Проаналізовано педагогічну біографістику у системі сучасної науки та освіти. Викладено теоретичні поняття біографічних вчень. Розглянуто загальнонаукові, історико-педагогічні та міждисциплінарні методи педагогічної біографістики. Наведено загальні відомості про джерела дослідження педагогічних персоналій. Охарактеризовано документальні джерела як аспект педагогічної біографістики. Розкрито особливості вивчення персоналій українською педагогічною наукою. Увагу приділено питанням персоніфікованого напряму педагогічної компаративістики. Висвітлено засоби популяризації надбань відомих педагогів України.

Висвітлено етапи та тенденції розвитку педагогічної біографістики в Україні, теоретичні напрацювання та практичні здобутки у галузі історії педагогіки. Розкрито автобіографічні відомості, джерелознавчий матеріал, особисті та історичні архівні матеріали відомих і маловідомих педагогічних персоналій. Закцентовано увагу на дослідженні та аналізу щоденників, нотаток, спогадів, професійної діяльності педагогів в українському науково-педагогічному просторі. Зауважено, що завдання педагогічної біографістики полягають у висвітленні шляхів її становлення, аналізу структурно-функційних джерел та визначенні їхнього інформаційного потенціалу й особливостей, показу процесу формування і розвитку педагогічної бібліографії і біобібліографії в Україні.

Розкрито сутність поняття "розвиток методології дослідження (далі - МД) проблем управління освітою", обґрунтовано МД, систему критеріїв оцінки рівня розвитку МД проблем управління освітою, за якою проаналізовано стан розвитку теорії управління освітою, теорії МД проблем управління освітою та реалізованість методологічних положень вітчизняній дослідній практиці. Розкрито зміст методологічних підходів, визначено відмінності у вищезазначеній практиці. Обґрунтовано періодизацію та надано характеристику розвитку МД проблем управління освітою у вітчизняній педагогічній науці, визначено чинники, прогресивні та негативні тенденції, основні напрями розвитку та коло завдань, вирішення яких має забезпечити результативність дослідної діяльності.

Кілька років тому унікальним інструментом в руках учених для обробки ситуацій невизначеності, які часто з'являються в проблемах науки, техніки і повсякденного життя, була теорія ймовірності. Однак тепер теорія нечітких множин, ініційована Заде в 1965 р., а також її розширення та узагальнення надали нову динаміку цій галузі. У ході дослідження використано математичні маетоди аналізу. Розроблено модель для обробки нечітких даних, що з'являються в галузі освіти. Модель базується на розрахунках можливостей профілів, що беруть участь у відповідних ситуаціях, які, на думку британського економіста Шеккла і багатьох інших дослідників, є більш придатними, ніж нечіткі ймовірності для вивчення поведінки людини. Наведено застосування навчального класу для вивчення математики, що ілюструє важливість моделі на практиці. В подальших дослідженнях загальну модель розширено для вивчення об'єднаних результатів оцінки нечітких даних, отриманих із двох (або більше) різних джерел, і наведено приклад, який підкреслює корисність цього розширення для реальних ситуацій в освіті. Зроблено висновки, що управління та оцінка нечітких даних, отриманих механізмами експлуатації великих і складних систем, є дуже важливою для реального життя та наукових застосувань. Розроблена модель надає можливість оцінити такого роду дані з точки зору відповідних ступенів і можливостей участі. Приклад процесу вивчення предмета в навчальному класі та приклад дослідження ринку ілюструють застосовність і корисність моделі в практичній площині. Загальний характер запропонованої моделі надає змогу застосовувати її до інших людських і машинних дій, що і є однією з головних цілей для подальших досліджень.

Досліджено підготовку студентів до використання засобів народної педагогіки в естетичному вихованні дошкільників. Розглянуто етюди як засіб формування професійних якостей майбутніх вихователів. Висвітлено значення українознавчих досліджень для розвитку особистості учнів нової української школи. Охарактеризовано процес розвитку студентських самоврядних організацій Канади у 80-ті - 90-ті рр. Здійснено програмне оцінювання готовності майбутніх тренерів-викладачів до виховної роботи в ДюСШ. Оцінено тестування як засіб діагностики знань студентів з проектного навчання. Висвітлено особливості застосування кредитно-модульної системи у закладі вищої освіти України. Досліджено розвиток критичного мислення учнів на уроках історії шляхом використання міжпредметних зв’язків. Розглянуто особливості формування духовного світу особистості студента. Проаналізовано ігрову діяльність як засіб розвитку емоційного інтелекту особистості молодших школярів.

