Рассматривается традиция мифотворчества в европейской культуре, показаны основные черты мифа, а также его роль в повседневной жизни народов мира в эпоху древности, на заре человеческой культуры (архаический миф). Дана характеристика мифа и мифопоэтического мышления в позднейшие эпохи, в частности, средневековой христианской мифологии, мифологии нового времени, эпохи Просвещения. Проведено исследование мифа и его роли в начале ХХ в., в эпоху кризиса классической рациональности, а также мифологического влияния на творчество К.Моне, З.Фрейда, К.Г.Юнга.

Предложены результаты культуролого-психологического исследования проявляющихся в современности феноменов мифологического сознания. Приведены идея дуализма естественной и искусственной форм современного мифотворчества, а также модель реконструкции текста имплицитного искусственного мифа. В контексте представления о данном мифе проанализированы события актуальной геополитической реальности. Освещены особенности использования библейского мифа о "Казнях Египетских" в качестве структурного аналога искусственно-мифологического аспекта агрессии НАТО в Югославии (1999 г.).

Освещены вопросы теории мифа и проблемы мифопоэтического анализа художественного текста. Предложены основные концепции мифа и мифологии от античности до трудов ученых ХХ в., в которых изложены взгляды на природу мифа и на проблему связей мифологии и литературы у Платона, Шеллинга, Ницше. Дан обзор учения о мифе у А.А.Потебни, А.Н.Веселовского, А.Ф.Лосева, Ю.М.Лотмана. Описаны принципы психоаналитического, структуралистического и семиотического подходов к изучению мифа, намечены пути мифопоэтического анализа классических произведений.

Представлено исследование процесса формирования и развития писательской критики русских модернистов конца XIX - начала XX вв. Изучены жанрово-стилевые особенности их литературно-критических произведений. Проанализированы ритмико-интонационная и композиционная организация критической прозы, а также интертекстуальность как особенность организации текста.

Висвітлено проблему філософсько-світоглядного аналізу українського буття в українознавчому аспекті. Розглянуто питання самоорганізації українського соціуму в часовому вимірі буття, формування національної самоідентифікації в процесі становлення української академічної науки. Визначено національний міф як складову українського національного буття, гендерні стереотипи в сучасній українській політиці.

Освещена проблема философско-мировоззренческого анализа украинского бытия в украиноведческом аспекте. Рассмотрены вопросы самоорганизации украинского социума во временном измерении бытия, формирования национальной самоидентификации в процессе становления украинской академической науки. Определены национальный миф как составная украинского национального бытия, гендерные стереотипы в современной украинской политике.

Розглянуто домінуючі концепти міфологізму за умов інтерпретації Біблії. Зроблено стислий екскурс в історію "міфологічної школи" біблійної герменевтики, проаналізовано праці давніх і сучасних науковців-міфологів. З'ясовано значення міфу в сучасних дослідженнях Біблії.

Розглянуто питання щодо можливості використання методології міфопоетичного аналізу стосовно літературного тексту, що корелює з фольклорною традицією. Запропоновано тезу, що прочитання міфопоетичного плану письма завжди є реконструкцією низки універсальних світоглядних позицій, укорінених у позачасовому, трансісторичному побутуванні міфу. Запропоновано оцінювати міфопоетичне як структурно-смислові ланки культурного механізму, а також переглянути внутрішню логіку процесів стикання міфу, фольклору та літератури. Зазначено, що концепт культурного повернення до міфу й міфотворчості є ключовим на всіх етапах творчої історії, саме він формує численні закономірності у системі кругообігу фундаментальних творчих опозицій, зокрема, є можливість оцінки міфопоетичного як формальної (структурної) текстової підоснови, що відроджується у процесі циклічної культурної еволюції. Зауважено, що міфотворчість і міфопоетика можуть розглядатися як константи власне поетичного плану в межах тієї чи іншої епохи, незалежно від її соціально-історичної орієнтації. Проведено реконструювання міфопоетичного елементу культури на рівнях формально-логічної структури міфу, образно-символічної оповідної моделі, типології фольклорно-літературного жанру, а також аналіз наскрізної культурної ролі міфопоетичних форм у системі літературно-фольклорних взаємин.

Наведено сутнісні характеристики феномену міфотворчості, проаналізовано її смисложиттєвий зміст у контексті українських культурних традицій та сучасних реалій українського етнобуття. Узагальнено специфічні риси міфологічного відображення картини світу в аспекті формування національної свідомості. Розглянуто смисложиттєвий зміст архетипів, які визначили етнокультурну спрямованість української літератури та мистецтва, а також їх ціннісно-смислові координати у часово-просторових вимірах європейської культури взагалі шляхом використання "філософії серця". Встановлено специфіку втілення смисложиттєвих концептів, на які зорієнтована етноміфотворчість у різних формах прояву української ментальності. Обгрунтовано спадкоємність родового досвіду, зафіксованого у пам'яті покоління, як системи ідейних переконань та норм поведінки, необхідних для етнічного вираження суб'єктів української історії у міжкультурному спілкуванні.

Проаналізовано специфіку міфологічного компонента ККС та МКС як одного із базових компонентів картин світу.

Проанализирована специфика мифологического компонента ККМ и ЯКМ как одного из базовых компонентов картин мира.

The article focuses on the peculiarities of the mythological component of the conceptual and linguistic pictures of the world as one of their basic parts.

Обгрунтовано та розвинено тезу про смислотворчі ресурси практик міфотворення, які зумовлюють їх потужний потенціал у процесі саморозвитку та самопроектування особистості. В основі авторської концепції лежить теза про те, що умовою генерації нових смислів особистістю виступають як узагальнення емпіричного індивідуального досвіду, так і засвоєні ззовні "готові" соціокультурні концепти, що мають міфологічну природу. У базисі герменевтичної концепції міфотворення лежить його розуміння як процесу формування, актуалізації, акумуляції, упорядкування, трансляції міфів і міфоподібних конструктів культурою та їх подальших інтерпретацій і реінтерпретацій особистістю, який перманентно функціонує в соціокультурному просторі/часі та сприяє конструюванню як навколишньої реальності, так і внутрішнього світу людини. На підставі узагальнення концепцій Д. О. Леонтьєва, О. М. Лобока, А. С. Шарова запропоновано авторське розуміння механізму міфологічного смислотворення. "Згладжено" опозиційні суперечності в категоріальному відношенні "актуальне буття - в-світі" - міф. Розкрито взаємозумовленість цих категорій досвіду в процесі самоорганізації особистості. Показано значення міфу як фактора формування особистісного проекту, розкрито його роль як "смислоносної реальності" у процесі самопроектування. Наведено аналіз смислотворчої функції міфу. Обгрунтовано розуміння смислу як імовірнісного конструкта особистісного міфу. Розкрито ресурси міфу як об'ємного контексту для "актуального буття-в-світі": фіксація на широкій перспективі призводить до осмислення сфери можливостей особистості, її життєвого обрію.

Викладено теоретико-методологічні засади інтегративного дослідження міфологічного простору. Розглянуто релятивні параметри розвитку відкритих систем в аспекті лінгвосеміотики міфу. Проаналізовано інверсивні процеси у поступі відкритих систем. Приділено увагу семіотиці вербальних репрезентацій душі та духу. Охарактеризовано феномени культури в аспекті міфологічно орієнтованого семіозису.