Висвітлюється творчість М.Коцюбинського, його зв'язки з різними діячами культури, зокрема, Б.Грінченком, В.Самійленком, М.Вороним, Г.Коваленком, М.Жуком, М.Чернявським та іншими. Розглядаються гуманістично-екзистенціальні мотиви у творчості М.Коцюбинського, образи жінок у його творах, локальна та запозичена лексика, аналізується експресивна лексика як засіб створення пейзажного живопису у творах письменника та ін. Характеризуються основні тенденції культурно-мистецького та літературного життя в Чернігові у кінці XIX - початку XX століття.

Вперше подано систематизовану інформацію про закордонну частину культурної спадщини України - археологічні та антропологічні колекції, що знаходяться в Росії. Старожитності відображають величезний період української історії - від палеоліту до середньовіччя, зокрема - видатні пам'ятки скіфської, античної, давньоруської культури.

Конференція була присвячена обговоренню широкого кола актуальних питань еволюції українсько-російських культурних взаємин з кінця XVII ст. до сьогодення. На конференції працювало дві секції: 1- "Культурні взаємовпливи українського та російського народів: традиції, суперечності, перспективи"; 2 - "Персоналії в українсько-російських культурних зв'язках". Серед питань, які були розглянуті на Секції 1 - особливості російсько-українських музичних зв'язків кінця XVII - першої чверті XVIII ст. (духовна музика); відмінності релігійного життя українського та російського суспільства цього періоду; мова як основа формування національної самосвідомості російського та українського народів; взаємовідносини російських та українських політичних емігрантів у 70-ті рр. XIX ст.; взаємозв'язки між природознавцями України та Росії; протиріччя у взаємовідносинах російської та української соціал-демократії початку XX ст.; кадрова політика Москви стосовно України у 50-60-ті рр. XX ст.; спільність культурної парадигми і відмінність національного резистансу в дисидентському русі України та Росії в 60-80-ті рр.; досвід становлення конституційної юстиції в Україні та Росії на сучасному етапі та ін. Серед відомих діячів культури, письменників, яким були присвячені засідання 2-ої секції - О.С.Пушкін, М.В.Гоголь, Марко Вовчок, М.П.Драгоманов, М.І.Міхновський, Д.Яворницький, І.С.Козловський, Г.П.Алєксєєв. Їх творча діяльність розглядалась, насамперед, з точки зору взаємовпливу двох національних культур: української та російської.

Авторами "Українського питання" є видатні діячі національного відродження, самовіддані борці за українську ідею - М.Грушевський, С.Єфремов, С.Петлюра, Д.Донцов, А.Кримський, С.Русова та ін. У сконцентрованому вигляді, дохідливо й переконливо вони представили багатющий фактичний матеріал про український національний рух у минулому і теперішньому, про національні надбання українства (художню, наукову літературу, пресу, школу, громадські організації, театр, музику, мистецтво), про численні заборони, утиски, обмеження української мови, про наслідки офіційної ідеології великоросійського централізму щодо "іновірців", про незнищенність, величезний життєстверджуючий заряд української ідеї, про прагнення українського народу в усі часи мати й розбудувати свою державу.

Розглядаються теоретичні питання слов'янського літературознавства: модернізм як художній метод; розвиток художньої біографії від давнини до сьогодення; авторський варіант фольклорного тексту та ін. Аналізуються основні аспекти, які притаманні літературі слов'янських народів: наступність традицій у дослідженні болгарської літератури; жанрові новації сучасної документальної прози; функціональність образів руху в українській та польській модерністській поезії; стійкі мотиви в російській, українській і польській історичній романістиці другої половини ХІХ ст. Висвітлюються питання слов'янської фольклористики: архаїчні уявлення про зустрічі з тваринами; міфологічний образ тура; символіка "яблука" в серболужицьких народних піснях та ін. Розглядаються актуальні проблеми історії та культури слов'янських народів.

