Досліджуються лексичні інновації різних типів: словотвірні та семантичні деривати, запозичення; мовні та мовленнєві явища (узуальні і оказіональні). Корпус досліджуваних одиниць складає близько 4-х тисяч одиниць. Аналізується динаміка, закономірності, шляхи і способи формування новітньої болгарської лексики у 80-ті роки. Зазначено, що у колі лексичних інновацій усіх видів найбільш репрезентативну групу склали іменники, а найбільш продуктивним способом творення слів була композиція. Підкреслюється, що найбільший вплив на інноваційні зміни в лексиці болгарської мови справили англійська та російська мови. Повідомляється про деякі закономірності застосування тих чи інших способів поповнення вокабуляра іззовні залежно від ряду факторів як лінгвістичної, так і не лінгвістичної природи. Міститься словник аналізованих неолексем.

Наведено реєстр майже 9 тис. одиниць лексичного складу найдавніших старослов'янських пам'яток: апелятиви (повнозначні, службові слова, вигуки) та власні назви, представлені, головним чином, етнонімами, власними назвами церковних свят, книг, а також власними назвами біблійних та євангельських осіб.

Представлены результаты философского исследования религиозного языка православия в Украине в контексте национальной философско-лингвистической традиции. Выделение внутри национального языка общечеловеческих логических форм выражения применено к анализу языка религии. В религиозном языке на национальных территориях выделено неизменное общеконфессиональное сакральное содержательное ядро и варьирующиеся под влиянием национальной специфики конфессиональной практики формы текстового и обрядового выражения этого содержания. Религиозный язык исследован в системе религиозной коммуникации, на внутриязыковом и экстралингвистическом уровнях. Проанализированы процессы становления, сакрализации и кодификации церковнославянского языка на территории Украины. Рассмотрены причины современного кризиса богослужебного языка православия в Украине, возможные пути его разрешения.

Розглянуто питання лексики, фонетики та граматики болгарської мови. Проаналізовано особливості правопису голосних та приголосних звуків, взаємозв'язок і відмінності між голосними та приголосними звуками в болгарській та українській мовах.

Рассмотрены вопросы лексики, фонетики и грамматики болгарского языка. Проанализированы особенности правописания гласных и согласных звуков, взаимосвязь и отличия между гласными и согласными звуками в болгарском и украинском языках.

Розглянуто питання реконструкції праслов'янського етимологічного гнізда як фрагмента давнього словотворення. На підставі етимологічного та порівняльно-історичного методів встановлено структурні типи давніх слів, їх мотивацію та дериваційну ієрархію, сформульовано окремі теоретичні положення щодо організації мовних підсистем.

Рассмотрены вопросы реконструкции праславянского этимологического гнезда как фрагмента древнего словообразования. На основании этимологического и сравнительно-исторического методов установлены структурные типы древних слов, их мотивация и деривационная иерархия, сформулированы отдельные теоретические положения относительно организации языковых подсистем.

Вперше проведено дослідження писемної форми болгарського острівного ідіому в Україні в соціолінгвістичному, етномовному та стилістичному аспектах. Визначено стратифікаційні ознаки острівного писемного дискурсу у порівнянні з літературною мовою метрополії. Встановлено фактори його інваріантності та тенденції розвитку типологічних рис й обгрунтовано шляхи розв'язання актутальних проблем мовотворення острівних етнічних груп.

Впервые проведено исследование письменной формы болгарского островного идиома в Украине в социолингвистическом, этноязычном и стилистическом аспектах. Определены стратификационные признаки островного письменного дискурса в стравнении с литературным языком метрополии. Установлены факторы его инвариантности и тенденции развития типологических признаков. Обоснованы пути решения актуальных проблем формирования языка островных этнических групп.

Досліджено історію розвитку письма та книгодрукування у слов'ян, переклади Святого Письма та функціонування церковнослов'янської мови в різні історичні періоди. Розглянуто особливості її фонетичної, лексичної, морфологічної та синтаксичної будови. Особливу увагу приділено формуванню та становленню церковнослов'янської мови в історико-культурологічному аспекті. Зазначено, що дане видання розраховане на майбутніх фахівців нефілологічних спеціальностей, чим зумовлені деякі випадки надмірної деталізації та популярність окремих тлумачень.

Исследованы история развития письменности и печатного дела у славян, переводы Святого Письма и функционирование церковнославянского языка в различные исторические периоды. Рассмотрены особенности ее фонетической, лексической, морфологической и синтаксической системы. Особое внимание уделено формированию и становлению церковнославянского языка в историко-культурологическом аспекте. Данное издание расчитано на будущих специалистов нефилологических специальностей, что обусловливает некоторые примеры усиленной детализации и популярность отдельных объяснений.

