Представлено спробу подати рельєфніший образ майже забутої нині "великодержавної культури" Австро-Угорщини на зламі ХІХ-ХХ вв. Розглядається історичний, культурний і літературний феномен Австро-Угорської імперії. Висвітлюється діяльність деяких видатних діячів цієї епохи - Петера Альтенберга, Артура Шніцлера, Франца Йосифа, Франца Кафки, Густава Майрінка, Бруно Шульца, Йозефа Рота, Гуго фон Гофмансталя.

Досліджено історико-літературний контекст видатної пам'ятки української літератури кінця XVIII - початку ХІХ ст. - "Історії Русів". Проаналізовано глибоку політичну ідейність цього твору як складну, далеку від традиційної літописної, багатопланову композицію, в якій гармонійно поєднані характеристики історичних діячів, описи подій, битв, повстань, змов, тлумачення документів, актів, угод тощо. Особливу увагу приділено характеристиці "Історії Русів" у контексті європейської літератури. Пам'ятку розглянуто у взаємозв'язку з творчістю українських романтиків, Т.Шевченка, О.Пушкіна, Д.Байрона, П.Мериме, декабристів, польських письменників та поетів ХІХ ст. Підкреслено, що "Історія Русів" великою мірою сприяла виробленню в українських письменників першої половини ХІХ ст. нового змісту і форми у розробці історичної теми.

Розглянуто історію Європи з точки зору видатного європейського славіста, професора Женевського університету, президента Міжнародних Женевських Зустрічей, Почесного доктора Національного Університету "Києво-Могилянської Академії" Ж.Ніви. Проаналізовано особливості розвитку Європи з 1989 р. Визначено релігійні риси російського атеїзму. Охарактеризовано постать Сталіна. Проаналізовано діяльність Відділення славістики філологічного факультету Женевського університету. Наведено роздуми вченого щодо проблем, що виникли на останній в ХХ ст. Женевській Міжнародній Зустрічі.

Рассмотрена история Европы с точки зрения известного европейского слависта, профессора Женевского университета, президента Международных Женевских Встреч, Почетного доктора Национального университета "Киево-Могилянской Академии" Ж.Нивы. Проанализированы особенности развития Европы в период с 1989 г. Определены религиозные черты российского атеизма. Охарактеризована личность Сталина. Проанализирована деятельность Отделения славистики филологического факультета Женевского университета. Приведены размышления ученого о возникших проблемах на последней в ХХ ст. Женевской Международной Встрече.

Розглянуто творчу спадщину видатного німецького філософа Г.Когена (1842 - 1918 рр.) - основоположника Марбурзької школи неокантіанства. Вперше проведено дослідження філологічних аспектів наукових праць мислителя. Проаналізовано духовні паралелі Г.Когена з такими визначними постатями європейської культури, як Г.Гейне, Б.Пастернак, М.Бахтін. Наведено деякі філософські трактати Г.Когена, переклад яких українською мовою здійснено вперше.

Рассмотрено творческое наследие выдающегося немецкого философа Г.Когена (1842 - 1918 гг.) - основоположника Марбургской школы неокантианства. Впервые проведено исследование филологических аспектов научных трудов мыслителя. Проанализированы духовные параллели Г.Когена с такими выдающимися представителями европейской культуры, как Г.Гейне, Б.Пастернак, М.Бахтин. Приведены некоторые философские трактаты Г.Когена, перевод которых на украинский язык осуществлен впервые.

Розглянуто основні художньо-естетичні тенденції європейського літературного Просвітництва у порівняльному аспекті. На підставі аналізу типологічних закономірностей літературного процесу цієї доби виділено три парадигми художнього мислення - класичну, конвергентну й амальгамну, що дозволяє розглянути історичний розвиток різних національних моделей Просвітництва. Розглянуто основні тенденції просвітницького дискурсу у кожній парадигмі, які розрізняються характером становлення ідейно-художнього комплексу Просвітництва, системою жанрів, стильових ознак, особливостями переходу одних літературних напрямів у інші. Запропоновано підхід, який дозволяє по-новому оцінити місце української літератури Просвітництва у системі інших європейських літератур, окреслити специфіку розвитку у ній певних художніх напрямів, а саме: рококо, просвітницького класицизму, просвітницького реалізму і сентименталізму, які внаслідок своєї амальгамності сформували своєрідну систему художнього освоєння світу та людини у XVIII - першій половині XIX ст.

