Зроблено спробу систематичного наукового аналізу світогляду видатного представника київської духовно-академічної школи В.І.Екземплярського та з'ясування значення спадщини мислителя в історії філософської культури України. Простежуються віхи життя та творчості В.І.Екземплярського, становлення його релігійно-філософського світогляду в контексті київського духовно-академічного життя та релігійно-філософського відродження початку ХХ ст.

Робота знайомить з особистістю та творчим доробком церковного й громадського діяча, письменника, мислителя й філософа ХVIII ст. - Г.Кониського, який створив драму-мораліте в українській літературі, завершив процес переорієнтації філософії від схоластичного арістотелізму до дослідного природознавства, послідовно відстоював права православного населення в Речі Посполитій. У додатках вміщено уривки з його філософського курсу та окремих промов в українському перекладі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372-4-3 + Ю215 + Э212 + Э242.1

Рубрики:

Православ'я

Філософія релігії. Раціональна теологія

Релігія та наука

Догматичне обґрунтування буття бога

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено основні напрямки впливу православ'я на внутрішній світ людини.

Изложены основные направления влияния православия на внутренний мир человека и его отношение к пациенту как специалиста по физической реабилитации.

In the given material basic directions of influencing of orthodoxy are expounded on the internal world of man and his attitude toward a patient as a specialist on the physical rehabilitation.

Викладено засади вчення Православної Церкви, зокрема, духовного та літургійного життя. Розкрито значення релігії в сучасному суспільстві, висвітлено проблему сенсу життя. Наведено позитивний опис віри, розглянуто питання Церкви та світу, духу та матерії.

Изложены основы учения Православной Церкви, в частности, духовной и литургической жизни. Раскрыто значение религии в современном обществе, освещена проблема сенса жизни. Приведено позитивное описание веры, рассмотрены вопросы Церкви и мира, духа и материи.

Наведено результати дослідження істориків Києво-Могилянської академії. Особливу увагу приділено концепції виховання й освіти, запровадженої в академії, яку зіставлено з досвідом тогочасних європейських університетів. Відтворено реальну картину взаємодії професорів і вихованців Києво-Могилянської академії з найзначнішими університетськими центрами Європи. Висвітлено специфіку впливу даного закладу на творчість Г.Сковороди. Розкрито ідеї відомого німецького вченого, історика культури і релігієзнавця, ректора Галльського та Берлінського університетів, академіка Е.Вінтера, предметом спеціального дослідження якого була спадщина Києво-Могилянської академії та її місце в європейській культурі.

Приведены результаты исследования ученых истории Киево-Могилянской Академии. Особое внимание уделено концепции воспитания и образования, которая внедрялась в Академии, сопоставлении ее с опытом европейских университетов. Воспроизведена реальная картина взаимодействия профессоров и воспитателей Киевской академии с известными университетскими центрами Европы. Освещена специфика влияния Киево-Могилянской академии на творчество Г.Сковороды. Раскрыты идеи известного немецкого ученого, историка культуры и религиеведа, ректора Галльского и Берлинского университетов, академика Э.Винтера, предметом специального изучения которого было наследие Киево-Могилянской академии и его место в европейской культуре.

На підставі поєднання новітнього та архаїчного підходів до осмислення людини всебічно досліджено символіку людського тіла. Значну увагу приділено глибинній аналогії між будовою людського тіла та Деревом життя в Едемському саду, символіці функцій органів тіла у словах давньоєврейської мови. Розкрито єдність стародавніх містичних знань, притаманних всім древнім народам і культурам, містичних поривань до прихованої істини. Даний підхід дає змогу глибше зрозуміти феномен людини, знайти єдине джерело велінь розуму та серця.

На основе соединения новейшего и архаического подходов к осмыслению человека всесторонне исследована символика человеческого тела. Значительное внимание уделено глубинной аналогии между строением человеческого тела и Деревом жизни в Эдемском саду, символике функций органов тела в словах древнееврейского языка. Раскрыто единство древних мистических знаний, присущих всем древним народам и культурам, мистическим порывам к скрытой истине. Данный подход дает возможность глубже понять феномен человека, найти единый источник веления ума и сердца.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)61-55 + Э372-44

Рубрики:

Історія

Православ'я

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4Укр)42-203 + Э372-4-3

Рубрики:

Історія філософії

Православ'я

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено комплексний лінгвотекстологічний розгляд середньовічних писемних джерел православної церкви, що традиційно визначаються як слова та повчання проти залишкових проявів язичництва в народі. Проаналізовано мовні особливості повчань. У літописно-історичному контексті розглянуто питання церковної полеміки, а також питання ключової лексики, зокрема, функціонування теонімів і міфонімів.

