Досліджується сутність ігрового феномену, розкривається його місце і роль в окремих культурних епохах: стародавній Схід, античність, середньовіччя. Аналізується концептуальна еволюція поняття гри в філософії. Розглядається ігрова проблематика в творах Канта, Шіллера, К'єркегора, Ортегі-і-Гассета, а також Гьоте, Буркхарда, Гадамера, Ле Гоффа, в яких досліджується проблематика діяльності, свободи, суб'єктивності, природи творчості, буття прекрасного, проблеми світогляду і, особливо, епістемології.

Рассматриваются актуальные проблемы истории славянских народов за более, чем тысячелетний период их развития. На основе анализа формирования ментальности, ключевых моментов развития славянства, обозначаются параметры, в соответствии с которыми страны и народы, получившие суверенитет после распада советской империи, могут уйти от многовековых попыток построения некоего "антизападного контрмира" - тенденции, восходящей к византийско-имперским истокам и традициям. Содержащиеся выводы и обобщения призваны оказать содействие в решении задач становления и развития украинского государства, позволяют осмыслить социально-экономические процессы, происходящие в обществе, определить пути их решения, варианты оптимизации, т.е. исключения социальных потрясений и конфликтов. На основе макроисторического анализа глобальных исторических процессов определяется "вектор роста" прогресса и мирового лидерства, позволяющие достичь процветания и динамического развития державы.

Рассмотрена специфика познания живого, которая стала основой для разработки теории вселенной, биосферы и апокалипсиса. Проверка теории осуществлена путем привлечения фактов, имеющих отношение к Великим вымираниям. Акцентируется внимание на понимании иллюзорности нашего властвования над природой, которая характеризует степень потери разума человечеством.

Представлены статьи студентов и аспирантов Харьковской государственной академии культуры, отражающие собственную интерпретацию истории культуры, ее стилей. Исследуется вопрос о развитии философии и культуры в концепции Карла Ясперса, архетипы и символы К.Г.Юнга. Рассматривается культура декаданса во Франции рубежа ХІХ-ХХ вв., в частности, проблема корреляции философии и искусства в этот период. Описывается наскальное искусство Африки, эволюция архитектурного облика Святогорской обители. Анализируются аллегории и метафоры в сонетах Шекспира, тема безумия в творчестве Ф.Достоевского и др.

Матеріали конференції присвячені проблемам історії та філософським питанням релігії, державної політики щодо різних релігійних культур, взаємодії і взаємовпливів культур і релігій. Представлені деякі аспекти з життя і діяльності окремих релігійних та науково-культурницьких діячів (О.П.Новицького, П.Флоренського, Ф.Прокоповича, О.І.Реріх), показано їх відношення до насильницького атеїзму як одного із складових політики тоталітарної держави. Висвітлюються заходи з охорони релігійних пам'яток культури.

Рассматривается традиция мифотворчества в европейской культуре, показаны основные черты мифа, а также его роль в повседневной жизни народов мира в эпоху древности, на заре человеческой культуры (архаический миф). Дана характеристика мифа и мифопоэтического мышления в позднейшие эпохи, в частности, средневековой христианской мифологии, мифологии нового времени, эпохи Просвещения. Проведено исследование мифа и его роли в начале ХХ в., в эпоху кризиса классической рациональности, а также мифологического влияния на творчество К.Моне, З.Фрейда, К.Г.Юнга.

Розглянуто питання теорії та історії художньої культури, становлення та розвитку її художніх систем давніх цивілізацій (епохи античності, стародавнього Сходу), що стали колискою різних типів культури, зокрема, Західної Європи та Росії. Проаналізовано особливості художнього життя західноєвропейського середньовіччя, епохи Відродження та Нового часу. Особливу увагу приділено опису художньої культури Росії, починаючи з давньоруської художньої системи. Наведено загальну характеристику сучасного світового художнього процесу.

