Визначено сутність і зміст структурних компонентів правової культури майбутнього вчителя, критерії та показники рівнів її сформованості. Науково обґрунтовано модель формування правової культури майбутніх учителів у навчально-виховному середовищі педагогічного коледжу та умови її реалізації, експериментально перевірено її ефективність. Надано рекомендації викладачам та адміністрації щодо можливостей забезпечення педагогічних умов формування правової культури майбутніх учителів у навчально-виховному середовищі педагогічного коледжу.

Систематизовано і наведено результати дослідження щодо національно-патріотичного виховання майбутніх фахівців морської галузі. Висвітлено теоретичні основи національно-патріотичного виховання, розглянуто освітнє середовище, критерії, показники та рівні патріотичної вихованості майбутніх фахівців морської галузі. Увагу приділено впровадженню педагогічних умов у процес національно-патріотичного виховання майбутніх фахівців морської галузі.

З'ясовано сутність правосвідомості як форми суспільної свідомості, що містить сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та уявлень. Доведено, що під індивідуальною правосвідомістю студентів зі спеціальності правознавство розуміється динамічне особистісне утворення, що забезпечує здібність студента-майбутнього юриста до орієнтації та самовизначення в правовому просторі. Визначено та обґрунтовано структуру, критерії і показники досліджуваного феномену; визначено рівні їх прояву: активний, продуктивно-виконавчий, пасивний. Обґрунтовано комплекс педагогічних умов формування правосвідомості студентів за спеціальності правознавство під час виховної роботи коледжу: використання інформаційно-комунікаційних технологій у правовому вихованні студентської молоді; становлення активної правової позиції студентів під час педагогічного коучингу; залучення студентів до самостійного вирішення правових проблем під час організації громадської діяльності. Розроблена модель формування правосвідомості майбутніх юристів визначила такі блоки: цільовий; організаційно-діяльнісний; діагностично-результативний.

Розглянуто науково-теоретичні засади виховання міжкультурної толерантності студентів коледжів у процесі вивчення іноземної мови. Теоретично проаналізовано проблеми міжкультурної толерантності у науково-педагогічній літературі та охарактеризовано провідні теоретичні підходи до вивчення проблеми міжкультурної толерантності. Розглянуто генезис поняття "толерантність", види толерантності, які виділяють в науковій літературі, особистісні якості толерантної та інтолерантної людини. Визначено суть та структуру міжкультурної толерантності. Розглянуто особливості виховання студентів коледжів, зокрема загальні засади виховання міжкультурної толерантності, виховний потенціал дисципліни "іноземна мова". Здійснено моделювання процесу виховання міжкультурної толерантності студентів коледжів у процесі вивчення іноземної мови. З'ясовано педагогічні умови, необхідні для виховання міжкультурної толерантності, та розкрито їх вплив на ефективність процесу виховання міжкультурної толерантності. Надано науково-методичні рекомендації щодо виховання міжкультурної толерантності студентів коледжів у процесі вивчення іноземної мови.

Теоретично узагальнено та запропоновано новий підхід до вирішення актуального наукового завдання, що полягає у визначенні педагогічних умов формування загальнокультурної компетентності (ЗКК) студентів аграрних коледжів у позааудиторній діяльності. Узагальнено теоретичні основи формування ЗКК молоді у науковій літературі. Уточнено зміст та структуру ЗКК студентів аграрного закладу. Охарактеризовано критерії, показники та визначено рівні сформованості ЗКК слухачів коледжу. Визначено та апробовано педагогічні умови формування ЗКК студентів аграрного коледжу у позааудиторній діяльності (створення системи позааудиторної діяльності, спрямованої на формування закладу студентів закладу; розроблення змістового та організаційно-методичного забезпечення формування ЗКК студентів аграрного коледжу; залучення студентів до практичної діяльності, орієнтованої на оволодіння ЗКК).

Теоретично обгрунтовано та розроблено нові підходи до вирішення проблеми виховання у студентів медичних коледжів розради як духовної цінності. З'ясовано, що подоланню різних негативних станів людини сприяє прояв щодо неї саме такої духовної цінності як розрада - заспокоєння, відгук на людські негаразди, яка може реалізуватись через спілкування та практичні дії. Розкрито сутність розради як духовної цінності, притаманної студентам медичного коледжу, що визначає ціннісне ставлення медичного працівника до пацієнта, його моральну підтримку та заспокоєння в критичних ситуаціях. Розкрито структуру, визначено критерії та показники вихованості розради у студентів медичних коледжів. Показано, що найбільш ефективними методами виховної роботи таких студентів виявилися тематичні бесіди, вправи, творчі завдання, дискусії, обговорення художніх творів і кінофільмів, самостійна діяльність з розради людей похилого віку.

