Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.410.105.0 + Р733.34

Рубрики:

Вади серця у дітей

Патологія недоношених дітей

Шифр НБУВ: Ж25721 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Хвороба Лайма є найпоширенішим захворюванням, що передається іксодовими кліщами. Наводимо випадок Лайм-кардиту у хлопчика 13 років. Використано клінічні й імунологічні методи дослідження (ІФА, вестерн-блот). Стан дитини середньої тяжкості, обумовлений шкірним та інтоксикаційним синдромами і кардитом. У процесі обстеження дитині встановлений діагноз - хвороба Лайм-кардит. Особливістю наведеного випадку є поява кардиту в дитини, пов'язаного з укусом кліща. Інформування медичних працівників про хворобу Лайма має допомогти практичним лікарям відрізнити її від інших захворювань і покращити результати лікування.

Повідомлено про випадок синдрому шоку денге, ускладненого клінічно підозрюваним гострим міокардитом, у дитини, яка знаходилася в сільській лікарні з обмеженими ресурсами, та наведений огляд літератури. У 12-річного хлопчика, який переніс синдром шоку денге, на 7-й день хвороби розвинулася брадикардія. На електрокардіограмі під час брадикардії зареєстровано синусову брадикардію 50 уд/хв. Поряд із підтримуючим лікуванням вводили сульфат атропіну та добутамін. Пацієнт одужав через 4 дні. За допомогою пошуку в наукометричній базі PubMed виявлено загалом сім статей, у яких описано лихоманку денге із серцевими ускладненнями в дітей. Клінічні прояви ураження серця в дитини з лихоманкою денге варіювалися та були переважно тимчасовими, від тахі-брадіаритмії, дисфункції синусових вузлів, низького кров'яного тиску, зменшення фракції викиду, зниження серцевого викиду до підвищеного вмісту кардіоферментів. Транзиторні порушення серцевої діяльності можуть бути важливою ознакою, і лікар повинен мати високу настороженість щодо серцевих ускладнень у дітей із лихоманкою денге, щоб проводити відповідне лікування.

Ювенильный системный склероз имеет множество клинических проявлений, которые отличаются от таковых у взрослых. Диагностика на ранних стадиях - проблематична. Течение заболевания и тяжесть прогноза зависят от вовлечения в процесс внутренних органов, прежде всего сердца, легких, почек. Поражение сердца является частой и прогностически неблагоприятной мишенью склеродермического процесса у взрослых, но у детей диагностируется редко. Цель работы - изучение особенностей клинических проявлений системного склероза у ребенка с тяжелым поражением сердца. Представлен полиморфизм клинической симптоматики тяжелого поражения сердца с развитием дилатационной кардиомиопатии у годовалого ребенка с системным склерозом. Особенностями случая являются ранний дебют системного склероза у ребенка с отягощенным наследственным анамнезом по аутоиммунной патологии (псориаз у отца и бабушки), быстрое прогрессирование аутоиммунного процесса, тяжелое поражение сердца по типу некомпактной (дилатационной) кардиомиопатии, положительная клиническая динамика при применении патогенетической терапии. Раннее выявление сердечно-сосудистого поражения при применении современных методов диагностики, своевременное проведение адекватной терапии в мультидисциплинарной команде и регулярный сердечно-сосудистый скрининг позволяет улучшить прогноз, качество жизни и снизить летальность.

Увагу приділено вирішенню актуальної медико-соціальної наукової проблеми прогнозування наслідків клінічного перебігу пролапсу мітрального клапана (ПМК) у дітей шляхом установлення диференціально-діагностичних відмінностей з аномально прикріпленими хордами, визначення факторів маніфестації дизритмій і прогресування внутрішньосерцевої гемодинаміки, а також розробки оптимального підходу до ефективного лікування та диспансерного спостереження за групами ризику з урахуванням реакції на фізичне навантаження. Встановлено особливості клінічного перебігу ПМК у дітей порівняно з аномально прикріпленими хордами в лівому шлуночку серця. Описано структуру серцевих дизритмій та особливості порушень вегетативної нервової системи обстежених дітей, при яких домінувала симпатикотонія. Виявлено початкові прояви діастолічної дисфункції лівого шлуночка в обстежених дітей, що більш виражені при ПМК. Доведено роль фізичного навантаження для виявлення прихованих порушень внутрішньосерцевої гемодинаміки у дітей із ПМК. Відповідно до цього виокремлено три групи ризику, причому діти з ПМК, незалежно від вихідного ступеня пролабування, можуть мати високий ризик розвитку ускладнень. Розроблено алгоритм лікувально-диференційованої тактики диспансерного спостереження дітей із різними проявами ПМК.

