Запропоновано створену на міжмистецькій основі методику, яка допомагає глибше усвідомлювати життя письменника, сприяє розвитку умінь і навичок творчого сприймання художніх текстів, зміцненню літературної освіти учнів. Обгрунтовано педагогічні аспекти використання живопису, графіки, скульптурних зображень і художніх фотографій на уроках літератури. Розкрито специфіку вивчення літератури у взаємозв'язку з образотворчим мистецтвом, висвітлено форми і методи підвищення рівня та якості знань у результаті симбіозу вказаних видів мистецтва.

У покажчику, присвяченому життєвому та творчому шляху відомого київського мистецтвознавця В.П.Підгори, вміщено дані про творчий доробок вченого , якийскладає понад 400 наукових і науково-публіцистичних, поетичних і перекладацьких творів - альбомів, каталогів, буклетів, календарів, есе, статей, віршів, перекладів поезій та інших робіт, що розкривають розмаїття мистецького й архітектурного сьогодення та минулого України, духовне життя самого автора, подано перелік публікацій про нього.

Розкриваються різні аспекти складної історії Галичини від найдавніших часів до наших днів, розвитку її культури, освіти, мистецтва, інших галузей матеріальної і духовної діяльності галичан у нелегких умовах тривалого іноземного поневолення. Серед розглянутих питань - галицько-польські відносини ХІ-ХІІ ст.; розвиток української державності в період Галицько-Волинського князівства; вплив візантійського мистецтва на культуру стародавнього Галича; риторика Галицько-Волинського літопису; перші українські часописи Галичини про українську мову та національне відродження краю; формування та розвиток господарсько-економічної культури в Галицько-Волинській державі та ін.

Роботу присвячено історії, народній культурі і мистецтву Зарічненського району Рівненщини, потерпілому від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Представлено матеріали дослідження вчених, викладачів вузів, краєзнавців, музеєзнавців, мистецтвознавців, етнографів, фольклористів, письменників про екологію природи та духовності цього самобутнього краю. Розглядаються мова, топоніміка, археологія, антропологія регіону, особливості його фольклору.

Розглянуто основні напрямки розвитку українського мистецтва з давніх часів до ХХ ст.: мистецтво дохристиянської доби та Київської Русі, галицько-волинське мистецтво, мистецтво польсько-литовської доби, козацьких часів та національного відродження, мистецтво ХХ ст. Висвітлено гуманістичну спрямованість українського мистецтва. Охарактеризовано його значення для процесу виховання активної та творчої особистості, свідомого громадянина України.

Розглянуто українське бароко та літургійне шитво XVII - XVIII ст., українську скульптуру періоду рококо. Охарактеризовано скульптуру другої половини XVI - XVII ст. у збірках Національного музею у Львові та художнє каменярство у місті, антропоморфні скульптури палеометалу з теренів Верхньої Наддністрянщини. Описано фрески каплиці святої Трійці Люблінського замку, графічні взірці в українському іконописі зазначеного періоду, давньоукраїнську рельєфну ікону ХІ - початку XIV ст.

Вперше в історичній літературі зроблено спробу комплексного вивчення пам'яток історії та культури Прикарпаття періоду Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), вшанування пам'яті її державних, військових, громадських діячів, а також подій, які мали місце в той час. Наведено список членів Української Національної Ради, простежено історію ЗУНР у геральдиці, філателії та боністиці.

На основі збережених мистецьких пам'яток, писемних та інших джерел розповідається про розвиток мистецтва у середньовічних князівствах Волині та Галичини, а також в об'єднаній Галицько-Волинській державі. Особливу увагу приділено розгляду різних напрямків і течій у малярстві, скульптурі та декоративно-ужитковому мистецтві ХІІ - ХIV ст.

Наведено публікації науково-методичного характеру стосовно актуальних проблем художньо-естетичного виховання учнівської та студентської молоді. Висвітлюється стан українського мистецтва першої половини ХІХ ст., дана психолого-педагогічна характеристика інтересу до зображувальної діяльності дошкільників. Визначено засоби виховного впливу на уроках образотворчого мистецтва (ОМ), а також здійснений історико-педагогічний та компонентно-структурний аналіз наочності у вивченні ОМ. Окремі питання присвячені використанню символіки декоративного мистецтва України, кольору - як засобу виразності в образотворчій діяльності, ролі сім'ї у художньо-естетичному вихованні дітей тощо.

У контексті методології діалогу культур розглянуто виникнення образотворчої діяльності людини як загальносвітового явища, вплив християнського світогляду на розвиток мистецтва та духовності людини. Досліджено теоретичні засади ренесансного гуманізму та вивчено людиномірність українського мистецтва. Детально проаналізовано художню творчість палеолітичної людини, а також космогонічні уявлення племен, які населяли територію сучасної України.

Висвітлено новаторські пошуки та використання художніх традицій життя у різних регіонах України, творчість маловідомих або й зовсім невідомих митців (А.А.Маневича, К.П.Пинєєва, О.Екстера, В.Меллера). Досліджено такі явища українського мистецтва та архітектури, як український модерн, український авангард, роль імпресіонізму в українському образотворчому мистецтві.

