Систематизовано педагогічну спадщину членів українських Громад Наддніпрянської України: П.Куліша, М.Костомарова, М.Драгоманова, О.Русова, В.Гнилосирова, Б.Грінченка, К.Шейковського, В.Науменка та ін.

Досліджено передумови появи та розгортання меценатської діяльності, взаємодії з освітою, типологічні характеристики меценатів як суб'єктів суспільно-корисної діяльності. Для вивчення проблеми автором використано метод аналізу мемуарної літератури й архівів кінця ХIХ-початку ХХ ст. Зазначено, що меценатство як вид суспільно корисних дій є частиною більш широкого поняття - благодійних занять, тобто цілеспрямованої діяльності на користь інших. Оцінка діяльності меценатів потребує врахування ряду соціальних складових, серед яких: соціально-економічні передумови зростання добробуту підприємців як наслідок виникнення фінансової бази благодійництва. Доведено, що розуміння освіти як фундаментальної основи матеріального та духовного процвітання суспільства й особистості спонукало значну частину населення до благодійної діяльності у сфері освіти у ІІ половині ХІХ ст. Досліджено меценатську діяльність харківського купця К.М. Кузіна, сім'ї сумських цукрозаводчиків Терещенків, родини Алчевських. Підкреслено необхідність створення повного банку даних про меценатів, що дозволить розширити соціальні та історичні характеристики вивчення діяльності цієї групи.

На основі глибокого вивчення архівних матеріалів історико-педагогічної літератури проаналізовано, систематизовано й узагальнено напрями, зміст і форми освітньо-виховної діяльності київських просвітницьких товариств другої половини ХІХ-початку ХХ ст. Київські просвітницькі організації представлено як центри науково-педагогічної та освітньо-виховної роботи не тільки в регіоні, а й у Наддніпрянській Україні. Розглядається боротьба за поліпшення матеріального, культурно-освітнього становища вчителя, напрями та форми організації позашкільного життя дітей.

Визначено час заснування українських Громад, запропоновано оригінальну періодизацію їх діяльності. Досліджено період об'єднання науково-просвітницьких сил навколо громадівського журналу "Киевская старина". Систематизовано персональний склад членів Одеської, Полтавської, Харківської та Чернігівської громад (Б.Д.Грінченко, А.В.Верзилов, Л.І.Глібов, О.О.Потебня, О.Я.Єфименко, О.О.Русов та ін.).

Проаналізовано культурно-освітню діяльність приватних осіб і громад на території Лівобережної України. Описано провідну роль Капністів, Кочубеїв, Тарновських та інших представників давніх українських старшинських родів у відкритті та матеріальному утриманні початкових навчальних закладів. Висвітлено результативність участі приватних осіб і громад у розвитку середньої освіти. Розкрито ідею про те, що лівобережна прогресивна громадськість своєю активною освітньою діяльністю нейтралізувала положення училищного статуту 1828 р. про можливість навчання дітей селян і міщан у середніх навчальних закладах.

Проанализирована культурно-образовательная деятельность частных лиц и обществ на территории Левобережной Украины. Описана ведущая роль Капнистов, Кочубеев, Тарновских и других представителей давних украинских старшинских родов в открытии и материальном содержании начальных учебных заведений. Освещена результативность участия частных лиц и обществ в развитии среднего образования. Раскрыта идея о том, что левобережная прогрессивная общественность своей активной образовательной деятельностью нейтрализировала положения училищного устава 1828 г. о недопустимости обучения детей крестьян и мещан в средних учебных заведениях.

Розглянуто соціально-педагогічні та ідеологічні умови створення українських громад в Наддніпрянській Україні. Розкрито зміст і основні напрями діяльності громад регіону, а також проблеми родинного виховання в художній спадщині громадівців. Особливу увагу приділено висвітленню історії освіти в Україні на сторінках громадівських часописів. Описано зміст і спрямованість українських букварів, граматик, читанок, а також методику викладання гуманітарних предметів.

Рассмотрены социально-педагогические и идеологические условия образования украинских общин в Надднепрянской Украине. Раскрыты содержание и основные направления деятельности общин региона, а также проблемы семейного воспитания в художественном наследии громадовцев. Особое внимание уделено освещению истории образования в Украине на страницах громадовских журналов. Описаны содержание и направленность украинских букварей, граматок, а также методика преподавания гуманитарных предметов.

Розглянуто питання феноменології творчості в контексті дидактичних проблем креативного розвитку особистості. Висвітлено психолого-педагогічні умови професійно-творчого розвитку особистості вчителя початкових класів. Проаналізовано розвиток творчої активності, самостійності студентів (учнів) у навчальному процесі. Визначено професійну компетентність як складову педагогічної самоефективності учителів музики. Розкрито сутність професійно-педагогічної підготовки учителів до музично-творчого розвитку школярів.