Представлено аналіз ехокардіографічних даних пацієнтів з відкритою артеріальною протокою (ВАП), що має різну гемодинамічну значущість. На цей час поняття "ступінь гемодинамічної значущості" залишається суперечливим. Критерії визначення гемодинамічної значущості ВАП у доношених дітей - не описані. Використано класифікацію трьох ступенів гемодинамічної значущості: негемодинамічно значущий ВАП - незначний, помірно гемодинамічно значущий - помірно значущий та великий ВАП - гемодинамічно значущий ВАП. Мета роботи - розробити алгоритм визначення ступеня гемодинамічної значущості ВАП для прогнозування його подальшого розвитку. У дослідженні брали участь діти до 18 років (80 % з них - діти до 3 років), які пройшли обстеження в кардіохірургічному відділенні ДУ "ІЗНХ ім. В. Т. Зайцева НАМН України" протягом 2013 - 2017 рр. Гестаційний вік (від 37 тижнів), наявність шунта по ВАП зліва направо, відсутність шунта по ДМПП та інших вроджених вад серця служили критеріями включення до дослідження. Сформовано дві прогностичні таблиці з основними критеріями для визначення гемодинамічної значущості ВАП за сумою ознак за градаціями (незначущі, помірно значущі та гемодинамічно значущі) як результат дослідження. На основі визначення основних та додаткових критеріїв гемодинамічної значущості та сили їх впливу формується діагностичний алгоритм для пацієнта з ВАП з можливістю прогнозування подальшого клінічного сценарію. Для визначення гемодинамічної значущості визначальним було збільшення легеневого градієнта з інформаційним індексом 1,135 та прогностичним фактором +5,90/-1,75, тоді як дилатація лівого шлуночка в чотирьохкамерній позиції з інформаційним індексом 1,020 та +3,69/-2,50 домінувала при визначенні ступеня гемодинамічної значущості за наявності вторинних змін. Запропонований механізм визначення рівня гемодинамічної значущості ВАП для дітей із граничними змінами дозволить більш точно передбачити розвиток захворювання, визначити тактику спостереження за пацієнтом та регулювати процес прийняття рішень щодо хірургічного втручання.

Вирішено завдання оптимізації та розроблено алгоритм і критерії ранньої діагностики вторинної діабетичної кардіоміопатії в дитячому віці. Проведено комплексну оцінку показників стандартної 12-канальної ЕКГ спокою та добового холтерівського моніторування у дітей з ЦД І типу з аналізом ВСР. У хворих дітей з тривалістю ЦД І типу понад 5 років діагностовано більш виражені порушення реполяризації, в в тому числі на початку й піку дії препаратів інсуліну короткої/ультракороткої дії, ознаки пароксизмальної готовності серцевого ритму, що на тлі симпатикотонії спричинює підвищення аритмогенності з розвитком порушень ритму серця в тому числі загрозливих для життя. Встановлено прогресуюче зі збільшенням тривалості ЦД І типу зниження варіабельності серцевого ритму, зростання внутрішньоміокардіального напруження та розвиток діастолічної дисфункції. Визначено спектр станів адаптаційно-пристосувальних механізмів на підставі аналізу варіабельності ритму серця з розрахунком показника активності регуляторних систем у дітей, хворих на ЦД І типу. Це дає можливість спостерігати за динамікою розвитку та прогресування діабетичної автономної нейропатії серця та ефективності лікування. Вперше створено алгоритм ранньої діагностики діабетичної кардіоміопатії при ЦД І типу в дитячому віці, який дозволить виявляти ураження міокарда при ЦД ще до його вираженої клінічної маніфестації. Розроблено алгоритм визначення груп ризику з розвитку загрозливих для життя порушень серцевого ритму у хворих з вперше виявленим ЦД І типу, який допоможе удосконалити діагностичні заходи та програму спостереження за такими пацієнтами, що сприятиме збереженню їх життя.

