В результаті дослідження встановлено, що синдром діабетичної стопи виникає на фоні субкомпенсованого чи декомпенсованого цукрового діабету і супроводжується вираженою ендогенною інтоксикацією, активацією перекисного окислення ліпідів, пригніченням антиоксидантної системи захисту. Сприяють виникненню синдрому діабетичної стопи зміни зі сторони імунного статусу: різке пригнічення клітинної ланки імунітету, порушення співвідношення між субпопуляціями Т-лімфоцитів та зменшення кількості імунорегуляторних Т-клітин, а також зниження титру комплементу, збільшення кількості IgМ і циркулюючих імунних комплексів. Все це значно зменшує опірність тканин до мікроорганізмів і сприяє прогресуванню гнійно-некротичного процесу на стопі. Простежено позитивну дію ентеросорбента Силлард П на вказані показники. Патогенетично обгрунтоване застосування та доведена клінічна ефективність ентеросорбента Силлард П в комплексі лікування хворих на синдром діабетичної стопи.

Дисертація присвячена проблемі реконструктивно-відновного лікування пацієнтів з ураженнями м'яких тканин підошвової поверхні ступні із застосуванням методу мікрохірургічної аутотрансплантації складних комплексів тканин. На основі анатомічних досліджень розроблено диференційний підхід до вибору методу пластики та виду аутотрансплантату. Запропоновано нові види оперативних втручань для лікування та профілактики трофічних розладів пересаджених тканин. Аналіз результатів хірургічного лікування 74 пацієнтів із застосуванням різноманітних методів пластики дефектів опорної поверхні ступні доводить доцільність та необхідність мікрохірургічної аутотрансплантації з реіннервацією пересаджених тканин.

З метою подальшого удосконалення тактики хірургічного лікування проведено обстеження і лікування 98 хворих з синдромом діабетичної стопи (СДС). Хворих було розподілено на групи залежно від встановленої форми СДС. Відзначено ріст показника госпіталізації хворих за негайними показами, що несприятливо впливає на результати лікування і призводить до збільшення кількості високих ампутацій нижніх кінцівок. Вироблено систему оцінки характеру ураження й обсягу хірургічного лікування, що дозволило знизити летальність серед оперованих з 10,9 % до 6,3 %. Хірургічну операцію з приводу глибоких флегмон стопи доцільно проводити з Н-подібних розрізів.

Проведено обстеження та досліджено результати комплексного хірургічного лікування 166 хворих із синдромом діабетичної стопи. Встановлено, що вказаний синдром розвивається у хворих із субкомпенсованим і декомпенсованим цукровим діабетом на тлі ангіопатії, остеоартропатії, полінейропатії, нефропатії та кардіоміопатії. Виявлено залежність важкості перебігу гнійно-некротичного процесу на стопі від типу цукрового діабету, порушення кислотно-лужного балансу, процесів перекисного окиснення ліпідів і стану антиоксидантної системи захисту. Розроблено комплексне хірургічне лікування різних форм синдрому діабетичної стопи з урахуванням клініко-метаболічних змін. Доведено доцільність проведення розкриття неклостридіальних анаеробних флегмон підошовної поверхні стопи Н-подібним розрізом, а екзартикуляцію гангренозно зміненого пальця стопи - з резекцією 2/3 плюсневої кістки. Вивчено результати внутрішньовенного лазерного опромінення крові у комплексному хірургічному лікуванні хворих з ішемічно-гангренозною стопою.

Multifactorial pathogenesis of the "diabetic foot" ulcer suggests advisability to single out some clinical pathogenetic forms, depending on basic causes of the lesions: due neuropathy, osteoartropathy and neuro-ischemic factors. The authors has suggested the algoritm of treatment modalities including autoleicociting perfusion in arteria femoralis: od heparine, insuline-prolonged, ceftriakson (longacef) and dalargin (tirozil-2-alanil-glicil-fenilalanil-leicil-arginin). The combinet differentiated treatment in petients with "diabetic feet" ulcer has resalted favourable outcome in neuropathy and successful outcomes in neuroishemic damages.

Досліджено вплив внутрішньотканинного електрофорезу з берлітіоном на загальний потенціал гемокоагуляції у хворих на цукровий діабет з гнійно-некротичними ураженнями нижніх кінцівок. Показано, що в разі синдрому діабетичної стопи застосування електричного поля постійного струму та берлітіону ефективно коригує порушення гемостазу у венах нижніх кінцівок: усуваються явища гіперкоагуляції, зменшується функціональна активність тромбоцитів і збільшується протизгортальний потенціал крові.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-3 + Р457.865.7

Рубрики:

Цукровий діабет

Хірургічна патологія стопи і пальців

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.865.7 + Р415.160

Рубрики:

Хірургічна патологія стопи і пальців

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-3 + Р457.865.7

Рубрики:

Цукровий діабет

Хірургічна патологія стопи і пальців

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 157 хворих із синдромом діабетичної стопи (СДС) вивчено взаємозалежності між складовими "стопи діабетика": синдромом дисемінованого внутрішньосудинного зсідання (ДВЗ) крові, мікро- й макроангіопатією, нейропатією нижніх кінцівок та інтоксикаційним синдромом. Доведено, що ДВЗ-синдром, корелюючи з вираженістю мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому, займає вагоме місце у генезі СДС. Встановлено, що комплексне хірургічне лікування СДС з включенням системної ензимотерапії , зупиняючи ДВЗ крові, сприяє достовірному зменшенню у хворих проявів мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому.