На основі широкої джерельної бази і поєднання методологічних підходів загальнонзукового, конкретно-наукового та прикладного рівнів проаналізовано розвиток епістемологічних засад українського історико-педагогічного наративу як нелінійного процесу конструювання вітчизняними дослідниками у 1840-1980-х pp. різнотипного джерельного та позаджерельного знання щодо педагогічної минувшини. Досліджено і класифіковано історіографію проблеми, визначено найбільш оптимальні методологічні підходи до її розв’язання та запропоновано власні номінації понять "епістемологічні засади" й "український історико-педагогічний наратив", розкрито еволюцію світоглядно-філософських, політично-ідеологічних, соціокультурних (цивілізаційних, національних, релігійно-конфесійних, соціальних), науково-міждисциплінарних та дисциплінарних засад конструювання історико-педагогічного наративу українськими вченими. Розроблено періодизацію еволюції вітчизняного історико-педагогічного наративу в окреслених хронологічних межах. На основі дослідження розроблено проект робочої програми навчальної дисципліни "Епістемологія українського історико-педагогічного наративу" для підготовки здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти.

Запропоновано прикладну інформаційну технологію планування та адміністрування технологічного компонента методології проектно-векторного управління освітніми середовищами. Запропоновано комбінований метод планування інформаційно-продуктових проектів, який включає розрахунок термінів виконання робіт без урахування розподілу ресурсів та імітаційне моделювання розподілу ресурсів між роботами. Запропоновано метод розрахунку векторів адміністрування, які відображають рух проектів у проектно-векторному просторі. Розглянуто засоби для компенсування впливу непередбачуваних ситуацій на реалізацію проектів суб'єктів освітніх середовищ.

Досліджено стан і напрями розвитку педагогічної науки в Україні. Охарактеризовано теорію та практику визначення тем дисертаційних робіт із педагогіки. Проаналізовано суперечності в педагогічних дослідженнях. Приділено увагу визначенню та використанню критеріїв оцінювання педагогічних явищ у експериментальних дослідженнях. Обгрунтовано закони та закономірності розвитку педагогічної науки. Вивчено теоретико-методологічні засади періодизації історико-педагогічних явищ. З'ясовано методологічні засади дослідження проблеми управління розвитком ЗОШ України в 1917 - 1930 рр.

Проаналізовано дидактичні вимоги до педагогічної діагностики та спеціфіка її реалізації в інформаційно-комунікаційному педагогічному середовищі. Розглянуто питання етики та інформаційної безпеки педагогічної діагностики. Виділено етичні аспекти, що пов'язані з використанням автоматизованих систем педагогічної діагностики. Обговорено результати опитування студентів щодо їх думок з питань безпеки даних педагогічної діагностики.

Предложено при имитационном моделировании процесса обучения реальную педагогическую систему заменить абстрактной моделью, подобной изучаемой системе. При определенных условиях можно исследовать пути развития системы и определить ее состояние в конце обучения.

Отмечено, что развитие информационных технологий создает предпосылки для пересмотра подходов к статистическому анализу данных в научно-педагогических исследованиях. Методом статистических испытаний проведен анализ условий применения критерия Пирсона для проверки статистических гипотез. Показано, что в случае неравномерного распределения частот по категориям в условиях малых выборок точность определения вероятности ошибки первого рода может снижаться. Исследовано влияние поправки на непрерывность.

Розглянуто передумови, теоретичні положення та приклади впровадження балансового методу в практику статистичного аналізу результатів паралельного педагогічного експерименту. Зазначено, що в основу методу покладено модель міжрівневого балансу структурованого в багаторівневій шкалі оцінок об'єкта, яким є навчальна група. Сформовано класифікації міжрівневого руху та системи показників балансу, що вимірюють рух. Встановлено закономірні зв'язки показників балансу. Наведено балансово-розрахункову матрицю показників міжрівневого балансу (відносні величини структури й інтенсивності).

Метою дослідження є теоретико-методологічне обгрунтування ролі освітніх кластерів у розвитку економіки інноваційного типу, а також їх впливу на підвищення конкурентоспроможності національних систем освіти, зокрема в Україні. Виконано огляд теоретичних підходів до тлумачення та визначення поняття "освітній кластер", наведено інформацію про суб'єкти, які можуть бути учасниками освітнього кластеру, про цілі та очікувані результати діяльності освітніх кластерів, показано їх переваги порівняно з традиційною системою освіти, а також їх значення для розвитку регіонів. Наведено приклади освітніх та науково-освітніх кластерів, що нині діють в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч30 в6

Рубрики:

Загальні питання педагогіки

Шифр НБУВ: Ж24450 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто соціально-педагогічні дослідження (СПД) та їх розвиток у сучасній педагогічній науці. Розкрито зміст поняття "соціально-педагогічне дослідження". Висвітлено структуру та основні етапи процесу СПД. Охарактеризовано експеримент як складову частину наукового дослідження педагогічної дійсності. Наведено методику організації спостереження у СПД. Подано інформацію про інтерв'ю й анкетування як різновиди опитувальних методів. Обгрунтовано особливості роботи над архівними документами. Описано методи аналізу змісту СПД. Приділено увагу проективним методам вивчення продуктів діяльності людини.

