Дослідження присвячено вивченню методологічної доктрини української культурно-історичної школи на основі аналізу фольклористичної спадщини її адептів. Простежено два етапи еволюції цієї школи - романтичний (основні представники - М.Максимович, О.Бодянський, П.Куліш, М.Костомаров) і позитивістичний (у значній частині своїх праць з фольклору - М.Драгоманов, І.Франко, М.Грушевський).

Відображено велику творчу спадщину видатного фольклориста, етнографа, літературознавця. шевченкознавця, славіста, педагога та громадського діяча - М.Ф.Сумцова. Розглянуто наукові праці, нотатки, рецензії вченого, які протягом 1878-1997 рр. видавались окремо або були опубліковані у періодичних виданнях російською, українською та іноземними мовами. Серед них є твори, перекладені з російської на українську мову; варіанти однієї роботи (повний і скорочений); праці, опубліковані під різними назвами, а також роботи без підпису або підписані криптонімами, які збігаються з криптонімами інших авторів. Охоплено літературу про М.Ф.Сумцова, накопичену з початку 80-х рр. ХІХ ст. до 1997 р. Це загальні та спеціальні роботи з оцінками наукових поглядів вченого, рецензії і відгуки на його дослідження, присвячені йому ювілейні видання з біографічними матеріалами, його листування з видатними діячами науки і культури, спогади, а також виклади промов М.Ф.Сумцова, опубліковані у періодичних виданнях.

Висвітлюється діяльність Харківського історико-філологічного товариства - одного з найбільших наукових центрів дореволюційної Росії. У надрах товариства сформувалася всесвітньо відома наукова філологічна школа, головою якої по праву вважається О.О.Потебня. У центрі уваги - праці вчених у галузі фольклористики, теорії та історії літератури, що відіграли важливу роль у формуванні українського літературознавства, в українському національному відродженні.

Висвітлено особливості формування та розвитку академічних наукових шкіл в українській фольклористиці, визначено внесок видатних учених - М.Костомарова, П.Куліша, О.Потебні, О.Котляревського, М.Драгоманова, М.Сумцова, І.Франка. Охарактеризовано слов'янську, західноєвропейську та українську міфологічні школи. Подано теорії символу, а також запозичення та самозародження сюжетів.

Освещены особенности формирования и развития академических школ в украинской фольклористике, определен вклад известных ученых - Н.Костомарова, П.Кулиша, А.Потебни, А.Котляревского, М.Драгоманова, Н.Сумцова. Охарактеризованы славянская, западноевропейская и украинская мифологические школы. Даны теории символа, а также заимствования и самозарождения сюжетов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш2 г(4УКР)5 д

Шифр НБУВ: Ж27482 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено життєвий і творчий шлях П.В. Іванова (1837 - 1931) - вченого, куп'янского етнографа, який довів оптимальність регіонального принципу у сфері етнографії, автора праці "Купянского сборника материалов по этнографии". Наведено перелік його природознавчих, фольклорно-етнографічних праць, а також список літературних джерел про його життя та діяльність, що вийшли друком у 1870 - 2007 рр.

Освещен жизненный и творческий путь П.В. Иванова (1837 - 1931) - ученого, купянского этнографа, который доказал оптимальность регионального принципа в сфере этнографии, автора труда произведения "Купянского сборника материалов по этнографии". Приведены перечень его природоведческих, фольклорно-этнографических трудов, а также список литературных источников о его жизни и творчестве, напечатанных в 1870 - 2007 гг.

На підставі узагальнення історико-краєзнавчих і етнографічно-фольклорних досліджень І. Франка про Дрогобич висвітлено особливості розвитку освіти та науки у місті Франкового часу, охарактеризовано погляди дослідника щодо соціально-економічного становища Дрогобича. Охарактеризовано постать І. Франка як знавця рукописної книги. Проаналізовано праці ученого у контексті історіографічного досвіду ХІХ - початку ХХІ ст.

На основе обобщения историко-краеведческих и этнографично-фольклорных исследований И. Франко о Дрогобыче освещены особенности развития образования и науки в городе Франковского времени, охарактеризованы взгляды историка на социально-экономическое положение Дрогобыча. Охарактеризована личность И. Франко как исследователя рукописной книги. Проанализированы труды ученого в контексте историографического опыта ХІХ - начала ХХІ вв.

