Індекс рубрикатора НБУВ: Ч481.421 я73

Рубрики:

Викладач в галузі вищої освіти

Шифр НБУВ: ВА866373 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У монографії висвітлюються сучасні проблеми та перспективи розвитку наукової думки XXI ст. У пропонованій монографії зроблено спробу об’єднати наукові здобутки вчених з проблематики забезпечення якості підготовки фахівців та окреслити шляхи модернізації національної вищої школи, виокремити гальмівні чинники цього процесу. У розділах монографії комплексно досліджено, узагальнено та відображено різноаспектні емпіричні і теоретичні дослідження та результати власного наукового і педагогічного досвіду.

На методологічному, теоретичному та методичному рівнях досліджено проблему контекстної підготовки майбутніх викладачів вищої школи до самоорганізації у професійній діяльності. Спроєктовано концептуально-теоретичну модель дослідження проблеми, виявлено детермінанти її розгляду на міжнародному, національному, інституційному, особистісному рівнях. З'ясовано сутність і специфіку самоорганізації майбутніх викладачів вищої школи у професійній діяльності, охарактеризовано структуру компетентності самоорганізації, уточнено критерії, показники, рівні її сформованості. Обгрунтовано, упроваджено й експериментально доведено ефективність методичної системи контекстної підготовки майбутніх викладачів вищої школи до самоорганізації у професійній діяльності та спроєктованої методичної системи її реалізації. Розроблено навчально-методичне забезпечення контекстної підготовки майбутніх викладачів вищої школи до самоорганізації у професійній діяльності.

Комплексно досліджено теоретично-методичні та прикладні проблеми удосконалення управління формуванням професійної кар’єри персоналу у закладах вищої освіти. Розглянуто сутність, види, етапи кар’єрного росту та можливі мотиви досягнення професійного розвитку. Виявлено зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на розвиток кар’єри особистості, їх механізм взаємодії, та основні проблеми, що стримують розвиток професійної кар’єри персоналу. Проаналізовано сучасні методичні підходи до оцінювання ефективності діяльності персоналу. Обґрунтовано доцільність запровадження індивідуальних траєкторій практичної підготовки фахівців спільно з органами державної влади, місцевого самоврядування, бізнес-структурами та громадськими організаціями як додаткове стимулювання до самовдосконалення та професійного розвитку. Розроблено організаційно-економічну систему планування кар’єрного розвитку персоналу, яка направлена на оптимізацію витрат на оплату праці. Розроблено та обґрунтовано використання пропозиції щодо проведення рейтингового оцінювання діяльності науково-педагогічних працівників на підставі визначення рівня коливань кваліфікаційних компетентностей та вагомості досліджуваної групи показників. Доведено необхідність визначення граничної межі часового навантаження для максимізації ефективності наукової діяльності у позаробочий час.

Досліджено актуальну проблему дидактики вищої школи, яка зумовлена потребою підвищення конкурентоспроможності викладачів, зростання якості їх роботи. Науково обгрунтовано на основі акмеологічного методолого-теоретичного підходу поетапну технологію формування професійної адаптованості молодого викладача в системі методичної роботи закладу вищої освіти непедагогічного профілю (ЗВОНП). Розглянуто професійно-педагогічну адаптацію молодих викладачів ЗВОНП як наукову і практичну проблему. Визначено концептуальні засади побудови технології формування професійної адаптованості молодого викладача у методичній роботі ЗВОНП. Проаналізовано структуру технології формування адаптованості молодих викладачів ЗВОНП.