Праця являє собою нарис історії культури України як комплексу характерних матеріальних і духовних здобутків суспільства, починаючи з періоду розселення слов'ян на сході Європи та виникнення Київської Русі і закінчуючи періодом комуністичної диктатури. До духовної культури включаються не тільки література, філософія та різні види мистецтва, а й спосіб життя, система цінностей, традицій та вірувань. Духовна культура українського суспільства розглядається у взаємозв'язку з політичною та господарською. Увесь комплекс проблем розвитку української культури висвітлюється у зв'язку з світовим культурним процесом.

Представлено спробу узагальнюючого аналізу такого складного й багатогранного явища, як національна ідеологія (особливо - її міфологічні аспекти) й увесь комплекс так званої "громадянської релігії" українського суспільства XIX-ХХ століть - періоду, коли розгорталися процеси формування сучасної української нації. Розглядаються аспекти міфологічного в українській культурі, шляхи зародження та формування національної міфології. Дано опис радянської міфології в Україні (від пролетарського месіанізму до "радянського націоналізму"). Визначено сучасні пострадянські міфології: державництво, популізм, лівий консерватизм, окциденталізм.

Розповідається про етапи становлення Товариства, його історію й сьогодення, про подвижників національної справи (Б.Гринченка, М.Коцюбинського, К.Солуха, Б.Лепкого, В.Кравченка, В.Леонтовича, М.Саєвича), про здобутки і втрати на шляху до здобуття Україною незалежності. Окремим розділом висвітлено діяльність обласних і регіональних об'єднань відродженого Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т.Шевченка. Подано документи та ухвали Товариства "Просвіта", спрямовані на розбудову національної - як за формою, так і за змістом - Української держави.

Представлена перша спроба всебічного дослідження сучасної української культури в антропологічному сенсі, як цілісного способу життя національної спільноти, з особливим наголосом на висвітлення її сучасного стану та популярних її аспектів. Автори застосували методологічний апарат, оснований на концепції культури як комунікації. Наведено близько сорока нарисів, присвячених окремим ключовим явищам української культури (музей, музика, наука, реклама, театр, кіно, фольклор) та культурним практикам українського суспільства - М.Грушевському, Т.Шевченку, О.Гончару та ін.

Роботу присвячено питанням філософії культури, формування духовності, літературознавства, мистецтвознавства, естетики, освіти - на матеріалі української та світової літератури за творами Т.Шевченка, М.Гоголя, М.Реріха, Іларіона Київського та ін. Описаноя стан сучасної української філософської та культурологічної думки, процеси національного самосвідомлення та самоосмислення. З'ясованоя логіку семіосфери та числокоди ментальності українського народу та його культури. Наведено звернення до владних структур, проекти навчальних програм, репортажі про певні події культурного життя, рецензії на численні видання тощо.

Робота присвячена розгляду національного характеру як одного з визначальних факторів конституювання і розвитку нації. Здійснений філософсько-історичний аналіз концепцій національного характеру. Пропонується концепція соціально-філософського і теоретично-методологічного підходу до феномена національного характеру як до ідеального типу особистості - "людини культури", котрий створюється, відтворюється національною культурою і є бажаним для неї. Розглянуті історичні умови розвитку і особливості українського національного характеру. Особлива увага приділена проблемі формування національної самосвідомості та національного характеру народів Криму.

Досліджуються проблеми взаємодії етносу і релігії у процесі їх історичної трансформації та в умовах сучасних суспільно-політичних реалій України. Визначається роль і значення конфесійних чинників у національному бутті українського народу. Розкривається процес становлення, еволюції українського православ'я як національно самобутнього релігійного та етнокультурного феномена. З'ясовується місце інших конфесій у етнонаціональному розвитку України. Аналізується зв'язок національного і релігійного відродження в контексті сучасного українського державотворення. Виявляються тенденції розвитку сучасних етнонаціональних і релігійних процесів, причини та сутність міжцерковного конфлікту, рівень його загрози суспільно-політичній стабільності українського суспільства. Окреслюється коло національно-державних інтересів України у релігійно-церковній сфері, визначаються основні напрями їх забезпечення в умовах розбудови української державності.

