У контексті досягнень сучасної педагогічної науки та освітніх викликів обґрунтовано теоретико-методологічні засади розвитку соціальної активності здобувачів вищої освіти – майбутніх фахівців соціономічних професій, виражені в сутнісному вигляді в концепції, авторській педагогічній системі та її моделі. Зауважено, що концепція дослідження, побудована на трьох концептах (теоретичному, методологічному та технологічному), передбачає оптимізацію розвитку соціальної активності здобувачів вищої освіти за соціономічними професіями і його систематизацію з урахуванням сучасних змін у функціонуванні соціальної сфери та відповідно до запитів суспільства. Систему розвитку соціальної активності майбутніх фахівців соціономічних професій розглянуто як: цілеспрямовано організовану, керовану, багатофункціональну та відкриту педагогічну конструкцію, комплекс каналів прямої і опосередкованої взаємодії викладачів і здобувачів вищої освіти задля реалізації визначених установок на соціальну активність; сукупність соціокультурних, психолого-педагогічних, організаційних та інших створених у закладі вищої освіти умов, що забезпечують позитивні зміни в підготовці здобувачів до соціально значущої діяльності. Зазначено, що базові компоненти авторської моделі педагогічної системи розвитку соціальної активності здобувачів охоплюють: теоретико-методологічний (ґрунтується на принципах системності, зв’язку теорії із соціальною практикою, об’єктивності, інтегративності, особистісного, діяльнісного, комунікативного, компетентнісного, аксіологічного, синергетичного та суб’єктного методологічних підходів); змістовий (знання, компетентності, що передбачені змістом освітньої програми; уміння й соціальний досвід, отримані під час навчальних та позанавчальних практик); організаційно-технологічний (форми, методи, засоби, технології розвитку соціальної активності здобувачів); критеріальний і результативний блоки (орієнтовані на кінцевий результат – підвищення рівня розвитку соціальної активності). Компоненти моделі відображають цілісність і системність урахування вимог до фахівців соціономічних професій, змісту розвитку соціальної активності здобувача, відповідності організації процесу та технологічних засобів цілепокладанню й орієнтації на результат – підвищення рівня розвитку соціальної активності здобувачів. Акцентовано, що модель системи розвитку соціальної активності майбутніх фахівців соціономічних професій у процесі фахової підготовки в закладах вищої освіти реалізується на основі вибору і застосування освітніх технологій (універсальні, під якими розуміються особистісно зорієнтовані, інтерактивні, проєктні, мультимедійні, тренінгові, проблемного навчання та ін., що є складниками макротехнологій; інформаційно-комунікаційні, соціально-виховні), упровадження організаційно-педагогічних умов, добору ефективних форм, методів, прийомів і засобів організації розвитку соціальної активності. Розвинуто дефініцію соціальної активності майбутніх фахівців соціономічних професій, яка трактується як категорія (загальне поняття), що відображає найсуттєвіші суперечності та взаємодію суспільних норм й індивідуальних потреб здобувача, і водночас є характеристикою його особистості, визначальною для групи професій типу "людина - людина". Соціальну активність майбутнього фахівця розглянуто як стан й інтегративну властивість особистості, що виявляється в процесі професійної освіти в ініціюванні та здійсненні актів соціальної взаємодії задля конструктивного саморозвитку, перетворення навколишнього середовища, досягнення особистих і соціально орієнтованих цілей здобувача, опосередкованих характером його майбутньої професійної діяльності. Визначено структурно-функціональні та факторно-інтегративні характеристики розвитку соціальної активності майбутніх фахівців соціономічних професій у контексті педагогічного впливу освітнього середовища закладу вищої освіти. Встановлено об’єктивні та суб’єктивні критерії соціономічної діяльності задля розвитку соціальної активності, а саме: наявність спільної мети, супідрядність індивідуальних мотивів до дій та їхня реалізація через самоактуалізацію, що відтворює сукупність певних поглядів, настанов, потреб, цілей і цінностей особистості та виконує регулятивні функції в межах конкретної соціономічної професії.