Розглянуто особливості розробки автоматизованої системи заповнення наукового та навчально-методичного рейтингу викладачів кафедри університету, яка надає можливість в автоматичному режимі підраховувати кількість балів кожного викладача, виставляти оцінку діяльності викладача за результатами опитування студентів і заносити отриманий бал до відповідного поля у навчально-методичному рейтингу; редагувати заповнені показники рейтингу викладачів кафедри та переглядати актуальну інформацію щодо місця кожного співробітника у рейтингу та суми його балів. Серед користувачів системи виділено адміністратора (завідувача кафедри), менеджера (викладача чи співробітника кафедри, якого призначив завідувач кафедри), викладачів і студентів, кожен із зазначених типів користувачів після авторизації має різні права. Автоматизована система надає змогу викладачу заповнювати свій рейтинг через сайт кафедри поступово протягом року та його сума балів і місце у рейтингу буде постійно оновлюватися в автоматичному режимі. Після закінчення календарного року рейтинги не можна редагувати, проте їх можна переглядати, а новий період (календарний рік) додається автоматично. Описано особливості проведення опитування студентів з приводу оцінки діяльності викладачів засобами інформаційно-комунікаційних технологій, а саме сайту кафедри університету, та занесення результатів он-лайн опитування до показників навчально-методичного рейтингу викладачів. Сума балів автоматично перераховується у десятибальну шкалу та постійно змінюється протягом року після чергового заповнення анкети студентами та магістрантами. Показано, що сайт кафедри використовується як комунікативний ресурс, і за рахунок запропонованої автоматизованої системи забезпечується прозорість побудови рейтингів, викладач одразу ж після заповнення рейтингу бачить своє місце серед інших викладачів кафедри, а завідувачу кафедри доступна інформація про кожного викладача за відповідними рейтингами. Доведено, що представлення рейтингу у відкритому доступі іншим викладачам сприяє активізації наукової та навчально-методичної роботи на кафедрі.

Проаналізовано сутність психолого-педагогічної культури викладача. Доведено, що високий рівень академічної культури викладача вищої школи України, є можливим лише за умови його обов'язкової психолого-педагогічної підготовленості.

Проаналізовано й охарактеризовано системний підхід до управління професійним розвитком викладачів кафедр менеджменту університетів Республіки Польща. Розкрито концептуальні засади моделювання системи управління таким розвитком, наведено методичні рекомендації щодо впровадження цієї системи. Запропоновано робочу програму курсу "Система управління професійним розвитком викладачів кафедр менеджменту університетів Республіки Польщі". Досліджено стратегії розвитку університетів Польщі. Розкрито особливості стратегічного управління професійним розвитком викладачів польських університетів. Увагу приділено умовам забезпечення професійного розвитку викладачів кафедр менеджменту університетів Польщі.

На підставі аналізу значного масиву наукових джерел виділено напрями пошуків освітянської інтелігенції щодо обраного історико-педагогічного феномена. Конкретизовано категоріально-поняттєвий апарат дослідження, проведено його термінологічний аналіз і модифікацію. Схарактеризовано ґенезу ідеї лекторської майстерності викладачів вищих навчальних закладів у вітчизняній освітній традиції. Науково обґрунтовано етапи розвитку досліджуваного феномена: 1 етап - (кінець 40-х рр. XIX ст. - кінець 50-х рр. XIX ст.) - етап постановки питань лекторської майстерності викладачів вищих навчальних закладів на тлі жорсткої регламентації освітніх процесів у вищій школі; 2 етап - (початок 60-х рр. - кінець 70-х рр. XIX ст.) - етап інтенсивного розвитку ідеї лекторської майстерності викладачів вищих навчальних закладів, що розташовувалися на українських землях, у контексті повернення автономії університетам і розширення академічних свобод професорсько-викладацького складу; 3 етап - (початок 80-х рр. XIX ст. - 1917 р.) - етап поглиблення обґрунтування суті та складників лекторської майстерності викладачів вищих навчальних закладів, розробки рекомендацій щодо її вдосконалення у вітчизняній педагогічній думці та практиці вищої школи у період поновлення "охоронної" політики самодержавства.

