Висвітлено розвиток українського модернізму у контексті європейських модерністських тенденцій у культурі, літературі, театральному й образотворчому мистецтві, архітектурі. Розглянуто його основні ознаки, напрями (кубізм, футуризм, експресіонізм, абстракціонізм, дадаїзм, сюрреалізм), модерністське світовідчуття творчої еліти. Проаналізовано вплив радянського тоталітарного режиму на український модернізм. Увагу приділено літературним альманахам і журналам в Україні у період 1920 - 1930 рр., зокрема, "Гарт", "Молодняк", "Літературний ярмарок", "Пролітфронт", "Життя й революція", "Критика", "Нова Генерація".

Освещено развитие украинского модернизма в контексте европейских модернистских тенденций в культуре, литературе, театральном и художественном искусстве, архитектуре. Рассмотрены его основные признаки, направления (кубизм, футуризм, экспрессионизм, абстракционизм, дадаизм, сюрреализм), модернистское мироввоззрение творческой элиты. Проанализировано влияние советского тоталитарного режима на украинский модернизм. Внимание уделено литературным альманахам и журналам в Украине периода 1920 - 1930 гг.: "Гарт", "Молодняк", "Литературный ярмарок", "Пролитфронт", "Жизнь и революция", "Критика", "Новая Генерация".

Висвітлено проблему теоретичного обгрунтування трансформацій у сфері візуального в контексті розуміння сучасних візуальних арт-практик. Визначено основні соціокультурні та мистецтвознавчі умови становлення візуального мистецтва. Розглянуто такі питання, як архаїчна топографія бачення, трансгресивний характер постмодернізму, трансвидимість інформаційного суспільства, мультимедійне середовище розвитку сучасного візуального мистецтва.

Освещена проблема теоретического обоснования трансформаций в сфере визуального в контексте понимания современных визуальных арт-практик. Определены основные социокультурные и искусствоведческие условия становления визуального искусства. Рассмотрены такие вопросы, как архаическая топография видения, трансгрессивный характер постмодернизма, трансвидимость информационного общества, мультимедийная среда развития современного визуального искусства.

Розглянуто витоки виникнення поняття постмодернізм та його транскультурні межі. Узагальнено головні концептуальні засади явища, запропоновано можливість різноманітних визначень.

Рассмотрены истоки возникновения понятия постмодернизм и его транскультурные границы. Обобщены основные концептуальные аспекты явления, дана возможность различных определений.

In article are considered headwaters of the arising the notion postmodernism and its cultural borders. Will generalized main conceptual aspects of the phenomena, is offered possibility of the different determinations.

Розглянуто загальнотеоретичні проблеми сучасного мистецтва. Підкреслено неоднозначність поняття класики у сучасній культурі.

Рассмотрены общетеоретические проблемы современного искусства. Подчеркнуто отношение современной культуры к классике.

The author studies modern theoretical issues of artistic developments. The author discusses the modern approaches to the notion "Classics".

Досліджено процес становлення експресіонізму в західноєвропейській культурі початку XX ст., визначено його найважливіші ознаки. Проаналізовано шляхи поширення експресіонізму в багатьох видах мистецтва, що зумовило відображення в творах літератури, музики, живопису, театру, кінематографа складних психо-фізіологічних станів людини (тривожності, страху смерті, крику, болю, божевілля, передчуття трагедії). Встановлено, що експресіонізму властива тенденція синтезу видів мистецтва (живопис - танець, живопис - музика, література - живопис), яка виразно модифікується у синтез як співтворчість і збагачує мистецьку практику. Вперше в українському мистецтвознавстві цілісно проаналізовано досвід використання експресіоністичних художньо-виражальних засобів у таких видах мистецтва, як живопис, театр, кіно, хореографія та показано, що твори українських митців не копіювали західні моделі, а значною мірою відтворювали національні традиції, витоки яких сягають часів міфо-поетичного світоставлення.

Досліджено феномен художньої культури в онтологічному вимірі. Доведено, що онтологічні трансформації художньої культури XX ст. відтворюються стильовою парадигмою творчості, яку можна описати у рамках таких напрямків творчості, як модерн, авангард, сюрреалізм, соцреалізм та постмодерн. Встановлено, що видова диференціація просторових мистецтв здійснюється як архітектуроцентристський проект. З'ясовано, що видовищні мистецтва еволюціонують у напрямку глобального планетарного інформаційного синтезу, де домінують комп'ютерні технології.

