Розглянуто проблеми колективної та індивідуальної ідентифікації народностей у поселеннях Республіки Молдова. Представлено результати етносоціальних досліджень, проведених в різних селах Молдови.

Рассмотрены проблемы коллективной и индивидуальной идентификации народностей в поселениях Республики Молдова. Представлены результаты этносоциальных исследований, проведенных в разных селах Молдовы.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*425*332.111.3-231.1

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены результаты исследований причинно-следственных связей между формированием новых идентичностей и толерантности, роли элит, СМИ и государства в данных процессах. Основное внимание уделено поискам оптимальной презентации православной компоненты в современном российском образовании. Проведен сравнительный анализ ценностей, символов и установок, на основе которых формируются новые национально-гражданские идентичности. Описаны особенности проявления межэтнической, социальной толерантности в России и Украине. Проанализировано влияние религиозной и конфессиональной идентичности на этнонациональную толерантность/интолерантность в украинском контексте.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*425*332.111.3-231.1

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*425*332.111.3-231.1

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано сучасний етап трансформації української національної ідентичності, що відбувається під час процесів глобалізації та регіоналізації. Розглянуто питання про наднаціональні європейську та панросійську ідентичності, що формуються в ЄС і СНД і визначено їх вплив на українську національну ідентичність. Висвітлено проблеми формування європейської ідентичності та політику ідентичності ЄС, зокрема, громадянства, освітню, культурну, інформаційну, мовну, спортивну. Відзначено, що політика ідентичності у СНД здійснюється на підставі політики ідентичності в ЄС. Обгрунтовано доцільність європеїзації українського соціокультурного простору.

Проанализирован современный этап трансформации украинской национальной идентичности, происходящий при процессах глобализации и регионализации. Рассмотрен вопрос о сверхнациональных европейской и российской идентичности, формирующихся в ЕС и СНГ и определено их влияние на украинскую национальную идентичность. Освещены проблемы формирования европейской идентичности и политика идентичности ЕС, в частности, гражданства, образовательная, культурная, информационная, языковая, спортивная. Отмечено, что политика идентичности в СНГ осуществляется на основе политики идентичности в ЕС. Обоснована целесообразность европеизации украинского социокультурного пространства.

Зроблено стислий огляд накопиченого теоретичного матеріалу щодо відмінностей між етнічним та національним, а також, виходячи з теоретичного огляду зазначених відмінностей, в поєднанні з теоретичним матеріалом стосовно групової ідентичності наведено спробу розмежування понять дещо вищого рівня складності - двох ідентичностей: етнічної та національної. Окрім того, розглянуто поняття "національність" у традиційному та новітньому трактуванні й "групова ідентичність" з її основними параметрами в контексті "етнічної ідентичності".

В основі конкурентної взаємодії носіїв української і російської мов у сучасній Україні лежить боротьба ідентичностей. Україномовна ідентичність перебуває в процесі позитивного утвердження, російськомовна зазнає істотних переоцінок. Такий стан спричиняє інтенсивне самовизначення двох мовних спільнот, які делегують відповідні повноваження своїм представникам. Головним простором спільнотного самовизначення сьогодні є політико-ідеологічна, а не моральна сфера.

Надано результати дослідження, спрямованого на виявлення взаємозв'язку типів трансформації етнічної ідентичності та модальностей самоставлення і самооцінки особистості. Виявлені взаємозв'язки мають переважно регіональну обумовленість та водночас визначаються етнічним самовизначенням. З'ясовано, що певні характеристики самоставлення, так само, як і етнічної ідентичності, визначаються процесами міжетнічної взаємодії.

Уперше у вітчизняній етносоціології здійснено концептуалізацію еволюції української діаспори як соціокультурної системи. З використанням системного підходу досліджено структуру й елементи української діаспори, проаналізовано стратегії її взаємодії з інооточуючим суспільством. Розроблено концептуальну схему дослідження особливостей української діаспори, а також з'ясовано структурні чинники, які визначають діаспору як соціокультурну систему.

Розглянуто процес етнічної ідентифікації та його зумовленість просторовою організацією суспільства. Здійснено аналіз пограниччя як багатопланового простору, зокрема, географічного, соціокультурного, соціального й етнічного. Поглиблено зміст поняття "етнічна ідентифікація", розкрито його особливості з урахуванням інтеракційних і суб'єктивно-символічних аспектів. Уперше обгрунтовано та розширено застосування концепції пограниччя до етнічних ідентифікаційних процесів на українському соціокультурному просторі. Розвинуто положення щодо регіональних чинників формування етнічної ідентифікації, базуючись на концепції пограниччя та її тривимірного розуміння: територіального, соціокультурного й особистісного. Запропоновано тезу про необхідність дослідження сучасного українського пограниччя. Виявлено особливості його функціонування на прикладі українсько-польського, українсько-румунського й українсько-російського прикордоння. З'ясовано, що означені терени становлять пограниччя культур, етносів, держав, спільнот, традицій, норм і цінностей суспільного життя. Установлено, що одними з найсуттєвіших чинників етнічної належності на українсько-польському пограниччі є мова та віросповідання. Відзначено, що мовний чинник домінує також у процесі етнічної ідентифікації спільнот українсько-російського пограниччя.

