Проаналізовано матеріали щоденника "Дневные записки" Я.Марковича - цінного джерела для вивчення історії, економіки, психології та медицини XVII - XVIII ст., а особливо, для вивчення повного комплексу чоловічого костюма вищого соціального прошарку українського суспільства. Зазначено, що у щоденнику детально описано шляхи надходження тканин, вказано їх ціну, цільове призначення, види, перераховано елементи чоловічого костюма, а також описано комплекс одягу найманого робітника.

Проанализированы материалы дневника "Дневные записки" Я.Марковича - ценного источника для изучения истории, экономики, психологии и медицины XVII - XVIII ст., а особенно, для изучения полного комплекса мужского костюма высшей социальной прослойки украинского общества. Указано, что в дневнике детально описаны пути поступления тканей, указана их цена, целевое назначение, виды, перечислены элементы мужского костюма, а также описан комплекс одежды наемного работника.

Розглянуто категорії харчових заборон, зокрема на конину, яка була вилучена з харчового раціону населення в часи Київської Русі, що стало наслідком переосмислення давніх язичницьких знакових систем культури під впливом християнства. Зазначено, що культ коня, тісно пов'язаний з солярними культами, виявився важливішим за інші уявлення з периферії дохристиянської культури і релігії, тому і став символом чужого, нечистого в українській народній культурі.

Рассмотрены категории пищевых запретов, в частности на конину, которая была изъята из пищевого рациона населения во времена Киевской Руси, что стало следствием переосмысления древних языческих знаковых систем культуры под влиянием христианства. Указано, что культ коня, тесно связанный с солярными культами, оказался важнее других представлений из периферии дохристианской культуры и религии, поэтому и стал символом чужого, нечистого в украинской народной культуре.

Висвітлено питання історичної реконструкції герба Війська Запорозького (ВЗ), який за Конституцією України - складова Великого Державного Герба України. Проаналізовано особливості геральдичних зображень печаток ВЗ 1590 - 1630 рр., козацької геральдики другої половини XVII - XVIII ст. Визначено символіку реконструйованого герба ВЗ, подано його графічне зображення та геральдичний опис.

Освещены вопросы исторической реконструкции герба Войска Запорожского (ВЗ), который по Конституции Украины - составляющая Великого Государственного Герба Украины. Проанализированы особенности геральдических изображений печатей ВЗ 1590 - 1630 гг., казаческой геральдики второй половины XVII - XVIII ст. Определена символика реконструированного герба ВЗ, представлены его графическое изображение и геральдическое описание.

Розглянуто традиційний і сучасний український костюм, різні підходи щодо визначення поняття костюма, його структури та функцій. Показано костюм у контексті українського менталітету, моди, репрезентації взаємовідносин між чоловіками та жінками з метою глибшого розуміння костюма як соціокультурного феномену. Текстуальний аналіз костюма дозволяє дослідити взаємний вплив костюма та тіла людини, а також уточнити зміст естетичного ідеалу. Досліджено феномен обрядового костюма як одного з найважливіших символів української культури.

Рассмотрен традиционный и современный украинский костюм, разные подходы в отношении определения понятия костюма, его структуры и функций. Показан костюм в контексте украинского менталитета, моды, репрезентации взаимоотношений между мужчинами и женщинами с целью более глубокого понимания понятия костюма как социокультурного феномена. Текстуальный анализ костюма позволяет исследовать взаимовлияние костюма и тела человека, а также уточнить содержание эстетического идеала. Исследован феномен обрядового костюма как одного из важнейших символов украинской культуры.

Висвітлено науковий доробок Х. Вовка в царині вітчизняної антропології. З'ясовано роль визначного українського вченого кінця XIX - початку XX ст. у розвитку українського народознавства. Надано тексти двох його основних розвідок з антропології українського народу та бібліографію наукових праць. Запропоновано розгорнутий коментар, присвячений аналізу поглядів вченого в світлі сучасних наукових даних, антропологічні терміни. Стверджено, що основні положеня концепції антропологічного складу українського народу витримали випробування часом.

Освещено научное наследие Ф. Вовка в области отечественной антропологии. Определена роль выдающегося украинского ученого конца XIX - начала XX ст. в развитие украинского народоведения. Даны тексты двух его основных исследований по антропологии украинского народа и библиография научных трудов. Предложены развертутый комментарий, посвященный анализу взглядов ученого в свете современных научных данных, антропологические термины. Подтверждено, что основные положения концепции антропологического состава украинского народа выдержали испытание временем.