Приведен комплексный лингвотекстологический обзор средневековых письменных источников православной церкви, которые традиционно определяются как слова и учения против остаточных явлений язычничества в народе. Проанализированы языковые особенности данных учений. В летописно-историческом контексте рассмотрены вопросы церковной полемики, а также вопросы ключевой лексики, в частности, функционирования теонимов и мифонимов.

Розглянуто проблеми християнської моралі у родинному вихованні; православного духовного життя сучасної молоді в Україні; фізичного та духовного здоров'я нації. Розкрито роль української мови у консолідації українського суспільства. Проаналізовано питання кримінально-правової відповідальності організаторів злочинних груп у галузі віросповідання. Подано відомості щодо історії Свято-Троїцького жіночого монастиря м.Немирова.

Рассмотрены проблемы христианской морали в семейном воспитании; православной духовной жизни современной молодежи в Украине; физического и духовного здоровья нации. Раскрыта роль украинского языка в консолидации украинского общества. Проанализированы вопросы криминально-правовой ответственности организаторов преступных групп в сфере вероисповедания. Приведеды сведения об истории Свято-Троицкого женского монастыря г.Немирова.

С позиций православной апологетики рассмотрен обширнейший материал мирового религиозно-аскетического опыта в син- и диахроническом аспектах. Проведено отчетливое разграничение понимания аскетизма в моноте- и политеистических религиях. Изложен вопрос об аскетизме в ветхозаветном обществе, раскрыты конкретные аспекты непосредственной связи его с христианским аскетизмом. На основе конкретно-сравнительного анализа показано неоспоримое преимущество христианского аскетизма как пути совершенного богопознания и обожения человека. Опровергнуты попытки смешения христианства с неоязыческими представителями в среде старых ересей и современных псевдохристианских групп.

Рассмотрены четыре основных вида проповедей - во время праздничных богослужений, воскресных и праздничных литургий, сопровождающие свершение таинств и обрядов и изолированные. Анализ существующих в риторике и гомилетике трудов, посвященных структуре проповеди, позволил выделить 4-х-частную структуру проповеди: введение - наррация и трактовка (составляющие основную часть проповеди) - заключение, которая использована в исследовании мелодических характеристик текстов проповеди.

Здійснено історико-філософську реконструкцію ісихастського вчення про обожнення людської істоти, що завдяки унікальному характеру імплантації духовно-містичного досвіду та практики синтезувало прадавні містичні традиції з ранньохристиянським і середньовічним містицизмом і перетворилось на теоретико-богословське підгрунтя подальшого історичного розвитку греко-візантійської традиції православ'я та вітчизняної "філософії серця". Визначено, що ісихазм є напрямком греко-візантійського християнства, унікальність якого полягає в залученні містичного досвіду до духовно-релігійної практики, що є втіленням синтезу рефлексивно-пізнавальної та ритуально практичної діяльності подвижника-аскетика, світоглядна концепція якого заснована на ідеї обожнення людської істоти шляхом пізнання містичних смислів. Встановлено, що стрижневим загально-світоглядним принципом ісихазму є "необхідність обожнення", який визначає основну церковну ісихастську ідею щодо поведінки індивіда в суспільстві, створюючи ідеал синтезу індивідуального світорозуміння та світоглядної системи суспільства. Розкрито зміст "необхідності обожнення" в історико-філософському аспекті, що є підгрунтям створення світоглядної концепції, яку можна порівняти з українською версією "філософії серця", оскільки дана теорія орієнтується на пошук трансцендентних, відносно раціональності, основ гармонізації індивідуального буття людини.

Здійснено комплексний і цілісний релігійно-світоглядний аналіз видатного перекладного твору української середньовічної культури "Бджола", визначено його роль в історії вітчизняної релігійно-філософської думки XII - XVII ст. Виявлено тенденції, ідеї й найбільш виразні риси, які певною мірою обумовили специфіку й особливості вітчизняної релігійно-філософської традиції та християнської культури доби їх становлення та формування. Доведено, що релігійно-світоглядні засади даного твору полягають в орієнтації на Новий Завіт, патристичну й античну філософію. Висловлено думку щодо домінування софійності й оптимістичності світобачення, необхідності органічного поєднання навчання й виховання у процесі соціалізації особистості. Виявлено, що пам'ятка наголошує на тому, що у суспільному житті абсолютний пріоритет мають духовність, гуманізм, солідарність. У текстах обстоюються євангелістські принципи державно-церковних відносин. Реконструйовано смисложиттєві й антропологічні ідеї античних і християнських мислителів.

