Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.1

Рубрики:

Художній твір як система <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: ДС40566 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.1

Рубрики:

Художній твір як система <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: ДС40566 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.1

Рубрики:

Художній твір як система <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: ДС40566 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.1

Рубрики:

Художній твір як система <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: ДС40566 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш143-70 + Ш401.171

Рубрики:

Германські мови

Мова художньої літератури <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: ДС50478 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлюються актуальні питання сучасного мовознавства, пов'язані з проблемами та аспектами аналізу текстів взагалі та творів художньої літератури зокрема. Значна увага приділяється розгляду категоріальної та системно-структурної організації художніх творів, визначаються принципи порівняльних текстових досліджень.

Розглянуто основні системи європейського віршування. Значну увагу приділено ритмічному ладу вірша, зокрема, римі, римуванню, строфі. Детально і на прикладах подано алгоритм аналізу віршів.

Висвітлюються проблеми стилізації та її семіотичних механізмів на прикладі творів українських письменників - О.Вишні, М.Хвильового, П.Куліша, О.Ольжича, І.Багряного та інших. Аналізуються результати наукових досліджень стилізації, що проводились вітчизняними та зарубіжними вченими-літературознавцями М.Бахтіним, С.Скварчинською, С.Бальдусом, М.Гловінським, К.Долининим, В.Троїцьким, Р.Якобсоном та їх послідовниками.

Описано модальність синтаксичних структур у художньому тексті. Розглянуто зв'язки модального значення, яке реалізується за допомогою конструкції з приєднаним після крапки сегментом, та її стилістичного значення.

Висвітлено особливості семантичних процесів у тексті під час використання проаналізованих алюзій різних видів, а також роль цих алюзій у побудові семантичного простору тексту роману Г. Гріна "Монсеньйор Кіхот".

Осуществлена экстраполяция понимания диалога как априорного социального "Я" - "Ты" отношения М.Бубера, принципа вненаходимости Автора Герою в литературных произведениях М.Бахтина.

Дисертацію присвячено дослідженню сфер, рівней, форм і засобів реалізації різних типів діалогу у віршованому тексті. Запропоновано нову, цілісну типологію діалогу у віршованому тексті, на підставі якої проаналізовано види діалогу у текстах ранньої лірики О.Блока. На основі розширеного лінгвофілософського підходу до феномену "діалог", як способу співіснування мислячих суб'єктів у культурному просторі, виявлено особливе значення для віршованого тексту імпліцитних показників діалогу та факторів, що свідчать про включення віршованих текстів у міжтекстовий діалог (розширення сфери потенційних суб'єктів діалогу, зміна автономінацій суб'єктів, значуще мовчання, сюжетне варіювання, циклізація тощо).

В монографии исследуется проблема соотносимости метафоры и художественного произведения в трех аспектах ее преломления: структурно-типологическом, историко-типологическом и прагматическом. Раскрывается генетическая и функциональная связь метода, жанра, сюжета и других факторов и носителей художественной целостности произведения с метафорой как универсальной фигурой постмифологического художественного мышления. Определяется роль метафоры в становлении и восприятии произведения как художественного целого, а также в формировании различных типов художественной целостности произведения в их конкретно-исторических вариациях - литературных направлениях и течениях. Особое внимание уделяется стихотворению-метафоре, в котором исследуемая проблема обретает свое наиболее репрезентативное подтверждение. Теоретический и практический анализ этого малоизученного явления мировой лирики проводится на материале русской поэзии первой половины 19 века.

Проведен анализ закономерностей функционирования традиционного сюжетно-образного материала легендарного происхождения в культуре ХХ ст. Рассмотрение специфики трансформации легенд о Фаусте, Крысолове, Граале, Артуре, Агасфере и других осуществляется в контексте многообразных социально-идеологических и духовных факторов, определяющих развитие современной цивилизации. Особое внимание уделяется анализу литературного функционирования средневековых легенд о Дон Жуане. Исследуются формально-содержательные уровни переосмысления образа "всесветного любимца" в произведениях Ж.Б.Мольера, Э.Т.А.Гофмана, А.С.Пушкина, Дж.Г.Байрона, О.де Бальзака, П.Мериме, А.К.Толстого, П.Гейзе, Л.Украинки, Н.С.Гумилева, А.В.Амфитеатрова, А.Камю, К.Чапека и др.

Подається аналіз фонової інформації з точки зору текстоутворюючої категорії пресупозиції, виявлені шляхи об'єктивізації категорії пресупозиції в авторському тексті і її роль в реконструкції ментально-вербальної картини світу С.Оріховського. Здійснюється виявлення внутрішньої динаміки, закладеної у творі митця. Зроблено висновок, що дослідження змістових ознак тексту і його компонентів дозволяють дати не тільки повну і об'єктивну характеристику його жанрової, стильової приналежності, ідейно-естетичного задуму, а й засобів втілення останнього в словесній канві твору. У зв'язку з цим зростає роль і значення таких найважливіших текстоутворюючих категорій, як інформативність, пресупозиція, семантична зв'язність, інтеграція, ретроспекція і проспекція. Оскільки інформативна глибина і багатоплановість художнього тексту багато в чому визначається текстоутворюючою категорією пресупозиції, вивчення її особливостей набуває особливого значення для інтерпретації й аналізу художнього тексту.

Розглянуто питання про статус специфічної розмовної структури (конструкції з приєднаним після крапки сегментом) у художньому тексті. Розглянуто зв'язки конструкції з ППКС з існуючими стилістичними прийомами та фігурами, застосованими авторами у художніх текстах з метою увиразнення літературних творів.

Аналізується лексико-семантична структура індивідуально-авторської метафори (на матеріалі західноукраїнської прози початку ХХ ст.). Обгрунтовується тяжіння західноукраїнських прозаїків до асоціативно-ускладненої метафоризації. Психологізм, притаманний "новій генерації" українських письменників, знаходить вияв у складних метафоричних сполуках, що характеризуються звичною і незвичною сполучуваністю компонентів.

Рассмотрена история понятия "интертекстуальность", а также его место в системе философско-эстетических координат. Доказано, что в исследованиях и интерпретациях феномена интертекстуальности отразились основные тенденции гуманитарной мысли XX в.: формализм, ортодоксальный структурализм, постструктурализм, герменевтика, деконструктивизм, рецептивная эстетика и др.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми співвідносності метафори і літературного твору у трьох визначальних аспектах: структурно-типологічному, історико-типологічному та прагматичному. Розкриваються генетичний та функціональний зв'язки методу, жанру, стилю, сюжету та інших чинників і носіїв цілісності художнього твору з метафорою як універсальною фігурою постміфологічного художнього мислення. Визначається роль метафори в становленні та сприйнятті літературного твору як художнього цілого, а також у формуванні різних типів цілісності художнього твору в їх конкретно-історичних варіаціях - літературних напрямах та течіях. Особлива увага приділяється віршу-метафорі, в якому досліджувана проблема набуває свого найбільш репрезентативного втілення. Теоретичний та практичний аналіз цього маловивченого явища світової лірики проводиться на матеріалі російської поезії першої половини ХІХ століття.

Висвітлено проблеми філософії та поетики щодо однієї з провідних тем у російській та світовій культурі - смерті. Досліджено витоки концепції смерті у російській романтичній літературі. Охарактеризовано символи смерті та безсмертя.