Лихом назвав Максим Рильський "канцєлярит", тобто вигадану чиновниками мову. Така мова виконує певні стилістичні функції - створює двозначність, пишномовність стилю, приховує правду й одночасно засвідчує культурно-освітній рівень мовців. Переклади текстів, написаних чиновницькою мовою, потребують складної стилістичної трансформації, рішучого редакторського втручання в текст.

Представлено результати дослідження взаємозв'язку між стилістичною функцією кольороназви в художньому тексті та методом відтворення її семантики в перекладі. Матеріалом дослідження слугують українська та англійська мови. Серед найважливіших функцій колірних лексем у художньому тексті - описова, семіотична, декоративна, експресивна і символічна. Основна проблема, що постає у ході перекладу кольороназв, - потреба відтворити поєднання візуальних денотативних сем, що утворюють основу для асоціацій, і конотативного макрокомпонента, який містить етномовну інформацію. У багатьох випадках стилістична функція кольороназви у художньому тексті визначає стратегію перекладача. Методи відтворення денотативної і конотативної семантики кольоропозначень у цільовому тексті охоплюють використання повного колірного еквівалента, відповідника на конотативному рівні або лексеми, що не має колірного значення. Вилучення кольороназви в перекладі призводить до втрати або зміни комплексу зорових асоціацій.

Висвітлено розвиток перекладознавства на західноукраїнських землях 1920 - 1930-х рр. Українські дослідники зробили великий внесок у теорію та історію перекладу, вивчення проблем перекладу Біблії та античної літератури. Однак нема жодних методологічних підстав відмежовувати їх здобутки від досліджень східноукраїнських учених.

Комплексно досліджено лексику перекладів М. Лукаша у контексті традицій формування лексичного фонду української літературної мови з урахуванням чинників розвитку її лексико-сематичної системи від кінця XIX ст. та впродовж XX ст. На матеріалі перекладів творів світової класики проведено відбір лексичних одиниць і проаналізовано різні пласти української лексики, передусім церковнослов'янізми, архаїзми, запозичені слова, діалектизми, фольклоризми. Установлено закономірності їх використання М. Лукашем як продовження та розвиток традицій староукраїнського слововжитку та словотворення. Вивчено спільні риси лексикону М. Лукаша у аспекті стилістичного розвитку сучасної української мови на тлі перекладацької діяльності П. Куліша, А. Кримського, І. Франка.

Вперше проведено дослідження назв військових структур Збройних сил франко- та румуномовних країн як проблеми українського військового перекладу. Розроблено перекладацьку класифікацію військових ергонімів, проаналізовано основні способи перекладу українською мовою усталених та новоутворених назв військових структур збройних сил Франції, Бельгії, Канади, Румунії та Молдови, а також абревіатур з урахуванням розвитку української військової термінології. Розроблено рекомендації щодо можливостей їх машинного перекладу, а також стосовно відтворення національно-специфічних рис.

Висвітлено актуальні питання творення наукової та галузевої термінології, проблеми перекладу наукових і фахових термінів українською мовою. Розглянуто українські пароніми та псевдосиноніми в контексті перекладу російських фахових термінів. Вивчено особливості відтворення альтернативних питальних структур англійської мови засобами української. Розкрито проблеми перекладу з іноземних мов сучасних авіаційний, хімічних, ботанічних, екологічних, психологічних термінів. Запропоновано проект концепції викладання української мови за професійним спрямуванням у технічних ВНЗ України.

Освещены актуальные вопросы создания научной и отраслевой терминологии, проблемы перевода научных и профессиональных терминов на украинский язык. Рассмотрены украинские паронимы и псевдосинонимы в контексте перевода русских специальных терминов. Изучены особенности воспроизведения альтернативных вопросительных структур английского языка средствами украинского. Раскрыты проблемы перевода с иностранных языков современных авиационных, химических, ботанических, экологических, психологических терминов. Предложен проект концепции преподавания украинского языка по профессиональной направленности в технических ВУЗ Украины.

Розглянуто види порівняльних конструкцій в українських перекладах Святого Письма. Подано класифікацію порівнянь за засобом вираження порівняльної семантики та синтаксичним типом конструкції, розглянуто недостатньо досліджені та невластиві для української мови порівняльні конструкції. З'ясовано, що перекладачі у більшості випадків надають перевагу сполучниковим засобам вираження порівняльної семантики. Це зумовлено розвиненістю компаративних конструкцій зі сполучниковими показниками порівняння у сучасній українській мові, можливістю сполучникових засобів вираження порівняння поєднувати будь-які за обсягом, семантикою та синтаксичною функцією суб'єкт та об'єкт зіставлення, а також, можливо, і превалюванням подібного виду конструкцій у текстах оригіналу. У класичних повних українських перекладах Біблії простежується розвиток деяких показників порівняння у сучасній українській мові. Індивідуальний підхід кожного із перекладачів до мовного оформлення перекладу виявляється у рядах показників порівняння, властивих тільки для одного з перекладів. Вплив тексту Біблії помітний у переважанні будь-яких видів порівнянь у певних групах книг Святого Письма.