Здійснено обгрунтування та побудову теоретико-методологічної схеми вимірювання категорій "історична ідентичність" та "політичні орієнтації". Розкрито механізми формування історичної ідентичності на макро-, мезо- та мікрорівнях у діахронному зрізі, де макрорівень - це офіційні моделі історичного минулого у промовах Президента, мезорівень - регіональні медіа-дискурси, мікрорівень - персональні уявлення про значущі елементи історичного минулого, зокрема, свята, історичних осіб та події. Здійснено теоретичну інтерпретацію й емпіричний аналіз зв'язку регіональних особливостей історичної ідентичності з процесами формування політичних орієнтацій мешканців Львова та Донецька, їх соціально-демографічними характеристиками.

Розглянуто взаємини між етнічною ідентифікацією та соціальною інтеграцією полікультурного регіону. Доведено, що етнічна ідентичність забезпечує необхідний баланс у системі природних і створених ідентичностей, перешкоджаючи руйнуванню суспільної інтегрованості економічними та політичними засобами. Встановлено, що характер взаємин між етнічною ідентичністю та суспільною інтеграцією полікультурного регіону формує потребу в політиці мультикультуралізму, яка побудована на політиці визнання.

Розроблено й обгрунтовано концептуально-теоретичну модель продукування етнокультурної ідентичності (ЕКІ), що об'єднує її формування, збереження, відтворення та застосування евристичного потенціалу для теоретичних та емпіричних соціологічних досліджень регіональних і локальних ЕКІ Північного Приазов'я. Досліджено функціонування процесів продукування ЕКІ та механізмів трансляції соціальних смислів та історичної пам'яті (ІП) в життєдіяльності етнокультурних спільнот регіону. Доведено, що ЕКІ спільнот продукуються в сім'ї, національно-громадських організаціях та ІП.

Проаналізовано фундаментальні проблеми духовного впливу філософії на конституювання російської національної самоідентичності, як цілісної рефлексії народу на власну життєдіяльність, яка виступає об'єктивною основою історичного поступу російської національної самосвідомості. Вперше комплексно проаналізовано етапи конституювання російської національної самоідентичності й її специфічні ознаки. Показано, що наскрізним принципом розвитку російського народу від висхідної консорції до сучасної російської політичної нації є географічне та соціокультурне розширення ареалу їх розселення шляхом військової, релігійної, економічної, політичної, духовної експансії, що й детермінує виникнення специфічних ознак російської національної самоідентичності.

Досліджено вплив етнолінгвістичної ідентичності на процес регуляції міжособової взаємодії. Виявлено, що етнолінгвістична ідентичність може слугувати як основою, так і перешкодою ефективної міжособової взаємодії в залежності від особливостей її прояву. Доведено, що в ситуації реальної, на відміну від потенційно можливої міжособової взаємодії етнолінгвістична ідентичність здійснює менший вплив на поведінку представників різних мовних та етнічних груп. З'ясовано, що збіг етнічної та рідної мови сприяє формуванню позитивної та стійкої форми етнолінгвістичної ідентичності, яка (за умови позитивного ставлення до власної етнічної мови за одночасної поваги до інших, відповідності мовної поведінки атитюдам і мовній компетентності тощо) виступає основою толерантної міжособової взаємодії (прагнення до співробітництва, альтруїзму, встановлення дружніх взаємин з оточуючими тощо).

Теоретично проаналізовано особливості та характер взаємозв'язку між мовою та етнічною ідентичністю. Визначено такі поняття, як "рідна мова", "етнічна мова" та "інша мова". Проаналізовано вплив мови на формування та функціонування етнічної ідентичності особистості.

Розглянуто та проаналізовано компоненти етнічної ідентичності, виділено її самостійні рівні. Охарактеризовано центральні моменти ідентичності для відчуття групової психологічної безпеки та стабільності.

Проаналізовано глобалізацію як комплекс економічних, політичних, технологічних і культурних процесів. Відстежено їх вплив на основні види життєдіяльності суспільства, встановлення зв'язку між людьми, універсального та всеохоплюючого, особливо взаємовплив з певною локальністю.

Досліджено проблему формування поліетнічності сучасного українського суспільства, проаналізовано самопочуття єврейської громади на тлі поліетнічності сучасного українського міста. Досліджено об'єктивні показники інтегрованості членів громади у соціальний простір: рівень освіти, сфера їх професійної зайнятості та статусні позиції у професії, особливості соціальної самоідентифікації.