Досліджено релігійно-філософську спадщину київського духовно-академічного мислителя кінця XIX - початку XX ст. В.І.Екземплярського. З використанням архівних документів і матеріалів, друкованих праць богослова, відтворено духовний світ мислителя в контексті вітчизняної культури зазначеної доби, визначено його місце у релігійно-філософському відродженні в Києві. Здійснено новий крок у вивченні київської духовно-академічної традиції, в осмисленні релігійно-філософських процесів у київському культурному осередку. На підставі аналізу першоджерел виявлено пріоритетність проблем християнської етики як напрямку наукових студій мислителя. Серед провідних мотивів християнської етики В.Екземплярського виокремлено проблему життєвості християнського морального ідеалу, концепцію любові-юродства як найвищого самозречення та самопожертви заради ближнього та соціальні аспекти етичного вивчення про співвідношення моралі та політики, держави та церкви, заперечення смертної кари.

Проаналізовано основні парадигми філософського розуміння свідомості та здійснено системну реконструкцію феномену свідомості у містичній традиції ісихазму з застосуванням феноменологічного та історіографічного методів, а також контент-аналізу концепцій свідомості у ісихазмі в його теологічному, праксеологічному, антропологічному і гносеологічному аспектах. Здійснено порівняння підходів до феномену свідомості філософсько-наукової та релігійної парадигм, формулювання визначення свідомості та систематизації її основних характеристик у ісихастському дискурсі. Основним відповідником філософського поняття "свідомість" у ісихазмі визнано сумління. Зроблено висновок про схожість розуміння феномену свідомості у межах ісихастського дискурсу та її постмодерної інтерпретації та про відмінність у трактуванні ними свідомості як ноумену. Розроблено епістемологічну стратегію теоретичного визначення свідомості як містичної й онтологічної універсалії, враховуючи полісемантичність існуючих підходів до її осмислення.

Уперше зроблено спробу комплексного дослідження впливів візантійської і поствізантійської спадщини на формування української культури. Доведено, що Острозька греко-слов'яно-латинська академія на початку ранньомодерної доби була важливим осередком грецистики Центрально-Східної Європи. Досліджено переклади та нові редакції творів східних отців Церкви і грецьких богословів, здійснені острозькими вченими. Вивчено питання новаторства венеціанських учених-греків у богослов'ї XVI ст. і поширення нових тенденцій у східнохристиянському світі, зокрема на українських землях. Уперше на основі джерельних текстів докладно висвітлено питання розвитку богословської думки в Україні наприкінці XVI - на початку XVII ст. і роль острозького осередку в цьому процесі. Залучено до наукового обігу маловідомий текст - український переклад богословського трактату Гавриїла Севера "Синтагматіон про сім святих тайн", а також низку листів з кореспонденції між патріархами грецького Сходу та острозькими діячами. Встановлено, що українська версія "Синтагматіона" мала виразний вплив на розвиток українського богослов'я в могилянський період, а також на формування культурної парадигми в Україні в XVII ст.

Досліджено релігійний феномен ісіхазму - містичного вчення, спрямованого на вдосконалення людини та практику богопізнання. У контексті історіософського аналізу зроблено порівняльну характеристику ідей візантійського, києво-руського та московського ісіхазму. Проаналізовано вплив ісіхазму на тип східнослов'янського філософування. Візантійський ісіхазм сформовано на грунті взаємодії патристичного богослов'я та аскетичного напрямку, що призвело до створення універсального вчення про "обожнення" людини. Перетворення досягалося шляхом містичної практики "розумної молитви", через виховання в подвижнику всеохоплюючої любові до Бога та цілого світу. Догматичним виразом прагнення людини до поєднання зі світом постав культ Св. Трійці. Давньоруський ісіхазм не став офіційною ідеологією церкви, що суттєво зменшило його вплив на культуру.

Розглянуто найважливіший етап у розвитку православної теології - візантійський. Дослідження присвячено еволюції панівного у Візантії напряму богословської та філософської думки - християнському неоплатонізмові. Показано, що візантійський неоплатонізм виникає в деконструкціях Ареопагітик, досягає власної творчої кульмінації в метафізиці Буття Максима Сповідника, зберігає неоплатонічні традиції у метафізиці есенціалізму (кінець VII - початок XIII ст.). До падіння Константинополя візантійський неоплатонізм встигає здійснити ще одне коло розвитку. Неоареопагітизм Григорія Палами змінюється творчою метафізикою Каліста Ангелікуда, а з 70-х рр. XIVст. панує паламітська схоластика, новий есенціалізм. Зазначено, що закономірності розвитку філософської теології візантійського неоплатомізму можуть бути ключем до розуміння закономірностей розвитку православної теології загалом.