Розглянуто питання функціонування української мови у світі, художній переклад як чинник популяризації, інспірації інтересу до вивчення та інтеграції української мови в світовий освітній і культорологічний дискурс.

Розглянуто особливу групу давньогрецьких імен новозавітного тексту, а саме - імена-гіпокористики. Ці найменування становлять невеликий відсоток від загальної кількості давньогрецьких імен. Завдяки цим іменам давньогрецький іменник сприймається як онтологічна складна єдність, яка постійно розвивалася, видозмінюючи громіздкі та незручні для уживання антропоніми, на простіші та придатні для використання.

Висвітлено комплексність процесу перекладу, в якому трансформація мовних одиниць тексту оригіналу є лише завершальним етапом у роботі перекладача. Для висвітлення комплексності феномена перекладу фахових текстів були залучені такі поняття, як "фахова мова", "фаховий текст", "дискурс", "інституційна комунікація". Зазначено, що дискурс може бути як "загальним", так і "персоніфікованим", причому останній впливає, залежно від рівня знань реципієнта, на образність фахового тексту. Встановлено, що фахова мова може характеризуватися "відкритістю", а окремі її одиниці (терміни) вживатися і поза межами фахової комунікації. Проаналізовано черговість дій перекладача у роботі з фармацевтичними текстами, виокремлено їх прагматичну роль, що впливає на добір відповідних лексичних, граматичних і стильових одиниць. Визначено, що основоположним є поняття негомогенності, яка може бути інтер-, інтратекстуальною й індивідуальною перекладацькою негомогенністю. На прикладі фармацевтичних текстів продемонстровано методику роботи над ними перекладача та обгрунтовано, що вона може бути придатною для використання і у роботі з іншими типами текстів, зокрема, художніми, публіцистичними.

Встановлено особливості філософських текстів в контексті перекладу. Досліджено герменевтичні моделі перекладу, розглянуто питання мовної та фахової компетенції перекладача, визначено сутність перекладу філософських текстів як ревербалізації смислу оригіналу. Проаналізовано проблему співвідношення мовної форми та смислу під час перекладу філософських текстів, визначено міру перекладеності, яка є обернено залежною від ступеня зв'язку між мовною формою і смислом. Зазначено, що місце і вага філософського терміна в смисловій і термінологічній структурі оригіналу впливають на стратегію перекладу, визначення ключових термінів є суб'єктивним процесом і залежить від розуміння та інтерпретації перекладачем смислу оригіналу. Запропоновано поняття термінологічної (не)гомогенності, дослідження якої може здійснюватися на інтратекстуальному та інтертекстуальному рівнях. Відзначено, що інтратекстуальна термінологічна негомогенність є результатом інтерпретаційної діяльності перекладача.

Визначено умови та способи перекладу нової англомовної публіцистичної метафорики українською мовою. За результатами дослідження виявлено типологію англомовних метафор-неологізмів 1990-х - 2000-х рр. українською мовою з урахуванням структурно-семантичних способів їх утворення, шести лексико-семантичних категорій інновацій і розкриває концептуально-мовні особливості перекладу англомовних неометафор, що позначають суспільні реалії та вербалізують концептуальну метафорику. Сформульовано концептуально-мовну методологію та виявлено способи перекладу англомовних неологічних метафор українською мовою, актуалізовано лінгвостилістичні аналогії та закономірності перекладу метафорики з урахуванням позамовних і мовних чинників, які регулюють перекладність і міжмовну еквівалентність неологічних метафор.

Проаналізовано транспозицію частин мови під час перекладу художніх текстів з англійської мови українською. Розкрито роль транспозиції як одного з поширених типів перекладацьких трансформацій. Виокремлено повні та неповні транспозиції. Проаналізовано явище транспозиції частин мови як перекладацьку проблему з урахуванням особливостей його використання у художньому перекладі. Досліджено взаємозв'язок різних рівнів мови під час транспозиції. Встановлено граматичні, словотвірні, лексикосемантичні, жанрово-стилістичні та ситуативно-контекстуальні причини застосування транспозиції. Досліджено транспозиції іменників, прикметників, дієслів і прислівників, які відображають системні взаємозв'язки різних мовних одиниць у процесі перекладу текстів з англійської мови українською. Наведено кількісні дані щодо основних різновидів проаналізованих траспозицій.