Розглянуто одну з малодосліджених галузей традиційно-побутової культури українців - будівельну обрядовість. На підставі значного масиву першоджерел охарактеризовано обрядово-звичаєвий комплекс, який супроводжував народне житлово-господарське будівництво. Визначено особливості його семантики, зокрема, прикмет і гадань, пов'язаних з вибором будівельного матеріалу, місця та часових меж будівництва, будівельної жертви, обрядового будівельного деревця, світоглядних уявлень про майстра-будівельника, новосільних звичаїв і обрядів. З'ясовано час походження та світоглядні засади будівельних звичаїв і обрядів, розкрито їх зв'язок з історичним розвитком народного житла й архаїчними пластами духовної культури українців. Виявлено локальні особливості, загальноетнічні та спільнослов'янські риси будівельної обрядовості українців, охарактеризовано стан її функціонування на сучасному етапі.

Вперше розглянуто значення традиційної вишивки в українському одязі ХХ ст. Висвітлено історико-культурні умови розвитку вишивки в Україні. Охарактеризовано особливості новаторства у творчості художників-модельєрів і народних майстрів, які працювали на виробництвах "Укрхудожпрому" та у Будинках моделей. Проаналізовано шляхи формування нового різновиду художньої вишивки в одязі початку ХХІ ст., а також узагальнено досвід роботи зі збереження традицій української народної вишивки завдяки вивченню їх у навчальних закладах, діяльності Украінського центру культурних досліджень й обласних науково-методичних центрів України.

На підставі аналізу речових пам'яток з колекцій музеїв України та приватних збірок, матеріалів археологічних, етнографічних і мистецтвознавчих досліджень, письмових джерел розглянуто український рушник як поліфункціональний сакральний твір народного мистецтва. Визначено особливості побутування народного рушника як мистецького твору в звичаях і обрядах, розкрито функції українського рушника. За призначенням рушника й особливостями художньої інформації на площині форми складено типологію українських рушників, розглянуто їх художні особливості.

На основе анализа вещевых памятников из коллекций музеев Украины и частных собраний, материалов археологических, этнографических и искусствоведческих исследований, письменных источников рассмотрен украинский рушник как сакральное произведение народного искусства. Определены особенности бытования народного рушника как художественного произведения в традициях и обрядах, раскрыты функции украинского рушника. С учетом предназначения рушника и особенностей художественной информации на плоскости формы составлена типология украинских рушников, рассмотрены их художественные особенности.

Наведено результати комплексного керамологічного дослідження особливостей розвитку гончарства крайнього східного гончарного осередку України в другій половині XIX - першій половині XX ст. Охарактеризовано джерела та літературу з питань гончарства в с. Макарів Яр. Висвітлено роль повітового земства у розвитку даного гончарного осередку. Проаналізовано особливості історичного розвитку місцевого промислу, з'ясовано причини його занепаду. Реконструйовано технологічний процес кустарного виробництва глиняних виробів, вивчено їх асортимент, функції, художні ознаки та способи збуту. Увагу приділено етнопедагогічним засадам функціонування та персоналіям Макарово-ярівської керамічної кустарно-промислової школи в період 1927 - 1935 рр. Виявлено феномен творчого впливу художників Полтавщини на гончарство Макарового Яру й Луганщини.

Вперше в українській керамології на основі опублікованих джерел і польових керамологічних студій з'ясовано специфіку використання глини та глиняного посуду в народній медицині українців упродовж XIX - початку XXI ст. Проаналізовано народні способи приготування лікарських засобів у глиняному посуді. Визначено асортимент посуду для проведення лікувальних процедур за домашніх умов. Узагальнено відомості про використання глиняного посуду в знахарстві під час магічного зцілення від хвороб і в господарських захисних звичаях та обрядах, пов'язаних із тваринництвом. Досліджено побутування глиняних оберегів в українській традиційно-побутовій культурі.

Розкрито етнографічний аспект ярмаркування як явища традиційної культури українського суспільства другої половини XIX - початку XX ст. Вивчено різноманітні аспекти організації ярмарків в регіонах України, їх структури, власне ярмаркування як торгівельної діяльності. Досліджено народні звичаї та традиції в процесі ярмаркування, побутування усної народної творчості, пов'язаних з ярмарковою торгівлею. Розглянуто розважально-мистецькі заходи та проаналізовано системно-структурні взаємозв'язки ярмарку, як елемента системи традиційної культури українців, з іншими явищами побуту та звичаєвої культури.

