Проаналізовано проблеми прав людини та релігійної свободи у богословському контексті з позицій різних Церков: Православної, Римо-Католицької, Протестантської. Розглянуто питання біблійних коренів прав людини, а також сучасні проблеми християнства та демократії у світовому аспекті.

Висвітлено проблеми становлення особистості в Західному та Східному християнстві. Проаналізовано особливості комунікативності мислення в античності та розвитку освітнього діалогу від Сократа до середньовіччя. Охарактеризовано постать Г.Шпета як історика філософії, викладено питання формування оцінок міста та ролі вченого у творах істориків російської філософії 1920 - 1940 рр. Визначено екзистенційну специфіку категоріального апарату філософського дискурсу В.Винниченка.

Освещены проблемы становления личности в Западном и Восточном христианстве. Проанализированы особенности коммуникативности мышления в античности и развития образовательного диалога от Сократа до средневековья. Охарактеризована личность Г.Шпета как историка философии, изложены вопросы формирования оценок места и роли ученого в произведениях историков российской философии 1920 - 1940 гг. Определена экзистенциальная специфика категориального аппарата философского дискурса В.Винниченко.

Приведены труды известных богословов, философов, историков, икусствоведов, журналистов и писателей о христианском понимании человеческой личности и ее целостности перед лицом современных проблем и в исторической перспективе. Установлены корреляции между современными теоретическими моделями психики человека и отдельными элементами библейского учения. Приведены несколько замечаний к декларации о правах и достоинстве человека. Проанализровано влияние христианского учения на процесс становления европейского гуманизма. Рассмотрены основные этапы развития православной мысли после Второй мировой войны. Исследовано творческое наследие М.Бахтина и О.Розенштока-Хюсси, показан их вклад в формирование диалогического мышления в секулярную эпоху. Изучено взаимодействие церкви и политики, показан вклад духовности Восточной Европы в формирование новой европейской идентичности.

Наведено результати дослідження світової та вітчизняної філософської думки, пов'язані з проблемою формування християнських засад духовного лідерства. Проаналізовано історичні етапи становлення релігійного лідерства у християнській традиції. Визначено основні психологічні та соціальні характеристики постаті релігійного лідера.

Приведены результаты исследования мировой и отечественной философской мысли, связанные с проблемой формирования христианских основ духовного лидерства. Проанализированы исторические этапы становления религиозного лидерства в христианской традиции. Определены основные психологические и социальные характеристики личности религиозного лидера.

Розглянуто проблему функціонування християнської духовності у людинотворчому вимірі. Детально проаналізовано феномен християнської духовності, розкрито її особливості, природу, зміст, обгрунтовано її людинотворчий характер. Християнську духовність розглянуто як людинотворчий фактор, спосіб становлення людини як духовно-творчої особистості. Особливу увагу приділено обгрунтуванню концепції духовного творення особистості. Визначено, що людина, яка потенційно здатна до зміни, здійснює щодо себе творчий акт, у якому відбувається самотворення, становлення особистості. Доведено, що християнська духовність - специфічний процес людинотворення, практично дієва й активна парадигма духовного життя. Визначено шляхи реалізації християнської духовності в сучасному українському суспільстві.

Проведено філософсько-релігієзнавче дослідження, проаналізовано феномен лідера в християнській традиції. На підставі результатів вивчення певних джерел виявлено історичні етапи розвитку християнського лідерства, його сутнісні особливості та морально-етичний зміст. Проведено цілісний і системний аналіз особистісних якостей християнського лідера у контексті його організаційних, психологічних, соціальних і комунікативних характеристик, визначено основні моделі лідерства, сформовані завдяки християнській релігійній практиці. Вперше у вітчизняному релігієзнавстві введено до наукового обігу поняття "релігійне лідерство" та "релігійний лідер". Доведено, що у сучасній науковій думці феномен лідерства підлягає розгляду не у контексті сфери застосування, а на підставі спільних принципів його реалізації в політиці, економічних галузях чи в церковних об'єднаннях, що уможливило комплексну класифікацію стратегії лідерства зі збереженням розрізнення його цільових установок. Досліджено суть харизматичної легітимації, притаманної релігійному лідерству та зумовленої його сакральними характеристиками. Розкрито моральний аспект християнської ідеї пастирства, пов'язаної з ієрархічною будовою церкви, в якій релігійний лідер у ролі духовного наставника є своєрідним посередником між Богом і людьми, що зумовлює наявність у нього відповідного комплексу християнських чеснот і владної легітимації.

Висвітлено актуальні проблеми самореалізації особистості. Розглянуто онтологічно-теологічні й антропологічні виміри проблеми самореалізації в індуїзмі та християнстві. Визначено спільні засади в цих двох релігіях і на основі цього відтворено цілісну систему самореалізації особистості в релігійній парадигмі. Компаративістський аналіз зазначеної проблеми здійснено в історико-культурному, онтологічному, теолого-антропологічному, фізичному, морально-психологічному та духовному аспектах.

Надано авторську точку зору на природу людини з позиції християнської персонології. Обгрунтовано розуміння людини як духовної істоти крізь призму онтологічних, соціально-психологічних, культурних спектрів її природи.

Розкрито особливості християнського осмислення феномена людини в контексті суспільних та культурних змін ХХ - ХХІ ст. Показано своєрідність підходів традиційних конфесій християнства до вирішення ключових антропологічних проблем. З'ясовано сучасні особливості розуміння людини на прикладах новітніх релігійних рухів. Приділено увагу аналізу інваріантів розуміння людини як образу та подоби Бога.

