Наведено друковані праці співробітників НПУ імені М.П. Драгоманова. Проаналізовано праці з різних кафедр університету, а саме: загальноуніверситетської, фізичного виховання, історичного факультету, післядипломної освіти та психолого-педагогічної профорієнтації, української, іноземної філології, педагогічного факультету, фізико-математичного, природничо-географічного, дефектологічного, музико-педагогічного, педагогічно-індустріального.

Изложены напечатанные работы сотрудников НПУ имени М.П. Драгоманова. Проанализированы труды из разних кафедр университета, а именно: общеуниверситетской, физического воспитания, исторического факультета, последипломного образования и психолого-педагогической профориентации, украинской, иностранной филологии, педагогического факультета, физико-математического, естественно-географического, дефектологического, музыкально-педагогического, педагогико-индустриального.

Збірник присвячено 25-річному ювілею Одеського інституту ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП)". Видано малим тиражем, в електронному форматі з яким можна ознайомитись на сайті Одеського інституту ПрАТ "ВНЗ "МАУП". Щорічно Міжнародна науково-практична конференція на тему "Перспективні напрями розвитку наукової думки в XXI столітті" проходить до Дня науки України. Зазначено, що V Міжнародна науково-практична конференція відбулася в Одеському інституті МАУП у змішаному форматі напередодні 25-річного ювілею Одеського інституту. Розглянуто широкий спектр сучасних проблем, представлених у наукових статтях трьох розділів цього наукового збірника. Окреслено зміст державної служби, аналіз соціального часу в контексті "Філософії історії" Гегеля, роль параюристів системи безоплатної правової допомоги в умовах воєнного стану, значення дотримання авторського права для науковців, інші питання. Проаналізовано інвестиційні потоки під час війни, актуальність та сучасні виклики забезпечення репродуктивних прав людини, психологічні аспекти безвідповідальності та безкарності як початку кінця людяності та людства. Висвітлено проблеми агресії в сучасній психології та психіатрії, соціально-психологічні проблеми, зокрема алкогольну залежність, досліджено психологічні проблеми подружніх відносин, психологічні наслідки використання соцмереж дітьми. Визначено становлення поняття "емпатія", психологічні особливості поведінки працівників в умовах змін, проблеми соціального впливу. Зроблено аналіз нинішнього етапу інтеграції України в Євросоюз, нових викликів трудової міграції в умовах сучасної війни, міжнародно-правового механізму притягнення до відповідальності Росії за міжнародні злочини в Україні. Розкрито кримінологічні концепції про співвідношення соціального та біологічного в жіночій злочинності, концепції юридичних фактів, презумпцій та фікцій в теорії права.

Зауважено, що монографія є першою спробою систематизованого дослідження процесу становлення та розвитку історичної освіти і науки в Сумському державному педагогічному університеті імені А. С. Макаренка. Викладено історіографію та джерельну базу дослідження. Висвітлено історію створення Сумських вищих трирічних педагогічних курсів та реорганізації їх у Сумський педагогічний технікум, охарактеризовано організаційно-змістові засади історичної освіти в них. Розкрито вплив суспільно-політичної ситуації на повсякденне життя студентів і викладачів соціально-економічного відділення Сумського інституту соціального виховання. Увагу приділено матеріально-побутовим і соціально-ідеологічним практикам студентів і викладачів істориків Сумського педагогічного інституту, змісту історичної освіти та історичних наукових досліджень, впливу реформаційних чинників на організаційні засади професійної історичної освіти.

Подано короткий нарис про десятирічну історію Камꞌянець-Подільського інституту народної освіти. Представлено понад три десятки портретів керівників/комісарів, українських вчених, які у різний час працювали в цьому виші, отримали перший досвід підготовки радянських педагогічних кадрів та реалізовували певні наукові завдання. Наведено біографічні дані, що стосуються і інших періодів їхнього життя та діяльності, зокрема трагічної долі під час сталінських репресій.

