Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.440.11-3

Рубрики:

Риніт

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За результатами обстеження 121-го хворого на вазомоторний риніт (ВР) за тривалого застосування назальних деконгестантів (НД) виявлено, що факторами ризику медикаментозної залежності до судинозвужувальних препаратів є початкові порушення функціонального стану вегетативної нервової системи (ВНС) у вигляді ваготонії, різко позитивної вегетативної реактивності, недостатності вегетативного забезпечення діяльності та еферентної симпатичної недостатності. Внаслідок зазначених порушень діяльності ВНС та депресії тонусу судин слизової оболонки носа, яка виникає за рахунок постійної дії НД, виникає медикаментозна залежність. Постійне застосування НД викликає динамічні зміни в діяльності ВНС, обумовлені стимулювальним впливом судинозвужувальних препаратів на симпатичний її відділ. Установлено, що тривале застосування НД призводить до ряду змін структурно-функціонального стану слизової оболонки з порушенням основних її захисних механізмів. Виявлено, що застосування підслизової вазотомії нижніх носових раковин у хворих на ВР за умов тривалого застосування НД не виключає можливості рецидиву захворювання у віддалений період (20 % спостережень) в першу чергу за рахунок збереженості факторів ризику медикаментозної залежності. Відзначено, що неефективність лікувальних заходів і вірогідність рецидиву захворювання та медикаментозної залежності від назальних деконгестантів за умов застосування лікування, заснованого на урахуванні вегетативних порушень (30,7 - 36,2 % випадків протягом 12 місяців спостережень), прямо пропорційні зростанню термінів попереднього користування судинозвужувальними препаратами,

Встановлено, що перебіг хронічного риніту у разі патології піднебінних мигдаликів або за їх відсутності має свої відмінності - страждає функція миготливого епітелію слизової оболонки порожнини носа та знижуються показники імунітету, зокрема, секреторного імуноглобуліну А. Розроблено модель катарального риніту, на якій апробовано місцеве застосування препарату з антиоксидантною, протизапальною дією - "Кверцетин". З використанням клінічних, патофізіологічних та морфогістохімічних методів доведено високу ефективність кверцетину у разі його локального інтраназального застосування. Запропоновано технологію терапії у випадку хронічного катарального риніту з одночасною санацією хронічного тонзиліту шляхом обробки кверцетином піднебінних мигдаликів і слизової оболонки порожнини носа. Виявлено більшу ефективність її застосування у порівнянні з монотерапією виключно катарального риніту.

Вивчено поширеність в Україні алергічного риніту, спричиненого епідермальними алергенами серед населення, а також його частоту серед різних груп мешканців нашої країни. Проведено порівняльний аналіз умов виникнення алергічного риніту залежно від статі, віку, спадковості стосовно алергічних захворювань, часу контакту або стажу роботи з епідермальним алергеном в осіб загальної популяції та осіб найбільш скомпроментованої категорії - професійно контактуючих з причинним алергеном. За клінічний умов вивчено інформативність шкірних скарифікаційних проб і прик-теста за допомогою оригінальних компакт-ланцетів з вітчизняними епідермальними алергенами за алергічного риніту. Доведено високу інформативність методу імунотермістометрії за умов діагностики гіперчутливості до епідермальних алергенів у пацієнтів з алергічним ринітом. Обгрунтовано проведення ретельного підбору таких пацієнтів для специфічної імунотерапії епідермальними алергенами, особливо з урахуванням ступеня тяжкості перебігу риніту та професійної орієнтації хворого. Вивчено ефективність і безпечність класичного парентерального методу проведення специфічної імунотерапії вітчизняними епідермальними алергенами за алергічного риніту у хворих з середньою тяжкістю перебігу хвороби. Вивчено клінічну ефективність проведення специфічної імунотерапії алергічного риніту епідермальними алергенами за результатами шкірних проб.

Представлены результаты лечения методом специфической иммунотерапии (СИТ) пациентов, страдающих аллергическим ринитом с поливалентной сенсибилизацией к бытовым и пыльцевым аллергенам. СИТ проводилась в течение года в виде инъекций или драже с бытовыми и пыльцевыми аллергенами на фоне фармакотерапии. Проведенные иммунологические исследования свидетельствуют, что проведение СИТ с применением драже является более эффективным, нежели использование инъекционной формы СИТ и выражается в снижении уровня реагинов в сыворотке крови, повышенное содержание которых является ведущим патогенетическим фактором возникновения АР.

Наведено дані про особливості перебігу хронічного гнійного верхньощелепного синуїту, поєднаного з бронхіальною астмою та вазомоторним ринітом. Встановлено, що наявність вазомоторного риніту гальмує очищення синусів від патогенної та умовнопатогенної мікрофлори та сповільнює відновлення функціональних показників верхніх дихальних шляхів. У хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт та бронхіальну астму виявлено найбільш грубі порушення показників системи імунітету.

Наведено нові дані, що характеризують стан периферичних судиномоторних симпатичних волокон у хворих на алергічний риніт, які одержані шляхом дослідження викликаного шкірного симпатичного потенціалу. Одержані результати дозволяють говорити про ступінь ураження судиномоторних волокон слизової носа, що є інформативним у діагностиці та визначенні тактики лікування даної патології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.440.11-3 + Р683.601.1-3

Рубрики:

Риніт

Отити

Шифр НБУВ: ДС40440 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.440.11-3 + Р683.601.1-3

Рубрики:

Риніт

Отити

Шифр НБУВ: ДС40440 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.440.11-3 + Р683.601.1-3

Рубрики:

Риніт

Отити

Шифр НБУВ: ДС40440 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.440.11-3 + Р683.601.1-3

Рубрики:

Риніт

Отити

Шифр НБУВ: ДС40440 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Оскільки агресивний вірус SARS-CoV-2 переважно уражає легені, у більшості пацієнтів з бронхіальною астмою є наявним підвищений ризик зараження та, ймовірно, потенційно більш тяжчий перебіг COVID-19. Використано доступ до різноманітних повнотекстових і реферативних баз даних. Астма та супутній алергійний риніт є поширеною патологією серед населення. Спільним імунологічним патогенезом є назально-бронхіальний рефлекс, сенсибілізація до алергенів та епідеміологічні дослідження, які пов'язують астму та алергію. Існує взаємозв'язок функцій верхніх і нижніх дихальних шляхів, зв'язок, що діє напрямком від пазух до легень. Крім того, у населення спостерігається супутня поява астми та алергійного риніту. Обидва захворювання реагують на подібне лікування, включаючи антигістамінну терапію, яка може полегшити алергійний риніт, а також потенційно допомогти полегшити симптоми астми. Вагомою проблемою для практичної медицини є те, що часто пацієнти із синдромом бронхообструкції та алергії бояться ризику, пов'язаного зі зверненням по медичну допомогу під час пандемії COVID-19 та можуть плутати алергічні симптоми із симптомами коронавірусної інфекції. Американським центром контролю та профілактики захворювань виділено алгоритми надання медичної допомоги, не пов'язаної з COVID-19, під час пандемії: швидко виявляти та реагувати на збільшення кількості випадків COVID-19 серед пацієнтів з астмою; надавати допомогу в найбільш безпечний спосіб; враховувати, що послуги, можливо, доведеться поступово розширювати. Метою аналізу, наведеного у даній роботі, є оцінка та прогноз перспектив установлення контролю над бронхіальною астмою та алергійними захворюваннями в умовах пандемії COVID-19.