Вперше здійснено цілісний ретроспективний аналіз генези експерименту в науково-педагогічних дослідженнях в Україні 1943 -1991рр. у контексті суспільно-політичних та соціально-педагогічних детермінант. Розкрито історичні передумови становлення експерименту у вітчизняній педагогічній думці другої половини XIX - першої третини XX ст. Висвітлено сутність експерименту як провідного емпіричного методу у філософії, соціології, психології та педагогіці. Визначено сутнісні характеристики експерименту, з'ясовано його функції та принципи підготовки й проведення, узагальнено типологізацію педагогічних експериментів, систематизовано види наукових гіпотез. Обгрунтовано періодизацію та виявлено тенденції розвитку експерименту в науково-педагогічних дослідженнях в Україні в хронологічних межах дослідження. Розроблено структурно-логічну модель педагогічного експерименту. Висвітлено еволюцію програм і методик проведення експериментів у галузі виховання, навчання та методик викладання шкільних дисциплін, поданих у науково-педагогічних дослідженнях в Україні 1943 -1991 рр.

У процесі планування й аналізу результатів експерименту суттєву роль відіграють статистичні методи, які надають можливість встановити ступінь достовірності збігу характеристик досліджуваних об'єктів на основі результатів вимірювання їх показників. Розглянуто основні поняття прикладної математичної статистики, які використовують для аналізу результатів педагогічних експериментів. Увагу приділено опису критеріїв, які застосовують для перевірки статистичних гіпотез.

Розглянуто теоретичні та методологічні аспекти педагогічного прогнозування. Подано категоріальний апарат, окреслено особливості та труднощі педагогічного прогнозування, а саме: застосування педагогічних законів і закономірностей, роль соціального фону, розглянуто педагогіку як мистецтво. Розкрито аспекти педагогічною прогнозування через врахування психологічних законів і закономірностей та подано прогнозування стилю навчання на основі теорії інтелекту та типології людини. Обгрунтовано використання методів прогнозування, показано їх сутність та особливості. Наведено приклади моделювання як основного способу пошуку прогнозів у тому числі й на основі засобів комп'ютаційної педагогіки.

Здійснено теоретичний аналіз підходів до формування методологічної опори наукового педагогічного дослідження. Розглянуто спектр методологічних проблем, які відповідають різним рівням і змісту методологічного знання. Виділено рівні методології дослідження, які одночасно є рівнями методологічної підготовки дослідника та підгрунтям у становленні авторської методології наукового педагогічного пошуку.

Осуществлен теоретический анализ подходов к формированию методологического фундамента научного педагогического исследования. Рассмотрены современные методологические проблемы, соответствующие разным уровням и содержанию методологического знания. Выделены уровни методологии исследования, которые одновременно являются и уровнями методологической подготовки исследователя, а также основой для создания авторской методологии научного педагогического поиска.

The article presents a theoretical analysis of approaches to designing a methodological support of a scientific pedagogical research. A range of methodological problems, which correspond to different levels and contents of methodological knowledge, is examined. Methodology research levels are also selected. They are both the levels of methodological training of a researcher and a background in establishing an authorial methodology of a scientific pedagogical search.

Розглянуто проблему нечіткого моделювання педагогічних явищ. Доведено, що завдання вимірювання певних складових навчально-виховного процесу у ВНЗ залежить від того, як розуміє дослідник проблему переходу від якісного суб'єктивного опису педагогічних явищ і процесів до опису строгого, кількісного. Проаналізовано взаємозв'язок теорії ймовірності та нечіткої логіки в педагогічних дослідженнях. Розкрито проблему прийняття рішень у педагогічних дослідженнях на основі нечіткої логіки. Описано загальні риси теорії нечітких множин у практичному використанні в різних галузях. Розглянуто проблему прийняття рішень за наявності великої кількості вхідних і вихідних даних. Обгрунтовано можливість і доцільність розробки експертної системи на основі нечіткого логічного висновку Мамдані в педагогічних дослідженнях. Досліджено проблему представлення знань у дослідженні педагогічних явищ. Наведено схеми представлення неясності або невизначеності, класифікацію їх основних властивостей. Щодо завдання фактичного вимірювання різноманітних характеристик педагогічного явища запропоновано застосування експертних систем, які побудовані на нечіткій базі знань предметної галузі. Пояснено актуальність формування прогностичних умінь інженера-педагога. Охарактеризовано структуру прогнозування змісту навчання як основу для моделювання його майбутньої фахової підготовки. Висвітлено проблему розробки експертної системи прогнозування змісту освіти засобами нечіткої логіки. Побудовано модель прийняття рішень групою експертів щодо значущості теми у навчальній програмі дисципліни на базі ієрархічної системи, яка поєднує використання нечітких і стохастичних даних.