Представлена оригинальная теория мелодии стиха как универсального смыслообразующего начала поэтической речи. Проанализированы стихотворения на русском, украинском, болгарском, английском и испанском языках, а также два "непонятных" произведения - "Медный всадник" А.Пушкина и "Двенадцать" А.Блока. Значительное внимание уделено смыслу филологического анализа художественной литературы, звуку и ритму, музыке и смыслу лирического стихотворения.

Розглянуто основні системи європейського віршування. Значну увагу приділено ритмічному ладу вірша, зокрема, римі, римуванню, строфі. Детально і на прикладах подано алгоритм аналізу віршів.

Наведено результати дослідження латинських курсів теорії поезії XVII ст., що читалися в Київській колегії (пізніше академії) та вплинули на розвиток української літератури того часу. Подано систематизовану характеристику змісту поетик, встановлено обсяг і спосіб трактування запропонованого ними теоретичного матеріалу. Спростовано традиційну думку про давні українські поетики як про цілковиту схоластику.

Приведены результаты исследования латинских курсов теории поэзии XVII ст., которые читались в Киевской коллегии (позднее академии) и повлияли на развитие украинской литературы того времени. Дана систематизированная характеристика содержания поэтик, установлен объем и способ трактования содержащегося в них теоретического материала. Проведено опровержение традиционного мнения о давних украинских поэтиках как о совершеннейшей схоластике.

Розглянуто основи музичної та поетичної ритміки і метрики, теорії версифікації, питання виконання, ритмічного виховання, морфологічні особливості ритму. Викладено питання композиційної ролі метру та ритму в музичному формоутворенні, семантики ритмічних структур та метрів, взаємодії вербального, хореографічного та інструментального факторів метроритму.

Рассмотрены основы музыкальной и поэтической ритмики и метрики, теории версификации, вопросы ритмического воспитания, морфологические особенности ритма. Изложены вопросы композиционной роли метра и ритма в музыкальном формообразовании, семантики ритмических структур и метров, взаимодействия вербального, хореографического и инструментального факторов метроритма.

Висвітлено версифікаційні особливості поетичного надбання з найдавніших часів до ХХІ ст. як одного з глибинних розділів теорії літератури. Розкрито зміст понять віршування, ритму, художньої літератури. Розглянуто форми та строфічні різновиди вірша. На підставі сумірності якісних і кількісних параметрів запропоновано метричну, силабічну, фольклорну, тонічну системи віршування. Проаналізовано особливості визначення розміру вірша силабо-тонічної системи. Наведено прийоми практичних навиків віршознавчого аналізу.

Освещены версификационные особенности поэтического приобретения с древнейших времен до ХХІ ст. как одного из глубинных разделов теории литературы. Раскрыто содержание понятий стихосложение, ритма, художественной литературы. Определены формы и разновиды стихотворения. На основании суммарности качественных и количественных параметров предложены метрические, силабические, фольклорные системы стихотворения. Проанализированы особенности определения размера стиха силабо-тонической системы. Предложены приемы практических навыков стиховедческого анализа.

Розглянуто особливості поетичного мовлення, наведено порівняльний аналіз прозових і поетичних творів, висвітлено тенденції сучасного поетичного розвитку, зокрема верлібризації поезій. Описано системи віршування, складники віршознавства: ритм, риму, строфічну організацію вірша.

Рассмотрены особенности поэтической речи, приведен сравнительный анализ прозы и поэтических произведений, освещены тенденции современного поэтического развития, в частности верлибризации поэзий. Описаны стихотворные системы, составляющие стиховедения: ритм, рифма, строфическая организация стихотворения.

Викладено цілісний підхід до аналізу поетичних творів, описано структуру курсу, розглянуто умови рейтингу, наведено орієнтовні плани лекційних занять та семінарів з курсу, висвітлено тематику доповідей та дослідницьких робіт з вимогами щодо самостійної роботи студентів.

Изложен целостный подход к анализу поэтических произведений, описана структура курса, рассмотрены условия рейтинга, приведены ориентировочные планы лекционных занятий и семинаров по курсу, освещена тематика докладов и исследовательских работ с требованиями к самостоятельной работе студентов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.18 + Ш5(4УКР)-335

Рубрики:

Теорія вірша. Віршування <теорія л-ри>

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.18

Рубрики:

Теорія вірша. Віршування <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж69231/філол. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено дослідженню сфер, рівней, форм і засобів реалізації різних типів діалогу у віршованому тексті. Запропоновано нову, цілісну типологію діалогу у віршованому тексті, на підставі якої проаналізовано види діалогу у текстах ранньої лірики О.Блока. На основі розширеного лінгвофілософського підходу до феномену "діалог", як способу співіснування мислячих суб'єктів у культурному просторі, виявлено особливе значення для віршованого тексту імпліцитних показників діалогу та факторів, що свідчать про включення віршованих текстів у міжтекстовий діалог (розширення сфери потенційних суб'єктів діалогу, зміна автономінацій суб'єктів, значуще мовчання, сюжетне варіювання, циклізація тощо).

