Мета дослідження - оцінити терапевтичну схему, спрямовану на покращання регенерації епітелію слизової оболонки шийки матки ШМ) після проведення лазерної вапоризації (ЛВ) у жінок репродуктивного віку із цервікально інтраепітеліальною неоплазією (ЦІН) 1, із включенням вагінального гелю на основі декаметоксину та гіалуронової кислоти. Обстежено 60 жінок репродуктивного віку з ЦІН 1, підтвердженої гістологічним дослідженням, яким виконано ЛВ. До основної клінічної групи ввійшли 30 жінок, яким призначали вагінальний гель на основі декаметоксину та гіалуронової кислоти (гінодек) 5 мл на 7 - 10-у добу після проведення ЛВ курсом 14 днів. До групи порівняння ввійшли 30 пацієнток, яким після лазерної деструкції ШМ було призначено стандартну терапію. За допомогою кольпоскопії проводили візуальний контроль репаративних процесів ШМ. За результатами мікробіологічного дослідження проводили оцінювання біоценозу піхви. Визначали профіль безпеки терапевтичної схеми з включенням до неї вагінального гелю на основі декаметоксину та гіалуронової кислоти (гінодек). Доведено, що використання вагінального гелю гінодек у пацієнток із ЦІН 1 після ЛВ призводило до більш швидкої та повноцінної епітелізації ранової поверхні, ніж використання стандартної терапії. Через 2 міс після застосування вагінального гелю на основі декаметоксину та гіалуронової кислоти визначали достовірне збільшення кількості випадків нормалізації вагінальної мікробіоти, збільшення кількості лактобацил у вагінальному секреті та зменшення кількості випадків вагінального кандидозу. Не було відзначено жодної побічної дії на організм жінки під час використання вагінального гелю гінодек як за час проведення терапії, так і у більш пізній період. Отримані результати свідчили про пришвидшення репаративних процесів ШМ, зниження мікробного ефекту та безпечність під час використання вагінального гелю гінодек після проведення ЛВ у жінок із ЦІН 1.

Наведено нове вирішення наукової задачі, що полягає у теоретичному та практичному узагальненні результатів вивчення механізмів та факторів, що сприяють порушенню репродуктивного здоров’я у жінок з безплідністю після органозберігаючих операцій на придатках матки та на їх основі - патогенетично обгрунтованому диференційованому підході до реабілітаційних методів в післяопераційному періоді. Проведено обстеження 140 жінок репродуктивного віку, із них 120 жінок (основна група) з безплідністю та доброякісними утвореннями яєчників, позаматковою вагітністю, яким проведено органозберігаюче оперативне втручання на придатках матки. 76 (63,7%) обстеженим основної групи (I група) хірургічне лікування проведено в плановому порядку, 44 (36,7%) пацієнткам основної групи (II група) хірургічне лікування проведено в ургентному порядку. Виявлено зміни вагінального мікробіому обстежених жінок з безплідністю, які були госпіталізовані на хірургічне лікування в ургентному порядку, які свідчать про суттєвий дисбаланс між показниками контамінації статевих шляхів умовно-патогенною та нормальною мікрофлорою, частіше у них виявлялись ІПСШ. У пацієнток з безплідністю перед операцією на придатках матки відзначалися різні ступені особистісної та реактивної тривожності, які в певній мірі залежать від плановості операції, передбачуваного операційного доступу. Органозберігаючі операції на придатках матки негативно впливають на оваріальний резерв, що проявляється зниженням АМГ майже в 4 рази, об'єму яєчників майже вдвічі, кількості антральних фолікулів – в 2,5 разів у жінок після ургентних операцій по відношенню до здорових жінок. Аналіз результатів оцінки кровотоку у внутрішньояєчникових артеріях свідчить про значне зниження індексу резистентності та пульсаційного індексу у жінок, які були прооперовані ургентно, особливо ці зміни були виявлені при операціях на яєчниках. При дослідженні овуляторної функції, встановлено, що, незважаючи на наявність овуляції в оперованому яєчнику, плановість операції, майже у кожної другої пацієнтки виявлено запізніле формування домінантного фолікула і недостатність перфузії жовтого тіла за даними енергетичної допплерометрії. Застосування запропонованого алгоритму лікування жінок з безплідністю, які перенесли органозберігаючі операції на придатках матки свідчить про відновлення стану оваріального резерву через 6 місяців у 94,4% пацієнток, які оперувались в плановому порядку та у 88,9% жінок після ургентних операцій. Проведене патогенетично обґрунтоване лікування дозволило нормалізувати меструальу та сексуальну функцію, психоемойійий стан жінок в післяопераційному періоді.

