Розкрито особливості української весільної обрядовості. Проаналізовано етнографічні роботи таких відомих дослідників українського весілля, як Я. Ласіцький, Г. Калиновський, В. Горленко, Т. Осадчий, П. Романюк. Розкрито ритуально-обрядове значення весільної символіки. Висвітлено еволюцію сучасних форм обрядовості. Увагу приділено шляхам відродження та ретрансляції традиційної весільної обрядовості в сучасній Україні.

Раскрыты особенности украинской свадебной обрядности. Проанализированы этнографические работы таких известных исследователей украинской свадьбы, как Я. Ласицкий, Г. Калиновский, В. Горленко, Т. Осадчий, П. Романюк. Раскрыто ритуально-обрядное значение свадебной символики. Освещена эволюция современных форм обрядности. Уделено внимание путям возрождения и ретрансляции традиционной свадебной обрядности в современной Украине.

Висвітлено історію дослідження весільної обрядовості українців на основі архівних джерел та матеріалів наукових архівних фондів рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Рильського НАН України. Розглянуто питання трансформації весільних звичаїв ХХ - початку ХХІ ст. Особливу увагу приділено кращим традиціям організації весіль, символіці різних регіонів України.

Освещена история исследования свадебной обрядности украинцев на основе архивных источников и материалов научных архивных фондов рукописей и фонозаписей Института искусствоведения, фольклористики и этнологии имени М.Рыльского НАН Украины. Рассмотрены вопросы трансформации свадебных обычаев ХХ - начала ХХІ ст. Внимание уделено лучшим традициям организации свадеб, символике разных регионов Украины.

Проведено комплексне узагальнювальне дослідження шлюбно-сімейних відносин мирян Російської держави в соціально-побутовому аспекті як одного з компонентів православної повсякденної культури XVIII ст. Висвітлено традиційний, релігійний і світський виміри шлюбу та подружнього життя. З'ясовано основні умови та порядок формування сім'ї в повсякденних практиках соціуму.

Розкрито особливості внутрішньосімейних відносин подружжя у шлюбі. Досліджено питання припинення та розірвання шлюбу у повсякденних шлюбно-сімейних відносинах. Розглянуто порушення подружньої вірності, багатошлюбність, тривалу відсутність або хворобу одного із подружжя, прийняття чернецтва як привід для розлучення.

Проаналізовано праці етнолога Анатолія Пономарьова, присвячені сім'ї. Стверджено, що А. Пономарьов був одним із провідних фахівців української етнології сім'ї, який пройшов у своїх дослідженнях трансформацію підходів від радянського політичного замовлення до сучасних світових тенденцій вивчення шлюбно-сімейних стосунків.

Досліджено джерела й історіографію, проаналізовано особливості структури, весільної атрибутики та семантики весільного обряду. Увагу приділено міжетнічним взаєминам у весільній обрядовості, питанням локальної специфіки, чинникам трансформації традиційного весілля. Розглянуто історіографічний аспект вивчення традиційного весілля Середньої Наддіпрянщини. Розкрито сучасний стан побутування весільного обряду на Закарпатті. На прикладі весільних пісень досліджено природу народного співу в світі сучасних мистецьких технологій. На основі даних історіографії польських науковців проведено паралелі та позначено зміни, які відбулися в традиційній весільній обрядовості регіону Шльонська в кінці XX ст. і сучасності. Проаналізовано весільній обряд циган мусульманского віросповідання Півдня України. Розглянуто вироби з тканини як весільного дару в системі кримськотатарського традиційного весілля. Проаналізовано ігрову складову весільної обрядовості у науковій спадщині Ф. Вовка.

Розглянуто форми обрядового весільного хліба на території колишнього Донецького округу Області Війська Донського (на матеріалі юртів Луганської та Митякинської станиць). На підставі порівняння комплексів ритуальної випічки суміжних територій, на яких відбувалася міжетнічна культурна взаємодія росіян та українців, що визначило специфіку локальної традиційної культури, виявлено особливості весільної випічки цього регіону та кожної станиці.

Розглянуто весільний обряд в Україні як систему обрядових дій, пов'язаних з певними дійовими особами (весільними чинами) та предметами (символами, атрибутами), а також як традиційний усталений засіб соціального виховання. Визначено поняття "шлюб". Охарактеризовано первісні форми шлюбу за часів язичництва, весільні обряди за феодальної доби, у ХІХ - на початку ХХ ст. Розкрито естетично-виховну роль весільних обрядів, оскільки кожна весільна пісня, танець, поетичний вислів вимагають від учасників емоційності, творчої активності, мобілізації своїх фізичних і духовних сил з метою їх художнього виконання.

Досліджено традиційні культурні практики української сімейної обрядовості другої половини XVII - XVIII ст. Проаналізовано наукову літературу з досліджуваної проблеми, уточнено ключові поняття: "культурна практика", "традиційна культурна практика", "обрядовість", "сімейна обрядовість". Висвітлено особливості сімейної моралі українців, стереотипи їх традиційного спілкування в сім'ї. Охарактеризовано атрибутику традиційних засад громадського життя в Україні означеного історичного періоду. Сутність організації суспільного дозвілля проаналізовано у зв'язку з принципами етики колективізму, взаємодопомоги, інституту кумівства тощо. Визначено особливості регламентації тогочасного сімейного побуту українців та ін.