Доведено, що становлення громадянина у процесі громадянської соціалізації розгортається в певному культурно-освітньому середовищі й здійснюється цілісно на засадах єдності шереги концептуальних підходів, до яких запропоновано віднести системний, суб'єктний, культурологічний, компетентнісний, особистісно-діяльнісний, аксіологічний. На основі вивчення їх основних характеристик обгрунтовано, що вони служать методологічним підгрунтям педагогічного супроводу процесу громадянської соціалізації студентів коледжу в позанавчальній діяльності.

Обгрунтовано соціально-педагогічні умови формування соціального досвіду безконфліктної поведінки, а саме: об'єднання навчально-трудового колективу учнів у різних видах соціально значущої життєдіяльності, активізація конструктивної соціально-педагогічної взаємодії педагогів з вихованцями, вдосконалення соціально-педагогічної роботи в гуртожитку на основі індивідуально-диференційованої профілактичної роботи з учнями. Проаналізовано динаміку рівнів сформованості в учнів професійних ліцеїв соціального досвіду безконфліктної поведінки серед учнів ЕГ після формувального етапу: констатовано значне зростання показників нормовідповідного, оптимального рівнів, зменшення відсотку учнів, які мають стихійний (неусвідомлений) рівень сформованості соціального досвіду безконфліктної поведінки. Визначено основні соціальні причини виникнення конфліктів і конфліктних форм по-ведінки в учнів професійно-технічних навчальних закладів, які поділено на чотири групи: моральна незрілість особистості, зруйноване соціальне середовище, індивідуально-біологічні особливості учнів ПТНЗ, індивідуально-психологічні аномалії особистості.

Обоснованы социально-педагогические условия формирования социального опыта бесконфликтного поведения, а именно: объединение учебно трудового коллектива учащихся в различных видах социально значимой жизнедеятельности, активизация конструктивного социально-педагогического взаимодействия педагогов с воспитанниками, совершенствования социальной работы в общежитии на основе индивидуально-дифференцированной профилактической работы с учащимися. Проанализирована динамика уровней сформированности у учащихся профессиональных лицеев социального опыта бесконфликтного поведения среди учащихся ЭГ после формировочного этапа: констатирован значительный рост показателей нормосоответствующего, оптимального уровней, уменьшение процента учащихся, имеющих стихийный (неосознанный) уровень сформированности социального опыта бесконфликтного поведения. Определены основные социальные причины возникновения конфликтов и конфликтных форм поведения в учащихся профессионально-технических учебных заведений, которые разделены на четыре группы: нравственная незрелость личности, разрушенная социальная среда, индивидуально-биологические особенности учащихся ПТУ, индивидуально-психологические аномалии личности.

The article is devoted to the topical problem of formation of social experience of behaviour without conflicts of professional lyceum students. The state of the problem under research is cleared up, the essences of the key research notions are specified.

Теоретико-експериментально досліджено проблеми виховання організованості студентів медичного коледжу у навчально-виховному процесі. Розкрито суть поняття "організованість особистості" та охарактеризовано особливості виявлення організованості у студентів медичного коледжу. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено технологію виховання організованості студентів медичного коледжу, основними етапами якої є діагностичний (виявлення наявного рівня вихованості організованості студентів медичного коледжу), орієнтаційно-мотиваційний (сформованість мотивації до набуття організованості особистості), змістово-процесуальний (формування знань, умінь і якостей організованості), аналітико-рефлексивний (формування емоційно-рефлексивного ставлення до результатів власної діяльності, що сприяє підвищенню рівня організованості). Подальшого розвитку набули питання форм і методів виховання організованості студентів медичного коледжу.

Досліджено проблеми підвищення ефективності виховання студентів політехнічних коледжів через залучення до колективної творчої діяльності. Вперше розкрито теоретичні аспекти побудови структурно-функціональної моделі виховної роботи політехнічного коледжу. Розкрито значущість колективної творчої діяльності та взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу для досягнення заданого рівня особистісної готовності випускників коледжу до творчого розв'язання життєвих і професійних потреб. Конкретизовано зміст категорії "виховання студентів коледжу" через поняття "виховна система", "виховна робота" та "виховний процес". Представлено технологію організації колективних творчих справ, побудовану на прийомах інтеграції індивідуальної і колективної творчості. Розкрито роль освітньо-культурного середовища коледжу. З'ясовано зміст і перелік параметрів особистісної готовності, критеріїв їх оцінювання. Обгрунтовано програму виховання студентів коледжу, прогностичну матрицю організації їх предметної діяльності.

