Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54-52 + Р715.765.024

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Хірургічне лікування жіночого безпліддя

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено стан периферичного імунітету у пацієнток з безпліддям, його зв'язку з результативністю програм екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) та визначення ефективності імунокоригувальної терапії. Проведено ретроспективне вивчення результатів дослідження периферичного імунного статусу (імунограм) 42-х пацієнток з аденоміозом(Г1) та 46-ти - з трубно-перитонеальним безпліддям (Г2), які пройшли цикл ЕКЗ на базі клініки "Ісіда-IVF". Для корекції виявлених імунологічних порушень використовувались алогенна імунізація лейкоцитами чоловіка (донора) (АЛІ) та внутрішньовенна інфузія імуноглобуліну людини (ІЛВ). Виявлена достовірна міжгрупова різниця показників імунограм. Прогностично несприятливі типи імунограм відзначались у 14-ти (21 %) пацієнток. У 8-ми з них перед наступним циклом ЕКЗ була проведена імунокорекція методами АЛІ та ІЛВ. У результаті у чотирьох жінок наступила вагітність в програмі ЕКЗ, а у однієї - самовільна вагітність. У пацієнток з аденоміозом та трубно-перитонеальним безпліддям існують достовірні відмінності кількості імунокомпетентних клітин та імуноглобулінів у сироватці крові. Корекція порушень імунограм методами АЛІ та ІЛВ дозволяє покращити результативність програм ЕКЗ.

Изучено состояния периферического иммунитета у пациенток с бесплодием, его связи с результативностью программ экстракорпорального оплодотворения (ЭКО) и определение еффективности иммунокоррегирующей терапии. Проведено ретроспективное изучение результатов исследования периферического иммунитета (иммунограмм) у 42-х пациенток с аденомиозом (Г1) и 46-ти - с трубно-перитонеальным бесплодием (Г2), которые прошли цикл ЭКО на базе клиники "Исида-IVF". Для коррекции выявленных иммунологических нарушений использовалась аллогенная иммунизация лимфоцитами мужа (донора) (АЛИ) и внутривенная инфузия иммуноглобулина человека (ИЧВ). Была выявлена достоверная межгрупповая разница показателей иммунограмм. Прогностически неблагоприятные типы иммунограмм наблюдались у 14-ти (21 %) пациенток. У 8-ми из них перед следующим циклом ЭКО была проведена иммунокоррекция методами АЛИ и ИЧВ. В результате у четырех женщин наступила беременность в программе ЭКО, а у одной - самопроизвольная беременность. У пациентов с аденомиозом и трубно-перитонеальным бесплодием существуют достоверные изменения количества иммунокомпетентных клеток и иммуноглобулинов в сыворотке крови. Коррекция изменений иммунограмм методами АЛИ и ИЧВ позволяет улучшить результативность программ ЭКО.

The mechanisms that induce mother's immunological tolerance to fetus as well as the methods of immune therapy correction in infertility have not been investigated well. The aim of this work was to study the peripheral immunity state in patients with infertility, its relation with IVF results and the effectiveness of the immune-correcting therapy. The retrospective evaluation of the peripheral immunity research results (immunogram) in 42 patients with adenomyosis (G1) and 46 women with tuboperitoneal infertility (G2), who took the course of IVF cycles in "Isida-IVF" clinics basis have been carried out. For correction of the immunological disorders revealed the allogenic husband's (donor) immunization (AHI) by lymphocytes and intravenous (IV) human immunoglobuline (Ig) infusion have been used. The statistically reliable inter group difference in immune cells and immunoglobulins have been observed. The immunograms, which negatively correlated with pregnancy, were found in 14 (21 %) patients. In 8 of them before the further IVF cycle the immune therapy correction with AHI and IV HIg has been performed. As a result in 4 women the pregnancy was achieved in IVF cycle and in 1 patient the spontanous pregnancy occurred. In patients with adenomyosis and tuboperitoneal infertility the authentic differences in the amount of immune competent cells and immunoglobulinsin the blood serum exist. The immune therapy with ALI and iv HIg allow to improve the IVF results.

На підставі огляду літератури показано, що хронічні запалення придатків є однією із причин жіночого непліддя. Проведене лікування допомогло 6-ти із 8-ми пацієнток, що страждали безпліддям.

Проведенное исследование демонстрирует высокую эффективность использования агонистов гонадотропин-релизинг гормонов (Золадекса) в восстановлении фертильности у женщин с бесплодием на фоне аденомиоза, обеспечивая быструю элиминацию эндометриоидных очагов. Мониторинг гистероскопии, УЗИ, уровня СА-125 определяет адекватную длительность проводимой терапии, а также время начала прегравидарной подготовки индивидуально для каждой пациентки.