Рассмотрены вопросы феноменологии творчества в контексте дидактических проблем креативного развития личности. Освещены психолого-педагогические условия профессионально-творческого развития личности учителя начальных классов. Проанализировано развитие творческой активности, самостоятельности студентов (учеников) в учебном процессе. Определена профессиональная компетентность как составная педагогической самоэффективности учителей музыки. Раскрыта сущность профессионально-педагогической подготовки учителей к музыкально-творческому развитию школьников.

Зазначено, що зміни в освіті потребують відповідних змін у системі контролю за навчальними досягненнями студентів. Вивчено історичний ракурс проблеми контролю навчальних досягнень студентів із часів виникнення перших освітніх закладів і до наших днів. Простежено історію становлення та розвитку педагогічного контролю, а також еволюцію його від "залякуючого" до гуманістичного. Наведено науково-педагогічні погляди зарубіжних та українських учених минулого, які займались дослідженням питань контролю на гуманістичному підгрунті.

Розглянуто питання виникнення та розвитку благодійності в освітянській галузі Харківської губернії в другій половині XIX - на початку XX ст. Проаналізовано основні тенденції створення та специфіку організації системи благодійності в освітянській галузі, головні напрямки, форми, методи та конкретні практичні результати діяльності державних, міських та громадських благодійних організацій. Визначено місце та роль опікунських рад, меценатів у справі розвитку освіти в Харківській губернії. Доведено, що благодійність в освітянській галузі була тісно взаємопов'язана з загальними тенденціями розвитку держави та суспільства, але мала свої особливості. Надано рекомендації щодо можливості використання досвіду благодійності в освітянській галузі в практиці сучасних навчальних закладів, у разі створення опікунських рад і залучення додаткових інвестицій через інститут опікування, у роботі державних установ з благодійними організаціями, приватними особами, підприємцями.

З використанням виявлених архівних джерел і наукової літератури здіснено цілісний аналіз діяльності земств Чернігівської губернії. Виявлено соціально-економічні, суспільно-політичні та національні умови становлення та розвитку освітньої діяльності цих земств, визначено її основні періоди (1864 - 1876 рр., 1876 - 1894 рр., 1908 - 1918 рр.) та найважливіші напрями (організацію та дидактичне забезпечення земської народної школи, початкової та середньої професійної освіти, соціально-просвітницьку діяльність, підготовку учительских кадрів). Розкрито внесок певних земських діячів Чернігівщини у розвиток земської освіти. Розвинуто ідеї, впроваджені земствами у розвиток національної школи. Актуалізовано досвід їх освітньої діяльності у контексті модернізації сучасної національної освіти в Україні.

Здійснено цілісний аналіз основних напрямів, змісту і форм педагогічної та науково-просвітницької діяльності Громад у контексті суспільного руху Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Визначено й охарактеризовано основні етапи розвитку педагогічної та науково-просвітницької діяльності українських Громад (1860-ті рр. - становлення педагогічно-просвітницької діяльності; 1870-ті рр. - піднесення науково-просвітницької діяльності; 80-ті рр. - об'єднання науково-просвітницьких сил навколо громадівського журналу "Киевская старина"; 1890-ті рр. - консолідація громадівських сил у Всеукраїнську Організацію Громад; 1900 - 1907 рр. - боротьба членів українських Громад за національну школу). Висвітлено соціально-педагогічні та ідеологічні умови створення Громад Наддніпрянської України. Науково обгрунтовано та визначено реальний доробок етнографічно-педагогічних досліджень членів українських Громад. Проведено педагогічний аналіз образу дитинства в художній спадщині письменників-громадівців. Систематизовано, узагальнено та визначено пріоритетні напрями педагогічних публікацій членів українських Громад на сторінках національно спрямованих часописів і газет. Розкрито зміст і спрямованість підручників, створених громадівцями.

На підставі аналізу широкої джерельної бази системно проаналізовано передумови становлення меценатства в історії вітчизняної освіти. Охарактеризовано роботу благодійних товариств, які різнилися за об'єктом надання допомоги, галуззю та територією діяльності, а також розкрито роль наукових товариств в університетах і професійних школах, науково-технічних, промислово-фінансових і культурних об'єднаннях. Висвітлено досвід організації навчально-виховної роботи у закладах загальної та професійної освіти, створених за сприяння Терещенків, способів участі членів родини українських меценатів у роботі просвітницьких установ соціального спрямування. Охарактеризовано тенденції розвитку меценатської підтримки освіти у сучасній Україні, а саме: врегулювання нормативно-правової бази меценатської діяльності в галузі освіти; доцільність відновлення українського меценатства як соціокультурного явища; формування соціальної свідомості людей, відповідних ціннісних орієнтацій; поступову децентралізацію управління освітньою галуззю, створення умов для формування прозорого фінансового бюджету освітніх закладів. Розроблено питання визначення категорій "меценатство", "просвітництво", "благодійництво". Розроблено спецкурс з історії педагогіки "Історія та традиції меценатської підтримки просвітництва в Україні".