Зазначено, що мова як система підлягає лінгвістичним, а мова як стандарт - соціолінгвістичним закономірностям. У цій дихотомії штокавська система має можливість для реалізації в сербському, хорватському, боснійському та чорногорському стандартах. Зроблено висновок, що відмінності між ними мають місце на всіх мовних рівнях, вони також релевантні особливостям у культурі, вірі, ментальності, а отже, зумовлені соціолінгвістичними чинниками.

Language as a system is subject to linguistic, and language as a standard - to socio-linguistic laws. This dichotomy presents Shtokavian system respectively as a possibility for the realization in four standards: Serb, Croatian, Bosnian and Montenegrin. The differences between them can be found on all language levels and relevant to the peculiarities in culture, mentality and thus are conditioned by socio-linguistic factors.

Освещены грамматические категории глагола (лица и числа, вида), описаны особенности употребления глаголов несовершенного вида в настоящем времени, категория залога, наклонения. Проанализированы глагольные формы. Раскрыто значение перфекта и его отличие от семантики аориста. Рассмотрены грамматические особенности причастия и деепричастия.

Вивчено головні відомості про старослов'янську мову. Висвітлено історію наукового дослідження старослов'янської мови, зокрема, історію створення письма у слов'ян. Розглянуто питання про етногенез слов'ян. Проаналізовано діяльність, життєвий і творчий шлях братів Костянтина і Мефодія. Акцентовано увагу на проблемі дохристиянського письма у слов'ян. Описано найдавніші пам'ятки слов'янського письма. Подано стислі відомості зі старослов'янської палеографії. Особливу увагу приділено фонетиці, морфології та синтаксису.

Ключ. слова: "темне місце", "Слово", фраза, словосполучення, кон'єктура, прочитання
Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.61-0 + Ш5(4Укр)3-335

Рубрики:

Старослов'янська ( церковнослов'янська ) мова

Література

Шифр НБУВ: Ж60238 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Стисло наведено результати дослідження канонічних церковних текстів Біблії, перекладених українською мовою. Висунуто тезу, що певні елементи мовної структури можуть свідомо використовуватися для створення конфесійно-сакрального стилю, притаманного Біблії. Висвітлено етапи розвитку старослов'янської мови: солунський, мораво-паннонський, болгаро-македонський. Зазначено, що вже наприкінці XI ст. сформувалася давньокиївська (давньосхіднослов'янська) редакція старослов'янської мови, детально охарактеризовано її найголовніші ознаки.

Досліджено вияви соціальної активності щодо вирішення мовних питань у Республіках Боснії та Герцеговини, Хорватії та Югославії (в складі Сербії та Чорногорії). Розглянуто сербську, хорватську, боснійську, чорногорську мови як складові штокавської діасистеми з урахуванням специфіки їх формування. Висвітлено особливості реформування сербської мови Вуком Караджичем, наведено його лінгвистично-політичну концепцію єдиної мови. Проаналізовано особливості нормування стандартів, описано їх специфічні види на рівні фонетики/фонології, лексики та граматики, визначено головні екстралінгвістичні чинники подальшого розвитку та кодифікації мов.

Исследованы проявления социальной активности языковых вопросов в Республиках Боснии и Герцеговины, Хорватии и Югославии (в составе Сербии и Черногории). Рассмотрены сербский, хорватский, боснийский, черногорский языки как составные части штокавской диасистемы с учетом специфики их формирования. Освещены особенности реформирования сербского языка Вуком Караджичем, приведена его лингвистическо-политическая концепция единого языка. Проанализированы особенности нормирования стандартов, описаны их специфические виды на уровне фонетики/фонологии, лексики и грамматики, определены главные экстралингвистические факторы дальнейшего развития и кодификации языка.

Описано ономастику, родовід та проаналізовано сучасний стан болгарських говірок села Євгенівка (Арса) Тарутинського району Одещини.

Описаны ономастика, родовод и проанализировано современное состояние болгарских говоров села Евгеновка (Арса) Тарутинского района Одесской области.

Здійснено зіставний діахронічно-синхронічний аналіз дієслів зі значенням руху в українській та сербській мовах. Показано різний шлях еволюції цих дієслів в українській мові - формування на підставі колишніх ітеративних опозицій засобів вираження функцій часової та просторової локалізованості, а також у сербській мові - зруйнування праслов'янських опозицій з втратою атематичних дієслів або набуття ними іншої функціональної спеціалізації.

The article deals with the contrastive diachronic-synchronic characteristics of verbs of motion in Ukrainian and Serbian. Differences in the evolution of these verbs are under consideration: in Ukrainian we observe the formation on the basis of formeriterative oppositions of time and space localization functions. In Serbian we can see the loss of Protoslavonic oppositions, while some verbs preserve prototype semantics or the verbs of motion may acquire another functional specialization.

