Освещена история языкознания, теории языка и методов лингвистического исследования. Описаны лингвистические традиции. Рассмотрены особенности становления сравнительно-исторического метода в языкознании. Отображено формирование основ сравнительно-исторического и типологического языкознания.

Проаналізовано сучасні лінгвістичні теорії, розглянуто їх місце та статус у розвитку мовознавчої думки, з'ясовано особливості синтезу лінгвістичної думки з досягненнями соціології, психології, філософії. Описано закономірності розвитку герменевтики, прагматики, семіотики. Розкрито суть основних понять соціолінгвістики, а також понять дійсності як психолінгвістичного явища, мислення й інтелекту, мовної норми, ідіолекту, діалекту, жаргону, інтерференції, мовного коду. Викладено питання формування й активізації механізмів розриву міжгенераційних зв'язків.

Выполнен анализ современных лингвистических теорий, рассмотрены их место и статус в развитии языковедческой мысли, согласованы особенности синтеза линвистической мысли с достижениями социологии, психологии, философии. Описаны закономерности развития герменевтики, прагматики, семиотики. Раскрыта сущность основных понятий социолингвистики, а также понятий действительности как психолингвистического явления, мышления и интеллекта, звука и смысла, языковой нормы, идеолекта, диалекта, жаргона, интерференции, языкового кода. Изложены вопросы формирования и активизации механизмов разрыва межгенерационных связей.

Зазначено, що історичний підхід до типології не є новим в середині XIX ст. робилися спроби дати історичну інтерпретацію морфологічних типів мов. Типологічні концепції XIX - XX ст. є вихідним положенням для розв'язання таких проблем історичної типології, як визначення її об'єкта, предмета, мети та завдань.

Отмечено, что исторический подход к типологии не является новым в середине XIX в. предпринимались попытки дать историческую интерпретацию морфологических типов языков. Типологические концепции XIX - XX вв. - отправная точка для решения таких проблем исторической типологии, как определение ее объекта, предмета, цели и задач.

The historical approach to typology is not a new one. In the middle of the XIX century a lot of attempts were made in order to give a historical interpretation of morphological types of languages. Typological conceptions of XIX - XX centuries are a starting-point for the solution of such problems of historical typology as the determination of its object, subject, aims, and tasks.

Проведено лінгвоісторіографічний аналіз робіт мовознавців ХХ ст. - початку ХХІ ст., присвячених питанням історії фонологічних систем української, російської та білоруської мов. Вивчено погляди лінгвістів щодо проблеми зародження фонологічних особливостей східнослов'янських мов, досліджено основні українські, російські та білоруські фонологічні процеси. Визначено перспективи вивчення морфонологічного аспекту мовних змін (на матеріалі східнослов'янських мов).

Проведён лингвоисториографический анализ работ языковедов ХХ в. - начала ХХІ в., посвящённых вопросам истории фонологических систем украинского, русского и белорусского языков. Изучены взгляды лингвистов на проблему зарождения фонологических особенностей восточнославянских языков, исследованы основные украинские, русские и белорусские фонологические процессы. Намечены перспективы изучения морфонологического аспекта языковых изменений (на материале восточнославянских языков).

The articles deals with the linguistic-historiographic analysis of the works of linguists of the XX century - beginning of the XXI century dedicated to the history of phonological systems of Ukrainian, Russian and Byelorussian languages. The views of linguists on the problem of the origin of phonological peculiarities of East Slavonic languages are revealed, the main Ukrainian, Russian and Byelorussian phonological processes are analyzed. Prospects of the study of morphological aspects of language changes are outlined (based on East Salvonic languages).

Здійснено системний аналіз розвитку загальнолінгвістичної теорії фонеми у світовій лінгвістиці та в її складовій частині - українському мовознавстві. Розглянуто теорію фонеми Яна Бодуена де Куртене, а також концепцію провідних лінгвістичних шкіл XX ст., які інтерпретували теорію фонеми у контексті досягнень лінгвістики, психології, психолінгвістики, фізики. З'ясовано внесок українських учених до розвитку загальнонаціональної теорії фонеми, виділено й охарактеризовано психологічний напрямок української фонології 1920 - 1940 рр. Установлено, що розвиток даної теорії в Україні відбувався у контексті актуальних пошуків та інтерпретацій провідних лінгвістичних шкіл. Визначено основні напрямки її розвитку та найпоширеніші підходи до визначення фонеми у світовій та українській лінгвістиці. Виділено два провідні підходи до інтерпретації теорії фонеми - психологічний і лінгвістичний. Запропоновано класифікацію концепцій, які інтерпретують цю теорію. На підставі цієї класифікації установлено, що психологічний підхід до інтерпретації теорії фонеми переважає і на першому етапі становлення, і на сучасному - розвитку.