Уперше здійснено узагальнюючий аналіз діяльності українських педагогічних товариств 1880-х рр. - початку XX ст. на базі сучасних теоретико-методологічних засад. З урахуванням здобутків вітчизняної, радянської та зарубіжної історіографії висвітлено організаційну діяльність товариств, їх просвітньо-виховну роботу. Розглянуто боротьбу педагогів за економічні та політичні права у тісному взаємозв'язку з політичними подіями в державі загалом та в українському національному русі зокрема. Досліджено розвиток національної освіти Галичини та Буковини в контексті їх суспільно-політичного стану.

Розглянуто громадські організації (ГО) як соціально-інституційний феномен. Висвітлено передумови створення та розвиток ГО, описано види, типи та функції ГО. Розкрито концептуальні засади державно-громадського управління освітніми закладами (ОЗ), увагу приділено соціальному партнерству як інструменту забезпечення стратегічного розвитку ОЗ, взаємозв'язку з громадськістю у формуванні іміджу ОЗ. Проаналізовано фінансово-економічну діяльність ОЗ в контексті співробітництва з ГО, а також спільну діяльність менеджера освіти та ГО.

Проведено аналіз гуманістичної, просвітницької та реформаторської діяльності геніального вченого, хірурга М. І. Пирогова на тлі української історії XIX ст. Визначено головні напрями реалізації видатним педагогом своїх гуманістично-просвітницьких ідей на посаді попечителя Одеського та Київського навчальних округів в 1856 - 1861 рр. З'ясовано роль і місце М. І. Пирогова в становленні української інтелігенції в середині XIX ст., української науки, культури, університетської та вищої медичної освіти, а також підготовки молодих вчених за кордоном в період 1862 - 1866 рр.

Проаналізовано особливості управлінського циклу за умов зростання впливу громадських чинників на управління освітніми системами. Встановлено, що управлінський цикл у процесі розвитку громадського-державного управління загальною середньою освітою має здійснюватися не лінійно, а розгалужено, з урахуванням і максимальним узгодженням інтересів всіх зацікавлених сторін у вирішенні проблем, які виникають перед освітніми системами.

Проанализированы особенности управленческого цикла в условиях роста влияния общественных факторов на управление образовательными системами. Установлено, что управленческий цикл в условиях развития общественно-государственного управления общим средним образованием должен осуществляться не линейно, а разветвлено, с учетом и максимальным согласованием интересов всех сторон в решении проблем, которые возникают перед образовательными системами.

The peculiarities of control cycle in the conditions of the increasing influence of public factors on secondary education management are analyzed in the article. The conclusion is made, that control cycle in the conditions of the development of publicand state secondary education management must have not linear, but ramified structure, being oriented at maximal concordance of the interests of all parties in resolving the problems arising in educational systems.

Наголошено на актуальності дослідження історії становлення гендерної демократії, зокрема досвіду розвитку жіночої освіти, цікавим і малодослідженим аспектом якої є роль відомих благодійників у справі заснування навчальних закладів для жіноцтва. Висвітлено біографію В. О. Рєпніної, погляди княгині щодо організації у Полтаві Інституту шляхетних дівчат як перших осередків суспільного жіночого виховання в Російській імперії. Проаналізовано досвід діяльності даного навчального закладу. Окреслено правила вступу, штатний розподіл, статут, де розглянуто дисципліни, які викладалися: Закон Божий, граматичне пізнання російської, французької, німецької мов; краснопись; словесність; історія та географія стародавня, новітня, загальна; арифметика; природнича історія; мистецтва; уявлення про хатнє господарство. На основі матеріалів Народного музею історії Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка (колишній Інститут шляхетних дівчат) відзначено, які визначні особистості української та російської культури його відвідували, найбільш відомі випускниці закладу. Зазначено інші аспекти благодійницької діяльності В. Олексіївни, які грунтувалися на загальнолюдських і християнських моральних цінностях, надання первинної допомоги тим, хто її потребував, відкриття жіночих шкіл, пансіонів, інститутів, що для того часу було інноваційним. Перспективним напрямом наукових пошуків є вивчення внеску в розбудову жіночої освіти відомих українських благодійниць XVIII ст.

