Проаналізовано роль іонів кальцію у фунціонуванні нервових клітин у нормі та за патологічних станів, зокрема, діабетичної гіперглікемії, порушень кислотно-лужного балансу, гіпоксії, а також синаптичної пластичності, збудливості та диференціювання нервових клітин, створення нейрональних систем. Висвітлено особливості порушень кальцієвої сигналізації у розвитку та перебігу діабетичних нейропатій, внутрішньоклітинних механізмів вивільнення іонів кальцію у випадку гіпоксії. Розлянуто питання вікової патології у порушеннях кальцієвого гомеостазу.

Проанализирована роль ионов кальция в функционировании нервных клеток в норме и в процессе патологических состояний, в частности, диабетической гипергликемии, нарушениях кислотно-щелочного баланса, гипоксии, а также в синаптической пластичности, возбудительности и дифференцировании нервных клеток, создании нейрональных систем. Освещены особенности нарушений кальциевой сигнализации в развитии и протекании диабетических нейропатий, внутреннеклеточных механизмов высвобождения ионов кальция в случае гипоксии. Рассмотрены вопросы возрастной патологии в нарушениях кальциевого гомеостаза.

Актуальність інтеграції генетики, дерматології та неврології зумовлена існуванням у популяціях хворих із поєднанням спадкових дерматологічних і неврологічних порушень. Описано пацієнтів із синдромом Руда, синдромом Штурге - Вебера та хворобою Реклінгхаузена. Описані шкірні та неврологічні синдроми є переважно моногенними і мають дуже низьку частоту в популяції, що дозволяє проводити генетичне консультування в окремих родоводах. Аналіз родоводів дозволяє встановити характер спадковості ознак, розрахувати генетичний ризик для потомства та родичів, сформувати групу ризику для первинної профілактики. Основна мета під час генетичного консультування подібних хворих - допомогти їм зрозуміти значення медико-генетичного прогнозу, що включає аналіз медичних фактів і можливого повторного генетичного ризику.

Исследовано здоровье и болезнь: терминология и относительность содержания понятий. Рассмотрены психологический стресс и психическая адаптация. Определены физические биоэнергоинформационные параметры и критерии оценки адаптационного состояния организма, а также методы измерения. Приведены результаты исследования адаптационной способности организма в условиях стресса. Отмечены психоматические заболевания как нарушения психической адаптации.

Вперше встановлено кількісні показники нейроно-гліально-капілярних відносин енторинальної ділянки кори мозку; вікову динаміку морфометричних показників у системі нейрон-глія-капіляр, статеві та міжпівкульні особливості. Запропоновано морфометричні критерії для оцінювання нейроно-гліально-капілярних відносин в енторинальній ділянці кори, які вивчали на гістологічних зрізах: щільність розташування нейронів, гліальних клітин, гліальний та капілярний індекси, питома довжина капілярів, величина зони васкуляризації, питома площа обмінної поверхні й об'єм, займаний капілярами в об'ємі тканини, ступінь асиметрії даних параметрів. Розкрито морфометричну варіабельність даного відділу кори головного мозку людини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9-29 + Р62-1

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Невропатологія

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі даних літератури узагальнено відомості щодо патогенезу виникнення ускладнень з боку нервової системи в разі цукрового діабету.

Провідну роль у розвитку ускладнень, зокрема поліневропатії у разі цукрового діабету (ЦД) 2 типу відіграє печінка. Порушення функціонального стану печінки - це комплексний чинник прогресування діабетичної поліневропатії у разі ЦД 2 типу, який впливає на її перебіг внаслідок розладу контролю метаболізму, зокрема вуглеводного та ліпідного обміну, в результаті чого зменшується окиснення вільних жирних кислот. Це чинник, який призводить до порушення структури і активності ферментів антиоксидантного захисту, які синтезуються і активуються в печінці, наслідком чого є інтенсифікація оксидативного стресу; дисфункція гепатоцитів - причина ендогенної інтоксикації внаслідок зменшення їх дезінтоксикаційної функції; причина зниження синтезу інсуліноподібного фактора росту-1, поглиблення ендотеліальної дисфункції з порушенням мікроциркуляції. Встановлення ступеня розладів функціонального стану печінки у хворих на ЦД, особливо в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки, на сьогодні є перспективним напрямком у попередженні пізніх ускладнень ЦД.