Досліджено проблему формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти. Запропоновано авторську дефініцію поняття "соціальна компетентність старшокласників". Окреслено роль засобів неформальної освіти у формуванні соціальної компетентності старшокласників, діагностовано рівні її сформованості на основі розроблених критеріїв і показників. Теоретично обґрунтовано й розроблено структурно-функціональну модель формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти, що передбачає послідовну реалізацію таких основних блоків: концептуально-цільового, змістово-процесуального, результативного. Обґрунтовано й упроваджено соціально-педагогічні умови формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти: стимулювання суб’єктної позиції школярів; забезпечення соціально-педагогічного супроводу; модернізація змісту, форм та методів неформальної освіти; організація простору самодіяльності і допомоги.

Дисертаційне дослідження присвячене визначенню соціально-психологічних умов становлення зрілої ідентичності студентської молоді. Зрілу ідентичність розглянуто як чинник психологічного благополуччя студентської молоді та розкрито соціально-психологічні умови становлення зрілої ідентичності студентства у сучасних умовах українського соціуму й освітнього простору. Розроблено та операціоналізовано каузальну модель соціально-психологічних умов становлення зрілої ідентичності як чинника психологічного благополуччя студентської молоді, у якому відображено взаємозв'язки статі, соціально-психологічних установок та освітнього середовища на процес становлення зрілої ідентичності, а також її вплив на задоволеність якістю життя, загальне здоров'я та психологічне благополуччя студентської молоді. Визначено структуру зрілої ідентичності студентської молоді та розкрито її провідні компоненти. Проведено диференціацію соціально-психологічних чинників формування зрілої ідентичності студентської молоді. Виявлено показники зрілої ідентичності студентської молоді, які виступають предикторами її психологічного благополуччя.

Науково обгрунтованор теоретичні та методичні засади формування соціокультурних цінностей студентів в освітньому середовищі закладів вищої освіти. Обґрунтовано методологічні засади дослідження, пов’язані з парадигмальною цілісністю певних положень особистісно зорієнтованої, смислової й рефлексивної освітніх парадигм та синтезом культурологічного, аксіологічного, соціокультурного, системного, акмеологічного, компетентнісного, діяльнісного, суб’єктного, середовищного наукових підходів, тактичних та стратегічних принципів. Уточнено сутність феномену «соціокультурні цінності», визначено його структурні компоненти (когнітивний, емоційно-ціннісний та праксеологічний). Визначено критерії (когнітивно-рефлексівний, мотиваційно-аксіологічний, суб’єктно-діяльнісний), відповідні показники та рівні (соціокультурно активний, соціокультурно фрагментарний, соціокультурно пасивний) сформованості соціокультурних цінностей у студентів. Висвітлено сутність та етапи аксіоґенезу соціокультурних цінностей та механізм створення аксіозорієнтованого середовищеутворення. Розроблено структурно-логічну процесуальну модель і педагогічні умови формування соціокультурних цінностей студентів в освітньому середовищі ЗВО. Розроблено й здійснено експериментальну перевірку моделі, методики та педагогічних умов формування соціокультурних цінностей студентів в освітньому середовищі ЗВО.

Обґрунтовано провідні засади формування духовних цінностей студентів закладів вищої освіти (ЗВО). Визначено критерії та показники, що дозволяють вивчати особливості й динаміку сформованості духовних цінностей як інтегрального утворення особистості студента. Відображено результати експериментальної перевірки моделі формування духовних цінностей студентської молоді в освітньому процесі ЗВО. Охарактеризовано педагогічні умови, форми, методи, засоби, що забезпечують духовну спрямованість освітнього середовища сучасної вищої школи та педагогічної підтримки студентів у їх духовно-ціннісному самовизначенні.

Здійснено теоретичне узагальнення та нове вирiшення проблеми етнокультурної соцiалiзацiї студентiв в освiтньому середовищi закладу вищої освіти, що полягає в теоретичному обґрунтуваннi механiзмiв даної соцiалiзацiї та розробцi змiстово-технологiчного забезпечення їх реалiзацiї. Теоретично обґрунтовано сутнiсть понять: етнокультурна соцiалiзацiя студентiв, змiстово-технологiчне забезпечення етнокультурної соцiалiзацiї студентiв. Виявлено особливостi етнокультурної соцiалiзацiї студентiв в освiтньому середовищi закладу вищої освіти. Охарактеризовано механiзми (iдентифiкацiї, наслiдування, традицiйний, iнституцiйний, стилiзований, мiжособистiсний), показники та рiвнi (мiнiмальний, достатнiй, оптимальний) етнокультурної соцiалiзацiї студентiв. Здійснено впровадження технології етнокультурної соцiалiзацiї студентiв в освiтньому середовищi закладу вищої освіти.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч481.203 + Ч481.350.2 + С4(4УКР)