Отмечена актуальность исследования истории становления гендерной демократии, в частности опыта развития женского образования, интересным и малоисследованным аспектом которой является роль известных благотворителей в деле учреждения учебных заведений для женщин. Освещена биография В. А. Репниной, взгляды княгини, касающиеся организации в Полтаве Института благородных девиц. Проанализирован опыт деятельности данного учебного заведения. Очерчены правила поступления, штатное расписание, устав, где представлены дисциплины преподаваемые здесь: Закон Божий, грамматическое познание русского, французского, немецкого языков; чистописания; словесность, история и география древняя, новейшая, общая; арифметика; естественная история; искусства; представление о домашнем хозяйстве. На основе материалов Народного музея истории Полтавского национального технического университета им. Ю. Кондратюка (бывший Институт благородных девиц) отмечено, какие выдающиеся личности украинской и русской культуры его посещали, наиболее известные выпускницы заведения. Указаны другие аспекты благотворительной деятельности Варвары Алексеевны, которые основывались на общечеловеческих и христианских моральных ценностях: оказание первичной помощи тем, кто в ней нуждался, открытие женских школ, пансионов, институтов, для того времени было инновационным. Перспективным направлением научных поисков является изучение вклада в развитие женского образования известных украинских благотворительниц XVIII в.

Contribution of known charity woman of the XIX Th century Varvara Repnina to the development of womanish education is considered; experience of the Poltava institute of noble maidens, a founder of which the duchess was, is analyzed in particular.

Розглянуто історію педагогічної думки ХІХ ст. - періоду, який вважається ключовим і неоднозначним періодом, і характеризується важливими суспільно-історичними й освітніми змінами, відкриттям перших університетів, педагогічних інститутів, педагогічних курсів. Висвітлено діяльність благодійних товариств, які забезпечували фінансову підтримку товариств грамотності, заснованим приватним навчальним закладам, сирітським притулкам, оплачували навчання найбідніших верств населення. Проаналізовано невідомі факти доброчинної діяльності наших співвітчизників у ХІХ ст., визначено їх внесок у розвиток меценатства й освіти цього періоду.

Рассмотрена история педагогической мысли XIX в. - периода, который считается ключевым и неоднозначным периодом и характеризуется важными общественно-историческими и образовательными изменениями, открытием первых университетов, педагогических институтов, педагогических курсов. Отражена деятельность благотворительных обществ, которые обеспечивали финансовую поддержку обществ грамотности, основанных частных учебных заведений, сиротских приютов, оплачивали обучение бедных слоев населения. Проанализированы неизвестные факты благотворительной деятельности наших соотечественников в XIX в., определен их вклад в развитие меценатства и образования этого периода.

The history of educational thought of the XIX century - a period which is considered a crucial and controversial period and is characterized by important socio-historical and educational changes, the opening of the first universities, educational institutions, teachers' courses. Reflects the activities of charities that provide financial support to communities of literacy-based private educational institutions, orphanages, pay the fees of the poor. Analyzed unknown facts charity of our countrymen in the XIX century, determined their contribution to the development of philanthropy and education of this period.

Розглянуто проблему матеріально-технічного та навчально-дидактичного забезпечення загальноосвітньої школи. Висвітлено досвід залучення додаткових джерел фінансування освіти в м.Новоград-Волинський на Житомирщині. Розкрито роль системи державно-громадського управління у залученні благодійних коштів на потреби місцевої освіти, передбачене чинним законодавством. Проаналізовано результати роботи громадських організацій окремих закладів освіти та неурядової громадської організації "Мережа навчальних закладів м. Новоград-Волинський".

На основі досліджень українських та російських науковців концепції державно-громадського управління освітою висвітлено концептуальні засади його розвитку, стратегічні цілі та завдання модернізації освітньої системи України, визначені Конституцією України, Державною національною програмою "Освіта" та іншими нормативними актами. Зроблено історичний екскурс в становлення і розвиток державно-громадського управління, де звичаєве право Київської Русі, магдебурзьке право, самоврядування часів Української козацької держави розглянуто як підгрунтя формування сучасних підходів. В 1920-х рр. воно представлене діяльністю шкільних рад та попечительських рад в Росії. Проаналізовано основні протиріччя управління освітньою сферою, серед яких: необхідність децентралізації управління освітньою сферою, перерозподіл повноважень суб'єктів управління на всіх рівнях із включенням органів громадського самоврядування й громадськості та недостатнє законодавче визначення повноважень і ролі громадських органів управління освітою, яке має трансформуватися з жорсткого технократичного у відкрите й демократичне. Визначено зміст, завдання державно-громадського управління, що полягають у забезпеченні функціонування освітньої сфери та у розвитку системи освіти, розробленні та реалізації відповідних програм, вдосконаленні змісту, форм і методів освітньої діяльності.