Охарактеризовано постать П.О. Куліша як видатного майстра художнього слова, історика, публіциста, перекладача, видавця, майстра епістолярного стилю, мислителя-філософа, фольклориста, науковця. Висвітлено особливості структури фольклорно-етнографічної праці письменника "Записки о Южной Руси" у контексті історії та сьогодення, проведено її жанрово-тематичний і текстологічний аналіз. Проаналізовано фольклорно-етнографічні мотиви у романі П.О. Куліша "Чорна рада". Розкрито фольклорну основу українських оповідань письменника.

Охарактеризована личность П.А. Кулиша как выдающего мастера художественного слова, историка, публициста, переводчика, издателя, мастера эпистолярного стиля, мыслителя-философа, фольклориста, ученого. Освещены особенности структуры фольклорно-этнографического труда писателя "Записки о Южной Руси" в историческом и современном контекстах, проведен его жанрово-тематический и текстологический анализ. Проанализированы фольклорно-этнографические мотивы в романе П.А. Кулиша "Черный совет". Раскрыта фольклорная основа украинских рассказов писателя.

Здійснено комплексне вивчення методологічних засад фольклористичної діяльності М.Костомарова. Розглянуто романтичну, культурно-історичну, міфологічну та генолого-генеалогічну концепції вченого. Висвітлено процес формування концептуальної парадигми романтизму та застосування і розвиток її у фольклористичній спадщині М.Костомарова. Обгрунтовано й узагальнено науково-методичні принципи збирання та записування творів усної словесності в інтерпретації вченого. Розкрито процес становлення на засадах позитивізму української культурно-історичної школи, а також участь, роль і значення М.Костомарова у розробці її методологічних принципів. Показано наукову цінність і новизну генологічної концепції усної словесності вченого. З'ясовано його роль і значення в утвердженні цих концепцій в українській фольклористиці та внесок до світової фольклористики. Зазначено, що М.Костромаров, на відміну від багатьох своїх сучасників, з переходом на нові методологічні принципи не відмовлявся від попередніх, а вибір певного підходу залежав від матеріалу дослідження.

Дисертацію присвячено дослідженню наукової спадщини визначного фольклориста, історика, літературознавця, публіциста Михайла Драгоманова. Грунтовно проаналізовано фольклористичні праці ученого, з'ясоване їх значення для розвитку фольклорознавства. В дослідженні розглядаються фольклорні видання та наукові студії М. Драгоманова.

Висвітлено творчу та наукову діяльність В. Гнатюка - визначного українського академіка, вченого, в контексті української культури, етнології, етнографії, літературознавства, його участь у науковому товаристві ім. Шевченка. Розглянуто питання формування В. Гнатюка як творчої особистості, вченого, розкрито побутові умови та матеріальне становище фольклориста. Проаналізовано взаємини вченого з І. Франком, М. Грушевським, К. Студинським, Б. Лепким, Лесею Українкою, В. Кравченком, М. Коцюбинським, Г. Хоткевичем. Вивчено духовно-культурну спадщину В. Гнатюка, зокрема, зібрання пісень, казок, легенд, переказів, байок, анекдотів, прислів'їв та приказок, загадок, молитв, обрядів, описів побуту і звичаїв українців. Увагу приділено питанням української літератури та теорії літератури, порівняльного літературознавства та зарубіжної літератури, мовознавства.

Висвітлено основні віхи життя, наукову та громадсько-політичну діяльність визначного українського етнографа, літературознавця, фольклориста, академіка ВУАН М. Сумцова (1854 - 1922 рр.). Спадщину вченого розглянуто у контексті проблеми соціокультурної ідентичності українців, дослідженню якої фактично і була присвячена вся наукова діяльність харківського професора. Значну увагу приділено розгляду друкованої та архівної спадщини М. Сумцова, його ролі у становленні вітчизняного українознавства. Розкрито внесок ученого у вироблення наукових основ семіотики традиційно-побутової культури українців, його роль у закладенні основ вітчизняної етнорегіоналістики та музейної справи. Охарактеризовано громадсько-політичну та науково-популяризаторську діяльність М. Сумцова, його спадщину в оцінці сучасників і нащадків.