Цель работы - изучить показатели, характеризующие поздние потенциалы желудочков (ППЖ) у детей школьного возраста с сахарным диабетом (СД) I типа. Обследованы 120 детей в возрасте 6 - 17 лет (56 - младшего школьного возраста - 6 - 11 лет; 64 - старшего школьного возраста 12 - 17 лет). Среди детей в возрасте 6 - 11 лет было 36 детей с СД I типа (I основная группа (ОГ)) и 20 здоровых детей (I контрольная группа (КГ)). Среди пациентов в возрасте 12 - 17 лет было 44 ребенка с СД I типа (II ОГ) и 20 здоровых детей (II КГ). В каждой ОГ пациенты разделены на 2 подгруппы в зависимости от продолжительности заболевания: подгруппа A - 39 больных (22 - младшего школьного возраста, 17 - старшего школьного возраста) с продолжительностью СД 1 - 3 года, подгруппа B - 41 больной (соответственно 14 и 27) с продолжительностью СД 4 года и более. Всем детям проведена регистрация ППЖ методом электрокардиографии высокого разрешения. Рассчитаны следующие показатели: продолжительность фильтрованного комплекса QRS (TotORS, мс), продолжительность низкоамплитудной (до 40 мкВ) части сигнала в конце комплекса QRS (LAS40, мс), среднеквадратичная амплитуда колебаний в последние 40 мс комплекса ORS (RMS40, мкВ), а также соотношение TotQRS/RMS40. Статистическая обработка полученных результатов проведена на основе электронных таблиц "Microsoft Office Excel 2007" с использованием пакета "Statistica 7.0" для "Windows". При анализе показателей установлено, что у детей с СД по сравнению со здоровыми детьми выявлены различия, которые можно трактовать как признаки ППЖ (повышение TotORS, LAS40 и соотношения TotQRS/RMS40, снижение значений RMS40). Такие изменения с различной степенью достоверности зарегистрированы во всех возрастных группах, причем более выраженными были в подгруппе В, как у детей в возрасте 6 - 11 лет, так и у больных в возрасте 12 - 17 лет. Это свидетельствует об усугублении нарушения электрической стабильности миокарда по мере увеличения продолжительности заболевания. По полученным данным, у детей с СД I типа имеют место очаги задержанной фрагментированной активности, обусловленные электрофизиологической неоднородностью миокарда. Наличие подобных очагов является независимым прогностическим фактором риска фатальных аритмий, что ставит перед специалистами, занимающимися ведением данных пациентов, задачи по раннему выявлению ППЖ для предотвращения жизнеугрожающих состояний. Исследование выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской декларации. Протокол исследования одобрен Локальным этическим комитетом всех участвующих учреждений. На проведение исследований получено информированное согласие родителей, детей. Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов.