Мета дослідження - підвищення ефективності оперативного лікування жінок з аномаліями розвитку матки (АРМ) на підставі наукового обгрунтування та впровадження вдосконаленого алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів (ЛПЗ). Обстежено 50 жінок репродуктивного віку з АРМ (основна група) та 30 жінок репродуктивного віку без АРМ (контрольна група). У комплекс проведених досліджень були включені клінічні, ехографічні, ендоскопічні, лабораторні та статистичні методи. Результати проведених досліджень свідчать, що використання вдосконаленого алгоритму надає можливість нормалізувати стан усіх ланок системного гемостазу. Це, зрештою, сприяє зниженню частоти тромбогеморагічних ускладнень і поліпшенню відновного лікування жінок з АРМ після лапароскопічних гінекологічних операцій. Встановлено, що використання диференційованого підходу до оперативного лікування аномалій розвитку матки у поєднанні з удосконаленим алгоритмом ЛПЗ надає можливість знизити тривалість операції на 7,5 % та операційну крововтрату на 10,0 %, а також попередити розвиток тромбогеморагічних ускладнень.

Endometriosis has been defined as the presence of endometrial tissue (gland and stroma) outside the inner lining of the endometrium. The lesion has been associated with debilitating and bizarre clinical features and in the absence of histopathologic assessment may result in severe consequences to the patient Specifically albeit rare, there is the possibility of malignant transformation. Therefore, this presentation on endometriosis as an unusual occurrence is of ardent import to health personnel, especially as regard to the requirements for in-depth intra/interdisciplinary consultation in general and the role of the pathologist, specifically in management of cases. This was the case of a 30-year cld self-employed nulliparous female who was referred from a secondary health facility due to abdominal swelling of eight-month duration. The swelling was progressive and associated with an unproductive cough, chest pain, weight loss and dysmenorrhoea. The patient was subjected to clinical examination, haematologic review, radiologic assessment and histopathologic investigations. The examination revealed dull percussion notes, reduced air entry into both right and left thoracic lung fields with bilateral crepitations in both lung fields. The abdomen was distended with massive ascitic fluid. The patient was stabilized and, consequently, an exploratory laparotomy demonstrated endometrial glands in the follicular phase with the associated stroma in the right ovaries. In sections of the omentum, there were endometrial glands and stroma, some of them were cystically dilated, filled with fluid and cellular debris in their lumen. This study has established the existence of endometriosis in a woman in tier reproductive years further substantiating the multiple distribution presentation, debilitating nature and the role of histopathologic input in management of this lesion.

Розглянуто оригінальний підхід до знеболювання при операціях черезпіхвової екстирпації матки з пластикою. Здійснено знеболювання 32 хворих із застосуванням комбінації методів регіональної анестезії (субарахноїдальна анестезія + каудальна аналгезія) із ультразвуковим супроводом. Каудальна блокада з віазулізацією епідурального простору за допомогою ультразвукового сканера дозволяє застосувати її практично у всіх хворих, яким вона показана, з майже 100 % успіхом блокади. Якість знеболювання визначалася самопочуттям самих пацієнтів, які відмічали адекватність знеболювання і комфортність на операційному столі і в післяопераційному періоді. Знеболювання після операції здійснювалось без застосування опіоїдів. Запропонована схема знеболювання показує переваги над проведенням загального знеболювання та ізольованої субарахноїдальної анестезії в даної категорії хворих.