Досліджено різноманітні аспекти впливу християнства на суспільне життя. Розглянуто особливості світогляду слов'ян у Київській Русі від язичництва до християнства, визначено роль релігії, філософії та науки у християнізації Римської імперії, вплив християнства на розвиток педагогічної думки України тощо.

Висвітлюється процес зародження, становлення та розвитку української культури, починаючи від перших проявів людської життєдіяльності. Описується культура давнього суспільства у Подніпров'ї та Подністров'ї, аналізується доба Київської Русі як культурно-історична епоха у VI-ХІІ ст., а також культура Галицько-Волинської держави у ХІІ - першій половині ХІV ст. Представлено синхроністично-хронологічні таблиці розвитку української культури у визначені періоди.

Наведено принципи класифікації культурної еволюції та її основні етапи. Охарактеризовано ранні форми культури, культуру Стародавнього Сходу, Стародавньої Греції, Стародавнього Риму, Візантії, а також культуру середньовіччя, Відродження, реформацію і становлення культури Нового часу, культуру епохи Просвітництва та ін. Висвітлено логіку розвитку світової культури, її роль у прогресі людства, а також специфіку людини як продукту біологічної та культурної еволюції. Реконструкція культурно-історичного процесу тісно пов'язана з розглядом елементів теорії культури - проблем етносу, мови, інтерпретації понять і термінів, процесу наукової і художньої культури тощо.

Висвітлюється значення вивчення міфологічної спадщини для вивчення історії людства, зокрема, історії культури. Досліджується процес їх еволюції, особливості міфологічного мислення.

Викладено курс лекцій з історії світової культури, який дозволяє виявити сутність, структуру та функції культури як складного суспільного феномена, а також її роль у житті, творчості та самоудосконаленні особи, в гуманізації суспільних відносин. Розкривається єдність і різноманітність культур світу - Стародавнього Єгипту, Месопотамії, Стародавнього Ірану, Індії, Китаю, Японії, класичного Арабського Сходу, Австралії, доколумбової Америки, народів Чорної Африки, кочівників Євразії, Стародавніх Греції та Риму, Візантії, Середньовічної Русі, Західної Європи від середньовіччя до ХХ ст.

Висвітлено історію європейської цивілізації від її безпосередніх витоків - найдавніших цивілізацій Межиріччя, Малої Азії та Середземномор'я III тис. до Різдва Христового - до переддня Великої Французької революції наприкінці XVIII ст. Проаналізовано політичні, військові та суспільно-економічні складові європейської історії, розкрито їх значення у вимірах мистецтва, архітектури, філософії, літератури, різних видах матеріальної та духовної культури. Європейську цивілізацію охарактеризовано як цілісне суспільне утворення, що виникло й існує на підставі спільних для всіх європейських країн політичних, культурних і господарських процесів, ідей та концепцій.

Рассмотрена роль культуры в жизни общества и личности. Детально проанализированы вопросы развития культуры и ее основные достижения в период первобытнообщинного строя, эпоху Древнего Востока, Античного мира, Средневековья, Возрождения и Реформации. Охарактеризовано формирование европейской культуры Нового времени (XVII - XVIII вв.). Значительное внимание уделено истории украинской культуры, в частности, после монголо-татарского нашествия, в условиях национально-освободительного движения (XVI - XVIII вв.), а также достижениям, проблемам и перспективам культуры современной Украины.