Серед захворювань серцево-судинної системи, яке часто зустрічається, є порушення ритму серця. Оцінка частоти серцевих скорочень (ЧСС) є одним з обов'язкових методів педіатричного дослідження, її відхилення від вікової норми може свідчити про зміни стану здоров'я дитини та бути одним із перших проявів хвороби. Порушення ритму серця супроводжує різні захворювання, зокрема: вроджені вади серця, кардіоміопатії, ревматичні та інфекційні хвороби, отруєння, вегетативні кризи, ендокринні захворювання, захворювання нервової системи тощо. У дитячій практиці не завжди вдається визначити причину порушення ритму серця, а також класифікувати наявність органічних або функціональних порушень, не провівши морфологічні дослідження. Мета роботи - вивчити особливості серцевого ритму та стану вегетативної нервової систем (ВНС) у дітей молодшого шкільного віку з синусовою брадикардією. Матеріали та методи. Обстежено 210 дітей молодшого шкільного віку з синусовою брадикардією. Усім дітям проведено: клінічне обстеження, електрокардіографію (ЕКГ) у стані спокою та після фізичного навантаження, добове моніторування ЕКГ і ЧСС, ехокардіографію, кардіоінтервалографію зі спектральним аналізом серцевого ритму. Оцінка стану серцево-судинної системи в дітей з брадикардією виявила особливості: відсутність скарг - у 80,0 % дітей, помірну брадикардію - у 68,0 % дітей віком 6 - 7 років та в 55,0 % дітей віком 8 - 10 років, значну брадикардію - у 32,0 % і 45,0 % дітей відповідного віку. Після проведення проби з фізичним навантаженням у 71,0 % дітей зберігалася брадикардія, що характерно для дітей віком 9 - 10 років, у 29,0 % дітей спостерігалося прискорення ЧСС понад вікової норми. При Холтерівському моніторуванні реєструвалися порушення ритму серця: міграція водія синусового ритму, ектопічний ритм, синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада 2-го ступеня, екстрасистолія передсердна, шлуночкова. Відмічалася різна тривалість синоатріальних пауз: у діапазоні від 1300 - 1400 мс у більшості дітей (78,0 %) до 1700 - 1800 мс у 1,8 % дітей. Дані спектрального аналізу синусового ритму показали переважання тонусу парасимпатичної нервової системи у 84,0 % дітей, асимпатикотонічну (40,5 %) та нормальну (44,9 %) вегетативну реактивність. Висновки: обстеження дітей молодшого шкільного віку виявило синусову брадикардію та брадиаритмію у 80,7 % дітей. Брадиаритмія характерна для дітей віком 6 - 7 років, брадикардія - для дітей віком 9 - 10 років. Спектральний аналіз ВНС показав дисбаланс регуляції синусового ритму: переважання парасимпатичної ланки незалежно від вихідного стану ВНС та порушення адаптаційно-пристосувальних механізмів. За даними Холтерівського моніторування, тривалість пауз понад норму для цього віку (>> 1300 мс) свідчить про дисфункцію синусового вузла та потребує пильнішого спостереження у зв'язку з ризиком розвитку синдрому слабкості синусового вузла та інших загрозливих станів у подальшому. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.410.105.0

Рубрики:

Вади серця у дітей

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено рідкісний випадок поєднання аномалії Ебштейна (ПАЕ) з критичною коарктацією аорти (ККА) в новонародженої дитини, яка поступила до відділення реанімації новонароджених Львівської обласної дитячої лікарні "ОХМАТДИТ" із пологового будинку та потребувала ургентної хірургічної корекції. Мета роботи - провести аналіз літератури щодо випадків ПАЕ з ККА в новонароджених і навести клінічний випадок такого рідкісного поєднання в новонародженого хлопчика. Із пологового будинку до відділення реанімації новонароджених госпіталізовано хлопчика на 2-гу добу після народження зі встановленим діагнозом АЕ. На момент госпіталізації стан дитини був середньої тяжкості. Аускультативно: тони серця ритмічні, звучні, тахікардія (частота серцевих скорочень - 160 уд/хв), визначався акцент II тону над легеневою артерією та систолічний шум по лівому краю грудини та під лівою лопаткою з інтенсивністю 4/6 за шкалою Левіне. Визначалася ослаблена пульсація на стегнових артеріях. Ехокардіографічно: встановлено діагноз "Критична коарктація аорти та аномалія Ебштейна", що є надзвичайно рідкісним поєднанням. Клінічно на 6-ту добу життя стан дитини суттєво погіршився: наросла дихальна та серцево-судинна та ниркова недостатність. Дитина ургентно транспортована в умовах реанімобіля в ДУ "НПМЦДКК", де успішно проведена хірургічна корекція КА. Хірургічна корекція АЕ не виконувалась. Наведений випадок є вкрай рідкісним, а ПАЕ та КА в неонатальному періоді не описані в літературі, однак фахівці ультразвукової діагностики мають ретельно дотримуватися протоколу ехокардіографічного обстеження та проводити його в повному обсязі, для якісної діагностики та вчасного скерування дитини на хірургічну корекцію. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дитини. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Аневризми та дивертикули лівого шлуночка є тяжкими вродженими вадами серця. Низька поширеність та переважно асимптомний перебіг даних аномалій не завжди надають змогу вчасно запідозрити ці вади й диференціювати їх між собою. Саме тому раннє виявлення патології за допомогою фетальної ехокардіографії є вирішальним фактором у визначенні тактики ведення пацієнтів. У роботі наведено огляд літератури та описано складний випадок пренатально діагностованої аневризми лівого шлуночка.

