Рассмотрены пути развития практики строительства и становления архитектуры на територии современной Украины с периода палеолита до Х в. н. э., времени образования Древнерусского государства. Освещены процессы возникновения и эволюции типов поселков, жилищ и других сооружений в эпохи камня, меди, бронзы и раннего железа. Проанализирована архитектура Северного Причерноморья с VII в. до н.э. до IV в. н. э. греко-римского периода. Рассмотрены особенности развития строительного дела славянских племен в указанный период на данной территории.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ113(4УКР)3

Рубрики:

Історія архітектури

Шифр НБУВ: Ж27482 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання формування белітового й алітового цементних каменів. Проаналізовано вплив торцевих упорів на кривину та прогини сталебетонних балок, кута звивання каната на довжину зони передачі напружень з канатної арматури на бетон, варіаційний метод розрахунку міцності стиснутих трубобетонних елементів. Висвітлено особливості роботи залізобетонних балок, армованих зовнішньою стрічковою арматурою в зоні дії поперечних сил, перспективи використання палевих фундаментів під час реконструкції будівель і споруд. Описано архітектурно-планувальну структуру княжих дворів Галицької землі в ХІ - XIII ст., містобудівний розвиток Львова в австрійський період (1772 - 1918 рр.). Наведено класифікацію стильових спрямувань в житловій архітектурі Львова періоду модерну. Розглянуто питання відбудови архітектурно-планувальної структури містечок Галичини у міжвоєнний період (1918 - 1939 рр.). Проаналізовано проблеми архітектурно-планувальної реконструкції центральних сіл Західного регіону України за нових соціально-економічних умов, вплив містобудівної політики на просторовий розвиток селищ міського типу у регіоні.

Рассмотрены вопросы формирования белитового и алитового цементных камней. Проанализированы влияния торцевых упоров на кривизну и прогибы сталебетонных балок, угла извивания каната на длину зоны передачи напряжений из канатной арматуры на бетон, вариационный метод расчёта прочности сжатых трубобетонных элементов. Освещены особенности работы железобетонных балок, армированных внешней ленточной арматурой в зоне действия поперечных сил, перспективы использования палевых фундаментов при реконструкции строений и сооружений. Изучены архитектурно-планировочная структура княжих дворов Галицкой земли в XI - XIII ст., градостроительное развитие Львова в австрийский период (1772 - 1918 гг.). Приведена классификация стилевых направлений в жилой архитектуре Львова периода модерна. Рассмотрены вопросы восстановления архитектурно-планировочной структуры городов Галиции в межвоенный период (1918 - 1939 гг.). Проанализированы проблемы архитектурно-планировочной реконструкции центральных сел Западного региона Украины в новых социально-экономических условиях, влияние градостроительной политики на пространственное развитие поселков городского типа в регионе.

Розглянуто особливості становлення та розвитку архітектури та містобудування доби Гетьманщини (1648 - 1781 рр.) у географічних межах сучасної території України. Досліджено джерельну базу, наголошено на важливості картографічних матеріалів з історії містобудування та джерельній значущості пам'яток містобудування й архітектури. Вивчено соціально-економічні, культурні та фахові засади формування архітектури та містобудування, закономірності формування, розвитку містобудівних утворень (міст і сіл), оборонних і монастирських комплексів. З'ясовано розпланувально-просторові вирішення й архітектурно пластичні, стильові особливості основних типів будівель і споруд. Доведено та вперше кількісно означено регіональну нерівномірність архітектурного та містобудівного розвитку, а також наведено класифікацію типів монастирських комплексів. Визначено панівну стилістику архітектури доби Гетьманщини, а також місце та роль архітектурно-містобудівної спадщини цієї доби в розвитку української архітектури.

Проаналізовано нові матеріали натурних, історико-бібліографічних та історико-архівних досліджень, що дозволило розширити перелік українських храмів-ротонд. Відомі храми-ротонди систематизовано за принципом інформативності та достовірності матеріалів натурних досліджень, фіксацій та обгрунтованістю їх архітектурної інтерпретації. Визначено основні закономірності побудови планувальної та об'ємно-просторової структури архітектурної форми храмів-ротонд. Обгрунтовано прийняті рішення щодо їх планувальних та об'ємно-просторових реконструкцій. Проаналізовано ідейний зміст архітектурного образу храмів-ротонд. Визначено основні тенденції розвитку архітектурно-композиційних традицій храмового ротондального будівництва княжої доби.