Розглянуто теоретичний доробок О. Уайльда, Т. Манна, А. Франса, І. Франка та С. Цвейга, що посідає визначне місце в їх творчій спадщині. Показано, що спираючись на принципи міждисциплінарного підходу, письменники артикулювали низку оригінальних ідей, які стали вагомим внеском у європейську гуманістику другої половини XIX - першої половини XX ст. Увагу приділено соціальному аспекту естетизму О. Уайльда, евристичному потенціалу "культурософських" поглядів Т. Манна, психологічним ідеям і літературознавчим студіям А. Франса. Висвітлено питання біографізму та самоаналізу у творчості І. Франка.

Розглянуто проблеми гуманізму в польській прозі XX ст. Викладено гуманістичні аспекти в польській документальній прозі часів фашистської окупації. Розкрито проблему людини в історичній романістиці С. Жеромського. Висвітлено антропологічний вимір часопростору як образ Європи в книзі Анджея Стасюка "Fado". Висвітлено концепцію людини у творчості Віслави Шимборовської та розглянуто контектст європейської філософської та художньо-філософської думки. Проаналізовано проблему гуманізму та свободи думки в щоденникових роздумах В. Гомборовича про польську літературу.

Проаналізовано феномен жінки-автора як суб'єкта культури та філософії через призму мови та літератури в працях західних та вітчизняних науковців. Встановлено значення філософської репрезентації гендерних стереотипів для переосмислення їх місця та ролі в соціокультурному дискурсі. Для дослідження теоретичних основ постмодерністської філософії доцільним є використання методу міждисциплінарного підходу. З метою комплексного аналізу висвітлення проблем жінки-автора як суб'єкта культури, важливим є застосування компаративістського аналізу. Наголошено, що межа між літературою та філософією - дужа рухома лінія, яка залежить набутого суб'єктом особистого досвіду. Спираючись на переконання, що гендер вписаний в усі соціальні стосунки, доведено, що гендерний контекст відображений в будьякій соціальній взаємодії, наголошується на необхідності застосування нової наукової методології соціальнокультурного конструювання гендеру. Полягає у проведеному системному літературномовному аналізі української і західної жіночої прози як специфічного філософського явища. Загалом, доведено, що дослідження жіночої літератури та її своєрідності є актуальним питанням як для філософії, так і для культурології, яке допомагає віднайти філософські проблеми в літературних текстах. Крім того, гендерний аналіз літературних текстів дозволяє вести теоретичний діалог з гендерних проблем, що сприяє обговоренню важливих задач і проблем нашого культурного життя. яке органічно пов'язано з її сутністю як суб'єкта певної культури. Доведено, що для літератури ХХ - XXI століть характерне посилення взаємодії між філософськими системами й художніми творами, наслідком чого є актуалізація інтелектуального, розмислового початку. З'ясовано, що жіноча літературно-філософська думка витворила неповторний світ жіночого буття та образ "нової жінки", таким чином проклавши шлях до нових стереотипів, заснованих на розумінні того, що статеві відмінності не мають бути визначальними як у суспільному, так і в культурному співіснуванні.

Проаналізовано феномен жінки-автора як суб'єкта культури та філософії через призму мови та літератури в працях західних та вітчизняних науковців. Встановлено значення філософської репрезентації гендерних стереотипів для переосмислення їх місця та ролі в соціокультурному дискурсі. Для дослідження теоретичних основ постмодерністської філософії доцільним є використання методу міждисциплінарного підходу. З метою комплексного аналізу висвітлення проблем жінки-автора як суб'єкта культури, важливим є застосування компаративістського аналізу. Наголошено, що межа між літературою та філософією - дужа рухома лінія, яка залежить набутого суб'єктом особистого досвіду. Спираючись на переконання, що гендер вписаний в усі соціальні стосунки, доведено, що гендерний контекст відображений в будьякій соціальній взаємодії, наголошується на необхідності застосування нової наукової методології соціальнокультурного конструювання гендеру. Полягає у проведеному системному літературномовному аналізі української і західної жіночої прози як специфічного філософського явища. Загалом, доведено, що дослідження жіночої літератури та її своєрідності є актуальним питанням як для філософії, так і для культурології, яке допомагає віднайти філософські проблеми в літературних текстах. Крім того, гендерний аналіз літературних текстів дозволяє вести теоретичний діалог з гендерних проблем, що сприяє обговоренню важливих задач і проблем нашого культурного життя. яке органічно пов'язано з її сутністю як суб'єкта певної культури. Доведено, що для літератури ХХ - XXI століть характерне посилення взаємодії між філософськими системами й художніми творами, наслідком чого є актуалізація інтелектуального, розмислового початку. З'ясовано, що жіноча літературно-філософська думка витворила неповторний світ жіночого буття та образ "нової жінки", таким чином проклавши шлях до нових стереотипів, заснованих на розумінні того, що статеві відмінності не мають бути визначальними як у суспільному, так і в культурному співіснуванні.