Висвітлено життєвий шлях і наукову діяльність дослідника фольклору Слобожанщини кінця XIX - початку XXI ст. П. В. Іванова, досліджено формування його наукових поглядів і фольклорних інтересів. Зазначено, що фольклорно-етнографічна спадщина дослідника має незаперечне наукове значення, оскільки належить до порівняно ранніх фіксацій українського фольклору і є єдиним зібранням українознавчого матеріалу з Куп'янщини. Збірники П. Іванова дозволяють дослідити жанри, сюжети, мотиви, образи. З'ясовано поетичну своєрідність народної прози в його записах.

Висвітлено життєвий шлях і збирацьку спадщину дійсного члена Російського географічного товариства фольклориста А. І. Димінського (1829 - 1905), осмислено його місце та значення в історії української науки про усну народну творчість. Методологічні принципи записування збирача розглянуто в контексті формування та становлення наукових засад української фольклористики, а також її зв'язків із польською та російською науковою думкою в цій царині.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш2 г(4УКР)5 д

Шифр НБУВ: Ж69079 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено критико-аналітичний огляд фольклору як категорії жанру. Проаналізовано фольклорну свідомість в теорії естетики. Розглянуто фольклоризацію усної історії як механізму збереження історичної пам'яті. Досліджено концепт світла в українських народних думах у контексті міфологічних структур у думі про Марусю Богуславку. Вивчено особливості функціонування сучасної української оповідної традиції. Охарактеризовано українську фольклористику середини ХІХ ст. Приділено увагу київській громаді як центру розвитку української фольклористики в 1860 - 1870-х рр.

Комплексно досліджено фальклористичну спадщину І. Франка. Проаналізовано два магістральні напрями уснословеснознавчих пошуків ученого: методологію та генологію. Крізь призму формування оригінальної методологічної стратегії, спрямованої на об'єктивний стереометричний огляд явища, розглянуто Франкову рецепцію міфологічної, антропологічної, міграційної, порівняльно-історичної, культурно-історичної та філологічної фольклористичних шкіл. Закцентовано увагу на новаторських і перспективних методологічних знахідках дослідника, які активно використовують у сучасній науці про усну словесність. Вивчено різноформатні студій І. Франка, окреслено його ефективну програму розгорнутого аналітичного оцінювання кожної типологічної одиниці фольклору, що передбачала обов'язковий розгляд генези, змістово-тематичної наповненості, функціонального потенціалу, художньо-виражального багатства тощо. Через поглиблене висвітлення Франкових поглядів на колядки, щедрівки, веснянки, гаївки, весільні пісні, билини, історичні пісні, думи, балади, коломийки, казки, легенди, оповідання, перекази, анекдоти та загадки презентовано генологічну концепцію ученого.

Проаналізовано рецепцію збірки М. Цертелєва "Опыт собрания старинных малороссийских песен" від часу її виходу у світ до початку XXI ст. Визначено причини неослабного інтересу до цієї публікації та її місце в науковому та громадському житті.

Розглянуто історію підготовки та видання монографічного збірника "Гаївки" В. Гнатюка. Звернено увагу на новаторські підходи вченого до упорядкування та систематизації пісенного матеріалу в збірнику та виокремлення його з-поміж багатьох інших аналогічних видань. Проаналізовано "Мелодії гаївок" О. Роздольського - Ф. Колесси як складової вищезазначеного видання з урахуванням структурного підходу до їх систематизації.

Проаналізовано основні принципи фольклористичної діяльності Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (ПЗВ РГТ) з урахуванням сучасних методик проведення історіографічного дослідження. З'ясовано передумови його заснування, висвітлено основні етапи його діяльності та роль у становленні української фольклористики як науки. Розроблено систему завдань для вироблення вмінь і навичок аналізувати методологічний інструментарій, застосований ПЗВ РГТ, у фіксації фольклорних текстів шляхом польових досліджень, теоретичному вивченні фактологічного матеріалу й оприлюдненні одержаних результатів. Уміщено хрестоматійні матеріали, важливі для розуміння еволюційно-ідейних процесів у розвитку української фольклористики II половини XIX ст.