Досліджено український народний одяг як структурний елемент національної культури. Проаналізовано основні функції одягу в традиційній культурі західних областей України XIX - початок XXI ст. Визначено фактори, які сформували стереотипи та підтримують стабільність одягових традицій і культурно-історичні чинники, що викликали зміни в народному вбранні. Досліджено історико-культурні передумови появи репрезентативної функції народного одягу як засобу демонстрації національної свідомості. Виявлено художньо-композиційні засади застосування народного досвіду у святкових і сценічних костюмах.

Проведено комплексне історико-етнографічне дослідження традицій передачі фахових знань у гончарних школах та їх вплив на стан гончарства у визначному центрі народної художньої культури України - місті Опішному. Охарактеризовано джерела та літературу з питань опішнянського гончарного шкільництва. З'ясовано роль Полтавського губернського земства в справі підтримки традиційного гончарства та впровадженні керамшкіл у Опішному. Охарактеризовано роль Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства в розвитку місцевого кустарного гончарства. Визначено напрямки та результати впливу професійних знань у Опішнянському гончарному навчально-показовому пункті. Досліджено залежність опішнянського гончарного промислу від діяльності гончарних шкіл упродовж 1925 - 1933-х рр. Проаналізовано діяльність Опішнянської школи майстрів художньої кераміки й її вплив на розвиток місцевих гончарських традицій. Вивчено ефективність передачі професійних гончарських знань у формі артільного та заводського учнівства, профорієнтаційного навчання та гурткової роботи. Виявлено залежність творчого поступу опішнянського гончарства від опанування професійними знаннями наприкінці XX ст.

Подано ретроспективу традиційного українського одягу у контексті творчого досвіду та духовної культури українців. Висвітлено питання етнічної самобутності, історії, сьогодення та майбутнього українського костюма. складником якого є традиційна українська вишивка. Зазначено, що кожен зразок вишиваного одягу дає уявлення про практичні навички, рівень майстерності, потреби та запити українського народу, а також є прикладом його неповторності у світовій культурі. Важливу роль у збереженні, відродженні, використанні історичного досвіду українського народного мистецтва вишивання відіграє зацікавлена підтримка держави, яка сприяє успішному запровадженню кращих здобутків традиційного мистецтва не лише у мережу індивідуального пошиву, але й у масове серійне виробництво повсякденного одягу.

Проведено історико-педагогічний аналіз особливостей дизайну українського житла (УЖ) та пошук шляхів удосконалення змісту фахової підготовки майбутніх учителів технології з додатковою спеціальністю "Основи домашнього господарювання" на основі цінностей етнодизайну житлового приміщення". Етностиль визначено як стиль народу, народність, уособлену в стилістиці речей, у матеріальній і духовній культурі людей певної національності, а також як сукупність кольорів, предметів декору, меблів, матеріалів, які є характерними для прикрашання домівки будь-якій країні. Підсумовано, що ознайомлення студентів із традиціями улаштування традиційного УЖ дає їм можливість осягнути етнічну специфіку українського народу, виявити риси, що засвідчують усталену основу, притаманну регіональним типам родинно-побутової обрядовості українського народу, усвідомити необхідність організації житлового простору з урахуванням принципу етнизації, що позитивно впливає на збереження здоров'я його мешканців.

Проведен историко-педагогический анализ особенностей дизайна украинского жилья (УЖ) и поиск путей совершенствования содержания профессиональной подготовки будущих учителей технологии с дополнительной специальностью "Основы домашнего хозяйства" на основе ценностей этнодизайна жилого помещения". Этностиль определен как стиль народа, народность, олицетворенная в стилистике вещей, материальной и духовной культуре людей определенной национальности, а также как совокупность цветов, предметов декора, мебели, материалов, которые являются характерными для украшения дома той или иной страны. Подытожено, что ознакомление студентов с традициями устройства традиционного УЖ дает им возможность постичь этническую специфику украинского народа, выявить черты, удостоверяющие устойчивую основу, которая присуща региональным типам семейно-бытовой обрядности украинского народа, осознать необходимость организации жилого пространства с учетом принципа этнизации, что положительно влияет на сохранение здоровья его жителей.

