Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34-25

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: ДС41610 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34-25

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: ДС41610 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34-25

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: ДС41610 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34-25

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: ДС41610 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34-522

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: ДС50372 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертація присвячена питанню комбінованого лікування хворих на місцевопоширений рак ободової кишки, включаючи передопераційну селективну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію. Одержані безпосередні, найближчі та віддалені результати комбінованого лікування свідчать про значне покращення в порівнянні з контрольною групою. Доведена доцільність застосування верапамілу (відомого як модифікатор лікарської резистентності пухлин) при проведенні передопераційної селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії в комбінованому лікуванні хворих на місцевопоширений рак ободової кишки. Доведена можливість переведення нерезектабельних місцевопоширених пухлин ободової кишки в операбельний стан за допомогою селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії.

Дисертацію присвячено обгрунтуванню застосування різних способів реконструкції анального каналу, що виконуються одномоментно з черевно-анальною резекцією прямої кишки з приводу раку, залежно від ступеня пошкодження замикаючого апарату. Одержано значно кращі (на 31,8 - 36,1%) функціональні результати замикаючої функції, порівняно з традиційним методом лікування при однакових показниках післяопераційних ускладнень та летальності, п'ятирічного виживання пацієнтів. Використання сфінктерометрії зумовило об'єктивну оцінку ефективності опрацьованих способів реконструкції анального каналу. Застосування леваторосфінктеропластики, леваторопластики та зведення в анальний канал залишеної без брижі ободової кишки після черевно-анальних резекцій прямої кишки дозволяє зберегти природний пасаж кишкового вмісту з задовільною замикаючою функцією у хворих на рак прямої кишки.

Описан новый подход к профилактике и лечению одного из самых тяжелых осложнений, развивающихся при выполнении сфинктерсохраняющих резекций прямой кишки по поводу рака, - некроза низведенной кишки. Предложены оригинальные хирургические методики, позволяющие предупреждать развитие и эффективно бороться с этим осложнением.

Проведено клініко-генеалогічний аналіз 328 родоводів хворих на колоректальний рак з метою встановлення частки внеску спадкових чинників та факторів навколишнього середовища у виникнення цих новоутворень. Частка генетичної компоненти у загальну схильність до захворювання на колоректальний рак становить (74,8 +- 4,8) %, випадкової - (25,2 +- 4,8) %. На основі одержаних даних розроблено таблиці рекурентного ризику розвитку колоректального раку у родичів хворих залежно від типу шлюбу (здорові батьки чи хворі на рак), кількості хворих на рак родичів і порядкового номеру пологів.

Ключ. слова: рак прямой кишки, рак ободочной кишки, противоопухолевая аутовакцина
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34-52

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены результаты лечения 43 пациентов с колоректальным раком и метастазами в печень. Всем пациентам выполнены симультанные операции, которые комбинировались с системной адьювантной химиотерапией. Послеоперационная летальность составила 6,9 %. Одно-, трех- и пятилетняя выживаемость была соответственно 83,7 %, 53,4 % и 39,5 %. Это позволяет заключить, что симультанные операции должны стать методом выбора при лечении больных с метастазами колоректального рака.

Изучены отдаленные результаты комбинированного лечения с применением интраоперационной внутрибрюшинной химиотерапии (ВБХТ) 64 больных с распространенными формами рака прямой кишки. У 16 больных данная схема лечения была дополнена применением отечественного рекомбинантного интерферона (лаферона). В схеме лечения использованы иммобилизированные на кремнийорганической матрице 5-фторурацил и доксорубицин. По данным оценки эффективности данного метода лечения показатель 5-летней выживаемости больных увеличился с 30 до 50 наряду со снижением частоты возникновения рецидивов у больных с наличием метастазов в региональных лимфатических узлах. Проведенные иммунологические исследования свидетельствуют об отсутствии иммунодепрессии, обычно индуцированной цитостатиками.

На основі аналізу медичних карт 65 хворих на хронічний проктит та рак прямої кишки з локалізацією патології в середній та нижній третині органу встановлено взаємозв'язок вищезазначених нозологічних форм з хронічною серцево-судинною недостатністю.

На підставі показників скоригованого п'яти- та десятирічного виживання досліджено ефективність хірургічного лікування 940 хворих на колоректальний рак (прямої кишки - 631 чол., товстої кишки - 310 чол.). Встановлено особливості термінів прогресування пухлинного процесу після радикальних операцій на товстій і прямій кишках. Визначено клінічні та морфологічні прогностичні параметри, які негативно впливають на тривале виздоровлення хворих. Вперше описано феномен метастазування колоректального раку в білякишкову жирову клітковину. З'ясовано показання до вибору обсягу радикальної операції у разі локалізації пухлин у нижній та середній третинах прямої кишки. Обгрунтовано доцільність паліативних операцій у випадках солітарних метастазів колоректального раку в печінці.