На підставі досліджень, проведених у галузі функціонування болгарських ідіом в Україні протягом існування болгарської діаспори уперше наведено тексти художніх творів, зразки епістолярного жанру, газетно-публіцистичних видань, знайдених в архівах і бібліотечних фондах України та Болгарії. Розглянуто болгарські лексичні елементи в болгарських говірках, а також російських говірках Одещини. Проаналізовано особливості становлення та розвитку навчально-наукового стилю, а також мови та стилю суспільно-політичних періодичних видань. Визначено передумови формування офіційно-ділового стилю як відбиття активних соціально-економічних перетворень у діаспорі.

На основании исследований, проведенных в области функционирования болгарских идиом на Украине на протяжении существования болгарской диаспоры, представлены тексты художественных произведений, образцы эпистолярного жанра, газетно-публицистических изданий, найденные в архивах и библиотечных фондах Украины и Болгарии. Рассмотрены болгарские лексические элементы в болгарских скороговорках, а также российских скороговорках Одесского региона. Проанализированы особенности становления и развития учебно-научного стиля, а также языка и стиля общественно-политических периодических изданий. Определены предпосылки формирования официально-делового стиля как отражение активных социально-экономических преобразований в диаспоре.

Розглянуто ієрархічну вертикаль болгарського ідіому в Україні, яка містить кілька підсистем, що функціонують в усній і писемній формі: сільські діалекти і наддіалекти, міждіалектну формацію (койне), до якої входять і урбанолекти регіональних адміністративно-культурних і господарських центрів, розмовно-побутове мовлення найосвіченіших представників діаспори - сільської інтелігенції, науковців, письменників, столичних жителів першого покоління.

The hierarhical vertical of Bulgarian idiom in Ukraine has some subsistems which function in the verbal and written forms: the country dialects and upperdialects, interdialectal formation (contact vernacular - koine), everyday speech of well educated diaspora people.

Розглянуто систему часових форм словенського дієслова у зіставленні з сербськими, хорватськими, українськими, російськими, білоруськими темпоральними формами, визначено спільні, генетично зумовлені граматичні характеристики дієслівних систем аналізованих слов'янських мов і відмінності, що виникли в результаті самостійного розвитку цих мов. Вказано фактори впливу на процес формування темпоральної парадигми сучасної словенської літературної мови в сербсько-хорватсько-східнослов'янському аспекті.

The system of Slovenian verb temporal forms in comparison with those in Serbian, Croatian, Ukrainian, Russian and Belarussian is examined in the article. Common grammatical characteristics of the verb system of those Slavic languages analyzed which are genetically substantiated as well as their didtinctive features having aroused as a result of their independent development are specified. The factors which influence the process of formation of the temporal paradigm in the modern Slovenian literary language on the Serbian-Croatian-East Slavic background have been analyzed.

Досліджено походження назв Україна і Русь, визначено їх співвіднесеність з етнонімами, що характеризували окремі слов'янські племена - укри і руги (руси). Аналіз зроблено з урахуванням розвитку лексико-семантичних груп слів у праіндоєвропейській та праслов'янській мовах, глибокої реконструкції їх семантики і тенденцій розвитку. Виявлено, що зазначені етноніми вийшли з єдиного індоєвропейського кореня зі значенням "арії - скотарі, воїни". У цьому ж контексті встановлено походження етнонімів арії, слов'яни/склавіни, венети, анти, а також етимологію деяких гідронімів і топонімів.

Проведено исследование происхождения названий Украина и Русь, установлено их соотношение с этнонимами, характеризующими отдельные славянские племена - укры и руги (русы). Анализ осуществлен с учетом развития лексико-семантических групп слов в праиндоевропейском и праславянском языках, глубокой реконструкции их семантики и тенденций развития. Установлено, что данные этнонимы происходят от единого индоевропейского корня со значением "арии - скотоводы, воины". В этом же контексте установлено происхождение этнонимов арии, славяне/склавины, венеты, анты, этимологию некоторых гидронимов и топонимов.

На матеріалі болгарських переселенських говірок в Україні висвітлено проблему дебалканізації - втрати мовних елементів, спільних для всіх балканських мов і трактованих як балканізми. Визначено ступінь збереження / втрати граматичних балканізмів у діалектній системі, розглянуто наслідки взаємодії болгарських говірок з говірками інших мов у небалканському мовному середовищі на граматичному рівні.

На материале болгарских переселенских говоров в Украине освещена проблема дебалканизации - потери языковых элементов, общих для всех балканских языков и трактованных как балканизмы. Определена степень сохранения/потери грамматических балканизмов в диалектной системе, рассмотрены последствия взаимодействия болгарских говоров с говорами других языков в небалканской языковой среде на грамматическом уровне.