Рубрики:

Професійна освіта <вища освіта>

Виховання толерантності (терпимості) в галузі вищої освіти

Соціальна політика

Шифр НБУВ: РА443239 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У дисертації вперше здійснено теоретичне узагальнення та наукове вирішення проблеми формування соціальної зрілості студентів закладів вищої освіти аграрного профілю. На основі аналізу наукових джерел з філософії, психології, соціології та педагогіки обгрунтовано теоретико-методичні засади формування соціальної зрілості студентів закладів вищої освіти аграрного профілю. Уточнено сутність поняття «соціальна зрілість студентів закладів вищої освіти аграрного профілю»; виокремлено його змістову структуру у взаємозв’язку когнітивного, емоційно-ціннісного, мотиваційного, рефлексивно- вольового, поведінково-діяльнісного компонентів. Визначено та обгрунтовано критерії й показники, рівні сформованості соціальної зрілості студентів закладів вищої освіти аграрного профілю. Схарактеризовано виховний потенціал освітнього процесу закладів вищої освіти аграрного профілю. Розроблено, теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено структурно-функціональну модель та організаційно-педагогічні умови формування соціальної зрілості студентів закладів вищої освіти аграрного профілю. Розроблено та апробовано організаційно-методичне забезпечення формування соціальної зрілості студентів означених закладів.

Вперше розроблено соціально-педагогічну технологію розвитку соціальної культури студентської молоді засобами анімаційної діяльності в інформаційному суспільстві як різновиду соціально-педагогічних технологій, що застосовується в ЗВО й у відкритому соціально-культурному просторі, реалізується в освітньому, позанавчальному, інформаційно-віртуальному середовищі та передбачає використання засобів активізації і стимулювання студентів до соціальної творчості. Визначено сутнісні характеристики соціальної культури студентської молоді в умовах інформаційного суспільства в єдності її структурних компонентів (соціальні цінності, якості, поведінка) та змістових складників (соціально-професійного, соціально-громадянського, соціально-інформаційного). Обґрунтовано доцільність застосування засобів анімаційної діяльності як надбань матеріальної та духовної культури (мистецтво, медіа-продукт, нові медіа, інтернет-контент, туризм, гра тощо), суспільної практики (громадські ініціативи, волонтерські проекти, глибинне спілкування тощо), що дозволяють активізувати розвиток соціальної культури студентської молоді. Удосконалено форми анімаційної діяльності зі студентською молоддю, зокрема в інформаційно-віртуальному просторі. Розвинуто наукові уявлення про поняття "соціальна культура студентської молоді", "анімаційна діяльність", "засоби анімаційної діяльності"; соціальний розвиток студентства в інформаційну добу, активізацію освітнього процесу й інформаційно-віртуального середовища засобами анімаційної діяльності.

Здійснено теоретичне узагадьнення та наукове вирішення проблеми формування духовних цінностей студентської молоді в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу. На основі аналізу наукових джерел з філософії, психології, педагогіки обґрунтовано теоретико-методичні засади формування духовних цінностей особистості. Уточнено сутність поняття "духовні цінності студентської молоді". Окреслено змістову структуру духовних цінностей особистості у взаємозв’язку когнітивного, емоційно-ціннісного, праксичного компонентів. Визначено та обґрунтовано критерії й показники, рівні сформованості духовних цінностей студентів вищих навчальних закладів. Розкрито потенціал суспільно-гуманітарних дисциплін та позааудигорної діяльності вищого навчального закладу щодо формування духовних цінностей студентської молоді. Розроблено, експериментально перевірено та доведено ефективність структурно-функціональної моделі формування духовних цінностей студентської молоді в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу та педагогічних умов її ефективної реалізації.