Монография посвящена истории славянских народов за более чем тысячелетний период; анализу ее через призму взаимоотношений как с европейскими так и азиатскими странами, что позволяет выявить формирование ментальности, ключевых моментов развития славянства, обозначить параметры, в соответствии с которыми страны и народы, получившие суверенитет после распада советской империи, могут уйти от многовековых попыток построения некоего "антизападного контрмира" - тенденции, восходящей к византийско-имперским истокам и традициям. Материалы работы свидетельствуют: славянский мир является важнейшим социокультурным интеграционным фактором единения Запада и Востока. Данные показывают, что попытка того или иного народа достичь более высокого цивилизационного уровня таит в себе не только возможность взлета, но и вариант падения ниже исходного уровня развития в ходе конфликта существующей реальности с обретающей статус существования. Определяется вектор общецивилизационного развития человечества, следование которому позволяет достичь успеха и процветания, игнорирование - обрекает на стагнацию и социальные конфликты. Содержащиеся в работе выводы и обобщения призваны оказывать содействие в решении задач становления и развития украинского государства, позволяют осмыслить социально-экономические процессы, происходящие в обществе, определить пути их решения с целью исключения социальных потрясений и конфликтов.

Об'єктом дослідження є історіософський діалог з питань взаємовпливу історичних, культурних, зокрема, художніх, процесів Заходу і Сходу на прикладах історіографічного аналізу наукової думки з урахуванням принципу історизму. Хронологічні рамки дослідження охоплюють новий час - XVIII-XX ст. - період, підготовлений Ренесансом та Реформацією. Під впливом зовнішнього фактора на Сході створюється так звана "третинна модель". Традиційний менталітет людини на Сході змінюється, що не могло не відбитися на культурі. Аналізується, як ставилась і вирішувалась проблема діалогу культур Заходу і Сходу науковою думкою XVIII-XX ст.; визначаються методологічні та методичні особливості вивчення культурних процесів із урахуванням художньої культури країн Заходу і Сходу, а також розроблено концепцію дослідження історико-культурних процесів.

Обгрунтовується необхідність дослідження розвитку релігій з позицій суспільної географії, показані місце та зв'язки нової соціально-географічної дисципліни в системі суспільно-географічних наук. На основі аналізу релігійно-географічного процесу розглядається георелігійна ситуація на глобальному, регіональному та національному рівнях. Дається ретроспективний аналіз історичного ходу релігійного процесу розвитку та поширення світових, локальних, місцевих та нових релігій. Висвітлюються особливості поширення та територіальної організації кожної релігії (конфесії), виділяються ієрархічно впорядковані територіальні інституції. Досліджується конфесійна геоситуація в Україні.

Викладено теоретичні основи сакральної географії. Проаналізовано місце сакральної географії в системі наук та її взаємозв'язки з іншими науками. Висвітлено сучасні теоретичні та практичні проблеми сакральної географії. Розглянуто географічні особливості виникнення релігій світу. Охарактеризовано регіональні особливості міжконфесійної ситуації в Україні. Описано регіональні аспекти взаємозв'язків людина - релігія та суспільство - релігія.

Розкрито проблеми виникнення релігії у первісному суспільстві, основні особливості формування культури Київської Русі, найважливіші тенденції розвитку традиційного театру кабукі в Японії. Проаналізовано співвідношення культурних та релігійних традицій у духовній спадщині народів Європи та Азії XVI-XVIII ст. Зроблено спробу показати розвиток духовної культури у зв'язку з виробничою діяльністю суспільства. Доведено, що вона є сукупністю проявів розуму, волі, почуттів людини, які розвиваються в процесі її практичної діяльності, а не діянням надприродних сил. Розкрито суперечливу роль церкви в історії культури. З одного боку, володіючи величезними коштами, церква виступала головним замовником художніх творів і цим була змушена сприяти культурному розвитку, а з другого - всіляко переслідувала передову думку, намагалася все духовне життя підкорити релігії, що була поставлена на службу панівному класу, але за обумовленою часом релігійною оболонкою мистецьких витворів просвічуються живі картини життя, надії, думки і прагнення народу.

Висвітлено головні аспекти розвитку світової та української культури від часів первісного суспільства до сучасної доби, у т.ч. культури цивілізацій Стародавнього Сходу, Середньовіччя, Відродження, Реформації, Нового часу. Розкрито основні тенденції розвитку освіти, науки, літератури, образотворчого мистецтва.