Сформульовано поняття "stavros" - вертикалізований хрестокамінь як знаряддя спокутування. Виділено основні положення ставрології - вчення про екуменічний хрест. Висвітлено етапи видобування каменю, виготовлення, несення, зведення, стояння хреста, форми його побутування в комплексах народного життя. Окреслено чинники, що вплинули на формування типології, символіки, образної стилістики та традицій українського кам'яного хресторобства, шкіл народної майстерності, етнорегіональних осередків. Проаналізовано структуру функцій кам'яного хреста в ритуальному контексті. Розглянуто пам'ятикарство в поєднанні з міфологією, теологічними догматами, канонами церковного мистецтва, регламентами морального богослов'я, науковими положеннями, категоріями та поняттями філософських дисциплін, лінгвістики, точних наук, теорії й історії культури та етнофольклористики. Доведено, що кам'яні хрести в Україні є незаперечним фактом ідеального буття українського народу. Встановлено, що у семіотичному аспекті христичнського віровчення кожен "stavros" сприймається як засіб комунікації між поколіннями в конкретному хронотопі.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз традиційного та сучасного костюмів в Україні в контексті гендерної теорії та практики. Доведено, що поняття костюма є одним з ключових у сучасній культурології та маніфестується у виявах національної ідентичності, маскулінності/фемінності, в тілесних практиках і процесах позначування. Обгрунтовано концепцію, згідно з якою костюм є індикатором трансформації гендерних образів і мультиплікатором символів у соціокультурному просторі України, сприяє євристичному розумінню релевантних гендерних характеристик як традиційної, так і сучасної української культури.

  Скачати повний текст

Розвинуто теоретико-методологічні засади комплексного суспільно-географічного дослідження культурної спадщини (КС). Удосконалено понятійно-термінологічний апарат КС, зокрема, запропоновано визначення понять "історико-культурні ресурси (ІКР)", "історико-культурний потенціал (ІКП)", "історико-культурний каркас" (ІКК). Уточнено компонентну структуру КС, її складові запропоновано розглядати як об'єкти матеріальної КС, об'єкти нематеріальної КС, території КС, об'єкти соціокультурної інфраструктури. Сформульовано методологічні положення та розроблено методику комплексного суспільно-географічного дослідження КС як цілісної складової суспільно-географічної системи. Запропоновано методику оцінювання впливу КС на розвиток території. Розглянуто основні аспекти внеску КС до розвитку сучасного суспільства. Обгрунтовано регіональні відмінності ІКП за значимістю та рівнем його використання.

  Скачати повний текст

Уперше в українській історіографії проаналізовано діяльність Чину св. Василія Великого (ЧСВВ) у контексті його внеску до національно-духовного, культурного, суспільно-політичного життя України протягом 400-т літ його існування. Розглянуто форми націєтвірної праці ЧСВВ, а саме: запровадження у церковних проповідях української народної мови, розвиток книгодрукування, організацію преси та радіомовлення, формування монастирських бібліотек і архівів, провадження світського та духовного шкільництва, налагодження наукової та літературної праці, співпрацю зі світськими науковими установами та мирянами, участь у визвольних змаганнях. Розглянуто аспект щодо полонофільства василіян, конфронтацію з білим духовенством. Наголошено на значній ролі Василіянського Чину у збереженні релігійно-церковної, етнічної, мовної культурної ідентичності українського народу.

  Скачати повний текст

На підставі просонографічної методики з'ясовано стан дослідження тульчинської лінії роду Потоцьких, визначено рівень і повноту його науково-теоретичного обгрунтування. З'ясовано, що основними напрямами соціокультурної діяльності роду Потоцьких була суспільно-політична та культурно-мистецька діяльність, визначено внесок його видатних представників у дані сфери суспільного життя. Неупереджено висвітлено життя та спадщину відомого магнатського роду, оцінено його місце і значення в українсько-польських відносинах, показано роль Потоцьких у розвитку історії та культури України. Зазначено, що соціокультурна спадковість продукується предками та приймається нащадками у вигляді таких складових, як майно (від нерухомості до бібліотек і фамільних архівів), виховання й освіта, належність до вищої страти та схильність до певних видів індивідуальної самореалізації, культурно-інтелектуальні прояви, пам'ять про видатних предків і сімейний зв'язок з іншими родами. Встановлено, що кожне покоління роду Потоцьких було представлене неординарними особистостями, які зробили вагомий внесок в економічний і культурний розвиток регіону, країни, нації. Наголошено, що Потоцькі не були простими спостерігачами або фіксаторами подій, а навпаки, були їх активними учасниками, творцями суспільно-політичних, культурологічних процесів, основоположниками культурних традицій.

