Дисертацію присвячено духовній, архітектурно-естетичній та функціональній реабілітації православних монастирських комплексів в Україні. Виявлено фактори історико-соціального плану, які зумовили еволюцію характеру будівництва монастирських комплексів, містобудівне значення ансамблів у формуванні планувальної структури населених пунктів, композиційні закономірності побудови монастирів, стилістичну своєрідність їх основних елементів. Методика дослідження базується на історико-архітектурному аналізі першоджерел, натурному обстеженні збережених пам'яток монастирської архітектури. Для цього застосовано порівняльно-історичний, типологічний методи та метод графічних реконструкцій. Перший розділ - "Аналіз історичного процесу зародження і розвитку монастирських комплексів" - присвячено узагальненню попередніх досліджень з теми дисертації, проаналізовано історичні основи формування монастирських комплексів та їх роль у суспільстві. Виявлено основні етапи розвитку архітектурно-планувальної системи монастирів в історичному контексті. Обстежено основні групи будівель на території комплексів. Проведено аналіз візуального сприйняття об'ємно-просторової та планувальної структури монастирів. На основі цього узагальнено архітектурно-мистецьку роль монастирських комплексів в історичному середовищі. У другому розділі - "Дослідження монастирських комплексів України з метою їх реставрації та реабілітації" - здійснено аналіз технічного стану монастирів, починаючи з 1917 р. і до нашого часу. Розглянуто чинники деформацій та руйнацій споруд. Виявлено історико-культурну значущість архітектурних пам'яток у комплексі та визначено

Досліджено проблему утвердження ідентичності та збереження пам'яті в архітектурному середовищі міста.

Висвітлено архітектурні, композиційні, просторово-дійові результати пошукового та навчального проектування відкритих і "ландшафтних" театрів з використанням досвіду кафедри дизайну архітектурного середовища.

Висвітлено особливості найбільшого міста США - Нью-Йорка у порівнянні з найбільшим містом України - Києвом.

Проаналізовано й узагальнено історичні передумови й основні напрями вивчення категорії "архітектурний ландшафт". Систематизовано аспект визначення поняття ландшафт як вигляду місцевості й уточнено його місце в теорії архітектури. Сформульовано концепцію "архітектурного ландшафту" як категорії, що характеризує візуальний аспект композиції міського середовища. На основі аналізу архітектурних ландшафтів України та зарубіжжя розкрито зміст поняття "архітектурний ландшафт". Виявлено специфічні закономірності побудови архітектурного ландшафту в різні історичні періоди.

Виявлено головні композиційні ознаки низки малих залізничних вокзалів XIX - поч. XX століть сучасної Галичини; сформульовано стилістичні типи, розташування в краю.

Проаналізовано історичний досвід формування та розвитку водно-оздоровчих закладів (ВОЗ). Описано особливості розташування цих закладів в міській та заміській структурі. Визначено основні фактори, що впливають на архітектурно-планувальну структуру ВОЗ. Вперше здійснено класифікацію цього виду громадських споруд за рядом типологічних ознак. Обгрунтовано принципи та запропоновано методику дослідження функціонально-планувальної організації ВОЗ. Обгрунтовано прийоми розташування об'єктів ВОЗ в межах і за межами міста.

Окреслено функції житлової вулиці та розглянуто баланс між ними; досліджено чинники, які впливають на формування житлової вулиці; охарактеризовано взаємозв'язок між основними чинниками.

Розглянуто питання щодо визначення ролі історичної споруди у м. Хмельницький на вул. Проскурівській у структурі міста на макрорівні; зроблено комплексну оцінку стану споруди; досліджено композиційні особливості фасаду; оцінено її історичне значення.

Запропоновано до розгляду проблему ідентифікації архітектурно-містобудівного поняття "сакральна площа". Порівнюючи будівельні закони України з європейськими будівельними законами, на прикладі Німеччини, визначено умови функціонального використання міських територій. На основі визначених законом будівельних норм, розкрито особливості функціонального аналізу територій, призначених для відправлення релігійного культу.

Розглянуто чинники традиції та новаторства в архітектурі української церкви. Вони слугують підгрунтям для виявлення, усвідомлення та ідентифікації феномену національної ідентичності у формотворенні образу українського храму-церкви як взірця творчої думки та спадщини українців.

У площині нормативно-правового регулювання проаналізовано термінологічний аспект, висвітлено деякі типові практичні проблемні ситуації регенерації ринкових площ історичних міст Галичини, подано рекомендації корекції окремих нормативних положень.

