Зазначено, що історичний підхід до типології не є новим в середині XIX ст. робилися спроби дати історичну інтерпретацію морфологічних типів мов. Типологічні концепції XIX - XX ст. є вихідним положенням для розв'язання таких проблем історичної типології, як визначення її об'єкта, предмета, мети та завдань.

Отмечено, что исторический подход к типологии не является новым в середине XIX в. предпринимались попытки дать историческую интерпретацию морфологических типов языков. Типологические концепции XIX - XX вв. - отправная точка для решения таких проблем исторической типологии, как определение ее объекта, предмета, цели и задач.

The historical approach to typology is not a new one. In the middle of the XIX century a lot of attempts were made in order to give a historical interpretation of morphological types of languages. Typological conceptions of XIX - XX centuries are a starting-point for the solution of such problems of historical typology as the determination of its object, subject, aims, and tasks.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш1 г(0)59 + Ш141.14-315.5

Рубрики:

Мовознавство (лінгвістика)

Українська мова

Шифр НБУВ: ВА727861 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Надано оцінку наукових позицій Й. Аделунга, Ш. Бато, Н. Бозе, К. Беккера, Ф. Вегенера, А. Вейля, А. Вейсмана, Г. Габеленца, О. Єсперсена, Г. Пауля та ін. граматистів щодо проблеми статусу членів речення і принципів їх виділення. Встановлено, що нового було внесено лінгвістами в розв'язання цієї проблеми і яке це має значення для мовознавства. Окреслено перспективи подальшого дослідження членів речення.

Вміщено інформацію щодо дослідження мови в філософії постмодернізму, зокрема йдеться про лінгвофілософію постструктуралізму як теоретичну передумову лінгвофілософії постмодернізму. Акцентовано, що структуралізм і постструктуралізм та постмодернізм збагатили мовознавчі дослідження новими методами вивчення мови, зокрема методами математики та логіки. Зроблено висновок, що постструктуралізм та постмодернізм можна розглядати в аспекті формування спільних лінгвофілософських ідей.

Надано оцінку наукових позицій граматистів щодо проблеми взаємопереходу частин мови в лінгвістичній науці ХIХ ст. - початку ХХI ст. Встановлено, що нового було внесено лінгвістами в розв'язання цієї проблеми і яке це має значення для мовознавства. Окреслено перспективи подальшого дослідження взаємоспрямованої дериваційної транспозиції частин мови.

Розкрито історію вивчення сурядності й підрядності складного речення в студіях мовознавців ХIХ ст. - початку ХХI ст. (діахронічний аспект), визначено внесок представників різних лінгвістичних напрямів і шкіл у дослідження цих феноменів. Проаналізовано особливості вивчення сурядності й підрядності в працях учених Харківської, Лейпцизької, Московської шкіл, а також у студіях Ф. І. Буслаєва, О. О. Потебні, Д. М. Овсянико-Куликовського, Г. Пауля, Б. Дельбрюка, К. Бругмана Ф. Є. Корша, О. М. Пєшковського, М. С. Поспєлова, О. П. Рифтіна, Л. Беднарчука, О. Н. Стеценка, І. Р. Буніятової та ін. Подано відомості про основні етапи становлення вчення про паратаксис і гіпотаксис.

Розкрито теоретико-методологічні проблеми дослідження історії фонологічних систем східнослов'янських мов у мовознавстві кінця ХIХ cт. - ХХI ст. Досліджено етапи розвитку історичної фонології східнослов'янських мов як науки, починаючи з історико-фонетичних студій Харківської, Лейпцизької, Московської, Казанської та Женевської лінгвістичних шкіл, досліджень учених Празької лінгвістичної школи, Московської та Санкт-Петербурзької фонологічних шкіл, із подальшим вдосконаленням зазначених концепцій у роботах сучасних лінгвістів.

Крізь призму існуючих у культурі дискурсивних практик проаналізовано деякі аспекти мовленнєвої діяльності, розглянуто функціонування лексико-синтаксичних засобів у текстах, що представляють дискурси різних типів - критико-аналітичний у складі наукового дискурсу, художній, епістолярний, мемуарний, а також дискурс щоденника. З прагмалінгвістичних позицій вивчено індивідуальні зразки текстотворення з урахуванням історико-культурних чинників і мовної особистості автора. Увагу приділено науковій критиці у складі історико-філологічного дискурсу XIX ст. Здійснено лінгвістичний аналіз текстотвірних і прагматичних особливостей художнього дискурсу В. Набокова, який розглянуто під кутом зору тих тенденцій художнього текстотворення, які формувалися завдяки творам письменника та визначали напрями розвитку мовних технологій у художньому дискурсі другої половини XX ст. Наведено загальну характеристику дискурсивної практики щоденникових записів, визначено її особливості та проаналізовано тексти різних авторів початку XX ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш1 г(0)59

Рубрики:

Мовознавство (лінгвістика)

Шифр НБУВ: РА436808 Пошук видання у каталогах НБУВ