Проаналізовано особливості образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва і архітектури країн східного середньовіччя: Візантії, Київської Русі, арабських країн. Визначено закономірності формування архітектури й мистецтва в контексті специфіки географічних, політичних, економічних і філософських факторів впливу. Висвітлено вплив на архітектуру ландшафту, зовнішніх взаємозв'язків, суспільних відносин в мистецтві та архітектурі. Увагу приділено питанням містобудування й архітектури, мистецтву давньої Русі (ДР) X - XIV ст. Розкрито загальні основи планувальної структури міст ДР, описано містобудівну структуру давнього Києва, архітектуру Софійського собору в Києві, композиційно-просторову структуру Новгорода, Пскова, Володимира, Чернігова.

Проаналізовано розвиток фізичної культури у Київській Русі, філософські та міфологічні передумови розвитку фізичної культури. Визначено основні види спортивної діяльності та вимоги до організації ігрового простору.

Висвітлено процес розвитку технічної культури в Київській Русі. Розглянуто особливості будівництва та систему архітектурних розрахунків, що базується на системі мір і свідчить про високий рівень техніки та метрології у Київській Русі.

Уперше в архітектурній теорії якісно обгрунтовано виділений шар архітектурно-будівельної діяльності племен і народів, що населяли території сучасних України та Молдови від пізнього палеоліту до V ст. н. е., а також України, Молдови та суміжних земель Росії, Білорусі з V до X ст. н. е. Уточнено класифікацію основних процесів розвитку східнослов'янської архітектури від пізнього палеоліту до XI ст. н. е. щодо визначення їх термінових границь, територіальної локалізації та розповсюдженості, ступеня та характеру впливу та взаємообумовленості, а також пов'язаних із ними найбільш значущих архітектурних і будівельних здобутків. Запропоновано табличний метод дослідження архітектурно-будівельної діяльності, який є слушним у разі аналізу архітектури досить великих часових періодів будь-яких країн чи регіонів. Запропонований метод, що передбачає табличну форму зіставлення й аналізу еволюційних змін, може вважатися однією із потужних методологічних основ теоретичного обгрунтування генези та класифікації типологічних особливостей досліджуваної прадавньої та давньої архітектури.

Висвітлено один із епізодів діяльності Народного архітектора України І. Могитича, а саме: перший етап робіт над реконструкцією давньоруської дерев'яної церкви XII - XIII ст., який виявив автор 1994 р. в урочищі Батарея поблизу с. Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької області.

Розглянуто особливості розвитку історичних студій національної архітектурно-мистецької спадщини доби середньовіччя та раннього нового часу, які здійснювались у Наддніпрянській Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Висвітлено внесок у вивчення пам'яток художньої старовини та пов'язаних з ними проблем наукових товариств та архівних комісій, Всеросійських археологічних з'їздів. Проаналізовано наукові здобутки провідних вітчизняних учених.

Розкрито особливості просторової організації українських історичних монастирів і проведено класифікацію за принципом організації композиційного центру монастирських комплексів та ансамблів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ110.541 + Щ113(4УКР)3

Рубрики:

Колір. Світло. Освітлення

Історія архітектури

Шифр НБУВ: ДС49451 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено архітектурно-будівельну діяльність на території нинішньої України від часів давньогрецької колонізації до кінця XX ст. Досліджено архітектурні та містобудівельні процеси періоду давньогрецької колонізації північного Причорномор'я. Схематично відображено історичний контекст, на тлі якого відбувалося зародження української містобудівельної практики, та того благодійного впливу, який після X ст. відчула на собі українська архітектура від спілкування з форпостом давньогрецької цивілізації. Це пов'язано з тим, що архітектура та містобудівництво класичного та елліністичного періодів Давньої Греції, до часів яких відносяться міста Ольвія, Херсонес, Пантікапей та інші на північному побережжі Чорного моря, більш характерні для давньогрецької культури ніж України. Більш глибокий аналіз архітектурних процесів в Україні починається з X ст., коли настає всебічний розвиток продуктивних сил, ремесла та торгівлі, а також соціальних взаємовідносин. Майстрами Давньої Русі написана одна з блискучих сторінок світового архітектурного літопису. Розквіт архітектурного мистецтва у Х-ХІІІ ст. став можливим завдяки постійному притоку в архітектурний процес свіжих місцевих сил, а відтак народженню в ньому великої різноманітності й визріванню тих рис і особливостей, які створять підвалину для розвитку національної російської, української та білоруської архітектури.