Частота встречаемости вегетативных расстройств у спортсменов колеблется в широком диапазоне - от 6,2 до 36,5 %. С ростом спортивной квалификации частота и тяжесть вегетативной дисфункции увеличиваются. Различные ЭКГ-феномены, в том числе СРРЖ и "Т-infantile" - имеют сопряженность с типом вегетативного тонуса. При этом дисфункция АНС не определяет генез, а только способствует проявлению признаков этих синдромов. Открытыми остаются вопросы связи ЭКГ-феноменов с характером вегетативной дисфункции, возрастом и полом спортсменов. Цель работы - изучить частоту встречаемости ювенильного зубца Т и СРРЖ, их ассоциации с вегетативной регуляцией сердечного ритма у юных спортсменов в возрастном диапазоне от 6 до 17 лет. Проведено электрокардиографическое исследование и запись 5-минутных интервалов вариабельности сердечного ритма у 3720 детей и подростков в возрасте от 6 до 17 лет, мальчиков - 74,6 % (n = 2774), девочек - 25,4 % (n = 946), занимающихся различными видами спорта. Феномен "T-infantile" обнаружен у 1,5 % (56/3720) спортсменов, из них 1,07 % (n = 40) мальчиков и 0,43 % (n = 16) девочек. У 5 (12,5 %) спортсменов "T-infantile" сочетался с неполной блокадой правой ножки пучка Гиса, у 3 (7,5 %) - с синдромом укороченного PQ, у 1 (2,5 %) - с синдромом ранней реполяризации желудочков. Кроме ЭКГ признаков "T-infantile" у 3 (18,75 %) спортсменок дополнительно зафиксирована неполная блокада ПНПГ, а у одной спортсменки (6,25 %) обнаружен синдром укороченного PQ. Сравнительный анализ показателей ВСР у мальчиков и девочек с феноменом "T-infantile" показал, что у мальчиков достоверно больше величина Д, отражающая активность вагусной регуляции ритма сердца (0,403 с против 0,311 с, p = 0,019). При оценке вегетативного состояния по Р. М. Баевскому у спортсменов с ЭКГ-феноменом "T-infantile" установлено, что у 40 % (n = 16) мальчиков имела место ваготония, у 50 % (n = 20) - эйтония, у 10 % (n = 4) - симпатикотония. Среди девочек было 31,25 % (n = 5) ваготоников, 50 % (n = 8) эйтоников, 18,75 % (n = 3) симпатикотоников. Выводы: синдром ранней реполяризации желудочков и "T-infantile" отмечают при ваготонии сравнительно чаще, чем при других вариантах вегетативного тонуса. Сопряжение избыточных парасимпатических влияний с этими ЭКГ-феноменами обнаруживают преимущественно у лиц мужского пола. Феномен "T-infantile" может сочетаться у юных спортсменов с неполной блокадой правой ножки пучка Гиса.

Науково обґрунтовано та розроблено новий підхід до застосування ультразвукових критеріїв у дослідженні рівня гемодинамічної значущості відкритої артеріальної протоки у дітей, які народилися доношеними. На основі комплексного аналізу клінічних даних, результатів електрокардіографії, оглядової рентгенографії органів грудної клітини й ультразвукової діагностики відібрано достовірні непрямі діагностичні ознаки, асоційовані з відкритою артеріальною протокою. Проведено порівняльний аналіз ультразвукових та інтраопераційних даних. Оптимізовано ступені гемодинамічної значущості протоки, виокремлено основні та додаткові ультразвукові ознаки, що дозволяють визначати цей рівень значущості. Розроблено, апробовано й упроваджено новий спосіб визначення гемодинамічної значущості відкритої артеріальної протоки без використання вторинних змін у серці з чутливістю 98,4 % та специфічністю 86,8 %. Доведено можливість використання додаткових ультразвукових ознак як вирішальних у комбінації відкритої артеріальної протоки із вторинним дефектом міжпередсердної перетинки граничних розмірів. Здобули подальшого розвитку порівняння даних комп'ютерної томографії та ультразвукової діагностики при комбінації відкритої артеріальної протоки та коарктації аорти. Розроблено й апробовано алгоритм діагностики відкритої артеріальної протоки як ізольованої вади, так і в комбінації із вторинним дефектом міжпередсердної перетинки, з використанням прогностичних таблиць, що дозволило конкретизувати роль ультразвуку в діагностичному та прогностичному визначенні при цій патології. Розроблені підходи надали можливості передбачати самозакриття протоки у разі ізольованої вади та зневажати невеликим вторинним дефектом міжпередсердної перетинки при його комбінації з гемодинамічно значущою протокою, що дозволило уникнути зайвих оперативних втручань, у тому числі з використанням штучного кровообігу, зменшити використання інвазивних методик під час обстеження пацієнта.