  Скачати повний текст

Розкрито символічне підгрунтя української культури, її вияв у літературних текстах, народній творчості, образотворчому мистецтві. Базуючись на символічному підході, висвітлено явища, які були присутніми для всієї української культури. Наскрізні структури взаємопов'язуються з архетипами: софійності, кордоцентризму, апостольської місії слова, образу вільної індвідуальності. Досліджено символічний лад українського бароко та виявлено символіку загальну та притаману тільки українській культурі. Розкрито суть символізму на вирішальних етапах розвитку української культури: у творчості Г.Сковороди, у програмних настановах кирило-мефодіївців та лінгвістичній спадщині О.О.Потебні і Д.Овсяніко-Куліковського.

  Скачати повний текст

З використанням певних джерел досліджено роль сповіді у житті мирян Київської митрополії у 1730 - 1770-ті рр. Вивчено церковне та світське законодавство, яке регламентувало місце сповіді в житті особи. Охарактеризовано "професійний" рівень практикуючих духівників. Розглянуто вертикаль церковного управління та засади формування парафій. Проаналізовано ефективність вживання заходів щодо налагодження системи державного контролю за річною сповіддю лаїків. З'ясовано типові перешкоди, а також ставлення мирян до вимоги сповіді в парафії, її частотність. Показано зміни в усвідомленні людьми суті гріха. Зазначено, що синодальні заходи щодо налагодження системи контролю за сповіддю не знаходили належного розуміння серед місцевого духовенства та лаїків. З'ясовано, що наслідком досліджених заходів була секуляризація суспільної свідомості.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній історичній науці проаналізовано вплив судноплавства на духовне життя населення України з найдавніших часів до XIX ст. З'ясовано зв'язок між належністю території степової України до середземноморської (атлантичної) цивілізації та етноісторичними процесами, що, відбувалися на українських землях від первинності майже до XIX ст. Показано появу та розвиток обожнювання водної стихії, зокрема, як середовища судноплавства. Встановлено наявність на терені України з доби енеоліту вірувань в існування потойбічного світу за рікою-водою та подорож до нього на човні та уявлень про сонячну ладдю. Доведено походження сучасного державного гербу України від язичницького та християнського символу надії на спасіння - якоря.

  Скачати повний текст

Проведено обробку іконографічних правильників за методом математичної статистики у контексті українського розуміння святості. Проаналізовано концепції Г.Сковороди, Й.Гете, К.Юнга, в яких ікона постає як типовий "післяписемний" твір, омріяний ідеал мистецтва. Значну увагу приділено східній парадигмі тлумачення ікони як репрезентанта "досконалої людини" з використанням методології неоконфукціанства для аналізу суті української ікони. Уперше в Українській культурології й естетиці систематизовано досвід українських і зарубіжних науковців, вивчено історичну традицію та сучасний стан з метою з'ясування філософсько-естетичного виміру іконографії. Досліджено практику розвитку сучасної культури, її національних особливостей.

  Скачати повний текст

У межах нового відгалуження культурологічного знання (меморіальної культурології) концептуалізовано українську історіософію як провідний депозитарій пам'яті в Україні. Українську історіософію визначено як систематизовані теорії щодо самобутності та самостійності української культури, народу, держави та Церкви у світовому історико-культурному контексті, яка розпочалася з виокремлення історії рідної "землі" від сакральної історії людства в давньоруській літературі XI ст., а на межі XX - XXI ст. завершилася переорієнтацією на інтеграцію національної культури до світового цивілізаційно-культурного мультиверсуму. Доведено, що еволюція української історіософії забезпечувала акумуляцію національно-культурної пам'яті, розширення ї просторово-часових обріїв, а також усталеність трансльованих нею уявлень. Завдяки цьому здійснювалося утворення модерного меморіального простору.

  Скачати повний текст

Здійснено перше комплексне монографічне історико-фольклористичне дослідження процесу рецепції українського фольклору у німецькомовних джерелах кінця XIX - початку XX ст., яке вводить в науковий обіг значний обсяг мало або цілком невичерпного матеріалу про історію розвитку контактів української та європейської фольклористики. Дослідження у повному обсязі охоплює факти рецепції українського фольклору у фаховій німецькомовній народознавчій літературі, виявляє певні закономірності появи та резонансу цієї рецепції, систематизує великий історико-фольклористичний фактаж для заповнення прогалин в історіографії розвитку української фольклористики.

  Скачати повний текст

Розглянуто процес духовно-релігійного відродження в Україні на початковому етапі становлення державної незалежності. Проаналізовано прояви язичницько-християнського синкретизму в духовній культурі, виявлено локальні особливості язичницьких традицій, висвітлено процес появи та поширення неоязичництва як одного з проявів духовного розвитку української нації. Акцентовано увагу на важливому значенні язичницьких світоглядних засад для сучасників, оскільки переважання матеріальних інтересів у житті суспільства призводить до морального занепаду. Значну увагу приділено критиці праць ідеологів неоязичництва.

  Скачати повний текст