Увагу приділено підвищенню ефективності лікування безпліддя у жінок із вродженими аномаліями розвитку матки на підставі наукового обґрунтування та впровадження удосконаленого алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Науково обґрунтовано необхідність удосконалення алгоритму підготовки та тактики проведення допоміжних репродуктивних технологій у жінок із вродженими аномаліями розвитку матки. Встановлено особливості функціонального стану ендометрія у жінок із вродженими аномаліями розвитку матки, при цьому показано наявність низької проліферативної активності ендометрія, зниження індексу експресії естрострогенових і прогестеронових рецепторів та відсутність експресії VEGF. Одержані результати дозволили розширити наявні дані про патогенез порушення репродуктивної функції у жінок із вродженими аномаліями розвитку матки. Вивчено структуру вроджених аномалій розвитку матки та показано роль супутньої генітальної патології у жінок із безпліддям. Установлено порівняльні аспекти клінічного перебігу підготовки та використання допоміжних репродуктивних технологій у жінок із різними типами вроджених аномалій розвитку матки. Визначено особливості преморбідного фону, спадкового анамнезу, наявності супутньої генітальної та соматичної захворюваності, клінічного періоду підготовки та безпосередньо використання допоміжних репродуктивних технологій. Показано тактику проведення хірургічного лікування різних типів вроджених аномалій розвитку матки на етапі підготовки до допоміжних репродуктивних технологій із використанням сучасних ендоскопічних технологій. Удосконалено та впроваджено алгоритм діагностичних і лікувально-профілактичних заходів щодо підвищення ефективності лікування безпліддя у жінок із вродженими аномаліями розвитку матки з використанням допоміжних репродуктивних технологій.

Розглянуто проблему зниження частоти рецидиву генітального пролапсу в жінок після хірургічного лікування поєднаної патології матки на основі розробки й упровадження диференційованого підходу до вибору методики операції. Представлено нові аспекти патогенезу генітального пролапсу, що полягають у негативному впливі високої частоти хронічної патології легень і захворювань шлунково-кишкового тракту (тривале підвищення внутрішньочеревного тиску) та значного рівня ендокринної патології і варикозної хвороби (неспроможність сполучної тканини). Показано негативну роль генітального пролапсу у пацієнток із поєднаною патологією матки в погіршенні якості життя жінок до оперативного лікування та при розвитку різних варіантів рецидиву. Науково обґрунтовано необхідність оптимізації хірургічного лікування поєднаної патології матки без і з генітальним пролапсом. Установлено порівняльні аспекти частоти та структури супутньої генітальної і соматичної захворюваності у пацієнток із поєднаною патологією матки без і з генітальним пролапсом. Представлено екстрагенітальні чинники ризику (тривале підвищення внутрішньочеревного тиску та неспроможність сполучної тканини) розвитку опущення та випадання внутрішніх статевих органів. Проаналізовано можливості протипоказань до вагінальної гістеректомії в жінок із поєднаною патологією матки. Представлено основні переваги провідникової анестезії при хірургічному лікуванні поєднаної патології матки без і з генітальним пролапсом. Оптимізовано тактику хірургічного лікування поєднаної патології матки та генітального пролапсу на підставі диференційованого підходу до різних методик операцій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.4 + Р715.764

Рубрики:

Хвороби матки і шийки матки

Хірургічна патологія матки і шийки матки

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены результаты исследования, направленного на оптимизацию ведения послеоперационного периода у пациенток, перенесших хирургическое вмешательство на шейке матки. Обследовано 134 пациентки, которым была проведена радиоволновая конизация шейки матки по поводу гистологически подтвержденной цервикальной интраэпителиальной неоплазии 2-го типа. Методом простой рандомизации они были разделены на две группы: пациентки I группы (66 женщин) получали 2,0 цефтриаксона интраоперационно, а также Тамистол вагинально по 1 суппозиторию 1 раз в сутки в течение 3 дней до оперативного вмешательства и на протяжении 12 дней в послеоперационный период; пациенткам II группы (68 женщин) было проведено только интраоперационное профилактическое введение 2,0 цефтриаксона. Проведенные после оперативного вмешательства лабораторные исследования, в частности, выявили более высокую микробную нагрузку во II группе по сравнению с I группой как через 21 день, так и через 1,5 мес. после операции. Кроме того, при сравнении субъективных и объективных клинических показателей было отмечено, что течение послеоперационного периода в I группе было более легким, чем во II группе. Доказано, что применение комплексной профилактики с использованием локальной терапии мирамистином способствует снижению контаминации половых путей бактериальной и вирусной микрофлорой, более легкому клиническому течению послеоперационного периода, уменьшению частоты осложнений воспалительного характера и более быстрой полноценной эпителизации шейки матки после ее радиоволновой конизации. Учитывая высокий уровень среди населения заболеваний, передающихся половым путем, рост числа полимикробных ассоциаций, нарастающую антибиотикорезистентность микроорганизмов, сделан вывод о рациональности проведения локальной антисептической терапии в комплексной профилактике гнойно-септических осложнений при проведении плановых оперативных вмешательств на шейке матки. Местное применение препарата Тамистол показало его высокую эффективность в отношении таких возбудителей, как Atopobium vag. и Mobiluncus mul., считающихся высокоспецифичными маркерами бактериального вагиноза. С учетом нарастающей резистентности данных микроорганизмов к препаратам нитроимидазолового ряда доказанная высокая эффективность мирамистина в отношении этих микроорганизмов позволяет сделать выводы о предпочтительном выборе препарата Тамистол для профилактики гнойно-септических осложнений при хирургических вмешательствах.

Мета дослідження - розроблення й оцінювання ефективності алгоритму ведення пацієнток з ускладненою формою ектопії шийки матки (ШМ). Проведено комплексне обстеження та лікування 68 жінок віком 18 - 35 років з ектопією ШМ. Виконували УЗД органів малого таза, дослідження функції щитоподібної залози, D-статусу, гормонального балансу, просту та розширену кольпоскопію, цитологічне дослідження мазків з ШМ, дослідження мікробіоти піхви. Сліпим методом залежно від методики лікування пацієнтки були розподілені на дві групи по 34 жінки. Пацієнткам основної групи проводили системну корекцію D-дефіциту, дисгормональних розладів курсовим застосуванням препаратів епігалін по 1 капсулі тричі на добу, аквадетрим у дозі 3000 МО/добу та місцевим застосуванням супозиторіїв депантол (двічі на добу протягом 10 днів до та протягом 10 днів після втручання, починаючи з 5-ї доби). У групі порівняння обстеження і ведення проводили відповідно до чинних рекомендацій МОЗ України. Після 10-денного курсу системної та місцевої терапії депантолом в основній групі одержано зниження частоти ендоцервіциту з 41,2 до 5,9 %, підвищення частоти нормоценозу піхви з 8,8 до 88,2 % з нормалізацією цитологічної картини - збільшення кількості I типу мазка за Папаніколау з 29,4 до 94,1 %; візуально і кольпоскопічно діагностовано відсутність ектопії ШМ (уперше виявленої) у 40,0 % жінок основної групи при 25,0 % у групі порівняння. Зроблено висновки, що комплексна перед- і післяопераційна терапія з використанням місцевого застосування препарату депантол у пацієнток з ектопією ШМ надає можливість досягти стійкої корекції дисбіотичних порушень за рахунок зменшення бактеріального обсіменіння, змін якісного та кількісного складу мікрофлори, збільшення кількості ендогенних лактобактерій. Нормалізація гормонального гомеостазу, корекція D-статусу за рахунок синергічної дії епігаліну, аквадетриму надає можливість підвищити ефективність топічних терапевтичних заходів, скоротити терміни епітелізації ШМ, знизити частоту ускладнень після деструкції та рецидивів ектопії ШМ. Ведення пацієнток з ектопією ШМ на підставі запропонованих діагностично-лікувальних заходів, спрямованих на корекцію мікрофлори вагінального біотопу, активацію імунітету, нормалізацію гормонального балансу, посилення репаративних процесів ШМ, сприяє підвищенню ефективності лікування як неускладнених, так і ускладнених форм ектопії ШМ з 84,0 до 95,5 %, зменшує необхідність застосування деструкції вогнища ураження.