Проведено теоретико-експериментальне дослідження проблеми формування соціокультурної компетентності майбутніх аграріїв у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. На підставі вивчення наукової літератури здійснено категоріальний аналіз базових понять "компетентність", "соціокультурна компетентність", визначено поняття "соціокультурна компетентність майбутніх аграріїв". З'ясовано структуру соціокультурної компетентності майбутніх аграріїв, яку визначено як єдність чотирьох основних компонентів: мотиваційно-ціннісного, когнітивного, діяльнісно-поведінкового й особистісного. Вдосконалено зміст, форми та методи формування соціокультурної компетентності майбутніх аграріїв у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. Виокремлено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування соціокультурної компетентності майбутніх аграріїв у процесі вивчення гуманітарних дисциплін: забезпечення професійної мотивації навчальної діяльності майбутніх аграріїв до опанування соціокультурної компетентності; актуалізація взаємодії та співробітництва майбутніх аграріїв під час вивчення гуманітарних дисциплін; застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у процесі формування соціокультурної компетентності майбутніх аграріїв. Експериментально доведено ефективність визначених педагогічних умов формування соціокультурної компетентності майбутніх аграріїв.

Обґрунтовано сутність, чинники й особливості виховання етнічної толерантності студентів засобами клубної діяльності. Визначено критерії вихованості етнічної толерантності студенів (когнітивний, емоійно-мотиваційний, поведінковий), відповідні показники та рівні вихованості (мінімальний, середній, достатній). Надано характеристику напрямів діяльності музичного клубу щодо виховання етнічної толерантності студентів. Упроваджено змістовно-технологічне забезпечення виховання етнічної толерантності студентів засобами діяльності музичного клубу.

Теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено методику формування готовності до соціальної взаємодії бакалаврів інженерно-технічного профілю у майбутній професійній діяльності під час навчання психолого-педагогічних дисциплін. Уточнено зміст і структуру поняття "готовності до соціальної взаємодії бакалаврів інженерно-технічного профілю у майбутній професійній діяльності". Теоретично обгрунтовано та розроблено модель формування досліджуваного феномену. На підставі розробленої та апробованої моделі підготовлено відповідну методику її впровадження, в структурі якої виокремлено цільовий блок, завдання, інтегрований зміст, форми, методи, діагностичний інструментарій її оцінювання. Виокремлено такі напрями інтегрованого змісту: психолого-педагогічна та фахова складові професійної підготовки, готовність до соціальної взаємодії у майбутніх інженерів; визначено такі форми її застосування: індивідуально-групова, кооперативно-групова та колективна. Доведено ефективність реалізації розробленої методики під час навчання зазначених дисциплін.

Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-педагогічного супроводу обдарованих школярів. Здійснено сутнісно-феноменологічний аналіз поняття ''обдарований школяр''; розкрито суть і зміст соціально-педагогічного супроводу обдарованих школярів. Визначено зміст структурних компонентів готовності майбутніх соціальних педагогів до соціально-педагогічного супроводу обдарованих школярів як результату відповідної підготовки. Теоретично обгрунтовано педагогічну технологію підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-педагогічного супроводу обдарованих школярів, що реалізується за організаційно-підготовчим, мотиваційно-почуттєвим, когнітивно-світоглядним, процесуально-досвідним, рефлексивно-коригувальним етапами. Експериментально перевірено ефективність відповідної технології.

Досліджено проблеми формування соціальної компетентності слухачів і курсантів ВНЗ МВС України. Розроблено концепцію формування соціальної компетентності слухачів і курсантів ВНЗ МВС України. Розкрито педагогічний контекст сутності понять "соціальна компетентність працівника органів внутрішніх справ" та "соціальна компетентність керівника основних підрозділів МВС". Розроблено й експериментально перевірено технологію формування соціальної компетентності слухачів і курсантів під час освітнього процесу у ВНЗ МВС України, яку побудовано з урахуванням специфіки виконання офіцерами ОВС професійних завдань. Обгрунтовано педагогічні умови, які забезпечують реалізацію технології формування соціальної компетентності слухачів і курсантів ВНЗ МВС України та впроваджуються поетапно. Розроблено методику діагностики рівня сформованості соціальної компетентності цих слухачів ВНЗ МВС України. За результатами проведеного дослідження виявлено педагогічні резерви освітнього процесу ВНЗ МВС України щодо формування соціальної компетентності слухачів і курсантів.