The article is devoted to the study of possibility to use aesthetic values and ethno design habitation in the process of upbringing and education of teachers of technologies with additional specialization of УBasis of home managementФ, The rich in content side article exposes question about education of specialists of such qualification. Also there is made historical and pedagogical analysis of features and design of the Ukrainian dwelling.

Вперше досліджено рибальські знаряддя та способи лову в Україні другої половини XIX - початку XXI ст. Проаналізовано стан джерельної бази, ступінь вивчення проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Уведено до наукового обігу нові польові матеріали. Розроблено авторську класифікацію рибальських пристосувань, побудовану за принципом дії знаряддя та способу лову риби, і яка дозволяє систематизувати як традиційні знаряддя (річкові, морські), так і сучасні. Розкрито особливості розвитку видів рибальства: промислового, браконьєрського, аматорського та спортивного. Підтверджено, що розвиток рибальства в Україні тісно пов'язаний із наявністю і доступністю біологічного поновлювального ресурсу, який дуже швидко зменшується за надмірної експлуатації. Визначено будову та способи виготовлення рибальських пристосувань, здійснено класифікацію знарядь та способів лову. Виявлено вісімдесят знарядь лову (п'ятдесят сім пасток, вісімнадцять тачкових, дві ударні та три колючі), а допоміжних знарядь, що найбільше використовуються, - тридцять.

Вивчено різножанрові народнопоетичні твори з елементами й сюжетами гончарської тематики як культурний текст. Приділено увагу реконструкції міфо-ритуальних і семіотичних функцій гончарства та глиняних виробів. Показано комплексну, багатоаспектну репрезентацію гончарства в традиційній культурі українців. Визначено елементи концептосфери, висвітлено генезу та формування мотивної структури в площині "образного поля" гончарського фольклору. Охарактеризовано специфіку фольклору гончарів, загальні змістово-формальні та функціональні закономірності жанрового явища. Досліджено гончарні виміри дитячого фольклору, його жанрової специфіки, вербальних та естетичних кодів, функціональних принципів. Розкрито символічний аспект кераміки в малих формах фольклору. Реконструйовано функції й семантику глиняних виробів у календарно-обрядовій творчості.

Проаналізовано науковий доробок українських та зарубіжних етнологів, які вивчали рибальство України в 20-х рр. XX ст. - на початку XXI ст. Визначено коло проблем, що їх вивчали дослідники. Встановлено, що перевагу віддавали дослідженню будови та способів застосування знарядь лову. Менше звертали увагу на громадські відносини, юридичні та екологічні питання, звичаї, вірування, знання рибалок про риб та водойм. Ця тенденція, яка виникла в XIX ст. продовжує існувати й на початку XXI ст. З'ясовано, що в середині XX ст. етнологи почали вивчати й споживацьке рибальство, а на спортивне рибальство, яке активно почало розвиватись у цей час, не звертали увагу. Саме тому сучасні етнологи повинні досліджувати спортивне рибальство в Україні. На початку XXI ст. вивченню рибальства почали приділяти більшу увагу. Однак сучасні науковці переважно зосереджуються на дослідженні окремих територіальних одиниць, серед яких перевага надається зокрема Поліссю.

Вивчено присутність традиційного українського вбрання в міському повсякденному житті. Досліджєно один з механізмів проникнення сільського одягу, який передавав українську ідентифікацію, в урбаністичні реалії. Надано характеристику основним комплексам жіночого та чоловічого народного одягу, які побутували в 1920 - 1940-х рр. За основну джерельну базу взято ілюстративні матеріали художника-етнографа Ю. Павловича, який в цей час проживав в м. Києві та виконав замальовки з натури. Визначено основні мотиви використання традиційного вбрання серед українського селянства.

Розглянуто питання функціонування дукача в просторі української культури у всіх можливих проявах. Висвітлено історію виникнення та генезу дукача в межах українського побутування цієї прикраси, його роль і місце в традиційному жіночому строї. Наведено класифікацію та типологію дукачів (окремо подано й описано слобожанський тип дукача), аспекти відображення дукача в українському образотворчому мистецтві та мистецтві фотографії (XVIII - XX ст.), охарактеризовано його образ в сучасному вітчизняному ювелірному мистецтві. Окремий аспект дослідження становила проблема музеєфікації дукача, до вирішення якої були залучені спеціальні методи дослідження, зокрема реставраційні. Вони дозволили виокремити чинники, за допомогою яких можливо встановлювати автентичність дукачів і запобігати появі фальсифікатів у музейних колекціях.