Досліджено варіанти компіютерного перекладу науково-технічного тексту, виконаного за допомогою програм Biz.ua он-лайн перекладач, Прагма і Рута. Виявлено і проаналізовано типові лексико-граматичні і стилістичні помилки, наведено їх класифікацію. Встановлено, що помилки виникають внаслідок неврахування конотативного аспекту перекладу, порушення морфологічних норм української мови, неврахування контексту та акцентологічних особливостей української мови. Зроблено висновок про можливість уникнення проаналізованих лексико-граматичних явищ.

Розглянуто спробу визначити певні закономірності перекладу фразеології на окремих перекладах, взятих з англійської та американської літератури. Особливу увагу приділено генетичним факторам впливу на переклад іншою мовою фразеологізмів-реалій. Відзначено, що специфікою фразеологізмів є фактори лінгвістичного й екстралінгвістичного плану, у сфері фразеології реалії відображено як окремий лексичний компонент або як весь фразеологізм в цілому. Акцентовано увагу на те, що окремі компоненти, які позначають реалії, під час фразеологізації словосполучення гублять власну семантичну значимість і відповідну частину національного колориту, який вони мають. Деталізовано труднощі перекладів фразеологічних одиниць (ФО), використання транскрипції та транслітерації, калькування та описового перекладу в залежності від ФО. На основі аналізу конкретного матеріалу засвідчено, що відтворення фразеологізмів, які позначають національні реалії, здійснюється засобами контекстуально-лексичної відповідності або лексичних засобів.

Рассмотрена попытка установить определенные закономерности перевода фразеологии на конкретном материале, взятом из английской и американской литературы. Особое внимание уделено генетическим факторам влияния на перевод фразеологизмов-реалий. Отмечено, что спецификой фразеологизмов является наличие факторов лингвистического и экстралингвистического плана, в сфере фразеологии реалии отображаются как отдельный лексический компонент или как весь фразеологизм в целом. Акцентировано внимание на том, что отдельные компоненты, обозначающие реалии, при фразеологизации словосочетания теряют собственную семантическую значимость и соответствующую часть национального колорита, который они имеют. Детализированы трудности переводов фразеологических единиц (ФЕ), использование транскрипции и транслитерации, калькирования и описательного перевода в зависимости от этимологии ФЕ. На основе анализа конкретного материала засвидетельствовано, что воспроизведение фразеологизмов, обозначающих национальные реалии, осуществляется средствами контекстуально-лексического соответствия или лексических средств.

Attempts to define certain conformities to the law of translation of phraseology on separate translations, taken from English and American literature are examined in the article. The special attention gets the genetic factors of influence on the translation of phraseological units-realities other language (in particular Ukrainian).

Проаналізовано історико-культурні проблеми практики перекладу філософських текстів, визначено теоретико-методологічні основи філософської перекладацької літератури. Досліджено проблеми перекладу оригінальних філософських творів. Висвітлено теоретичні моделі комунікації перекладача з автором, визначено перекладацьку екзистенцію як "страждання перекладача".

Розглянуто способи перекладу науково-технічної літератури, а також збереження прагматичного потенціалу науково-технічного жанру, розкрито теоретичні та практичні проблеми, з якими стикається перекладач. Описано способи їх вирішення.

Висвітлено теоретичні засади відтворення експресивного потенціалу під час перекладу текстів політичного дискурсу. Встановлено відповідності текста перекладу тексту оригіналу щодо ступеня глибини відтворення експресії. Визначено основні шляхи відтворення у перекладі експресивного потенціалу риторичних промов, розглянуто функції експресивного синтаксису у промовах і шляхи його перекладу. Проведено моделювання з перекладознавчої точки зору процесу прагматичної адаптації етноспецифічних реалій і стилістично маркованих одиниць. Охарактеризовано основні прийоми відтворення у перекладі особливостей ідіолекту політика (на прикладі "бушизмів").

На матеріалі україномовних перекладів Святого Письма (Нового Завіту) І. Огієнка та І. Хоменка з урахуванням основних напрямів розвитку словникового складу (синонімічних і антонімічних лексем, біблійних фразем) та стилістичних можливостей української літературної мови XX ст. проведено комплексний аналіз і визначено зв'язок Біблії з правописною системою української мови. Проаналізовано специфіку конфесійного стилю. Виокремлено синонімічні й антонімічні пари іменників і дієслів, які переважно функціонують в одній строфі чи в одному реченні, як центральні лексеми вираження біблійної думки, що увиразнюють та естетизують зміст Святого Письма. Проаналізовано найвідоміші біблійні фразеологічні одиниці. Досліджено тропіку україномовних текстів Біблії XX ст. та визначено стилістичну й естетичну функції кожного тропа у співвідносних контекстах Святого Письма І. Огієнка та І. Хоменка.

Простежено розвиток перекладацької діяльності на сторінках української та словацької преси протягом двох останніх століть, визначено роль перекладу у міжкультурному спілкуванні.