Проаналізовано стан вивчення проблеми функціонування системи управління професійним розвитком викладачів кафедр менеджменту університетів Республіки Польша (КМУ РП). Проаналізовано компоненти професійної діяльності викладачів цих кафедр польських університетів і досліджено управлінський супровід їх професійного розвитку. Вивчено вплив стратегій суб'єктів управління на професійний розвиток викладачів КМУ РП. Теоретично обгрунтовано організаційно-педагогічні умови та зміст системи управління професійним розвитком викладачів КМУ РП. Розроблено, теоретично обгрунтовано й апробовано нову модель зазначеной системи КМУ РП. Здійснено мониторінг результатів упровадження цієї моделі й уточнено критерії її ефективності. Розроблено методичні рекомендації для керівних, науково-педагогічних, педагогічних і наукових працівників щодо: управління розвитком професійної компетентності викладачів КМУ вищої освіти України, розроблення та затвердження індивідуальних стратегій професійного розвитку викладачів кафедр менеджменту ВНЗ України. Розроблено та запроваджено в закладах вищої та післядипломної освіти України "Система управління професійним розвитком викладачів кафедр менеджменту університетів Республіки Польша".

Розглянуто особистість педагога вищої професійної школи, професійні й педагогічні умови, що безпосередньо впливають на навчальний процес у вищій школі, й умови подолання тих суперечностей, які на сьогодні існують між вищою школою, виробництвом і ринком праці.

Проаналізовано одну з основних умов забезпечення якості вищої освіти відповідно із системою внутрішніх стандартів забезпечення якості ESG (European quality assurance standards and guidelines) – підвищення ІК-компетентності науково-педагогічних працівників ВНЗ. Описано реалізовану у Київському університеті ім. Бориса Грінченка модульну систему підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників. Особливу увагу приділено опису системи підвищення рівня сформованості ІК-компетентності як однієї з ключових компетентностей сучасного викладача. Система підвищення кваліфікації, що базується на заснуванні змішаного навчання і технологій «перевернутого класу», формувального оцінювання, інноваційних педагогічних та ІК технологій за спеціально розробленим змістовим модулем «Інформаційно-комунікаційні технології» дозволяє науково-педагогічним працівникам якісно опанувати сучасні ІКТ і педагогічні технології для подальшого їх застосування у наданні освітніх послуг і розробці відкритого якісного навчального контенту й відкритого освітнього е-середовища, доступного студенту у будь-який зручний для нього час, що суттєво підвищить якість освітнього процесу.

Проанализировано одно из основных условий обеспечения качества высшего образования в соответствии с системой внутренних стандартов качества ESG (European quality assurance standards and guidelines) – повышение ИК-компетентности научно-педагогических работников ВУЗ. Описана реализованная в Киевском университете им. Бориса Гринченко модульная система повышения квалификации научно-педагогических работников. Особое внимание уделено описанию системы повышения уровня формирования ИК-компетентности, как одной из ключевых компетентностей современного преподавателя. Система повышения квалификации, которая базируется на использовании смешанного обучения и технологий «перевернутого класса», формирующего оценивания, инновационных педагогических и ИК технологий по специально разработанному содержательному модулю «Информационно-коммуникационные технологии» позволяет научно-педагогическим работникам качественно освоить современные ИКТ и педагогические технологии для дальнейшего их применения при предоставлении образовательных услуг и разработке открытого качественного учебного контента, а также открытой образовательной э-среды, доступных студенту в любое удобное для него время, что существенно повышает качество образовательного процесса.

In the article it was analyzed one of the basic conditions of providing the quality of higher education according to the system of internal quality assurance standards ESG (European quality assurance standards and guidelines) to increase the ICT competence of scientific-pedagogical staff of the University. It was described the modular system of training for scientific and pedagogical staff of the Borys Grinchenko Kyiv University. Special attention is paid to the description of the system of raising the level of formation the ICT competence as one of the key competences of the modern teacher. The system of professional development, which is based on creating mixed studying and technology of "flipped classroom", formative assessment, innovative educational and ICT technologies according to the specially designed informative module "Informational and communication technologies", which allows scientific-pedagogical staff to use modern ICT and educational technologies effectively for their further applying in the provision of educational services and the development of quality of open educational content and open educational e-environment available to the student at any convenient time, which will significantly improve the quality of the educational process.