Обгрунтовано концепцію, згідно з якою весілля як скомпонована й осмислена драматична гра, де реальне дійство органічно переплітається з традиційно умовним, сприяє розумінню характерних виявів традиційної і сучасної української культури. Весілля як єдина система обрядової дії, слова, мелодії, танцю, художньої виразності розглянуто з точки зору весілля - театралізованої вистави. Культурологічний і мистецтвознавчий підходи допомагають зрозуміти, уточнити та пояснити унікальність цієї системи, здатність до консервації й регенерації всієї обрядової структури або окремих складових, а також специфіку існування і функціонування весілля в культурно-історичному процесі.

На підставі статистичних даних проаналізовано загальну чисельність, статевий та поколінний склад, типологія та структура селянських родин, а також показники населеності домогосподарств с. Високе першої Почепської сотні Стародубського полку у другій половині XVIII ст. За допомогою системи умовних позначень ілюструється структура кількох родин. В основу дослідження покладена найбільш поширена у сучасній історичній демографії термінологічна та графічна класифікація домогосподарств, розроблена англійським істориком П. Ласлеттом.

Розглянуто структуру та типологію основних сімейних обрядів українців. Простежено динаміку їх змін упродовж XX ст., визначено тенденції розвитку сучасних свят і обрядів у родині, наголошено на виховній та естетичній функціях сімейних обрядів. Проаналізовано новотвори в цій сфері, акцентовано увагу на стійкості окремих етнічних атрибутів на сучасному весіллі, хрестинах тощо. Розглянуто вечорниці та досвітки в контексті усталених практик соціалізації. Увагу приділено трансформації обрядів соціалізації дитини. Охарактеризовано традиції та новації весільного обряду на Вінничині.

На підставі ретельного вивчення селянських щоденників В. Рубеля, І. Ярошенка, М. Молодика, О. Замрії, С. Сала реконструюється картина шлюбно-сімейних відносин кінця ХIХ - першої третини ХХ ст. Простежено життєві стратегії трьох поколінь мешканців українського степового регіону, що дає можливість прослідкувати ступінь адаптації селянської родини до змін суспільного буття першої третини ХХ століття.

У контексті обряду українського традиційного весілля виділено й описано елементи трьох різновидів гри, в основі яких лежить гра слів: це, по-перше, гра як вистава; по-друге, гра як змагання і гра як ініціація. Проаналізовано конкретні ритуали, де фрагментарно представлені ті чи інші ігрові елементи. Зроблено спробу з'ясувати причини наявності ігрових елементів у контексті українського весільного обряду.

Йдеться про погляди на одруження та шлюбні стратегії представників народолюбної інтелігенції Наддніпрянщини у другій половині ХIХ ст. На основі вивчення наративних джерел: мемуаристики, епістоляріїв, художньої літератури були визначені особливості чоловічого та жіночого бачення майбутнього партнера і роль у цьому ідеологічних переконань, досліджені тактики матримоніальної поведінки.

Присвячено розвиткові весільних обрядів в Україні в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. До видання ввійшли записи польових матеріалів обрядовості весільного циклу, зібрані під час експедиції упродовж останніх десятиліть співробітниками відділу "Український етнологічний центр" Інституту мистецтвознавства, фольклористки та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України,а також працівниками інших наукових установ, вищих навчальних закладів України. Матеріал, згрупований за географічним принципом, дає чітку картину збереження традиційної культури та відображає процеси трансформації.

Здійснено комплексний аналіз становлення і трансформації традиційної та виникнення нової весільної обрядовості в українському міському соціумі у другій половині XX - на початку XXI ст. У фокусі дослідження розвиток, етапи побутування та модифікації шлюбно-весільної обрядовості як важливого етноідентифікаційного маркера і засобу збереження етнічності в умовах урбанізованого середовища та глобалізаційних впливів. Також розкрито роль державних інституцій, ЗМІ, івент-агенцій, інтернет-ресурсів, дигіталізації тощо у формуванні міської весільної церемоніальності різних суспільно-політичних реалій - від радянських "червоних весіль" до реєстрації шлюбу онлайн в умовах пандемії Соvid-19. Адресовано науковцям, викладачам і студентам профільних навчальних закладів, а також усім, хто цікавиться традиційною та сучасною українською весільною обрядовістю.

Проаналізовано передвесільні обряди села Новоселиця Коломийського (в минулому Снятинського) району Івано-Франківської області, а також етап приготування до весілля, пісенний супровід. Зокрема розглянуто такі складові передвесільного циклу, як "обзорини", "церемонія сватання", "злагода", "голошення заповідей". Принагідно вказано, що в давніші часи про одруження хлопця та дівчини іноді домовлялись їх батьки, які прагнули об'єднати свої земельні угіддя, майно. Також розглянуто процес приготування до весілля, який у селі Новоселиця розпочинається в четвер. Описано обряд плетіння віночка, зокрема виокремлено, які рослини та предмети використовуюся для його виготовлення. Проаналізовано процес вбирання деревця в домі нареченого та нареченої. Вказано, що місцеві жителі вірять, що ялинове дерево береже від негараздів. Проілюстровано, що один із етапів приготування до весілля в селі Новоселиця відбувається в п'ятницю, коли майбутня невістка має запросити батьків нареченого на весілля. Принагідно проаналізовано символічні образи в піснях, які виконують у процесі приготування до весілля. Зокрема виокремлено такі, як калина, ягідки, садочок, цвіт, калач, з'ясовано, як вони пов'язані з весільним обрядом. Доведено, що родинно-обрядова творчість тісно переплітається з життям і побутом жителів села Новоселиця, супроводжує важливі події, зокрема одруження. Окрім утилітарної, весільний фольклор часто виконує ще й магічно-ритуальну функцію, а вивчення та збереження культурної спадщини важливе для аналізу культурно-історичного розвитку певного населеного пункту.