Висвітлено низку питань з історії, перспективи вивчення та популяризації українського сакрального мистецтва періоду XIII - XV ст. Детально розглянуто митрополичу та художню діяльність Петра Ратенського, історичний шлях розвитку ураїнського іконопису XIV - XV ст. Увагу приділено особливостям скульптури у контексті східнохристиянського храму в Україні, археологічно-архітектурним дослідженням церкви Св. Онуфрія Лаврівського монастиря.

Висвітлено сторінки розвитку української культури в 1920 - 1930-х рр. Асоціація Революційного Мистецтва України існувала не як певний художній напрям, а як федеративне об'єднання митців різних формальних течій і груп.

Розглянуто питання організації, зміст і форми діяльності закарпатських навчальних закладів мистецького спрямування у системі художньої освіти України, а також освітньо-педагогічну діяльність митців Закарпаття у ХХ ст. Визначено навчально-виховні основи формування творчої особистості в системі художньої освіти регіону.

Визначено основні етапи розвитку культури Галича, зокрема, основного виду мистецтва регіону - архітектури. Висвітлено питання, пов'язані з оздобленням галицько-волинських рукописних книг та іконопису. Окрему увагу приділено ювелірному мистецтву та художнім ремеслам.

На основі архівних першоджерел розглянуто діяльність асоціації художників червоної України у контексті практики мистецьких об'єднань першої третини ХХ ст.

На основе архивных первоисточников рассмотрена деятельность ассоциации художников красной Украины в контексте практики художественных объединений первой четверти ХХ в.

The author observes the archival primary sources of АKhChU activity in a context of art associations practice in the first quarter of XX century, for example АKhChU and russian АKhRR.

Розглянуто проблему становлення концепції історії українського мистецтва у вітчизняному мистецтвознавстві початку ХХ ст. На прикладі аналізу праць В.Модзалевського, Ф.Ернста, К.Широцького та Ф.Шміта простежено формування наукових знань про національне мистецтво домонгольських часів та козацької доби.

Рассмотрена проблема становления концепции истории украинского искусства в отечественном искусствознании начала ХХ ст. На примере анализа работ В.Модзалевского, Ф.Эрнста, К.Широцкого, Ф.Шмита прослежено формирование научных знаний о национальном искусстве домонгольского времени и козацкой эпохи.

That article deals with the development of the concept of the Ukrainian art history of the early XX century the formation of scientific knowledge about the national art of pre-Mongolian period and the Cossac epoch is traced through the analysis of theworks by V. Modzalevsky, F. Ernst, K, Shirotsky, and F. Shmit.

Викладено новітні відомості про життя та творчість Т.Г.Шевченка. Проаналізовано важливі матеріали, які стали доступними лише після 1917 р., коли революція відкрила доступ до архівів царської імперії. Висвітлено ряд фактів, які раніше не були відомі внаслідок перебігу історичних подій в Україні або лишалися спірними. Наведено відомості про духовний світ поета, його літературні, мистецькі уподобання, а також про його оточення.

Изложены новейшие сведения о жизни и творчестве Т.Г.Шевченко. Проанализированы веские материалы, которые стали доступными только после 1917 года, когда революция открыла доступ к архивам царской империи. Освещен ряд фактов, которые раньше не были известны вследствии хода исторических событий в Украине или оставались спорными. Представлены сведения о духовном мире поэта, о его литературных вкусах, интересах в искусстве, а также о его окружении.

Розглянуто основні напрямки досліджень теорії та практики художніх угруповань 1920-х р. у контексті становлення українського національного мистецтва.

Рассмотрены основные направления исследований по вопросам теории и практики художественных объединений 1920-х г. в контексте становления украинского национального искусства.

The paper deals with the basic directions of scholarly research concerned with the theoretical tenets and practical activities of artistic associations of the 1920s in the context of the consolidation of the Ukrainian national art.

Висвітлено особливості мистецької освіти України у вирішальне століття становлення її сучасного типу - від середини ХІХ ст. до середини ХХ ст., функціонування зарубіжних мистецько-освітніх закладів. Розглянуто науково-інформативну базу мистецько-освітніх даних, одержаних з літератури, періодики, статистики вказаного періоду, з архівів, музеїв, звітів навчальних закладів й інших джерел в Україні та в багатьох європейських країнах, США і Канаді. Підкреслено, що мистецька освіта є субдисципліною мистецтвознавчої науки, галуззю мистецтвознавчих досліджень.

Освещены особенности художественного образования Украины в решающем столетии становления ее современного типа - со средины ХІХ ст. до средины ХХ ст., функционирования зарубежных художественно-образовательных учреждений. Рассмотрена научно-информативная база художественно-образовательных данных, полученных из литературы, периодики, статистики указанного периода, из архивов, музеев, отчетов учебных заведений, переписки и других источников в Украине и во многих европейских странах, США и Канаде. Подчеркнуто, что художественное образование является субдисциплиной искусствоведческой науки, отраслью искусствоведческих исследований.