Проаналізовано барокову гомілетику І. Галятовського - "Наука албо способ зложеня казаня" (1659 - 1660), укладену задля допомоги православному священникові-провінціалу в написанні проповідей за часів Руїни. Мета дослідження - виявити впливи давньогрецької (V - IV ст. до н.е.) риторичної спадщини на барокову теорію церковного красномовства, для якої характерною рисою була "нерефлексована взірцевість античності", що неодноразово підкреслювалося вченими у студіях більш загального плану. Проведено порівняльний аналіз вчень про структурування промови поданих, вірогідно, вже у перших риториках Тісія та Корака (V ст. до н.е.), досліджуваних Платоном, підсумованих Арістотелем та його послідовниками; розглянуто вчення про емоційний вплив і зацікавлення реципієнта, про "відповідність", "ясність", "переконливість", "доказовість" промови тощо. Зазначено, що на компонуванні барокових проповідей позначилися принципи укладання орацій судового, дорадчого й епідиктичного родів, які культивувалися Давньою Грецією та Римом, породжені потребами функціонування тогочасних соціумів.

Розглянуто специфіку розвитку богословської думки доби Київської Русі, зумовлену впливом на християнство дохристиянських духовних традицій.

Проаналізовано філософську систему неопіфагоризму, розкрито її значення для розвитку християнського богослов'я в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4Укр)43 + Э372.27-4-3

Рубрики:

Історія філософії

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: Ж68937 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено публіцистичність проповідницьких творів А.Радивиловського, яка полягала в підкресленій актуалізації богословських істин, детальному їх тлумаченні з залученням прикладів з історії та реального життя. Наголошено, що для теолога свобода волі - особливий дар Божий, один з притчевих "талантів", даних людині для того, щоб вжити їх на добро і примножити на Славу Божу.

Определена публицистичность проповедей А.Радивиловского, основанная на подчеркнутой актуализации богословских истин, детальном их объяснении с привлечением примеров из истории и реальной жизни. Акцентировано внимание на том, что для теолога "Свобода воли" - особый Божий дар, один из притчевых "талантов", данных человеку для того, чтобы употребить их для добра и приумножить во Славу Божью.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.27-462

Рубрики:

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено науково-популярні нариси про світоглядно-філософські вчення ряду українських мислителів XVII - XVIII ст., життєдіяльність яких була пов'язана з Чернігово-Сіверським краєм. Розглянуто особливості філософського вирішення проблем просвітителями Чернігівського літературно-філософського кола.

Приведены научно-популярные очерки о мировоззренческо-философском учении ряда украинских мыслителей XVII - XVIII ст., жизнедеятельность которых была связана с Чернигово-Сиверским краем. Рассмотрены особенности философского решения проблем просветителей Черниговского литературно-философского круга.

Освещены проблемы духовности, культуры, искусства и гуманизма в спорте, системе образования, современном обществе. Рассмотрены вопросы манипуляции сознанием в тоталитарных сектах, православия как основы нравственного воспитания и духовного здоровья нации.

Проаналізовано творчу спадщину інтелектуалів-книжників Київської Русі, що заклали фундамент творчості в її культурі. Висвітлено пізньосередньовічні особливості вшанування преподобних Антонія та Феодосія за лаврськими текстами XVII ст., християнський аскетичний ідеал у проповіді І.Галятовського, біблійні джерела християнського аскетизму. Розглянуто твори київських майстрів церковного красномовства XVII ст. та описано семантику сюжетів Троїцької церкви Києво-Печерської лаври.

Проанализировано творческое наследие интеллектуалов-книжников Киевской Руси, заложивших фундамент творчества в её культуре. Освещены позднесредневековые особенности почтения преподобных Антония и Феодосия по лаврским текстам XVII ст., христианский аскетический идеал в проповеди И.Галятовского, библейские источники христианского аскетизма. Рассмотрены произведения киевских мастеров церковного красноречия XVII ст. и описана семантика сюжетов Троицкой церкви Киево-Печерской лавры.

Наведено відомості про єдиний вцілілий примірник першого (паралельного) невідомого видання повного катехізису П.Могили "Православне сповідання віри" в перекладі К.Істоміна, надрукований унікальним мініатюрним шрифтом і рідкісним кишеньковим форматом у дуже малій кількості. Зазначено, що ця книга стала символічною для світового православ'я, загальновизнаним викладом віровчення.

Представлены сведения о единственном уцелевшем экземпляре первого (параллельного) неизвестного издания полного катехизиса П.Могилы "Православное исповедование веры" в переводе К.Истомина, напечатанном уникальным миниатюрным шрифтом в редком карманном формате в очень малом количестве. Указано, что эта книга стала символической книгой мирового православия, общепризнанным изложением вероучения.

Розглянуто поняття духовності у релігійно-філософській спадщині Г. Сковороди. Зазначено, що східнохристиянська духовність у вченні мислителя тісно пов'язана з обожненням, тобто уподібненням до Бога.

Розглянуто особливості філософських засад українського богослов'я XVII - XVIII ст. Проаналізовано тенденцію відходу тогочасної православної філософської думки в Україні від попередньої ортодоксально-візантійської традиції християнізованого неоплатонізму - ареопагітизму в напрямку переорієнтації на західноєвропейську схоластику, неосхоластику та філософський раціоналізм Нового часу.