За умов соціально-економічних змін у нашій державі перед викладачем вищих навчальних закладів постає важливе завдання - підготовка висококваліфікованих, конкурентоспроможних фахівців, майбутніх спеціалістів. Професійне становлення особистості фахівця є процесом складним і довготривалим. Саме педагогічні технології спрямовані на формування системи знань, умінь і навичок, розкриття творчих здібностей студентів та їх уміння постійно оновлювати свої знання та вміння. Педагогічна технологія - це педагогічна діяльність, що максимально реалізує в собі принципи навчання, виховання і розвитку особистості з метою забезпечення кінцевих результатів. В основі педагогічної технології - особистість студента. Володіння педагогічними особистісно-орієнтованими технологіями надає можливості професійного розвитку викладача його майстерності, дозволяє інтегрувати його фахові, соціально-гуманітарні, культурологічні, психолого-педагогічні знання і вміння, свободу вибору форм, методів і засобів навчання, орієнтованість на посилення мотивації навчання, створення й досягнення ситуації успіху в навчанні. Викладачі мать бути добре обізнаними в психології студентів, їх особливостях. Це допомагає виробити стиль діяльності і спілкування, що відповідає нормам етики вищої школи і грунтується на взаємній повазі й розумінні цілей та результатів діяльності як викладачами, так і студентами. Педагогічна культура викладача - це його професійна культура, гармонія педагогічного мислення та творчої діяльності, що сприяють якісній організації навчального процесу. Її складовими є мислення, почуття, спілкування, поведінка, зовнішній вигляд, моральна зрілість та ін. Серед функцій і завдань викладача важливим є не тільки викладання навчальних дисциплін, формування знань, умінь і навичок, а й забезпечення необхідних умов для вироблення життєвої позиції, світогляду, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей студентів. Педагог - майстер своєї справи - це фахівець високої культури, який глибоко знає свій предмет, добре ознайомлений з відповідними галузями науки чи мистецтва який практично розбирається у питаннях загальної та дитячої психології, досконало володіє методикою навчання та виховання.

В современной высшей профессиональной школе Украины возрастает роль преподавателей. Преподаватель воздействует на студентов не только возможностями учебной дисциплины, но всей своей личностью. Все это предъявляет высокие требования к личности самого педагога, к его выполнению своего служебного долга, уровню нравственной зрелости, требует постоянного повышения его научной и психолого-педагогической культуры. Отмечено, что общая интегративная модель качеств преподавателя может быть представлена как система качеств личности, каждое из которых предназначено для реализации следующих сфер деятельности: ведение учебного процесса; методическая работа и повышение личной квалификации; воспитательная работа среди студентов; научная работа; управление кафедрой, вузом и другая организаторская деятельность; личная жизнедеятельность преподавателя. Ведущую роль в структуре качеств преподавателя играет его профессиональная компетентность, которая заключается не только в знании своего предмета и методики его преподавания, но и в развитии личностного потенциала.

Обгрунтовано концептуальні положення та методичні засади професійного розвитку особистості викладача та студента ВНЗ за умов євроінтеграції, зокрема: інноваційну методичну діяльність викладачів, можливості компетентнісного підходу до професійного розвитку особистості, проблеми професійної діяльності викладача у науково-педагогічному колективі, навчальний діалог та забезпечення суб’єктності студента в навчальній діяльності. Проаналізовано розвиток низки аспектів творчої методичної діяльності викладача. Виявлено вплив навчального середовища на розвиток інноваційної особистості; розроблено відповідні методики: оптимального спілкування викладача і студента, формування творчої активності майбутнього фахівця та його професійної мобільності, розвитку мотивації студентської молоді до професійної самореалізації тощо.