Розкрито філософські та психолого-педагогічні питання підготовки студентської молоді до сьогоденних проблем. Досліджено шляхи подолання негативних переживань і деструктивної поведінки у сфері вищої освіти України. Увагу приділено питанням організації та здійснення превентивної стратегії у освітньому, виховному, розвивальному компонентах вищої освіти. Визначено шляхи підвищення компетенції студента, забезпечення його умов розвитку засобами психологічної підтримки, розвитку творчого потенціалу всіх учасників навчально-виховної діяльності. Висвітлено умови розвитку активності, збереження та відновлення здоров'я молодого покоління.

Вивчено проблему розвитку лідерського потенціалу студентського активу в університетському середовищі. Здійснено теоретико-методичний аналіз проблеми лідерства. Розкрито сутність лідерського потенціалу особистості на основі узагальнення та систематизації сучасних наукових підходів. Охарактеризовано студентський актив як складову університетського середовища. Визначено критерії: когнітивний, мотиваційно-ціннісний, діяльнісний, рефлексивний; показники та рівні розвитку лідерського потенціалу студентського активу в університетському середовищі: реактивний, активний, проактивний. Проаналізовано стан розвитку лідерського потенціалу студентського активу в зазначеному середовищі. Обгрунтовано соціально-педагогічні умови розвитку лідерського потенціалу студентського активу в цьому середовищі: сповідування цінності лідерства, впровадження комплексної програми розвитку лідерського потенціалу студентського активу, стимулювання студентського активу до різних видів суспільно корисної діяльності. Розроблено змістово-методичне забезпечення розвитку лідерського потенціалу студентського активу в університетському середовищі.

Вивчено психологічні закономірності формування життєвої перспективи (ЖП) у процесі освітньої соціалізації студентів. Уточнено й операціоналізовано поняття ЖП як динамічного образу власного майбутнього, виокремлено критерії та умови її узгодженості. Створено концептуальну модель соціалізації в рамках освітніх процесів вищої школи, що обгрунтовує напрямки, компоненти та критерії ефективності соціалізуючих впливів. Емпірично визначено закономірності формування ЖП на різних етапах професійного навчання та типи студентів за специфічними ознаками узгодженості ЖП та особливостями освітньої соціалізації. Доведено значущість активної особистісної позиції як такої, що опосередковує соціалізуючі впливи освітнього середовища. Розроблено інструменти оптимізації здатності студентів до побудови узгоджених ЖП шляхом розробки та наповнення системи життєвих планів і завдань. Сформульовано рекомендації щодо сприяння життєвому проектуванню через організацію освітнього середовища, адресовані адміністрації та викладачам ВНЗ.

Розглянуто проблему формування соціально-етичних цінностей у студентів економічних спеціальностей - майбутніх фахівців-менеджерів економічної сфери. Проаналізовано наукові підходи до проблеми формування соціально-етичних цінностей студентів економічних спеціальностей. Визначено й уточнено поняття ''цінність'', ''соціально-етичні цінності'', ''сформованість соціально-етичних цінностей у майбутніх менеджерів економічної сфери''. Розроблено критерії, показники та рівні сформованості соціально-етичних цінностей. Визначено етапи, розроблено й експериментально перевірено ефективність дії змісту, форм і методів у позанавчальній виховній роботі, які забезпечують успішне формування соціально-етичних цінностей у студентів - майбутніх менеджерів економічної сфери.

Зазначено, що соціальне виховання має великий вплив на формування в молодого покоління духовних цінностей та ідеалів, поведінкових стереотипів і конкретних вчинків. Мета дослідження - проаналізувати напрями використання анімаційної діяльності в соціальному вихованні студентів факультету фізичного виховання та спорту. Визначено, що педагогічними функціями анімаційної діяльності є орієнтація особистості в соціальних відносинах; створення виховного простору; забезпечення можливості набуття досвіду соціально-комунікативної взаємодії. Досвід використання анімаційної діяльності свідчить про необхідність забезпечення єдності теоретичних знань і практичної діяльності, що представлена заходами з використанням різних форм організації за такими напрямами: спорт і профорієнтація, творчість, соціальний і науковий напрями.