Розглянуто різні наукові трактовки соціальної пам'яті як підсистеми великих соціально-політичних систем, вплив пам'яті на суспільство, роль інтелігенції як носія соціальної пам'яті.

Розглянуто проблеми суспільно-політичного життя: розвиток науки, культури, функціонування державної української мови, діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, політичних партій та окремих політиків. Увагу приділено особливостям перебігу на Черкащині парламентської (1998 р.) та президентської (1999 р.) виборчих кампаній. Наведено результати соціологічних опитувань щодо масових політичних настроїв, громадської думки черкащан з актуальних питань суспільно-політичного життя, оцінок історичного минулого, традиції та сучасності.

Висвітлено питання культурної антропології. Викладено способи підтримки та передачі пам'яті наступним поколінням, зокрема, за допомогою церемонії вшанування пам'яті, пам'яті тіла та структури соціальної пам'яті.

Освещены вопросы культурной антропологии. Изложены способы поддержки и передачи памяти групп последующим поколениям, в частности, с помощью церемонии почитания памяти, памяти тела и структуры социальной памяти.

Досліджено міжкультурну комунікацію, її зміст, суть і особливості прояву. На підставі аналізу основних концептуальних підходів до проблеми міжкультурної комунікації останню визначено як соціальний феномен, суть якого полягає у конструктивній взаємодії між представниками різних культур (національних і етнічних), субкультурами у межах визначеного просторово-часового континууму. Розглянуто основні форми міжкультурної комунікації й акцентовано увагу на позитивних і негативних аспектах кожної з них. Показано вплив стереотипізації та упереджень на ефективність міжкультурної комунікації. З'ясовано неоднозначну роль етноцентризму. Доведено, що у сучасному світі культурну свободу індивіда уможливлює мультикультуралізм, що утверджується як культурне розмаїття соціуму. Визначено специфіку та суперечності міжкультурної комунікації у сучасному українському суспільстві. Запропоновано шляхи оптимізації культурного розвитку та вдосконалення міжкультурних відносин.

Проведено міждисциплінарний аналіз феномену соціальної пам'яті на основі порівняння та узагальнення сучасних підходів щодо визначення змісту даного поняття в різних гуманітарних дисциплінах. Розглянуто існуючі способи теоретичного моделювання соціальної пам'яті й обгрунтовано її визначення, адекватне соціологічним уявленням. Здійснено спробу подолати розрізненність теоретичних моделей феномену соціальної пам'яті. Встановлено її значення як колективного (групового) субстрату, що формується у процесі політичної й ідеологічної боротьби між групами та співтовариствами різних рівнів влади та кон'юнктурного конструювання міфології в образах минулого. Обгрунтовано логіку зміни категорійно-понятійного апарату соціальної пам'яті на базі виділення основних модусів і змістових значень "минулого - справжнього", "культури - субкультури" та соціальних відносин "традиційного - інноваційного". Зазначено, що базовим принципом характеристики соціальної реальності та її репрезентації в минулому та справжньому залишається її цілісність за умови посилення різноманіття та ускладнення. На підставі результатів емпіричних досліджень знакових систем соціальної пам'яті, виражених в індивідуальних репрезентаціях представників "цільових" груп (учительства) та найбільших за чисельністю етнічних спільнотах (росіян та українців) визначено регіональні відмінності субкультур в Україні та сформульовано новий концептуальний апарат ментальності з використанням засобів освітніх інститутів.

На підставі комплексної методології дослідження освітньої інтеркультурної комунікації розглянуто її структуру, семантику, функціональний діапазон і конструктивний потенціал. Виявлено її горизонтальний і вертикальний виміри, наявність яких ускладнює розуміння її контекстуально обумовлених смислів і впливає на тенденції розгортання освітніх дискурсів. Доведено, що урахування єдності цих вимірів має принципове значення для підвищення ефективності інтеркультурних дидактичних та освітніх практик. Розкрито тенденцію утворення діалектичної єдності інтеркультурної та транскультурної комунікації у сучасній освіті. Запропоновано комунікативне обгрунтування педагогічної ксенології, визначено роль і місце інтеркультурної комунікації у конституюванні нової педагогічної реальності.

Наведено результати дослідження інтеркультурної комунікації (ІКК) у сучасних відкритих і складноструктурованих соціумах у контексті конституювання суттєвих взаємозв'язків під тиском глобалізації. Доведено, що ІКК як відповідь на глобалізацію - найважливіша ознака суспільного розвитку на сучасному етапі. Розкрито теоретико-методологічні засади дослідження освітнього виміру інтеркультурного діалогу (ІКД), соціокультурні передумови структурування нової освітньої реальності, організаційний потенціал освітнього ІКД.