Досліджено на основі системного ретроспективного аналізу організаційно-педагогічні особливості системи підготовки вчителів Закарпаття в контексті державно-територіальної приналежності закарпатських земель наприкінці XVIII - 40-их роках XX століття (Габсбурзької монархії (до 1804 p.), Австрійської імперії (1804-1867 pp.), Австро-Угорської монархії (1867-1919 pp.), Чехословацької республіки (1919-1938 pp.), Угорщини (1939-1944 pp.)), обґрунтовано періодизацію процесу становлення та розвитку закладів підготовки вчителів Закарпаття наприкінці XVIII - 40-их роках XX століття: І етап (друга половина XVIII століття - 1919 р.) - зародження закладів педагогічної освіти та нормативно- правового регулювання їх діяльності, II етап (1919-1938 pp.)- організаційно-педагогічне реформування системи педагогічної освіти в контексті умов полікультурного регіону, III етап (1939-1944 pp.) - ідейно-патріотична спрямованість змісту підготовки вчителів у педагогічних закладах. Визначено особливості організації та змісту теоретико-практичної підготовки вчителів у закладах педагогічної освіти Закарпаття досліджуваного періоду та систематизовано основні тенденції в їх розвитку відповідно до розробленої періодизації.

Вміщено матеріали III Всеукраїнської науково-практичної конференції "Особистість у вимірі епохи (до 85-річчя від дня народження професора Анатолія Копилова)", яка відбулася 22 вересня 2021 року в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка. Матеріали друкуються в авторській редакції. Висвітлено питання: роль особи в історії; проблеми теорії і методології історії, історіографії та джерелознавства; проблеми всесвітньої історії; проблеми історії України; питання філософії, політології і соціології.

Наведено документи, що зберігаються у фонді Всеукраїнського комітету сприяння вченим в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Серед документів звернення та листи, які надають інформацію про умови життя та потреби харківських науковців і членів їхніх родин на початку 1920-х років. Зауважено, що документи фонду мають великий інформаційний потенціал, який ще не вичерпаний у дослідженнях з історії інтелігенції та науки радянського періоду, перш за все у антропологічному вимірі. Більше того, звернення до них потенційно спроможне допомогти формулюванню нових дослідницьких питань, збагачуючи уявлення про складні механізми взаємодії науковців та влади, ціннісні стандарти та стратегії солідарності всередині наукового співтовариства. Документи фонду є унікальними з погляду на те, що вони дають змогу дослідити дискурсивні канали виявлення науковцями як історичними акторами практик засвоєння нових умов їхнього життя.

Біографічний нарис серії “Ректори НПУ імені М. П. Драгоманова” присвячений директору Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького (нині Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова) у 1946-1951 рр, кандидату педагогічних наук Павлу Романовичу Чаматі. Представлено списки бібліографії вченого та біографічні матеріали зі світлинами з родинних архівів.

Здійснено комплексний і системний аналіз педагогічної і науково-методичної діяльності Н. Волошиної (1940 – 2010 рр.). Подано характеристику передумов, чинників та особливостей становлення Н. Волошиної як педагога, ученої та методиста. Висвітлено біографічні відомості про Н. Волошину. Охарактеризовано періоди її педагогічної і науково-методичної діяльності. Визначено, узагальнено й обґрунтовано загальнопедагогічні ідеї Н. Волошиної щодо духовно-морального, національно-патріотичного та естетичного виховання учнівської молоді. Охарактеризовано погляди вченої щодо потенційних можливостей літературної освіти для формування всесторонньо розвинених учнів. Висвітлено бачення вченої-педагога щодо шляхів ефективного формування творчо зорієнтованої особистості. Досліджено погляди Н. Волошиної щодо особливостей упровадження прогресивного методичного досвіду в процес підготовки майбутніх педагогів закладів загальної середньої освіти в Україні. Обґрунтовано актуальність провідних науково-педагогічних ідей ученої в контексті освітньо-виховних завдань сучасної школи.