Подано хронологічну схему основних подій і тенденцій, що мали місце в мовознавстві протягом усього його існування. Наведено інформацію про шумерську ієрогліфічну та клиноподібні системи, особливості середньовічного мовознавства, проблеми становлення порівняльно-історичного мовознавства, сучасні наукові мовознавчі школи України, а також таких відомих вчених, як Р. Раск, А. Лескін, Г. Пауль, С. Карцевський, Р. Якобсон, Б. Блок, Ф. Брацевич.

Приведена хронологическая схема основных событий и тенденций, имевших место в языковедении на протяжении всего его существования. Дана информация о шумерской иероглифической и клиноподобной системах, особенностях средневекового языковедения, проблемах становления сравнительно-исторического языковедения, современных научных языковедческих школах Украины, а также о таких известных ученых, как Р. Раск, А. Лескин, Г. Пауль, С. Карцевский, Р. Якобсон, Б. Блок, Ф. Брацевич.

Висвітлено історію розвитку лінгвістичних учень стародавнього світу, епохи середньовіччя, періоду змістово-класичного просвітництва. Увагу приділено класичному структуралізму, західній соціолінгвістиці, глосематиці, американській дескриптивистиці (1920 - 1940 рр.), французькому функціональному структуралізму. Проаналізовано особливості європейського структуралізму різних спрямувань. Наведено огляд сучасних лінгвістичних шкіл на Україні.

Освещена история развития лингвистических учений древнего мира, эпохи средневековья, периода содержательно-классического просвещения. Внимание уделено классическому структурализму, западной социолингвистике, глосематике, американской дескриптивистике (1920 - 1940 гг.), французскому функциональному структурализму. Проанализированы особенности европейского структурализма различной направленности. Приведен обзор современных лингвистических школ в Украине.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш1 г(0)59 + Ш141.14-315.5

Рубрики:

Мовознавство (лінгвістика)

Українська мова

Шифр НБУВ: ВА727861 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено питання морфологічної класифікації мов у європейському й американському мовознавстві XIX - XX ст. Проаналізовано маловідомі праці П. С. Дю Понсо, Г. С. Опперта, Р. де ля Грассері, А. Кавальканті, Ч. В. Хатсона та Т. Дж. Такера. Розкрито особливості інтерпретації морфологічної класифікації мов ученими Харківської, Московської, Казанської, Празької й Енн - Арборської лінгвістичних шкіл.

Приведены результаты исследований, посвященных классикам славянского языкознания (конец XVII - начало XXI вв.). Освещены жизнь и творчество таких известных языковедов, как М.В. Ломоносов, А.Х. Востоков, К.С. Аксаков, А.А. Потебня, В.А. Богородицкий, Д.Н. Ушаков, М.Н. Петерсон, А.Б. Шапиро, Л.А. Булаховский, П.С. Кузнецов, В.И. Борковский, С.И. Ожегов, И.К. Белодед. Раскрыты основные направления их научной деятельности, даны библиографические описания их основных публикаций.

Подано короткий огляд розвитку мовознавчих ідей і концепцій від часів Античності до ХХ ст. Розглянуто особливості найвидатніших лінгвістичних традицій, шкіл та напрямів. Розкрито основні поняття та терміни, висвітлено специфіку взаємозв'язку між історією мовознавства і сучасною теорією мови.

Надано оцінку наукових позицій Й. Аделунга, Ш. Бато, Н. Бозе, К. Беккера, Ф. Вегенера, А. Вейля, А. Вейсмана, Г. Габеленца, О. Єсперсена, Г. Пауля та ін. граматистів щодо проблеми статусу членів речення і принципів їх виділення. Встановлено, що нового було внесено лінгвістами в розв'язання цієї проблеми і яке це має значення для мовознавства. Окреслено перспективи подальшого дослідження членів речення.