Наведено результати дослідження (здійсненого в межах соціології мови) культурних кодів як засобів вияву соціальних статусів в процесі соціогенезу. Показано, що в сучасних соціальних комунікаціях на лідерські позиції виходять комерційні програмісти розуму та свідомості, а пересічні громадяни, за умови прогалин у сфері системних пошуків і розробки теорій щодо культурних кодів, стають заручниками тотальних маніпуляцій і не здатні ефективно протидіяти їм. Проаналізовано еволюцію засобів кодування соціальних статусів і становлення суспільства. Визначено культурні коди соціальних статусів в літературних текстах і в міфах (на прикладі статево-гендерних атрибутів).

Проаналізовано онтологічні, гносеологічні та феноменологічні особливості позанаукових знань та їх функцій в культурі як гуманітарних, їх участь в культуротворчих процесах, відповідні значення і смисли буття людини в світі, способи реалізації даного буття. Висвітлено роль філософії в процесі культуротворення як знання, яке знаходиться на порубіжжі з науковими та позанауковими знаннями. Розглянуто проблему співвідношення позанаукових і наукових знань в культуротворчому процесі.

Проанализированы онтологические, гносеологические и феноменологические особенности вненаучных знаний и их функций в культуре как гуманитарных, их участие в культуротворческих процессах, соответствующие значения и смыслы бытия человека в мире, способы реализации данного бытия. Освещена роль философии в процессе культуросозидания как знания, находящегося на порубежье с научными и вненаучными знаниями. Рассмотрена проблема соотношения вненаучных и научных знаний в культуротворческом процессе.

Проаналізовано культуру українських організацій як складну систему факторів і взаємовідносин у сучасний період. Викладено теоретичні підходи до соціальних складових (СС) в культурі організацій. Визначено вплив технології обробки документів на СС співробітників. Розглянуто питання подолання негативних факторів на підставі СС, а також регулювання СС в культурі. Розкрито комунікативні взаємозв'язки в культурі системи "Засоби масової інформації" (ЗМІ), концептуальні засади діяльності ЗМІ та маркетингової культури журналіста.

Проанализирована культура украинских организаций как сложная система факторов и взаимоотношений в современный период. Изложены теоретические подходы к социальным составляющим (СС) в культуре организаций. Определено влияние технологии обработки документов на СС сотрудников. Рассмотрены вопросы преодоления отрицательных факторов на основании СС, а также регулирования СС в культуре. Раскрыты коммуникативные взаимосвязи в культуре системы "Средства массовой информации" (СМИ), концептуальные основы деятельности СМИ и маркетинговой культуры журналиста.

Розглянуто проблему визначення засад загальної систематики культурних кодів, зокрема, їх властивостей, різновидів і призначення.

Розглянуто процедуру конструювання інтегрального індексу загальних вмінь і навичок та визначення його валідності і надійності за даними опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології у 2007 р. на замовлення Світового банку, за темою "Перехід від освіти до роботи". Як основний метод побудови індексу використано категоріальний метод головних компонент.

Розглянуто загрози для соціального включення дітей, які позбавлені батьківського піклування. Проведено оцінку рівня життєвих навичок як основи соціальної й особистісної компетентності та складової культурного капіталу у дітей - вихованців інтернатних закладів та їх однолітків, які живуть у сім'ях. Виявлено різницю у загальному рівні життєвих навичок і мірі сформованості окремих навичок і визначено супутні фактори, що впливають на розвиток життєвих навичок у середині досліджуваної групи.

Досліджено міжнародні чинники впливу на процес формування національної пам'яті українського народу. Розглянуто концептуальні засади консолідації українського народу навколо європейських цінностей. Охарактеризовано колективну амнезію як інструмент державної політики комуністичного та посткомуністичного режимів (на прикладі України та Білорусі). Описано досвід використання пам'яттєвого сегмента в американсько-в'єтнамському примиренні. Визначено конфліктогенність міжнародних відносин на Балканах у контексті історичної пам'яті. Проаналізовано офіційну персоніфікацію південнокорейських героїв Корейської війни 1950 -1953 рр. як сегмент національної пам'яті Техан Мінгук.

Дослідження присвячено комплексному політологічному аналізу суспільної пам'яті як самостійної цінності політичного життя та значимої умови формування і розвитку демократичної політичної свідомості. Проаналізовано теоретичні підходи до вивчення феномену суспільної пам'яті та її структури. Визначено особливості динаміки суспільної пам'яті в процесі переходу до демократії. Сформульовано актуальні завдання розвитку консенсусної моделі політики пам'яті в Україні. Запропоновано сучасне розуміння громадянської культури пам'яті.