Досліджено питання комбінованого лікування хворих на колоректальний рак, ускладнений гострою непрохідністю товстої кишки. Проаналізовано традиційне лікування хворих з вказаною патологією. Виявлено основні причини незадовільних безпосередніх і віддалених результатів. Розроблено лікувально-діагностичну програму комбінованого лікування хворих на колоректальний рак, ускладнений гострою непрохідністю товстої кишки із застосуванням етапної лапароскопічної операції та неоад'ювантної внутрішньоартеріальної селективної поліхіміотерапії. Обгрунтовано строки виконання всіх етапів запропонованої програми. Доведено можливість проведення курсу хіміотерапії в найближчі терміни після усунення ендотоксикозу перед радикальним втручанням.

Наведено результати дослідження 167 хворих на рак прямої кишки з дистальною локалізацією пухлини, 52 хворим застосовано хірургічне лікування з інтраопераційною кріодією. Встановлено, що передопераційна дистанційна гамма-терапія дозою 20 Гр з інтраопераційною кріофіксацією пухлини викликає деструктивні зміни органел у 76,8 пухлиних клітин, у 2,7 рази підвищує абластику оперативних втручань. Застосування інтраопераційної кріофіксації у програмі комбінованого лікування дозволило збільшити кількість черевно-анальних резекцій у хворих з дистальною локалізацією пухлини на 38 % на відміну від традиційних методів лікування у випадку однакових показників, віддалених функціональних результатів і виживання пацієнтів.

Определена эффективность ультразвуковой (УЗТ) и рентгеновской компьютерной томографии (КТ) в выявлении рецидива и отдаленных метастазов рака прямой кишки. Для повышения разрешающих возможностей УЗТ и КТ дополнены пункционной биопсией. Полученные результаты свидетельствуют о высоких разрешающих возможностях КТ и УЗТ в случаях, когда традиционные рентгенологические и эндоскопические методы малоэффективны. Подчеркнуто, что компьютерная томография, дополненная пункционной биопсией, позволяет не только визуализировать отдаленные органные и лимфогенные метастазы рака прямой кишки, но и эффективно их морфологически верифицировать (точность - 0,92, чувствительность - 0,77, специфичность - 0,96).

Ключ. слова: ингибитор-1 активатора плазминогена (ИАП-1), ген ИАП-1, генный полиморфизм, колоректальный рак, прогностический маркер
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34-43

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увеличение выживаемости больных с колоректальным раком с метастазами возможно только в случае полной резекции метастазов. Такое оперативное вмешательство может быть проведено у большего числа пациентов при условии уменьшения размеров ранее неоперабельных метастазов после химиотерапии. Этот подход, тем не менеее, ограничен низкой чувствительностью метастазов к стандартным химиотерапевтическим схемам. Изучены результаты лечения больных с первично неоперабельным колоректальным раком с метастатическим поражением печени путем применения комбинаций трех химиопрепаратов и последующим, когда это возможно, хирургическим удалением метастазов в печени. Наблюдения велись с марта 1988 г. по июнь 1994 г. Неоперабельным признан 151 больной с метастатическим поражением печени вследствие колоректального рака в связи с большим размером опухоли (более 5 см), многоузловыми опухолями (свыше 4) или с опухолью, расположение которой затрудняло резекцию. Все больные амбулаторно получили курс химиотерапии, включающий флуороурацил (5-фторурацил), лейковорин и оксалиплатин (у 83 % из них были использованы режимы хронотерапии). При периодических осмотрах часть больных переводили в группу, подлежащую оперативному вмешательству. Из 151 больного у 89 (59 %) размеры метастазов в печени уменьшились более чем на 50 %, медиана общей выживаемости составила 24 мес. (95 % доверительный интервал: 19 - 28 мес.), уровень 5-летней выживаемости - 28 % (20 - 35 %). Хирургическое вмешательство было проведено 77 (51 %) больным, полная резекция метастазов в печени - 58 (38 %) больным. Средняя выживаемость 77 прооперированных больных составила 48 мес. (25 - 71), уровень

5-летней выживаемости - 50 % (38 - 61 %). Предложенная стратегия химиотерапии в комбинации с хирургическим вмешательством, очевидно, изменит традиционную тактику лечения больных с неоперабельным колоректальным раком, осложненным метастазами.

Подтверждена эффективность сочетания предоперационной гамма-терапии и интраоперационного криовоздействия на опухоль путем электронно-микроскопического исследования ультраструктур опухолевых клеток. Установлено, что предоперационное облучение дозой 20 Гр в сочетании с интраоперационным замораживанием опухоли вызывает в большинстве опухолевых клеток изменения ультраструктур, которые по глубине и степени выраженности являются деструктивными и, можно сказать с высокой степенью вероятности, необратимыми. Деструкция цитоплазматических органелл при криовоздействии уменьшает риск операционного обсеменения. Спазм капилляров микроциркуляторного русла и лимфатических сосудов, возможно, препятствует гематогенному и лимфогенному распространению опухолевых клеток во время проведения хирургического вмешательства, что позволяет расширить показания для выполнения сфинктерсохраняющих операций у больных раком прямой кишки.