Визначено особливості морфогенезу серця щурів в постнатальному періоді після внутрішньоплідної дії антигену та дексаметазону. Анатомічним та морфометричним методами з’ясовано динаміку маси тіла, абсолютної і відносної маси серця щурів від народження до 45-ї доби життя в нормі та після внутрішньоутробного введення стафілококового анатоксину та дексаметазону. Встановлено, що маса тіла новонароджених тварин обох експериментальних груп достовірно нижче, порівняно із контрольною групою. У експериментальних щурів після внутрішньоплідного введення дексаметазону спостерігається достовірне зниження абсолютної маси серця на 3, 9, 14 та 21-шу добу після народження. За допомогою морфометричного методу досліджено динаміку змін товщини стінки лівого і правого шлуночків та міжшлуночкової перегородки, стінки артерій, а також ядерно-цитоплазматичного відношення кардіоміоцитів та відносної площі, яку займають артеріальні судини в мокарді серця щурів від народження до 45-ї доби життя в нормі та після внутрішньоутробного введення стафілококового анатоксину та дексаметазону. Встановлено, що товщина стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки серця тварин, яким у внутрішньоутробному періоді вводили стафілококовий анатоксин поступово збільшується з першої до 45-ї доби життя з піком зростання на 5-ту добу (23,01 % та 26,1 % відповідно). Динаміка збільшення товщини стінки правого шлуночка має хвилеподібний характер з найбільшим приростом на 3-тю та 21-шу добу. Товщина стінки лівого і правого шлуночків та міжшлуночкової перегородки серця щурів експериментальної групи є меншою протягом перших трьох тижнів після народження, вирівнюється із значеннями контрольної групи після 21-ї доби, а на 45-ту стає достовірно більшою.

Мета роботи - дослідити варіанти анатомії коронарних артерій при різних формах коригованої транспозиції магістральних артерій (КТМА) у пацієнтів дитячого віку. У НПМЦДКК із січня 2007 до грудня 2017 рр. спостерігалися 93 пацієнти з КТМА, вік яких на момент первинного звернення був менше 18 років. Рентгенангіографічне обстеження з метою визначення коронарної анатомії було проведено 49 (52 %) пацієнтам з різними анатомічними варіантами КТМА. Варіант відходження коронарних артерій, при якому від синуса правої руки (першого синуса) відходить права коронарна артерія (ПКА), а від синуса лівої руки (другого синуса) - ліва коронарна артерія (ЛКА), яка ділиться на передню низхідну та обвідну гілки, спостерігали в більшості пацієнтів - у 43 (87,7 %). Відходження коронарних артерій від одного синуса було виявлено у 4 (8,1 %) пацієнтів: у одного - від синуса лівої руки, у інших трьох - від синуса правої руки. В одного пацієнта діагностовано відходження ПКА від обвідної гілки ЛКА. При цьому ПКА утворювала задню петлю навколо стовбура легеневої артерії. Висновки: варіант відходження ПКА від синуса правої руки і лівої передньої низхідної та обвідної гілок від синуса лівої руки є найбільш поширеним у пацієнтів з КТМА - спостерігається у 87,7 % випадків. Різноманітність варіантів коронарної анатомії при КТМА вимагає їх візуалізації при плануванні в пацієнтів хірургічного втручання.