Проведено релігієзнавчо-філософський аналіз християнських цінностей в інтерпретації української православної проповіді XVII ст., зокрема аскетичного ідеалу. Визначено місце аскетичного вчення у православній традиції богослов'я, розкрито сутність та особливості трактування аскетичного ідеалу. Висвітлено його структуру, показано можливості людини щодо досягнення аскетичного ідеалу. Розкрито зміст поняття "українська проповідницька культура XVII ст.", розглянуто її світоглядні детермінанти та філософське підгрунтя. З'ясовано культурний контекст аскетичного ідеалу в українській проповіді досліджуваного періоду. Встановлено його зв'язок з принципами духовного удосконалення людини та відсутність обмежень у сфері світської діяльності. Обгрунтовано наявність аскетичних цінностей та актуальних патріотичних мотивів, притаманних українській проповіді, у системі суспільної ідеології, виявлено посилення активності державницьких настроїв та зміцнення позицій української церкви.

Проаналізовано моделі генерування тексту, представлені у гомілетиці І.Галятовського, а також використані ним під час написання проповідей "Ключ розуміння". Представлено генезис теорії топіки, відтвореної І.Галятовським в актуальній для риторичної культури бароко цицеронівській інтерпретації. Досліджено виведені у "Ключі розуміння" способи компілювання топів, які запозичувались зі Святого Письма, лексикографічних пам'яток, збірок компілятивного характеру, авторитетних ораторських творів тощо. Сакральні тексти охарактеризовано як основне джерело топічного матеріалу, що подавався у вигляді імітації, переказу, екзегези та цитування.

Досліджено науково-педагогічну діяльність І.Галятовського - українського педагога, науковця, архімандрита Єлецького монастиря, що жив у XVII ст. Проаналізовано теоретико-методологічну базу його наукової, педагогічної діяльності, з'ясовано проблеми освіти та науки XVII - XVIII ст. в Україні, висвітлені у працях І.Галятовського. Розглянуто наукові та педагогічні погляди просвітителя, а також досліджену ним систему національного українського виховання, наскрізним принципом якої є християнський гуманізм. Оцінено внесок І.Галятовського у риторичне мистецтво. Доведено актуальність його наукової та педагогічної спадщини для виховання української молоді на сучаному етапі розвитку України, особливо - майбутніх учителів.

Досліджено вплив полемічного письменства на українське церковно-релігійне та національно-політичне життя народу на тлі боротьби проти експансивної політики Речі Посполитої у кінці XVI - на початку XVII ст., направленої на окатоличення, латинізацію українського народу. Проаналізовано особливості ідей, висловлених у творах уніатських і антиуніатських письменників-полемістів, та їх вплив на збудження національно-релігійної свідомості українського народу у боротьбі за національно-релігійні права та політичні свободи. Досліджено роль Української Церкви у розвитку його державно-політичного, духовно-культурного та національно-релігійного життя у контексті філософських концепцій полемістів. Виділено особливі погляди у коментуванні значення Берестейської унії стосовно збереження національної ідентичності українського народу, притаманні антиуніатським і уніатським письменникам-полемістам.

Розглянуто питання оновлення українського суспільства у філософії видатного українського мислителя XVII ст. Л.Барановича. На підставі аналізу джерельної та історіографічної бази, суспільно-політичних, екзистенціально-гуманістичних та ідейно-теоретичних умов даного періоду, обгрунтовано наявність в українській філософській думці ідей, спрямованих на оновлення суспільства, й актуальних для вирішення сучасних проблем у державі, суспільстві, вихованні, освіті тощо. Вперше в історико-філософській науці комплексно проаналізовано погляди Л.Барановича на оновлення українського суспільства. Відзначено основні чинники вчення чернігівського просвітителя та утопічний характер його соціально-філософської концепції.

Доведено, що проблема життя та смерті посідала чільне місце в українській думці XI - XV ст. Проаналізовано специфіку проблеми в межах релігієзнавчих студій. Досліджено періоди формування, становлення та розвитку проблеми духовності тогочасного східнослов'янського населення. Обгрунтовано положення, що в українській духовній традиції раннього періоду панувала богословська інтерпретація досліджуваної проблеми. Теоретичний аналіз проблеми життя та смерті в українській думці даного періоду засвідчив своєрідність її становлення та розвитку в тісному взаємозв'язку з соціально-політичними та історичними детермінантами. Зазначено, що розуміння та висвітлення даної проблеми зазнало впливу соціально-історичних реалій тих часів.

Дисертація є комплексним релігієзнавчим дослідженням закономірностей функціонування релігійного синкретизму в православ'ї України. Окреслено основні методологічні принципи дослідження, розглянуто сутність релігійного синкретизму, його історичні форми, охарактеризовано трансформацію дохристиянських вірувань у світовій релігії.

Здійснено реконструкцію соціально-філософських уявлень першого київського митрополита Іларіона, автора "Слова про Закон і Благодать". Проаналізовано основні соціально-філософські та історіософські концепти, відтворені у картині світу, представленій Іларіоном (світ, Закон, Благодать). Доведено, що дані концепти були відбитком віруючої свідомості та релігійного світогляду та сформовані під впливом соціально-філософських уявлень візантійської православної традиції, а також учення Отців церкви. Особливу увагу приділено тлумаченню ідеї, що є підгрунтям даної картини світу, а саме: співбуття, співвідношення та співдії (синергії) Бога, світу та людства. Виявлено, що подібно до візантійських мислителів, Іларіон тлумачить соціальну історію як метаісторію, історію домоустрою Спасіння. Зазначено, що, зважаючи на дані уявлення, київський книжник подає й історіософську інтерпретацію Хрещення Русі. Доведено, що як і для усієї християнської традиції, проблема сенсу соціального буття для староруського книжника збігається з питанями про Христа, оскільки джерело соціального буття та його "предмет" і "носій" у своїй незбагненній Першопричині тотожні. Встановлено, що соціальна історія має онтологічну, співбутійну основу. Показано, що картина світу київського книжника Іларіона визначається як вербальний образ-ікона світу, преображеного Благодаттю.