Досліджено ціннісно-адаптаційний потенціал постмодерністського мистецтва, у контексті його нових філософсько-естетичних парадигм, функцій, колажно-монтажного принципу створення образу, руйнування видових, жанрових меж, зближення з життям та показано небувалу за глибиною і масштабом трансформацію світогляду людини. Розглянуто адаптаційні можливості сучасного мистецтва, закладені у новій концепції творчості постмодернізму, його ігрової, інтерактивної, плюралістичної природи, актуальної суті, яка формує розуміння сенсу існування не заради майбутнього, а вчить знаходити його у суб'єктивності. Зазначено, що радикальний досвід арт-практик розширює і поглиблює розуміння суті та змісту естетичного, трансформуючи традиційний досвід людства за двома головними напрямками: створення естетичного середовища існування людини й усвідомлення духовно-метафізичних основ її повсякденного буття. На підставі аналізу реального функціонування сучасного мистецтва, теоретичного доробку вітчизняних і зарубіжних філософів та естетиків висвітлено трансформацію класичної та формування основної проблематики некласичної естетики.

Проанализированы особенности течений художественной культуры (ХК) Западной Европы и США ХХ ст. Определены традиционализм и новоторство в западной ХК 1900-х гг., многообразие авангарда 1910-х гг. в контексте абстракционизма, экспрессионизма, футуризма и конструктивизма. Описаны архитектура 1920 - 1930 гг., особенности национальной романтики и неоклассики, сюрреализм как художественное течение. Внимание уделено постмодернизму как парадигме западной культуры (ЗК) второй половины ХХ ст., вопросам модернистского возрождения в культуре США 1950-х гг., неореализма в ЗК данного периода, новой эпохи в развитии авангарда и неоавангарда в ЗК 1970 - 1990 гг., а также полифонизма массовой и элитарной культуры ХХ ст.

Мистецтво розглянуто в контексті художніх адеквацій як сутнісну категорію, яка визначає становлення художнього на онтичному й онтологічному рівнях. В межах зіставлення класичного художнього дискурсу та некласичних філософсько-культурологічних теорій мистецтва досліджено трансформацію уявлень про автентичність художнього за умов сучасної культури, зокрема, проаналізовано тісний взаємозв'язок кризи сучасного мистецтва з радикальними трансформаціями сучасної культури. Проаналізовано феномени моди, кітчу та віртуальної реальності як знакові для художнього буття сьогодні. Криза художньої автентичності полягає в загостренні опозиції "класичне-некласичне", відмові від традиційних критеріїв у пізнанні сучасного мистецтва та формуванні нової адекватної моделі його теоретичного осмислення.

Зважаючи на специфіку типової драми-обробки розкрито синтетичний характер модерністського мистецтва і з'ясовано значення особистості митця в оновленні та актуалізації запозичених сюжетів. Розглянуто різні структурні типи інтеграції суміжних мистецтв.

На специфическом примере типичной драмы-обработки в статье раскрыт синтетический характер модернистского искусства и выяснено значение личности художника в обновлении и актуализации заимствованных сюжетов. Рассмотрены различные структурные типы интеграции родственных искусств.

The paper shows the synthetic character of Modernism as a specific example of a typical drama treatment. The role of a literary artist personality in renovation and actualization of some adopted plot has been revealed. Various structure types of related arts integration have been considered.

Досліджено чинники та наслідки парадигмальних трансформацій, що призвели від початку XX ст. до виникнення у світовому масштабі феномену посткультури. Вперше у вітчизняному науковому дискурсі розкрито особливості становлення образотворчого мистецтва, зокрема української скульптури, які детерміновані стильовими парадигмами модернізму, постмодернізму та post-постмодернізму, зокрема в аспекті contemporary art, що у просторі вітчизняного культуротворення віддзеркалилося ентропійними процесами реїфікації мистецької свідомості та формотворчих принципів. Аналітичний фокус на феномені поглиблення кризи мистецтва посткультури детермінований актуальністю в умовах пізньої фази розвитку капіталізму методологічних традицій Франкфуртської філософської школи та світосистемного аналізу І. Валлерстайна, які ефективно діагностують зміни соціально-історичних і культурно-мистецьких явищ. З'ясовано ризики процесів реїфікації, нівелюючих тенденції самоідентифікації національного образотворення, що деформує культурну пам'ять суспільної свідомості, внаслідок чого сучасна світова та вітчизняна скульптура, позбавлена вітальної аури, трансформується у розсудливий дизайн-проєкт, факт чого маніфестує public art post-постмодернізму, що врешті веде до культурної ентропії суспільства споживання. Між тим протягом історичного шляху еволюції української скульптури реєструються закономірності циклового повторення стильоутворювальних стратегій, що графічно візуалізується еволюційною моделлю на засадах Теорії Ф. Шміта. Це верифікує у підсумку твердження, що еволюційний шлях української скульптури ХХ - ХХІ ст. демонструє сталий імператив парадигмально-стильового ресайклінгу, за яким стильовий гештальт доби трансформується та повертається на новому щаблі завдань у загальному русі законоутворювальних енергій методологічної і стилістичної свідомості. Тож знання закономірностей еволюції мистецтва дозволяє кожній національній культурі послідовно опрацьовувати трансцендентні та позитивістські формотворчі стратегії, де саме духовні інтенції формотворення у вільному часі складають пріоритетний напрям творчо-плідного розвитку мистецтва як окремої нації, так і мультикультурної європейської спільноти.