Цель исследования - оптимизация терапии эндометриоза с применением комбинированного гормонального препарата лувина. Под наблюдением находились 50 пациенток возраста 22 - 36 лет с диагнозом эндометриоза. В соответствии с проводимой терапией пациентки разделены на группы: I группа (n = 25) получала препарат по непрерывной схеме 63/7, затем 3 мес в режиме 21/7; II группа (n = 25) после хирургического лечения эндометриоза (гистеро-, лапароскопия) также получала препарат по аналогичной схеме. Оценивали характер менструальной функции, болевой синдром по визуальной оценочной шкале боли, психоэмоциональный статус, сопутствующие нарушения функции смежных органов. По результатам терапии установлено уменьшение симптомов альгодисменореи - I группа - 80 %, II группа - 83 %, аномальных маточных кровотечений - I группа - 96 %, II группа - 100 %; исчезновение тяжелых маточных кровотечений, улучшение функции смежных органов, психоэмоционального статуса в обеих группах и снижение интенсивности болевого синдрома по шкале боли с 8 +- 2,0 до 2 +- 0,5 в I группе и с 7 +- 2,5 до 1 +- 1,0 во II группе. Заключение: препарат лувина является высокоэффективным препаратом для лечения эндометриоза, сопоставимым с комбинированным лечением - хирургическое вмешательство с дальнейшим назначением КОК. Рекомендуется режим 63/7 с последующим приемом 21/7, в том числе после хирургического лечения.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування генітального ендометріозу (ГЕ) у поєднанні з гіпотиреозом та зниження частоти рецидивування на підставі удосконалення і впровадження алгоритму діагностичних, лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів з використанням сучасних ендоскопічних технологій та медикаментозної корекції. Проведено аналіз частоти екстрагенітальної патології у 789 пацієнток із зовнішнім ГЕ, обстежено 110 хворих, які одержували консервативне лікування, та 100 хворих - оперативне лікування. Методи дослідження: клінічні, лабораторні, інструментальні, функціональні, морфологічні та статистичні. У жінок з різними формами ГЕ необхідно обов'язкове обстеження функціонального стану щитоподібної залози, ендокринологічного та імунологічного статусу; під час вибору методу оперативного лікування жінок з ГЕ та гіпотиреозом перевагу треба надавати ендоскопічним та вагінальним методам, а також органозберігальному об'єму; для післяопераційної реабілітації жінок з ГЕ та гіпотиреозом - гормональній протирецидивній терапії препаратами а-ГнРГ курсами не менше 6 міс. Заключення: упровадження одержаних результатів надасть змогу підвищити ефективність лікування ГЕ як консервативно, так і оперативно, що поліпшить якість життя жінок.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування безплідності у жінок з впровадження увдосконаленого алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Обстежено 100 жінок із безплідністю і 30 жінок репродуктивного віку (контроль). Усіх пацієнток було розподілено на 3 групи: I - 46 жінок, в яких діагностовано гіперплазію ендометрія; II - 35 жінок із вродженими аномаліями розвитку матки; III - 19 жінок із хронічним ендометритом. Групи I і III були використані як групи порівняння для оцінювання отриманих результатів. Використання вдосконаленого алгоритму застосування допоміжних репродуктивних технологій надало можливість підвищити їх ефективність на 33,3 %, а також знизити частоту невиношування вагітності на 23,3 %. Отримані результати свідчать про необхідність використання диференційованого підходу під час планування та проведення допоміжних репродуктивних технологій не тільки з урахуванням наявності вроджених аномалій розвитку матки, а й потреби у розподіленні цих жінок з урахуванням форми наявної аномалії.