Розглянуто сутність процесу формування екологічної культури безпеки життєдіяльності студентів. Охарактеризовано методологічну і теоретичну базу дослідження та сутність нормативної дисципліни "безпека життєдіяльності". Висвітлено основні теорії та програми виходу зі стану екологічної кризи: техніко-технологічна, освітньо-виховна, адміністративно-правове регулювання. Доведено необхідність формування таких умінь: самостійно приймати рішення про вжиття необхідних заходів за екстремальних ситуацій, забезпечити особисту безпеку, надати першу медичну допомогу. Встановлено кореляції між рівнем психічної напруги людини та ефективністю її діяльності. Зосереджено увагу на доцільності використання психологічних тренінгів для підвищення ефективності діяльності людини за екстремальних умов.

Рассмотрена сущность процесса формирования экологической культуры безопасности жизнедеятельности у студентов. Охарактеризованы методологическая и теоретическая базf исследования и сущность нормативной дисциплины "безопасность жизнедеятельности". Освещены основные теории и программы выхода из состояния экологического кризиса: технико-технологическая, образовательно-воспитательная, административно-правовое регулирование. Доказана необходимость формирования таких умений: самостоятельно принимать решение о принятии необходимых мер в экстремальных ситуациях, обеспечить личную безопасность, оказать первую медицинскую помощь. Установлены корреляции между уровнем психического напряжения человека и эффективностью его деятельности. Сосредоточено внимание на целесообразности использования психологических тренингов для повышения эффективности деятельности человека в экстремальных условиях.

Considered is the essence of the formation of ecological culture of life safety of students. Characterized are the methodological and theoretical basis of research and the nature of regulatory discipline "Safety". Elucidated are the basic theory and applications out of the state of environmental crisis: technical and technological, educative, administrative regulation. Proved is the necessity to build these skills: to make decisions about taking appropriate measures in emergency situations to ensure personal safety, provide first aid. Detected are the correlation between the level of mental stress Rights and efficiency of its operations. Attention is concentrated on the feasibility of using psychological training to improve human activities in extreme conditions.

Розглянуто проблему виховання самоповаги у студентів коледжу в процесі навчально-виховної діяльності. Проаналізовано філософські, психологічні та педагогічні аспекти досліджуваної проблеми. Уточнено сутність і структуру виховання самоповаги у студентів коледжу. Розроблено критерії та показники, виявлено рівні вихованості зазначеного особистісного утворення. Визначено педагогічні умови виховання самоповаги у студентів коледжу в процесі навчально-виховної діяльності (використання виховного потенціалу навчальних курсів, організація позааудиторної роботи на основі суб'єкт-суб'єктних взаємин, орієнтованої на виховання самоповаги, психолого-педагогічна підтримка студентів, підготовка кураторів академічних груп до виховання самоповаги у студентів коледжу, стимулювання студентів і педагогів до самовиховання).

Обгрунтовано педагогічні умови громадянської соціалізації студентів коледжу, орієнтовані на розвиток громадянської компетентності, формування мотивів громадянської діяльності, досвіду соціальної творчості й активності життєвої позиції студентів шляхом інтерактивних соціально-комунікативних технологій та створення розвивального освітньо-виховного середовища в позанавчальній діяльності. Впровадження розроблених педагогічних умов в експериментальній роботі відбувалося через реалізацію структурно-функціональної моделі громадянської соціалізації студентів у позанавчальній діяльності, наведеній відповідними контекстними та структурними напрямами, що дозволило добирати оптимальні форми та методи.

Розглянуто методику виховання самоповаги студентів у навчально-виховному процесі коледжу. Проаналізовано виховний потенціал навчальних курсів “Основи філософських знань”, “Психологія”, “Соціологія”, “Українська мова (за професійним спрямуванням)”. Охарактеризовано форми позааудиторної роботи (кураторські години, спецкурс, тренінгова діяльність), а також відповідні форми виховної роботи (масові, групові, мікрогрупові й індивідуальні).

Рассмотрена методика воспитания самоуважения студентов в учебно-воспитательном процессе колледжа. Проанализирован воспитательный потенциал учебных курсов “Основы философских знаний”, “Психология”, “Социология”, “ Украинский язык (по профессиональному направлению)”. Охарактеризованы формы внеаудиторной работы (кураторские часы, спецкурс, тренинговая деятельность), а также соответствующие формы воспитательной работы (массовые, групповые, микрогрупповые и индивидуальные).

Methodology of education of self-esteem of students is considered in the educational process of college. Educator potential of educational courses of “Basis of philosophical knowledge”, “Psychology”, “Sociology”, “Ukrainian (to professional direction)”, is analyzed. The forms of extracurricular work (counsel clock, special course, training activity), corresponding forms of educator work (mass, group, micro-group and individual), are considered.

Досліджено проблему виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності. Проаналізовано філософські, психологічні та педагогічні аспекти даної проблеми. Уточнено сутність виховання розради як духовної цінності. Розроблено критерії та показники, виявлено рівні вихованості у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності. Визначено, обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності: запровадження системи виховної роботи, систематична орієнтація на ідеал медичного працівника, підготовка кураторів академічних груп до організації виховної діяльності, спрямованої на формування у студентів духовних цінностей, розроблення її методичного забезпечення, дотримання особистісно орієнтованого, гуманістично-центрованого та діяльнісного підходів, дотримання ідей гуманістичної етики.