З'ясовано сутність навчальної взаємодії викладача і студента при вивченні педагогічних дисциплін як їхньої об'єктивно і суб'єктивно детермінованої взаємозалежної діяльності, зорієнтованої на цілі вивчення конкретної педагогічної дисципліни в контексті загальнопедагогічної підготовки майбутнього вчителя (викладача) до професійної діяльності. Сформульовано концептуальні засади навчальної взаємодії викладача і студента під час вивчення педагогічних дисциплін. З'ясовано педагогічні умови успішної навчальної взаємодії викладача і студента під час вивчення педагогічних дисциплін (створення сприятливого дидактичного середовища педагогічної дисципліни, формування готовності студента до навчального взаємодії під час вивчення педагогічної дисципліни, здійснення особистісно зорієнтованого дидактичного супроводу студента в процесі вивчення педагогічної дисципліни). Теоретично обґрунтовано дидактичну систему оптимізації навчальної взаємодії викладача та студента під час вивчення педагогічних дисциплін, що включає компоненти: ціннісно-змістовий, процесуально-технологічний, рефлексивно-проективний. Визначено критерії такої взаємодії (змістовий, інтерактивно-процесуальний, особистісно-розвивапьний, стосунковий) і його рівні: формальний (неефективний), репродуктивний (низький), нестійкий (середній), творчий (високий). Здійснено експериментальне дослідження, яке довело ефективність зазначеної системи.

Викладач вищої школи повинен бути особистістю, здатною до генерування інноваційних ідей, уміти мислити системно в різних умовах, ефективно включатися в систему освітніх модернізацій та працювати результативно. Проаналізовано провідні тенденції в системі вищої освіти, окреслює вимоги до професійної діяльності викладача вищої школи та умови його педагогічної підготовки.

Висвітлено сутність педагогічної діяльності, а також зміст і складові педагогічної майстерності викладача. Охарактеризовано умови, засоби формування педагогічної техніки та розвитку педагогічних здібностей, умінь і навичок. Розкрито зміст і структуру педагогічного спілкування. Викладено предмет, мету та завдання курсу етики викладача вищої школи. Розглянуто етико-педагогічні ідеї в зарубіжній і вітчизняній педагогічній думці. Увагу приділено етиці діяльності викладача та керівника ВНЗ. Подано інформацію про обов'язки та професійні функції викладача, структуру педагогічної діяльності, функції, види та стилі педагогічного спілкування. Описано способи комунікативного впливу. Розкрито проблеми взаємодії викладача й аудиторії.

Проаналізовано історичний розвиток оцінювання професійної діяльності викладачів у вищих навчальних закладах США.

Висвітлено сутність і зміст показників креативного критерію професійного самовдосконалення та експериментально досліджено стан професійного самовдосконалення викладачів вищої школи за креативним критерієм. Розкрито креативність як здатність викладачів вищої школи до створення нової педагогічної реальності, активність щодо генерування педагогічних ідей, здатність до творчої педагогічної діяльності, що виражається у креативній самоактуалізації сутнісних сил викладача, самоствердженні в педагогічній діяльності, усвідомленій потребі в пошуковій активності, здатності створювати нову якість педагогічної взаємодії.

Освещены сущность и содержание показателей креативного критерия профессионального самосовершенствования, экспериментально исследовано состояние профессионального самосовершенствования преподавателей высшей школы на основе креативного критерия. Креативность раскрыта как способность преподавателей высшей школы к созданию новой педагогической реальности, как активность в генерировании педагогических идей; способность к творческой педагогической деятельности, которая выражается в креативной самоактуализации сущностных сил преподавателя, самоутверждении в педагогической деятельности, осознанной потребности в поисковой активности, способности создавать новое качество педагогического взаимодействия.

Creativeness as high school teachers’ competence in development of new pedagogical actuality is revealed as the reality concerning the generation of pedagogical ideas; the competence to develop pedagogical activity that is expressed in constructive self-actualization of teacher`s essential forces, the self-assertion in pedagogical activity; perceived need for the search activity; the competence in development of a new quality of pedagogical interaction. The nature and content of performance criteria for creative professional self-improvement are analyzed.