Рассмотрены истоки формирования украинского этноса, самосознания древнеукраинского общества. Описана культура Киевской Руси IX - XII вв., в частности, реформы Владимира, строительство монастырей, развитие права, фольклора и литературы, изобразительного искусства, науки. Особое внимание уделено достижениям украинской культуры в гетьманскую эпоху в XIV - XVII вв. - международному и внутреннему положению Украины, культурному развитию казачества, церковным отношениям, братствам, реформам Петра Могилы, устному народному творчеству, литературе, театру, архитектуре, изобразительному искусству. Освещена борьба украинской культуры за свое существование в условиях национального гнета в XVIII - ХІХ вв.

Розкрито проблеми української прадавнини, етнічної історії та розселення в світі українців. Висвітлено науковий внесок визначних діячів української культури, а саме: П.П.Чубинського, М.П.Драгоманова, М.Лисенка, П.Мирного, М.Шашкевича, В.Гнатюка та ін. Детально розглянуто галузі господарства, зокрема, хліборобство, бджільництво, рибальство та мисливство, тваринництво й пасівництво, а також ремесла і промисли: прядіння і ткацтво, скловиробництво, ковальство, чумацтво, гончарство, золотарство та допоміжні промисли. Окремі розділи присвячено традиціям колективної трудової взаємодопомоги, центрам громадського життя, корпоративному побуту та звичаям городян середньовіччя, весільній обрядовості, родинному життю тощо.

Викладено історію некрополів Києва, Харківщини, Одещини, Львівщини, Івано-Франківщини, Тернопільщини та Чернівеччини. Наведено стислі біографічні дані про визначних діячів науки, культури, освіти, політичних та громадських діячів даних регіонів України. Окремо подано характеристику поховань представників різних національних меншин та віросповідань, що мешкали у названих місцевостях.

Висвітлено особливості життя народу, національного традиційного одягу, харчування, етнічної символіки матеріальної культури та фольклору: замовлянь, української народної прози, пісенної епіки, музичного фольклору, народного інструментарію. Детально розглянуто традиції народного мистецтва, зокрема, гаптування, лозоплетіння, стінопис, писанки, вишивки тощо. Подано відомості про народні знання та вірування, календарні звичаї та обряди, а також народний етикет. Окреслено контури трансформації річної звичаєвості за останні століття. Особливу увагу приділено ролі церкви в етнічній історії України, культовим спорудам та національним особливостям храмовлаштування.

Робота являє собою нарис історії культури України як комплексу характерних матеріальних і духовних здобутків суспільства; до духовної культури включаються при цьому не тільки література, філософія та різні мистецтва, а й спосіб життя, система цінностей, традицій та вірувань. Увесь комплекс проблем розвитку української культури висвітлюється у зв'язку з світовим культурним процесом.

Монографію присвячено проблематиці культурних героїв та знаменитостей в українській культурі протягом кількох століть. Розглянуто окремі видатні постаті української історії та сучасного життя, зокрема, Б.Хмельницького, І.Сірка, Н.Махно, Т.Шевченка, В.Симоненка, М.Хвильового, М.Щорса, В.Стуса, Л.Українки, Л.Костенко, М.Амосова, В.Івасюка, В.Лобановського, а також постаті, які "створено" національною культурою та суспільством.

Рассмотрены политико-правовые, философско-культурологические, исторические и социологические аспекты диалога украинской и русской культур в Украине, их диалог в сферах образования, массовой коммуникации и искусства, региональные аспекты этого диалога. Исследованы проблемы функционирования и изучения русского языка, бытования русского искусства в Украине.

Розглянуто духовність як основу відродження та поступу України. Розкрито засади християнської моралі в діяльності політичних партій. Висвітлено тенденції до політизації християнства в країні. Викладено політологічні аспекти у творчій спадщині митрополита А.Шептицького, релігійні аспекти розвитку правосвідомості українського суспільства на початку ХХ ст. Проаналізовано роль української релігійної преси в церковному та світському житті, основні етапи її розвитку.

Рассмотрена духовность как основа возрождения и прогресса Украины. Раскрыты основы христианской морали в деятельности политических партий. Освещены тенденции к политизации христианства в стране. Изложены политологические аспекты в творческом наследии митрополита А.Шептицкого, религиозные аспекты развития правосознания украинского общества в начале ХХ ст. Проанализирована роль украинской религиозной прессы в церковной и светской жизни, основные этапы ее развития.