Представлено результати порівняльного аналізу варіабельності серцевого ритму дівчат-підлітків з набутими двобічними зоровими дисфункціями та нормальнозорими. Статистично-значимими виявилися відмінності тільки за середньою тривалістю періоду рефлекторної відповіді підкоркового серцево-судинного центру, яка є коротшою при зорових дисфункціях. Визначено факторну структуру ВСР у дівчат-підлітків з різним станом зорової функції. Встановлено, що у дівчат-підлітків з набутими двобічними зоровими дисфункціями спостерігається неоптимальна вегетативна регуляція за рахунок централізації управління та посилення питомої активності симпатичної нервової системи. Співвідношення між активністю регуляторних систем та хронотропною функцією серця вказують на хронічне психоемоційне напруження при зорових дисфункціях.

Цель работы - исследование состояния временных параметров сердечного ритма у детей с различными формами малых аномалий сердца (МАС). Были обследованы 120 детей школьного возраста (6 - 17 лет). В зависимости от преобладания на ЭхоКГ тех или иных признаков МАС дети были разделены на 3 группы. К первой были отнесены 49 (40,8 %) детей, у которых преобладали малые аномалии развития (МАР) левого желудочка (ЛЖ), то есть дети с ложными хордами ЛЖ (ЛХЯЖ). Вторую группу составили 45 (37,5 %) детей с преобладанием МАР подклапанных структур митрального клапана (МК): дети с незначительным пролапсом МК (ПМК) без гемодинамически значимой регургитации. В третью группу вошли 26 (21,6 %) детей с преобладанием МАР аортального клапана - бикуспидальным аортальным клапаном (БАК). В зависимости от возраста обследуемые дети были разделены на две группы: 6 - 11 лет (младший школьный возраст, n = 57) и 12 - 17 лет (старший школьный возраст, n = 63). Контрольную группу составили 36 практически здоровых детей того же возраста. Для оценки состояния временных параметров вариабельности сердечного ритма (ВСР), помимо общеклинических исследований, проводилась многоканальная запись электрокардиограммы в 12 отведениях. Изменения временных параметров ВСР у детей с МАС младшего школьного возраста (6 - 11 лет) более выражены, чем у детей старшего школьного возраста (12 - 17 лет). Сделаны выводы, что у детей 6 - 11 лет с ПМК показатели ВПР и ПАПР, указывающие на адекватность регуляции и характеризующие соотношение между активностью симпатического и парасимпатического отделов вегетативной нервной системы, несколько увеличиваются, в отличие от детей того же возраста с ЛХЛЖ и БАК, а также всех клинических групп детей старшего школьного возраста, где в данном диапазоне изменений не отмечалось.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.410.109 + Р733.413

Рубрики:

Порушення ритму (аритмія) у дітей

Хвороби системи травлення, печінки у дітей

Шифр НБУВ: Ж25721 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - ретроспективный анализ результатов сонографических, вирусологических и морфологических исследований случав неиммунной водянки (НВ) плодов, умерших от тяжелой сердечно-сосудистой недостаточности (ССН) на фоне парвовирусной инфекции (ПВИ), для определения признаков неблагоприятного перинатального прогноза для плода. Инфицирование беременных диагностировали с помощью серологической диагностики специфических антител IgM и IgG к парвовирусу В19. Внутриутробное инфицирование плода подтверждено методом полимеразной цепной реакции (ПЦР). Ультрасонографически диагностирована водянка плода; оценку внутричерепной гемодинамики, гемодинамики миокарда плода и функции сердца проводили с помощью допплерометрии с расчетом индексов периферического сосудистого сопротивления. Миокард плодов человека исследовали гистологически с окраской гематоксилином и эозином. У 15/33 (45,5 %) инфицированных парвовирусом В19 диагностировали НВ плода во II - III триместрах беременности. Развитие вторичной ССН на фоне миокардита с/без фетальной анемии (ФА) установлено во всех случаях потерь плода - 6/15 (40 %) с НВ, у которых доказано наличие ДНК парвовируса в перикардиальном выпоте после аутопсии по результатам ПЦР. Выводы: миокардит в результате ПВИ способствует возникновению ССН с развитием гидроперикарда, имеет фатальный прогноз для плода, несмотря на попытки внутриматочной трансфузии крови в III триместре. Фетальный миокардит на фоне НВ плода препятствуют своевременной неинвазивной диагностике тяжелой ФА, является причиной ССН, что приводит к крайне неблагоприятным последствиям для плода.