Розглянуто релігійно-християнське виховання підростаючого покоління у науково-педагогічній творчості Я.А. Коменського. Наведено методику щодо формування релігійно-християнських якостей. Наголошено на всебічному вихованні юнацтва в християнській релігії.

Визначено вплив релігії на розвиток особистості на прикладі християнства. Охарактеризовано сучасні соціокультурні умови соціалізації особистості. Проаналізовано особливості світогляду релігійної групи як інституту соціалізації.

Определено влияние религии на развитие личности на примере христианства. Охарактеризованы современные социокультурные условия социализации личности. Проанализированы особенности мировоззрения религиозной группы как института социализации.

It is ascertained influence of religion on personal development within the framework of Christianity. It is characterised some modern socio-cultural conditions of personal socialization. It is analysed peculiarities of a religious groupТs outlook as an institution of socialization.

Вивчено особливості духовного розвитку особистості, що реалізується на засадах християнського віровчення. Зазначено змістово споріднені ракурси осмислення психологічного змісту духовності та духовного розвитку задля створення їх холістичної концепції. Реалізовано християнсько-орієнтований підхід до проблеми розвитку духовності особистості, що передбачає інтеграцію теологічного, філософського (ноологічного) та психологічного знання про духовну природу людини. Висвітлено концептуальне бачення людини як цілісної комплементарної єдності тіла - душі - духа. Експліковано екзистенційно-мотиваційний контекст релігійної віри як телеологічного ядра психології духовного розвитку особистості. Обгрунтовано зміст сакраментальності, суб'єктності та діалогічності як чинників духовного зростання. Підтверджено реконструктивну дієвість духовних практик: молитви як форми духовного діалогу, Тайни покаяння як вчинкового способу духовного розвитку і Тайни Євхаристії як глибини сакраментального посвячення та джерела духовної ініціації особистості. Створено технологічну модель християнсько-психологічного супроводу духовного розвитку дорослої особистості, яка включає три напрями - психологічне консультування, психокорекцію та екзистенційно-гуманістичну психотерапію.

Вперше досліджено проблему самореалізації особистості в релігійній сфері, зокрема, у порівняльному аналізі індуїзму та християнства. Здійснено спробу довести, що саме релігія є першою формою самореалізації особистості. Порівнюючи індуїзм і християнство в релігійно-філософському плані знайдено загальні положення в цих двох релігіях і на основі цього відтворити цілісну систему самореалізації особистості в релігійній парадигмі. Компаративний аналіз реалізується в історико-культурному, онтологічному, теолого-антропологічному, фізичному, морально-психологічному та духовному вимірах. Особливу увагу приділено аналізу специфіки духовної практики, що відіграє головну роль в удосконаленні людської особистості в релігійній сфері.

Розкрито факти висвітлення передовою педагогічною думкою особливостей формування християнського світогляду особистості у змісті педагогічної підготовки вчителя протягом II половини XX - на початку XXI ст., що насамперед означало перехід до традиційно-християнської системи цінностей та історичні передумови цього процесу. Обгрунтовано сутність пріоритету моралі в організації виховної роботи студентів та історичні тенденції усвідомлення необхідності визнання абсолютності моральних цінностей.

Увагу приділено - Біблійним цінностям. Розглянуто християнський підхід до розв'язання проблем, пов'язаних із здоров'ям людини. Встановлено істинні, глибинні методи вирішення комплексних питань здоров'язбереження особистості.

Выстроена системная характеристика антропологии сербского мыслителя, где ключевым моментом выступает видение человека, целиком заключенного в личности Богочеловека Христа. Раскрыт объем и содержание проблемного поля всей философско-религиозной картины мира, что конструируется православной культурой мышления. Поднят вопрос о нравственной состоятельности гуманистических принципов европейской культуры мышления, что опираются в основе своей на политеизм, скептицизм, позитивизм, нигилизм, релятивизм, анархию, атеизм. Дан экзистенциальный и феноменологический срез проблемы человека и Бога в философских размышлениях богослова. Определены масштабы и последствия разрушительного влияния антропоцентричного гуманизма на всю традицию европейской культуры мышления. Человеческое забвение основ законов Божьего мира, которое последовало за грехопадением, явилось одним из главных трагичных моментов для человеческой культуры, науки и философии. Подчеркнуто неразрывную связь вопросов богочеловеческой культуры и персонального творчества самой личности, а также ответственность за состояние культуры на каждом. Историко-философское, культурно-социальное, этическое и психологическое измерение антропологических вопросов представляет собой непрерывный процесс творческого самообновления культуры. Результатом этого процесса должна выступать селекция культурных образцов на предмет их нравственной состоятельности, социальной пригодности, культурно-исторической значимости и актуальности.

Статья посвящена одной из вечно актуальных тем мировой истории: идее формирования нового человека. Тема нового человека оказалась сквозной темой нового и новейшего времени (от философов эпохи Возрождения вплоть до Ницше, теоретиков 111 Рейха и коммунистической доктрины нового человека - строителя коммунизма). Однако, по мнению Н. Бердяева, идея истинно нового человека сформулирована была только при возникновении христианства. Новый человек - это Вечный человек, свободно раскрывающийся навстречу богочеловечности.