичного панкреонекрозу в інфікований, зменшує кількість оперативних втручань і знижує летальність. Відзначено, що запропонована методика лікування динамічної кишкової непрохідності у разі ГДП є безпечною для хворих, не спричиняє ускладнень.

На підставі результатів експериментального дослідження змін стінки тонкої кишки обгрунтовано діагностичне значення ехографічних критеріїв кишкової непрохідності. Розроблено систему бальної оцінки ультразвукових ознак для диференційованої діагностики механічної та динамічної кишкової непрохідності. Проведено порівняльну оцінку інформативності рентгенологічного й ультразвукового методів для вияву кишкової непрохідності. Запропонований метод діагностики дозволяє у 98,1 % випадків визначити наявність гострої кишкової непрохідності на ранніх етапах її розвитку. Це забезпечує правильний вибір тактики лікування, завдяки чому досягнуто зниження післяопераційної летальності з 16,7 % до 10,8 %.

Встановлено ефективність доповнення череззондових лікувальних програм лаважем порожнини тонкої кишки суспензією сукральфату та наслідки попадання токсичного вмісту привідної петлі у відповідну петлю тонкої кишки. Досліджено активність некротичних процесів її слизової оболонки за маркером ушкодження 1-FABP (Intestine fatty acids binding proteins) та проаналізовано найближчі результати хірургічного лікування пацієнтів з гострою непрохідністю тонкої кишки. На підставі вивчення динаміки рівня 1-FABP, полігранної дисфункції за шкалою Bernard G.R (1995) розроблено алгоритм корекції синдрому ентеральної недостатності на етапах хірургічного лікування хворих на гостру непрохідність тонкої кишки. Запропоновано застосування сукральфату у череззондових лікувальних програмах, розширено показання до одномоментної декомпресії привідної петлі тонкої кишки та впроваджено профілактичні заходи щодо попередження ураження відвідної, що дозволило зменшити частоту ускладнень у пацієнтів з гострою непрохідністю тонкої кишки і синдромом ентеральної недостатності у стадії декомпенсації з 47,1 % до 16,7 %, а серед осіб літнього та старечого віку з 71,4 % до 25 % та уникнути летальних випадків.

Розроблено оптимальний діагностично-лікувальний підхід до надання допомоги хворим з різними стадіями обструктивної непрохідності ободової кишки. Проведено морфологічні та мікробіологічні дослідження ободової кишки й її вмісту, які підтвердили необхідність розширених резекцій ободової кишки й інтраопераційної санації для зменшення кількості неспроможності швів анастомозів за первинно-відновних втручань і визначено показання до їх виконання. Доведено можливість використання ентеросорбції в ранньому післяопераційному періоді та можливість застосування клітинних тестів реактивності й інтоксикації з метою оцінки перебігу післяопераційного періоду. Розглянуто, що застосування розроблених лікувальних заходів призвело до клінічного ефекту у вигляді зниження кількості післяопераційних ускладнень у хворих з обструктивною непрохідністю ободової кишки з 33,33 % до 18,56 % та летальних випадків - з 15,47 % до 6,84 %.

Обстежено 425 хворих, прооперованих з приводу гострої кишкової непрохідності (ГКН) різної етіології. Встановлено, що у післяопераційному періоді у 45 (10,6 %) хворих виникли гострі стресові ерозії та виразки шлунка й дванадцятипалої кишки (ДПК), які ускладнились кровотечею. Частота розвитку таких ускладнень перебуває в тісній залежності від проявів синдрому ентеральної недостатності та ендогенної інтоксикації. Прогнозування за допомогою комп'ютерного аналізу клінічного матеріалу та розрахунок діагностичних коефіцієнтів за методом Вальда дає змогу з більшою вірогідністю визначити ступінь ризику виникнення ерозивно-виразкових кровотеч зі шлунка та ДПК. За визначенням прогностичного індексу ризику розвитку ускладнень, до операції можна розділяти хворих на ГКН на групи: з мінімальним, підвищеним і високим ризиком розвитку таких ускладнень, своєчасно почати та диференційовано проводити профілактичні заходи у кожній групі ризику. Використання методики екохарчування дозволяє знизити інтоксикацію, ліквідувати ознаки синдрому ентеральної недостатності та, відповідно, зменшити ризик виникнення післяопераційних ерозій і виразок шлунка та ДПК у хворих, оперованих з приводу ГКН.

Зазначено, що невпинне зростання захворюваності на спайкову хворобу вимагає чітких критеріїв її клінічних форм. Взявши за основу класифікацію К. С. Симоняна (1966), визначено критерії клінічних форм спайкової хвороби: гостра форма спайкової хвороби - вперше виникла гостра кишкова непрохідність (ГКН), спричинена спайками; інтермітуюча - повторні напади ГКН, спричинені спайками, у проміжках між якими у хворих відсутні будь-які клінічні прояви захворювання; хронічна форма прогресуюча та персистувальна - скарги, пов'язані з наявністю спайок у черевній порожнині існують у хворих постійно, клінічні симптоми мають тенденцію до прогресування, проте не пов'язані з ГКН, та зі стабільною симптоматикою захворювання без ознак прогресування. Розмежування двох форм хронічного перебігу необхідне для визначення профілактичних і лікувальних заходів.

Для ліквідації стійкого симпатотонусу в ранньому післяопераційному періоді (основний період спайкоутворення) у хворих на рецидивну спайкову кишкову непрохідність запропоновано виконання лівобічної кишкової симпатектомії, в результаті чого зменшується спазм судин мікроциркуляторного русла очеревини, скорочується ексудативна фаза запалення та в короткі строки відновлюється моторно-евакуаторна функція шлунково-кишкового тракту.

Вивчено роль порушень тканинного фібринолізу в розвитку спайкового процесу в порожнині очеревини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.61

Рубрики:

Динамічна непрохідність кишечника

Шифр НБУВ: РА423189 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У динаміці розвитку високої обтураційної гострої тонкокишкової непрохідності в клітинах дифузної нейроендокринної системи виявлено деструктивні зміни, які проявляються зменшенням загальної кількості ендокринних клітин і водночас зростанням кількості зруйнованих ендокриноцитів. Ультраструктурні зміни характеризуються порушенням цілісності мембран окремих секреторних гранул з можливістю виходу секрету в цитоплазму, порушенням структури мітохондрій, просвітленням їх матриксу та дезінтеграцією крист.

Мета дослідження - покращення результатів лікування хірургічних хворих шляхом дослідження причин і механізмів розвитку післяопераційних порушень моторно-евакуаторної функції кишечнику та розробки методів їх діагностики, профілактики та лікування. Розкрито нові причини та механізми порушень моторики кишечнику за участі серотоніну, що є генетично детермінованими та пов'язані з варіантами гена, що кодує білок-транспортер серотоніну (SERT), а також процесів протеолізу, фібринолізу, пероксидного окиснення. Розроблено нові методи діагностики функціональних порушень кишечнику, профілактики ускладнень і запропоновано алгоритм лікування таких хворих. Вдосконалено етапи операційних втручань і післяопераційного лікування, доведено їх ефективність.