Розкрито особливості архітектурно-просторових рішень та стильових прийомів українського церковного будівництва. Проаналізовано розвиток храмової архітектури в історичному контексті. Визначено завдання українських зодчих на сучасному етапі розвитку сакральної архітектури.

Висвітлено та проаналізовано особливості архітектури будівлі нового типу - духовно-гуманітарного вищого освітнього закладу; визначено основні чинники, які найбільше впливають на архітектурно-планувальну організацію будівель такого типу; викладено пропозиції щодо розвитку архітектури закладів духовно-гуманітарної освіти в Україні. Дослідивши тенденції духовної освіти та розвитку архітектурної типології християнських освітніх закладів у Західній Європі та Україні, обгрунтовано необхідність виокремлення комплексу будівель християнського вищого навчального закладу в новий тип освітньої будівлі (комплексу будівель), а саме духовно-гуманітарний університет. Духовно-гуманітарний університет, своєю чергою, поділено на 2 підтипи: заклад із домінуванням духовної освіти (навчання священиків і світських осіб) і заклад гуманітарної освіти з впровадженням духовних дисциплін (навчаються виключно студенти-гуманітарії). Досліджено, що на формування архітектури будівель духовно-гуманітарного вищого навчального закладу (університету) в Україні впливає низка чинників, основні з яких: духовно-ідеологічний; функціональний; національно-історичний; природно-кліматичний; економічний; ресурсно-технологічний. Висвітлено приклади практичного застосування пропозицій щодо розвитку архітектури будівель вищих духовно-гуманітарних освітніх закладів шляхом експериментального проектування християнських духовно-просвітницьких центрів і духовно-гуманітарних освітніх закладів на кафедрі дизайну архітектурного середовища Інституту архітектури Національного університету "Львівська політехніка" та зазначено, що створені студентами та викладачами кафедри експериментальні архітектурні проекти в подальшому можуть бути основою для реального проектування подібних закладів в Україні. Зазначено, що дані дослідження та їх практична реалізація допоможе піднятися вітчизняній гуманітарній освіті на якісно новий рівень щодо організації навчального процесу шляхом будівництво новітніх комплексів духовно-гуманітарної університетської освіти.

Мета роботи - висвітлення проблем, пов'язаних із розвитком сучасних міст і можливостями діяльності в галузі архітектури та містобудування на користь формування приязного для мешканців міського простору. Розглянуто роль сучасного міста та його майбутнього у зв'язку з прогресуванням урбанізації та змінами в соціальній структурі європейських міст. Матеріал поділено на дві проблемні групи. Перша стосується процесів урбанізації, друга - демографічних проблем сучасних міст та їх впливу на проектні пропозиції. Очікується, що архітектурно-урбаністичні вирішення будуть спрямовані на реалізацію концепції гармонійно узгодженого міста в суспільному, просторовому, економічному і екологічному аспектах.

За попередніми результатами анкетування сценографів і діячів театру з України та світу стверджується, що архітектурно-типологічна палітра театрально-видовищних будівель потребує розвитку та заходів відповідно до культурно-просвітницьких вимог сьогодення.

Окреслено шляхи пошуку архітектури українських павільйонів для світових театральних виставкових форумів і зокрема ідею творення архітектури першого українського національного театрального павільйону на Празькому Квадрієнале 2019.

Окреслено роль осередків національного театрального мистецтва: історичних театральних будівель, будівлі національних громад з універсальними театрально-мистецькими залами та сучасних культурних центрів, які культивують вивчення та розвиток драматичного мистецтва як основи віднайдення та збереження національної ідентичності. А також їх роль у налагодженні конструктивного та толерантного міжкультурного діалогу та місце у цьому процесі досліджень і пошукового проектування, які виконують викладачі та студенти Інституту архітектури Львівської політехніки.

Описано творення архітектурного проекту Першого українського національного театрального павільйону на Празькому Квадрієнале 2019 засобами макетування та проблеми, які виникли під час реалізації моделі павільйону.

Розглянуто питання управління міським середовищем. Висвітлено діяльність професора А. Рудницького в аспекті архітектурної освіти, науки і практики. Наведено методи виховання і формування професійних знань у сім'ї А. Рудницького. Розглянуто стратегічне планування розвитку міста в науковій діяльності доктора архітектури, заслуженого працівника народної освіти України А. Рудницького. Висвітлено досвід реалізації та інтеграції житла для мігрантів в Німеччині. Розглянуто варіанти трансформації міського середовища центральної частини м. Львів. Описано особливості просторово-планувального розвитку міст Волині у міжвоєнний період.