У дисертаційному дослідженні здійснено грунтовний аналіз наукових джерел, на підставі якого виокремлено напрями наукової розробки означеної проблеми: дослідження тенденцій реформування сучасної вищої педагогічної освіти Польщі; дослідження організаційно-змістових аспектів професійної підготовки майбутніх учителів у сучасних вищих педагогічних закладах Польщі; компаративні дослідження розвитку вищої педагогічної освіти Польщі та України означеного періоду; праці, присвячені вивченню інноваційних процесів у сучасній педагогічній освіті. Визначено перспективи використання позитивного польського досвіду професійної підготовки майбутніх педагогів в умовах розвитку інноваційних процесів в Україні: європеїзація педагогічної освіти шляхом упровадження європейських освітніх стандартів у зміст вищої педагогічної освіти; децентралізація управління системою педагогічної освіти, надання автономії вищим педагогічним навчальним закладам; удосконалення ступеневої підготовки педагогічних кадрів у вищих педагогічних навчальних закладах шляхом унормування нормативно-законодавчої бази; впровадження компетентісного підходу в процес підготовки майбутніх вчителів; збільшення у навчальних планах кількості годин на викладання навчальних курсів професійно-практичної підготовки; підвищення ролі практичного навчання у системі підготовки педагогічних кадрів; надання пріоритетності у виборі форм і методів навчання проблемно-проектно-орієнтованим з використанням інтернет- технологій та засобів; надання пріоритетності самостійній діяльності студентів, залучення їх до науково-дослідної роботи; надання кожному студенту права і реальної можливості вибору індивідуальної освітньої траєкторії з урахуванням власних інтересів, здібностей, прагнень та потреб; стимулювання мобільності викладачів і студентів вищих педагогічних закладів освіти з метою вивчення і творчого використання передового педагогічного досвіду.

Здійснено комплексне історіографічне дослідження розвитку вищої педагогічної освіти України в 2002-2014 рр. (на матеріалах вузів І-ІІ рівнів акредитації). Автором запропоновано і теоретично обгрунтовано періодизацію досліджуваної теми, проаналізовано науковий доробок учених щодо розвитку вищої педагогічної освіти України, зокрема вузів І-II рівнів акредитації. Виявлено і систематизовано основні групи історіографічних джерел, визначено якісний рівень їх репрезентативності. Розроблено рекомендації та окреслено подальші перспективні напрями наукових досліджень, які передбачають вивчення історії вищої освіти України XXI ст. під кутом зору тотальної історії, впливу її на всі сфери життя держави, людини, суспільства, формування ментальних рис української культури.

Вперше здійснено цілісний комплексний аналіз підготовки вчителів Республіки Туреччина в умовах інтеграційних процесів (кінець XX - початок XXI ст.) та обгрунтовано шляхи використання позитивного досвіду країни у вітчизняній системі вищої освіти. Визначено організаційно-педагогічні умови, етапи становлення та модернізації вищої педагогічної освіти Туреччини. Виявлено й обгрунтовано тенденції реформування підготовки вчителя в Республіці Туреччина в умовах євроінтеграційних процесів. Розкрито особливості моделей підготовки вчителів у Республіці Туреччина й Україні. Визначено перспективи їх взаємозбагачення. Введено в науковий обіг вітчизняної педагогічної науки нові факти та поняття, що характеризують підготовку вчителя в системі вищої освіти Туреччини. Удосконалено методи порівняльного педагогічного дослідження. Подальшого розвитку набули положення щодо модернізації вищої педагогічної освіти в Україні з урахуванням досвіду підготовки вчителя у Республіці Туреччина в умовах євроінтеграційних процесів.

Дисертацію присвячено історико-порівняльному аналізу тенденцій розвитку вищої педагогічної освіти Італії наприкінці XX - початку XXI століття. Досліджено політичні, соціально-економічні та культурні передумови розвитку педагогічної освіти, її законодавча база, висвітлено історичні традиції італійської освіти. На підставі автентичних матеріалів розкрито планетарні, регіональні та виключно державні тенденції розвитку вищої педагогічної освіти Італії, зміст і основні напрями державного регулювання процесу підготовки вчителів. Проаналізовано діяльність освітніх інституцій з підготовки педагогічних кадрів, висвітлено основний зміст педагогічної освіти, підвищення кваліфікації вчителів. Проаналізовано особливості соціального статусу учителя в Італії, розглянуто можливості впровадження успішного італійського досвіду в сучасну систему вищої педагогічної освіти України.