Проаналізовано результати ультразвукового дослідження (УЗД) периферичного кровотоку нижньої кінцівки у 20-ти хворих з ішемічною контрактурою стопи (ІКС). Для диференціювання гіпоперфузії та функціонального стану судин нижньої кінцівки застосовано функціональну пробу. За даними УЗД кровоток по периферичних артеріях у хворих характеризувався ішемічними змінами різного ступеня, більш вираженими у хворих із застарілим пошкодженням підколінної артерії. Вперше виявлено підвищення плечо-кісточкового індексу на ураженій кінцівці у хворих з ІКС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.865.7 + Р415.160.23-5

Рубрики:

Хірургічна патологія стопи і пальців

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты хирургического лечения 168-ми больных сахарным диабетом с синдромом диабетической стопы (СДС). Целесообразность выполнения оперативного вмешательства обоснована патогенетической формой поражения, его глубиной и распространенностью, характером микроорганизмов в гнойно-некротическом очаге. В целях сохранения опорной функции нижней конечности, профилактики распространения гнойно-некротического поражения показано осуществление расширенной хирургической обработки или дистальной ампутации стопы с последующим укрытием обширного раневого дефекта полнослойным кожно-жировым лоскутом на фоне длительной селективной внутриартериальной дезагрегантной и антибактериальной терапии. Использование усовершенствованной тактики хирургического лечения больных с СДС позволило уменьшить частоту выполнения высокой ампутации нижней конечности с 24 до 8,6 %.

Вивчено особливості мікрофлори нижніх кінцівок та гнійно-некротичних вогнищ у 86 хворих з синдромом стопи діабетика з 0 - IV ступенем ураження. Доведено ефективність місцевого використання еубіотиків (А-бактерину) в комплексному лікуванні зазначеної патології.

З використанням електротермометричних методів дослідження обгрунтовано оптимальну лікувальну тактику стосовно термінів виконання оперативних втручань у хворих на синдром стопи діабетика залежно від форми та ступеня важкості. Дана тактика сприяє вибору адекватного об'єму оперативного втручання. Розроблено об'єктивний спосіб оцінки здатності тканин післяопераційної рани до приживлення аутодермального трансплантату. Достовірність способу підтверджено клінічними даними та цитологічною картиною стану рани. Обстежено 105 хворих на синдром стопи діабетика різної форми та ступеня важкості. Застосована лікувальна тактика дозволяє зменшити кількість "високих" ампутацій, повторних оперативних втручань, скоротити тривалість стаціонарного лікування хворих, що підтверджено даними порівняльного аналізу результатів лікування 75 хворих контрольної групи.

Подано результати комплексного лікування хворих на цукровий діабет з невропатичними виразками стопи з застосуванням диспергованого волокнистого вуглецевого сорбенту та розвантажень ділянок підвищеного тиску. Загоєння виразки спостережено в 75,5 % випадках, у 20,4 % зафіксовано рецидиви виразки, в 4,2 % виконано оперативні втручання.

Запропоновано лікування хворих на синдром діабетичної стопи II - V стадії за Meggit-Wagner, яке дозволило у 99 % хворих в повному або частковому обсязі зберегти функціональну активність кінцівки.

Обстежено 157 хворих з синдромом діабетичної стопи (СДС). Виявлено 4 типи гемостазіограми: І - "нормальний", ІІ - "гіперкоагуляційний синдром", ІІІ - "І стадія синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання (ДВЗ) крові" (ІІІа - хронічного, ІІІб - підгострого) і IV - "II стадія ДВЗ-синдрому". Доведено, що ДВЗ-синдром наявний у 1/2 пацієнтів, корелює з вираженістю мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому і займає одне з чільних місць у генезі СДС. Встановлено, що комплексне хірургічне лікування СДС з включенням вобензиму або флогензиму, яке зупиняє ДВЗ крові, сприяє достовірному зменшенню у хворих проявів мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому, суттєво знижує частоту повторних операцій, післяопераційну летальність і середній термін перебування у стаціонарі.

У 157-и хворих із синдромом діабетичної стопи (СДС), 28 з яких мали нейропатичну інфіковану форму, 38 - гангренозно-ішемічну і 91 - змішану, вивчено вираженість інтоксикаційного синдрому та мікро-, макроангіопатії і нейропатії нижніх кінцівок. Встановлено, що за гангренозно-ішемічної форми СДС не виявляється дистальна полінейропатія нижніх кінцівок, а інтоксикаційний синдром має тенденцію до найважчого перебігу, тоді як за нейропатичної форми не зустрічається макроангіопатія нижніх кінцівок. Мікроангіопатію нижніх кінцівок виявлено за всіх форм СДС, але за нейропатичної - її середньогрупові прояви є достовірно легшими, ніж у випадку інших. Також доведено, що як мінімум, у половини пацієнтів з нейропатичною формою СДС мікроангіопатія vasa nervorum не має відношення до розвитку наявної у них нейропатії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-5 + Р457.865.7

Рубрики:

Цукровий діабет

Хірургічна патологія стопи і пальців

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