Проаналізовано тенденції розвитку віршознавства XX ст., досліджено інтонаційні типи - актуальну віршознавчу проблему. Обгрунтовано необхідність застосування психоаналізу в сучасному віршознавстві, простежено процес актуалізації психологічного компонента в художніх напрямах модернізму. Досліджено психологічний компонент ритмомелодики основних напрямів, встановлено закономірність реалізації психологічних особливостей поета в ритмомелодиці вірша. Вивчено змістову функцію структурних елементів ритмомелодики вірша, запропоновано класифікацію інтонаційних типів версифікації. Домінування певного інтонаційного типу віршування в творчості поета пояснено його психологічним типом і, відповідно, літературним напрямом. Принципи використання метричних, строфічних, фонічних засобів поетичної мови, інтонаційної інтерпретації поетичного синтаксису розглянуто на матеріалі творчості українських та російських поетів-модерністів. Наведено класифікацію ритмотворчих елементів чотирьох інтонаційних типів поезїї на різних стуктурних рівнях.

Системно досліджено жанр елегії в українській літературі XVI - XIX ст. як репрезентативного етапу становлення й утвердження дискурсивної практки цього жанру. У історико-типологічному аспекті розглянуто жанрову генезу елегії, її функціонування у давній поезії. Проаналізовано кращі зразки елегійної лірики давньоруських поетів, осібно Г.Сковороди та поетів XIX ст. - Л.Боровиковського, А.Метлинського, М.Петренка, В.Забіли, Т.Шевченка, О.Кониського, Л.Глібова, С.Руданського, Ю.Федьковича, С.Воробкевича, Я.Щоголева, М.Старицького, В.Самійленка, П.Грабовського, І.Франка, Лесі Українки, у творчості яких елегія оформилася в оригінальний самобутній ліричний жанр. Висвітлено її еволюцію, осообливості художнього світу, образну систему, поетику. Розглянуто розвиток елегійної поезії в літературному процесі України XVI - XIX ст. у аспектах: елегія як теоретична проблема; елегія як історико-літературне явище; жанрові модифікації елегії у творчості найяскравіших її репрезентантів. Визначальними складниками елегії є самодостатність художньо-ліричної системи, змістовно-емоційна тональність, форма ліричного наративу, особливості вираження авторського світовідчуття та характер образності. Висвітлено модифікацію жанру за різними етапами літературного процесу у контексті розвитку естетичної свідомості, розкрито його національні особливості, обумовлені поетичними традиціями та менталітетом українського народу. Визначено типологічні риси жанру - стійкого естетичного феномена, який упродовж багатовікової історії зберігає змістовно-поетичні константи.

Досліджено фонетичні та графічні властивості онімів. Описано механізми інтеграції фонетичної складової поетонімів у різні рівні поетичного контексту. Здійснено спробу систематизації поетонімів у контексті вивчення особливостей їх звучання. Вперше встановлено загальномовні закономірності взаємодії структурної організації поезій англійської, німецької, російської та української літератури та включених до них онімів. Здійснено комплексний аналіз звучання поетонімів у звуковому ладі твору з урахуванням його композиційної та образної специфіки як цілісного утворення. Доведено значущість звучання поетонімів у процесі формотворення та творення смислу. Основні результати наукового дослідження рекомендовано використовувати для подальшої розробки теорії поетики онімів.

Розглянуто особливості поетичного мовлення. Приділено увагу порівняльному аналізу прозових і поетичних творів, тенденціям сучасного поетичного розвитку, зокрема, верлібризації поезії. Проаналізовано системи віршування, розглянуто такі складники віршознавства, як ритм, рима, строфічна організація вірша. Розглянуто канонічні, рефренні строфи, екзотичну строфіку та різновиди верлібру. Теоретичні положення проілюстровано прикладами з української та зарубіжної поезії.

Розглянуто переклад символічного значення звуків як важливий чинник формування підтексту поетичного твору.

Розглянуто мовні експерименти в царині української візуальної поезії, переважно на прикладах шахопоезії та паліндромії.

Описан один из способов тестирования способности интеллекта человека к стихосложению и приведены результаты его экспериментальной проверки на примере выявления общесловарного запаса и ощущения ритмики стихотворного текста у студентов, не специализирующихся в области поэтического творчества.

Вміщено праці, що відображають різні аспекти історії та теорії українського віршування від XVIII ст. до сьогодення. Висвітлено поетичну майстерність Л. Українки на матеріалі драми-феєрії "Лісова пісня". Розкрито секрети творчої лабораторії верлібриста, виявлено стосунки вільної форми з метричною у системі індивідуального стилю. Проаналізовано ритміку 13-складового вірша XVIII ст., поетичні форми у творчості східноукраїнських віторів 1880-х рр. З'ясовано особливості строфіки та римування в поетичних творах Б. Лепкого 1910-х рр.

На конкретних прикладах із творчості англомовних поетів розглянуто вплив формотворчих засобів поетичного вираження на формування підтексту поетичного твору та його переклад.

Проведено емпіричне дослідження співвідношення між перцептивною підструктурою ритмічної організації психіки у вигляді п'яти віршованих розмірів у російському віршуванні (хореєм, ямбом, дактилем, амфібрахієм, анапестом) і психічною підструктурою у вигляді п'яти типологічних груп (холероїдної, сангвіноїдної, рівноважної, меланхолоїдної, флегматоїдної).