Уточнено суть поняття "відповідальність", її роль і місце в системі вимог до фахівця. Охарактеризовано виховні можливості фізичного виховання як навчальної дисципліни у ВНЗ І - ІІ рівнів акредитації щодо формування морально-вольової сфери особистості, зокрема, відповідальності. На основі у уточнення критеріїв і показників рівнів сформованості відповідальності розроблено факторно-критеріальну модель її оцінки. Обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування відповідальності студентської молоді на заняттях з фізичного виховання.

Визначено теоретичні засади та практичний стан проблеми виховання громадянськості, уточнено сутність і структурні компоненти громадянськості. Розкрито особливості виховання громадянськості у студентів професійно-технічних коледжів у позанавчальній діяльності. Розроблено критерії оцінювання та показники сформованості громадянськості. Розроблено й експериментально перевірено модель виховання громадянськості у студентів професійно-технічних коледжів у позанавчальній діяльності. Визначено й експериментально перевірено педагогічні умови, які сприяють підвищенню ефективності виховання громадянськості у студентів професійно-технічних коледжів у позанавчальній діяльності, а саме, оптимізацію форм і методів виховання громадянськості, організацію соціально значущої діяльності, яка сприяє формуванню громадянських якостей, використання традицій українського народу та традицій коледжу, організаційно-методичну підготовку кураторів академічних груп з питань виховання громадянськості.

Визначено основні протиріччя у виховному процесі, що підсилюють потребу у вихованні в студентів медичних коледжів духовної цінності розради. У ході констатувального експерименту з вивчення стану вихованості духовної цінності розради у студентів медичного коледжу педагогічна діагностика здійснювалася за допомогою розроблених автором критеріїв (когнітивний, емоційний, мотиваційний, практичний) та їх показників. Досліджено роль педагогів у вихованні духовної цінності розради у майбутніх медиків. Наведено та проаналізовано результати проведеного експерименту. Наголошено, що в медичному коледжі приділяється недостатня увага формуванню у студентів духовної цінності розради, стан вихованості якої знаходиться в основному на вербальному рівні.

Определены основные противоречия в воспитательном процессе, которые усиливают необходимость воспитания у студентов медицинских колледжей духовной ценности утешения. В ходе констатирующего эксперимента по изучению состояния воспитанности духовной ценности утешения у студентов медицинского колледжа педагогическая диагностика осуществлялась с помощью разработанных автором критериев (когнитивный, эмоциональный, мотивационный, практический) и их показателей. Исследована роль педагогов в воспитании духовной ценности утешения у будущих медиков. Приведены и проанализированы результаты проведенного эксперимента. Отмечено, что в медицинском колледже уделяется недостаточное внимание формированию у студентов духовной ценности утешения, состояние воспитанности которой находится в основном на вербальном уровне.

The article is devoted to the study of the state of breeding of spiritual value of pleasure in the students of medical colleges, definite basic contradictions and contradictions of educate process, the role of teachers is explored in education of spiritual value of pleasure.

Обгрунтовано сутність і структуру поняття "патріотичні цінності студента", розкрито змістову структуру патріотичних цінностей в єдності гностичного, емоційно-ціннісного, діяльнісно-практичного компонентів. Визначено критерії, показники та рівні сформованості даного особистісного інтегрального утворення студентів коледжів. Побудовано модель формування патріотичних цінностей студентів коледжів у позааудиторній роботі, охарактеризовано взаємозв'язки між компонентами моделі. Визначено педагогічні умови її реалізації, які забезпечують ефективність процесу формування патріотичних цінностей у студентів засобами краєзнавчо-пошукової діяльності.

Проаналізовано принципи, критерії, показники та компоненти побудови наукової моделі. Обгрунтовано модель формування готовності студентів медичних коледжів до комунікативної взаємодії у професійній діяльності. Зауважено, що найбільш прийнятним є діяльнісний підхід до побудови моделі готовності майбутнього медичного працівника до комунікативної взаємодії.

Проанализированы принципы, критерии, показатели и компоненты построения научной модели. Обоснована модель формирования готовности студентов медицинских колледжей к коммуникативному взаимодействию в профессиональной деятельности. Отмечено, что наиболее приемлемым, является деятельностный подход к построению модели готовности будущего медработника к коммуникативному взаимодействию.

The author analyses the principles, criterions, indicators and components of the construction of the scientific model. Also the model of formation of readiness of the students of medical colleges to the communicative interaction in professional activity is substantiated. The most acceptable to the author's mind is the efficient approach to the construction of the model of readiness the future medical workers to the communicative interaction.