Присвячено проблемі удосконалення алгоритму діагностики аденоміозу в поєднанні з гіперпластичними процесами ендометрія із застосуванням сучасних діагностичних методів та підвищення ефективності лікування даної патології у жінок репродуктивного віку шляхом впровадження комплексної гормональної терапії. У роботі проведено клініко-статистичний аналіз, визначено фактори ризику розвитку аденоміозу в поєднанні з гіперпластичними процесами ендометрія у жінок репродуктивного віку. Вивчено вплив гормональної терапії гестагенів та а-ГнРГ на клінічний перебіг та показники гомеостазу у жінок з аденоміозом, гіперплазією ендометрія та поєднаною патологією матки в динаміці. Визначені нові ланки патогенезу в розвитку аденоміозу в поєднанні з гіперпластичними процесами ендометрія за рахунок порушення функції імунної системи, особливо виражені в показниках зниження кіперної активності. Розроблена комплексна гормональна терапія жінок репродуктивного віку з аденоміозом в поєднанні з гіперпластичними процесами ендометрія та проведена оцінка впливу на показники онкомаркерів, імунного статусу, стероїдних гормонів та гематологічні показники в динаміці спостереження. Розроблена бальна шкала оцінки ступеня тяжкості аденоміозу в поєднанні з гіперпластичними процесами ендометрія у жінок репродуктивного віку, що зумовлює тактику ведення хворих та визначає диференційований підхід до методу лікування зазначеної патології.

Досліджено проблему оптимізації діагностики та лікування гіперпластичних процесів ендометрія (ГПЕ) у жінок різних вікових груп. Визначено соціальні та медичні фактори ризику розвитку ГПЕ в трьох вікових групах, встановлена їх значимість. За допомогою імуногістохімічних досліджень вивчено роль хронічного ендометриту та внутрішньотканинної APUD-системи в генезі ГПЕ, встановлено нові ланки патогенезу даної патології. Розроблено та впроваджено в клінічну практику алгоритм діагностичних та лікувальних заходів надання медичної допомоги хворим з ГПЕ. Застосування диференційованого підходу дозволило поліпшити результати лікування простої гіперплазії ендометрія без атипії в репродуктивному віці на 24,9%, в пременопаузальному на 20,9%, комплексної гіперплазії ендометрія без атипії в репродуктивному віці на 16,4%, в пременопаузальному на 19,4%. Доказано, що хворим з неатиповими формами гіперплазії ендометрія як альтернатива гормонального лікування або гістеректомії може бути рекомендована монополярна гістероскопічна (ефективність 87,8%) або радіохвильова аблація ендометрія (ефективність 95,0%).

Это руководство, которое охватывает диагностику и лечение эндометриоза, направлено на повышение осведомленности о симптомах эндометриоза и предоставление четких рекомендаций о том, какие действия следует предпринять, когда женщины с признаками и симптомами впервые появляются в медицинских учреждениях. Оно также предоставляет консультации по широкому спектру доступных процедур. В руководстве обновлены и заменены рекомендации по эндометриозу, приведенные в руководстве NICE по проблемам фертильности, посвященном рекомендациям по оценке фертильности и вспомогательным репродуктивным технологиям.