Досліджено поняття історичної політики, її особливості в Україні в 1990 - 2000 рр. Показано державну політику України у сфері історичної пам'яті, ставлення лідерів держави до історичного минулого, законодавчі акти влади щодо окремих питань історії. Проаналізовано динаміку ставлення населення України до діяльності ОУН і УПА протягом останніх семи шести років. Охарактеризовано агентів, які впливають на формування суспільного та індивідуального ставлення до суперечливих питань історії ОУН і УПА. Приділено увагу проблемам політики пам'яті Другої світової війни в сучасній Україні. Вивчено вплив політичних чинників на формування моделей пам'яті. Визначено цивілізаційні архетипи українського народу, розкрито їх значення у формуванні історичної пам'яті українців і стрижневих цінностей української нації. Розглянуто питання щодо ролі мови у формуванні української нації та національної ідентичності. Порушено проблему захисту української мови в сучасній Україні. Обгрунтовано геополітичні, суспільно-політичні, ментальні чинники, які призвели до значної активізації формування в Республіці Польща специфічного, загостреного соціоісторичного сприйняття польсько-українського збройного конфлікту 1942 - 1947 рр., кульмінацією якого стала Волинська трагедія 1943 - 1944 рр.

Розглянуто теоретико-методологічні засади дослідження. Проаналізовано зміст поняття соціально-історичної пам'яті та споріднених з ним понять. Викладено сутність соціально-історичної пам'яті та предметної області цього поняття, зокрема розглянуто загальні та специфічні функції соціально-історичної пам'яті. Увагу приділено історіографії проблеми соціальної пам'яті в європейській гуманітаристиці, зокрема надано аналіз концепцій А. Асмана, Д. Віко, З. Фрейда, М. Хальбвакса, М. Фуко, П. Рікера та ін. Обговорено механізми формування та збереження соціально-історичної пам'яті, зокрема таким засобам та процесам як створення мнемосфери, переказ, повсякденний дискурс запозичення позитивного досвіду. Проаналізовано освіту як засіб трансляції соціально-історичної пам'яті. Вивчено специфіку соціально-історичної пам'яті у сучасному суспільстві, зокрема формування мережевої хмари пам'яті завдяки Інтернету, сучасну культуру соціально-історичної пам'яті, державну політику пам'яті. Наведено результати емпіричного дослідження соціально-історичної пам'яті стосовно Другої світової війни. Проаналізовано відмінність характеру соціально-історичної пам'яті молоді від пам'яті інших вікових когорт та надано загальну характеристику сучасного стану соціально-історичної пам'яті щодо Великої вітчизняної війни.

Обговорено теоретичні питання системи та культури соціально-історичної пам'яті, що розглядаються як її форма та якість. Проаналізовано складові системи соціально-історичної пам'яті, зокрема, такі як: зміст, об'єкти та суб'єкти соціально-історичної пам'яті, інституційні утворення для збереження соціально-історичної пам'яті, соціальні відносини стосовно соціально-історичної пам'яті тощо. Визначено якісні параметри соціально-історичної пам'яті: мнемологічну культуру, стан, характер мнемологічних відносин та цінностей. Запропоновано операціоналізацію мнемологічної культури та стану соціально-історичної пам'яті.

На базі історико-генетичного методу розкрито функціональний взаємозв'язок між самоідентифікацією індивіда й пам'яттю: фіксація суспільного досвіду та його трансформація в елементи індивідуального уможливлювалася і забезпечувалася шляхом розрізнення себе від іншого, що підвищувало значимість фактора новизни та взаєморозуміння у процесі комунікації. Оскільки пам'ять утримується взаємною самоідентифікацією з іншим, вона є соціальною за формою і змістом. Беручи до уваги ці моменти, доцільно розрізняти стихійну самоідентифікацію індивіда на повсякденному рівні та становлення особистісної самоідентичності та формування колективних ідентичностей на основі рефлексії і відповідних практик.

Проаналізовано інституційні засоби реалізації державної політики пам'яті в медійному секторі, визначено її провідні ознаки та основні суб'єкти формування. Висвітлено сучасний стан комунікаційних стратегій учасників публічної репрезентації історичної пам'яті, охарактеризовано участь держави в цих процесах як впливового суб'єкта та ініціатора відповідного медійного дискурсу. Увагу акцентовано на послідовній політиці формування підпорядкованих інституційних установ.