Наведено теоретичне узагальнення і нове рішення наукового завдання, яке полягало у визначенні сутності та змісту професійної підготовки вчителів гуманітарних спеціальностей у системі педагогічної освіти другої половини XIX - початку XX ст. Наддніпрянської України та виявленні шляхів використання позитивного історичного досвіду в модернізації сучасної вітчизняної педагогічної освіти. Розкрито соціально-гуманітарні чинники становлення та розвитку системи педагогічної освіти України протягом досліджуваного періоду: витіснення української мови з усіх сфер громадського життя; активна політика культурної асиміляції населення; падіння кріпосницького ладу й інтенсивний розвиток промисловості; розвиток філософсько-педагогічних поглядів щодо ідеалу вчителя та його суспільних функцій; вплив на вітчизняну науку прогресивних ідей західноєвропейської педагогіки; підвищення вимог суспільства до особистості вчителя, його професійно-педагогічної підготовки. Виявлено тенденції розвитку професійної підготовки вчителів гуманітарних спеціальностей у системі педагогічної освіти другої половини XIX — початку XX ст. Наддніпрянської України: створення у ВНЗ кафедр педагогіки, інтеграція загальнонаукової університетської та педагогічної освіти; розробка авторських програм з навчальних дисциплін загальнонаукового та спеціального (фахового) циклів; обгрунтування педагогічної освіти як спеціальної післяуніверситетської та створення у зв’язку з цим педагогічних курсів на базі університетів. Визначено перспективи творчого використання прогресивних ідей педагогічних закладів другої половини XIX - початку XX ст. Наддніпрянської України в удосконаленні сучасної підготовки вчителів гуманітарних спеціальностей.

Проаналізовано шляхом історико-педагогічного дослідження передумови, основних напрямів і шляхів реформування професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів (ПК) у педагогічних закладах Рівненщини (1939 - 1964 рр.). Визначено головні тенденції становлення та розвитку системи педагогічної освіти в Рівненській області у контексті суспільно-політичних змін 1939 р. Розкрито організаційно-педагогічні особливості діяльності навчальних педагогічних закладів. З'ясовано роль керівництва та викладацького колективу в здійсненні перетворень у змісті педагогічного процесу. Проаналізовано зміст навчально-виховної роботи педагогічних закладів Рівненщини в контексті реформування професійної підготовки вчителя ПК. З'ясовано зміну співвідношення загальної та професійної підготовки упродовж досліджуваних років. Визначено форми та методи формування професійної компетентності майбутнього педагога. Окреслено можливості творчого використання досвіду реформування професійної підготовки майбутнього вчителя ПК у сучасній теорії та практики педагогічної освіти.

Проведено комплексне історичне дослідження польської педагогічної освіти за умов коренізації й утвердження тоталітаризму в Правобережній Україні. З'ясовано суспільно-політичні передумови розвитку педагогічної освіти польського населення та надано характеристику чинників її становлення. Відтворено та грунтовно розкрито процес функціонування та знищення в Правобережній Україні польської педагогічної освіти. Вивчено питання діяльності Польського педагогічного інституту в Києві, а також технікумів і робітничих факультетів при ньому. Охарактеризовано професійно-діловий потенціал колективу інституту. Висвітлено долі професорсько-викладацького складу, репресованого тоталітарним режимом.