Докладно проаналізовано погляди мовознавців щодо процесів становлення і розвитку східнослов'янського акання у світлі загальних тенденцій розвитку фонологічних систем східнослов'янських мов. Обгрунтовано важливість вивчення історико-фонологічних досліджень славістів із метою підвищення експланаторного рівня фонології та встановлення причиново-наслідкових ланцюгів, результатом яких стало формування фонологічних систем української, російської та білоруської мов.

Однією з найголовніших умов існування науки про мову є системність. Дослідження семантичних змін неодмінно призводить до виявлення подібностей не тільки у споріднених, але й у неспоріднених мовах. Наявність великої кількості подібних лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів існування буд-якого суспільства уможливлює визначення певних семантичних універсалій, що надають змоги не тільки пояснювати, але й прогнозувати семантичні зрушення. Універсальні закони семантичних змін виводяться через порівняння багатьох мовних систем, кожна з яких уважається добре дослідженою. Здобутки учених у спробах вивести закономірності семантичних модифікацій безперечно, полегшили сучасні компаративні лінгвістичні дослідження.

Вміщено інформацію щодо дослідження мови в філософії постмодернізму, зокрема йдеться про лінгвофілософію постструктуралізму як теоретичну передумову лінгвофілософії постмодернізму. Акцентовано, що структуралізм і постструктуралізм та постмодернізм збагатили мовознавчі дослідження новими методами вивчення мови, зокрема методами математики та логіки. Зроблено висновок, що постструктуралізм та постмодернізм можна розглядати в аспекті формування спільних лінгвофілософських ідей.

Надано оцінку наукових позицій граматистів щодо проблеми взаємопереходу частин мови в лінгвістичній науці ХIХ ст. - початку ХХI ст. Встановлено, що нового було внесено лінгвістами в розв'язання цієї проблеми і яке це має значення для мовознавства. Окреслено перспективи подальшого дослідження взаємоспрямованої дериваційної транспозиції частин мови.

Розкрито історію вивчення сурядності й підрядності складного речення в студіях мовознавців ХIХ ст. - початку ХХI ст. (діахронічний аспект), визначено внесок представників різних лінгвістичних напрямів і шкіл у дослідження цих феноменів. Проаналізовано особливості вивчення сурядності й підрядності в працях учених Харківської, Лейпцизької, Московської шкіл, а також у студіях Ф. І. Буслаєва, О. О. Потебні, Д. М. Овсянико-Куликовського, Г. Пауля, Б. Дельбрюка, К. Бругмана Ф. Є. Корша, О. М. Пєшковського, М. С. Поспєлова, О. П. Рифтіна, Л. Беднарчука, О. Н. Стеценка, І. Р. Буніятової та ін. Подано відомості про основні етапи становлення вчення про паратаксис і гіпотаксис.

Розкрито теоретико-методологічні проблеми дослідження історії фонологічних систем східнослов'янських мов у мовознавстві кінця ХIХ cт. - ХХI ст. Досліджено етапи розвитку історичної фонології східнослов'янських мов як науки, починаючи з історико-фонетичних студій Харківської, Лейпцизької, Московської, Казанської та Женевської лінгвістичних шкіл, досліджень учених Празької лінгвістичної школи, Московської та Санкт-Петербурзької фонологічних шкіл, із подальшим вдосконаленням зазначених концепцій у роботах сучасних лінгвістів.

Крізь призму існуючих у культурі дискурсивних практик проаналізовано деякі аспекти мовленнєвої діяльності, розглянуто функціонування лексико-синтаксичних засобів у текстах, що представляють дискурси різних типів - критико-аналітичний у складі наукового дискурсу, художній, епістолярний, мемуарний, а також дискурс щоденника. З прагмалінгвістичних позицій вивчено індивідуальні зразки текстотворення з урахуванням історико-культурних чинників і мовної особистості автора. Увагу приділено науковій критиці у складі історико-філологічного дискурсу XIX ст. Здійснено лінгвістичний аналіз текстотвірних і прагматичних особливостей художнього дискурсу В. Набокова, який розглянуто під кутом зору тих тенденцій художнього текстотворення, які формувалися завдяки творам письменника та визначали напрями розвитку мовних технологій у художньому дискурсі другої половини XX ст. Наведено загальну характеристику дискурсивної практики щоденникових записів, визначено її особливості та проаналізовано тексти різних авторів початку XX ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш1 г(0)59

Рубрики:

Мовознавство (лінгвістика)

Шифр НБУВ: РА436808 Пошук видання у каталогах НБУВ