Проведено комплексний порівняльний аналіз клініко-гормональних показників у пацієнток з гіперандрогенією (ГА) не пухлинного генезу, що супроводжується інсулінорезистентністю та/або гіперінсулінемією, та практично здорових жінок. Доведено та патогенетично обгрунтовано значущість диференційно-діагностичної проби з адренокортикотропного гормону 36-годинної дії препаратом "Сінактен-депо" для виявлення наднирковозалозної дисфункції. Розроблено алгоритми діагностичної та лікувальної тактики пацієнток з синдромом ГА не пухлинного генезу. Вперше запропоновано застосовувати для лікування метаболічних порушень у даної категорії хворих препарат "Авандія", що покращує чутливість інсулінових рецепторів до ендогенного інсуліну.

Узагальнено дані щодо вивчення стану імунологічного гомеостазу в 175-ти жінок з непліддям, обумовленим імунологічними чинниками. Установлено, що виявлені в 155-ти (88,6 %) жінок імунні порушення полягали, переважно, у розвитку помірної 7-лімфопенії, дисбалансі основних регуляторних субпопуляцій Т-клітин зі зниженням імунорегуляторного індексу, пригніченні функціональної активності лімфоцитів, активації автоімунних та імунокомплексних реакцій. Відзначено, що порушення місцевого імунітету проявлялися переважно у зростанні рівня сироваткового та секреторного IgA у цервікальному слизі, зниженні концентрації лізоциму, збільшенні рівня бета-лізинів, що корелювало з активністю автоімунних та імунокомплексних реакцій. Установлено, що включення диференційованої імунокорекції до комплексу лікування жінок з імунологічним непліддям як допоміжного способу частіше призводить до чітко вираженої позитивної динаміки порушених імунних показників, збільшує ефективність штучної інсемінації (63,1 % у порівнянні з групою зіставлення - 28,1 %), зменшує частоту ускладненого перебігу вагітності загрозою переривання, число гнійно-септичних захворювань у післяпологовому періоді. Визначено імунні показники для оцінювання імунокоригувального ефекту під час лікування жінок з непліддям, обумовленими імунологічними чинниками.

Розглянуто питання підвищення ефективності та безпечності лікування безпліддя у жінок з синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) шляхом застосування допоміжних репродуктивних технологій. Встановлено, що інсулінорезистентність є однією з причин виникнення гормональних та біохімічних розладів, притаманних СПКЯ. У жінок з даною патологією, що проходили лікування за програмою запліднення in vitro, виявлено суттєве зниження якості яйцеклітин та ембріонів у порівнянні з нормогонадотропними пацієнтками та відзначено збільшення випадків виникнення синдрому гіперстимуляції яєчників, внаслідок якого зменшується вірогідність настання вагітності. Встановлено, що одним з важливих механізмів, що обумовлюють погіршення якості яйцеклітин, можна вважати збільшений рівень лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та його порушене співвідношення з фолікулостимулюючим гормоном. Розроблено прогностичні критерії щодо ефективності (відсоток ембріонів хорошої та відмінної якості та відсоток виходу бластоцист) та безпечності лікування СПКЯ. Вперше патогенетично обгрунтовано і доведено доцільність медикаментозної профілактики синдрому гіперстимуляції яєчників у жінок з СПКЯ за допомогою препаратів, що збільшують чутливість до інсуліну ("Сіофор", "Метформін"), що сприяє покращанню якості яйцеклітин та ембріонів, частоті їх імплантації та настання вагітності.

Розглянуто питання визначення патогенезу виникнення порушення фертильності у хворих на аденоміоз, а також методи його діагностики та корекції. Виявлено, що у пацієнток з аденоміозом та безплідністю частіше зустрічаються ехографічні, гістероскопічні та морфологічні симптоми, характерні для неактивної форми аденоміозу, а за еутопічного ендометрію переважають поліпоз та базальна гіперплазія, що можуть бути зумовлені патологічною активністю базального шару та/або строми ендометрію. Показано, що результативність циклів екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) гірші у пацієнток з аденоміозом у порівнянні з пацієнтками з трубно-перитонеальною формою безплідності. З'ясовано, що переважною причиною неуспішності циклів ЕКЗ у хворих на аденоміоз є матково-ендометріальний фактор. Доведено, що механізмами його реалізації є патологічна структура ендометрію, порушення у каскаді ендометріальних подій "імплантаційного вікна" та регуляції ендометріального апоптозу. Показано, що у 33,9 % випадків причиною невдач є гамето-ембріональний фактор, що реалізується через зменшення яєчкового резерву та погану якість ооцитів. Доведено, що запропонований діагностичний та лікувальний алгоритм щодо даної категорії хворих дозволяє збільшити ефективність лікування.