Аналіз повідомлень про побічні реакції лікарських засобів, що впливають на нервову систему, одержаних співробітниками Департаменту після реєстраційного нагляду Державного експертного центру МОЗ (ДЕЦ) та його регіонального відділення в Івано-Франківській області (РВ) протягом 2007 - 2012 рр. був проведений за рядом показників. Встановлено причинно-наслідковий зв'язок між побічними реакціями (ПР) і застосуванням лікарських засобів (ЛЗ) згідно до якісної методики, рекомендованої ВООЗ. Всі зареєстровані небажані прояви фармакотерапії були передбачуваними, із них більшість (64 %) - несерйозними та 36 % серйозними, тобто такими, що викликали загрозу життю та здоров'ю пацієнта або подовжували термін госпіталізації. Понад 60 % випадків побічної дії розвинулись на першу добу застосування препаратів, про віддалені несприятливі наслідки застосування ліків у Івано-Франківській області відзначено у 2 % повідомлень, а по Україні в цілому їх відсоток склав 1,68 %. Повідомлення про побічні реакції було одержано з лікувальних закладів різного профілю. Під час застосування фармакологічних груп засобів, що впливають на нервову систему частіше відмічали системні реакції з боку ЦНС, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, які пов'язані в першу чергу із механізмом дії препаратів та їх токсичністю. Слід також відзначити, що групою ризику за частотою розвитку ПР є жінки віком від 46-ти до 60-ти років, у яких ПР зустрічаються найчастіше (16,3 %) серед інших вікових категорій.

На сьогодні виявлені кілька тисяч спадкових захворювань, що характеризуються ураженням нервової системи. До них належать лізосомні хвороби накопичення. Група цих захворювань включає майже 60 різних нозологічних форм спадкових моногенних порушень обміну речовин. Клінічна картина лізосомних хвороб характеризується прогредієнтним перебігом, мультисистемними порушеннями (ураження кісток скелета, м'язів, серцево-судинної, дихальної систем тощо). За тяжкого перебігу цих захворювань відзначають ураження нервової системи. Нейродегенеративні захворювання у дітей зазвичай спричинені лізосомними хворобами накопичення (ЛХН). Діагностика лізосомних хвороб в Україні розпочата у 1995 р. в НДСЛ "Охматдит". Уперше в Україні проаналізовані всі випадки лізосомних хвороб накопичення, діагностовані в період 1995 - 2016 рр., а також їх поширеність в українській популяції. Останніми роками спектр лабораторної діагностики ЛХН суттєво розширився, накопичено унікальний досвід клінічної ідентифікації різних форм цих рідкісних захворювань, що позначається на частоті їх виявлення, надає можливість аналізувати епідеміологічні показники, розробляти ефективні заходи щодо оптимізації ранньої діагностики. Вивчення поширеності та спектра нейропатичних форм лізосомних хвороб накопичення в Україні, порівняння одержаних результатів з даними епідеміологічних досліджень, проведених в інших країнах. Проаналізовано клінічні та лабораторні дані пацієнтів, у яких діагностовано різні форми лізосомних хвороб, у тому числі і нейропатичні, за період спостереження 1995 - 2016 рр. НДСЛ "Охматдит" - єдиний лікувальний-заклад в Україні, де здійснюється клініко-лабораторна діагностика цих захворювань. Поширеність лізосомних хвороб розраховували як відношення загальної кількості пацієнтів із діагнозом певної ЛХН до загальної кількості дітей, народжених живими у той самий період часу, що і хворі, в яких у подальшому діагностовано лізосомні хвороби (з розрахунку на 100 000 осіб, які народилися живими). Висновки: структура лізосомних хвороб накопичення, виявлених в Україні, цілком відповідає такій в інших країнах, де ці хвороби ефективно діагностують упродовж тривалого часу. Нейропатичні форми становлять 57 % у структурі лізосомних хвороб накопичення. Ця гетерогенна група захворювань, що вимагає складної поетапної клініко-лабораторної діагностики, і є однією з основних причин виникнення нейродегенеративних захворювань у дитячому віці. Дані дослідження щодо поширеності нейропатичних форм ЛХН в Україні є попередніми і потребують подальшого вивчення.

Мета роботи - уточнити особливості психофізіологічного механізму формування невротичного розладу (НР) людини. Застосовано аналіз конкретного випадку НР (на прикладі поведінки літературного персонажу), який надає змогу цілісно осягнути зв'язок між чинниками НР і динамікою особистісної проблеми суб'єкта. Зазначено, що НР є результатом інертності ультрапарадоксальної стадії парабіозу, який проходить 3 фази змін утвореної дипластії (бінарної емоційної структури). Обмеженням вибраної методології визначається неможливість фіксувати динаміку нервових процесів за допомогою об'єктивних методів (апаратури); відсутність статистичного підтвердження результатів. Практичне значення вбачається у прогнозуванні динаміки НР та визначенні шляхів нівелювання особистісної проблематики. Вперше виділено 3 фази ультрапарадоксальної стадії нервового процесу, які пояснюють її початкову інертність і фіксованість.