Мета дослідження - вивчення порівняльних аспектів впливу різних методів лікування зовнішнього генітального ендометріозу (ЗГЕ) на якість життя пацієнток. У дослідження були включені 90 пацієнток віком від 18 до 45 років (середній вік - 30,8 +- 0,4 року) із ЗГЕ. Найбільшу частину становили жінки віком 30 - 35 років (42,2 %). Усіх пацієнток було розподілено на 3 групи, які були зіставні за віком, скаргами, локалізацією ЗГЕ, характером виконаних оперативних втручань. Для підвищення ефективності лікування і поліпшення якості життя у пацієнток із ЗГЕ проводили диференційовану медикаментозну терапію у складі комбінованого лікування. Антигестаген може бути препаратом вибору ад'ювантної терапії ЗГЕ у жінок репродуктивного віку на початкових стадіях захворювання, оскільки вираженість побічних ефектів у 4,5 разу нижче, ніж при вживанні аналогів гонадотропін-рилізинг-гормону, та його застосування значно краще переноситься пацієнтками. З метою швидкого і повного відновлення функції яєчників у пацієнток репродуктивного віку, у яких є наявними хоча б одна з ознак ЗГЕ, доцільно проводити терапію антигестагеном у складі комбінованого лікування. Доцільно рекомендувати застосування у клінічній практиці спеціально розробленого опитувальника "Якість життя пацієнток при зовнішньому генітальному ендометріозі" з метою виявлення зміни специфічних параметрів для індивідуального підходу до вибору медикаментозної терапії у складі комбінованого лікування.

Наголошено на актуальності обговорення проблеми лікування ендометріозу. Відзначено відсутність єдиної теорії, єдиного методу діагностики та досконалого методу лікування цієї патології в гінекології. На підставі аналізу доповідей, прочитаних на науково-практичній конференції з міжнародною участю "Ендометріоз та репродукція: лікувальні підходи", висвітлено основні питання теорії походження, клінічних симптомів, сучасних клінічних класифікацій форм ендометріозу, методів діагностики та лікування цієї патології. Констатовано, що проведення планових оглядів жіночого населення лікарями надає змогу вчасно виявити патологію, оперативно обстежити та пролікувати консервативно (медикаментозно). Застосування таких запобіжних заходів суттєво знижує рівень захворюваності та підвищує рівень фертильності жінок.

Корекція клімактеричних розладів на фоні ендометріозу має певну специфіку, обумовлену тим, що застосування менопаузальної гормональної терапії у даного контингенту жінок є вкрай обмеженим через можливість маніфестації проявів ендометріозу, що вимагає розробки нових схем комплексної негормональної терапії. Зважаючи на особливу роль хронічного стресу в механізмі розвитку ендометріозу та клімактеричного синдрому, автори вважали за необхідне застосувати антистресову терапію при лікуванні даної патології. Для жінок із проявами клімактеричного синдрому легкого та середнього ступеню тяжкості з ендометріозом в анамнезі була розроблена схема лікування без менопаузальної гормональної терапії. Як основний препарат терапії був обраний стабілізатор когнітивних розладів та антигіпоксант ноофен, як додатковий препарат - анксіолітик адаптол. Протягом 6 тижнів терапію отримували 60 жінок із проявами клімактеричного синдрому легкого і середнього ступеня тяжкості та ендометріозом в анамнезі, які були розподілені на дві групи по 30 жінок: першій групі було призначено монотерапію ноофеном, жінки другої групи отримували комплексну терапію, що включала адаптол та ноофен. Оцінка клінічного стану пацієнток і тяжкості клімактеричних розладів проводилася за шкалою Menopause Rating Scale (MRS). Рівень тривожності визначали за шкалою Спілберга. Зміну оцінки якості життя жінок на фоні терапії визначали за опитувальником Freiburg Personality Inventory (FPI). В результаті отримуваної терапії відзначено вірогідне покращення оцінюваних показників у пацієнток обох груп. При цьому в жінок другої групи на фоні комплексної терапії вже протягом перших двох тижнів виявлені позитивні зрушення в порівнянні згрупою жінок, які отримували монотерапію. Таким чином, обрана схема лікування допомагає досить швидко усунути прояви клімактеричного синдрому в жінок із ендометріозом, покращати та стабілізувати їхній психологічний профіль, відновити працездатність, підвищити адаптацію та якість життя.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.42 + Р715.764

Рубрики:

Хвороби шийки матки

Хірургічна патологія матки і шийки матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