На підставі клініко-мікробіологічних, ехографічних та ендокринологічних методів дослідження встановлено особливості акушерської та перинатальної патології у жінок з неплідністю запального генезу в анамнезі. Науково обгрунтовано, розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти інтраамніальної інфекції у жінок даної групи на основі удосконалення комплексу лікувально-профілактичних заходів з включенням в нього системного та місцевого використання антибактеріального та антивірусних препаратів. Це дозволило поліпшити результати розродження жінок з неплідністю запального генезу в анамнезі.

Уперше вивчено основні причини порушень репродуктивної функції у жінок з функціональною гіперпролактинемією (ФГ) з урахуванням наявної супутньої генітальної патології ендокринного та запального генезу. Установлено взаємозв'язок між клінічними, функціональними й ендокринологічними змінами у пацієнток з ФГ за умов використання загальноприйнятих діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Доведено необхідність розробки нового патогенетичного підходу до проведення диференціальної діагностики та патогенетично обгрунтованої поетапної терапії.

Уточнено деякі аспекти патогенезу ановуляції та гіперандрогенії у жінок з ендокринним безпліддям за наявності інсулінорезистентності. Вперше доведено взаємозв'язок гормону росту й інсуліну та визначено їх роль у порушенні процесів фолікулогенезу й овуляції. Доведено позитивний вплив застосування метформіну на нормалізацію рівнів інсуліну, тестостерону, гормону росту, інсуліноподібного фактора росту-1 та індексу маси тіла у хворих з ендокринним безпліддям, обумовленим хронічною ановуляцією за наявності інсулінорезистентності та гіперандрогенії. Доведено ефективність і патогенетично обгрунтовано доцільність застосування метформіну для лікування ановуляції у жінок з ендокринним безпліддям.

Зазначено, що проблема безплідності посідає одне з важливих місць у гінекологічній практиці. У жінок репродуктивного віку найчастішою причиною безплідності є запальні процеси геніталій, що призводять до порушення мікробіоценозу піхви, спайкового процесу в черевній порожнині і як наслідок - до непрохідності маткових труб. На сьогоднішній день основним етіологічним фактором даних патологічних змін є урогенітальні інфекції, що передаються статевим шляхом, і є важливою причиною захворюваності та смертності в усьому світі. В останні десятиріччя поряд з ростом захворюваності відзначаються і зміни в структурі урогенітальної патології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54-52

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано мировое изучение дегидроэпиандростерона (ДГЭА) с использованием его у пациенток с низким яичниковым резервом, а также изложен современный патогенетический механизм. Показана новая концепция старения яичниковых сред, а не яйцеклеток, которая дает нам возможность применения ДГЭА для лечения бесплодия в позднем репродуктивном периоде.

Приведены результаты исследования, посвященного оптимизации тактики восстановления репродуктивной функции у женщин с хронической ановуляцией.

Проведено мікробіологічне дослідження ендометрія в жінок з безплідністю в програмі з використанням допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Установлено персистенцію збудників урогенітальних інфекцій в ендометрії обстежених жінок і доведено необхідність застосування даних методів обстеження в програмі підготовки до початку ДРТ.

Проаналізовано ефективність застосування протиспайкового гелю після лапароскопічних органозбережувальних операцій. Оцінено та обгрунтовано етапність лікувально-профілактичних заходів із подальшим аналізом відновлення репродуктивної функції в жінок із безпліддям трубного походження.

Наведено дані останніх років щодо використання вітчизняного препарату "Ербісол". Описано механізми дії, регенераторну, імуномодулювальну, гепатопротекторну та інші властивості препарату. Висвітлено роль хламідійної інфекції в запуску складних імунорегуляторних порушень, які створюють підгрунття для розвитку та прогресування непліддя. Показано необхідність пошуку нових препаратів з метою покращання програм профілактики та лікування запальних процесів додатків матки хламідійної етіології та доведено доцільність використання вітчизняного препарату "Ербісол" у комплексній терапії даної патології.

Проаналізовано 759 лапароскопічних операцій, виконаних у Прикарпатському центрі репродукції людини з приводу діагностики та лікування причин непліддя. Визначено значимість лапароскопічного методу у виборі діагностики ендометріозу, а особливо перитонеального. Все це забезпечує видалення ендометріоїдних вогнищ і вибір тактики та ведення хворих з безпліддям на тлі ендометріозу.

Наведено дані щодо використання вітчизняних препаратів "Ербісол" і "Кверцетин". Описано механізми дії, регенераторну, імуномодулювальну, гепатопротекторну та інші властивості препарату. Висвітлено роль хламідійної інфекції в запуску складних імунорегуляторних порушень, які створюють підгрунтя для розвитку та прогресування непліддя. Показано необхідність пошуку нових препаратів з метою покращання програм профілактики та лікування запальних процесів додатків матки хламідійної етіології та доведено доцільність використання препаратів "Ербісол" і "Кверцетин" у комплексній терапії даної патології.