Вперше комплексно досліджено науково-педагогічної спадщини вчених Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова (НПУ), у 1920 - 1950-х рр. Розглянуто роль науково-педагогічної діяльності викладачів закладу у реформуванні та побудові системи національної освіти України 1920-х рр. Для цілісного вивчення дитини важливими були дослідження викладачів у галузі експериментальної педагогіки: дитяча праця, працездатність учнів на уроках, метод тестування, вплив середовища на розвиток дітей, дитячі інтереси, профорієнтація. Визначено основні напрями науково-педагогічних ідей учених у 1920 - 1950-х рр. У дидактичній спадщині виокремлено проблему організаційних форм навчання: особливості використання Дальтон-плану, проектної форми, екскурсійного навчання, навчання за комплексними програмами, класно-урочної системи. Досліджено ідеї розумового, морального, трудового, фізичного, естетичного, сімейного виховання у працях науковців закладу. Узагальнено історико-педагогічну спадщину викладачів та підкреслено їх внесок у розвиток історії вітчизняної педагогічної науки. Проаналізовано ідеї вчених-педагогів щодо вимог до особистості педагога та його професійної діяльності. Встановлено роль науковців у розробки проблем професійно-педагогічної підготовки педагогів: покращання викладання педагогічних дисциплін, посилення уваги до практичної підготовки, формування необхідних майбутньому педагогові вмінь та навичок. Зроблено висновки щодо актуальності педагогічної спадщини вчених НПУ ім. М. П. Драгоманова 1920 - 1950-х рр. в освітньому просторі сьогодення: ідеї національної освіти, всебічне вивчення дитини у процесі навчання та виховання, проблема індивідуального підходу до учнів, удосконалення педагогічної підготовки, роль учителя в суспільстві та навчально-виховному процесі та ін.

Цілісно висвітлено історіографію розвитку педагогічної науки в дослідженнях Західного регіону України другої половини XX - початку XXI ст. Проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження. З'ясовано особливості іституціоналізації педагогічної науки в західноукраїнському вимірі. Розглянуто підходи радянських і сучасних науковців до історії розвитку освіти, теорії та практики навчання та виховання, освітньо-виховної діяльності громадських організацій на західноукраїнських землях, функціонування наукових шкіл. Окреслено специфіку персоналістського напряму в дослідженнях з історії педагогічної думки в регіоні. Визначено два основні періоди розвитку педагогічної науки Західного регіону України. Показано шляхи та можливості творчого використання історико-педагогічного досвіду, відображеного в педагогічних та різнопрофільних дослідженнях другої половини XX - початку XXI ст., у процесах реформування освіти та розвитку педагогічної науки в сучасній Україні.

Обгрунтовано теоретичні та методичні основи підготовки майбутніх учителів фізичної культури у педагогічних ВНЗ України другої половини XX - початку XXI ст. Процес навчання студентів на факультетах фізичного виховання визначено як відкриту, саморегулюючу систему, що розглядається у предметній, функціональній та історичній площинах. Розроблено з урахуванням суспільно-політичних, культурно-історичних, соціокультурних, педагогічних детермінант періодизацію генезису системи підготовки майбутніх учителів фізичної культури у педагогічних ВНЗ України: І етап (1946 - 1970 pp.) - становлення, II етап (1971 - 1991 pp.) - стабілізаційний; III етап (1992 - 2010 рр.) - модернізаційний. Розкрито організаційні та процесуально-змістові особливості підготовки вчителів фізичної культури. Визначено можливості використання набутого позитивного досвіду в умовах сучасної вищої школи.

Уперше на основі аналізу документальних джерел та відповідної науково-педагогічної літератури визначено етапи становлення й розвитку системи підготовки кадрів для дошкільної освіти в історії вітчизняної педагогічної думки початку XX ст. - 1941 p. Виявлено перспективи використання педагогічних ідей минулих років у сучасній системі підготовки педагогічних кадрів для такої освіти. Розкрито специфіку розвитку та становлення системи підготовки кадрів дошкільної освіти в історії вітчизняної педагогічної думки. З'ясовано передумови становлення ідей підготовки дошкільних працівників. Уточнено зміст, форми та методи підготовки кадрів зазначеної освіти відповідно до визначених етапів. Подальшого розвитку набули питання використання історичного досвіду підготовки дошкільних кадрів за сучасних умов. Уведено до наукового обігу невідомі й маловідомі архівні матеріали, документи, факти, що збагачують сучасні знання щодо змісту, форм, методів, напрямів та особливостей підготовки кадрів для цієї освіти в Україні.