Індекс рубрикатора НБУВ: Э375-44

Рубрики:

Католицизм

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э375-4-342.02

Рубрики:

Католицизм

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э375-4-342.02

Рубрики:

Католицизм

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено історико-філософські аспекти антропологічних концепцій, зафіксованих у творчості католицьких мислителів. Проаналізовано трансцендентальність змісту філософсько-християнської доктрини. Розглянуто антропологізм між раціоналізмом та містицизмом.

Освещены историко-философские аспекты антропологических концепций, зафиксированных в творчестве католических мыслителей. Проанализирована трансцедентальность содержания философско-христианской доктрины. Рассмотрен антропологизм между рационализмом и мистицизмом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4Нім)43-401 + Э375-4-3

Рубрики:

Історія філософії

Католицизм

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э375-44

Рубрики:

Католицизм

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано формування основних концепцій католицької філософсько-теологічної антропології. Виділено та досліджено основні етапи даного процесу, починаючи з висхідних ідей, які знаходимо в античній та елліністичній філософії. Зазначено, що складність, нерідко суперечливість і конфліктність, а подекуди несумірність теологічно-антропологічних концепції в історичному контексті вимагає певної систематизації. Доведено, що це необхідно для наступного критичного дослідження на предмет трансцендентального характеру змісту філософсько-християнських доктрин, розгляду контроверсійності їх раціонального та містичного змісту, певного переосмислення у зв'язку з процесами так званого католицького "оновлення". Особливу увагу приділено аналітичному дослідженню специфіки антропологічної тематики в Україні у XIV - XVI ст.

Здійснено філософсько-релігієзнавчий компаративний аналіз соціальних доктрин ісламу та Римо-католицької церкви. Зроблено спробу здійснити повне та системне дослідження мусульманської та католицької соціальних доктрин шляхом з'ясування та порівняння їх ідентифікаційних складових. Соціальна доктрина Римо-католицької церкви є сукупністю вчень і роздумів у суспільній сфері періоду кінця XIX ст. до сьогодення. Стосовно мусульманської соціальної доктрини, не зважаючи на розбіжності в ісламських суспільних концепціях, їх доктринальні принципи є єдиними. Зазначено щодо доцільності вивчення експлікації концептуальних передумов католицизму й ісламу та їх соціальних доктрин. Акцентовано увагу на властивій їм моральній спрямованості. Зроблено висновок, що суспільна сфера може стати важливим і плідним простором для міжрелігійного діалогу та співпраці ісламу та Римо-католицької церкви.

Здійснено системний аналіз неотомістичної концепції прав людини, відображеної у документах та інших джерелах соціальної доктрини католицизму. Проаналізовано еволюцію праворозуміння неотомізму у ХХ ст. На основі розгляду теоретико-методологічних, ціннісно-антропологічних і соціально-етичних основ даної концепції розкрито евристичні можливості інтерпретації поняття гідності людини у католицизмі, подано загальнотеоретичну характеристику феномену прав людини у сучасному неотомізмі. Визначено внесок природно-правової доктрини католицизму у загальноцивілізаційний процес осмислення антропологічних основ прав людини та встановлено вплив міжнародно-правової ідеології прав людини на її соціальну доктрину.

Досліджено, що містика постає складним феноменом духовного життя людини. Визначено, що містика (у вузькому сенсі слова, як один з видів езотерики) має значення контакту адепта містичної практики з Абсолютною реальністю, що сприймається як "єднання" з Нею та призводить до "зняття" суб'єкт-об'єктних відносин. Зазначено, що результатом постає трансформація свідомості/особистості адепта містичної практики, звільнення її від егоцентризму. Проаналізовано, що містична теорія (містицизм) та містична практика (досвід) обумовлюють формування містичної традиції, за допомогою якої здійснюється трансляція теорії та практики "єднання" з Абсолютом від однієї генерації до іншої, а процес формування двох типів містики (іманентної та трансцендентно-іманентної) залежить від уявлення щодо сутності Абсолютної реальності, яка визначає характер містичного контакту та мету містичної практики ("злиття" або "об'єднання" з Абсолютом. Різноманіття містичних традицій Сходу та Заходу, що формуються у межах основних містичних принципів, визначається способом вирішення питання щодо співвідношення ідеального та матеріального начал. Обгрунтовано, що певний вплив має вибір методів містичної практики, але псевдомістичний досвід постає секулярним, тобто позбавленим уявлень щодо Абсолюту і прагнення до "єднання" з Ним і він призводить до розвитку егоцентричної свідомості.

Розкрито особливості здійснення українського перекладу "Суми теології" Св. Томи з Аквіну. Висвітлено дискусійні питання перекладу основних філософських термінів доби схоластики. Зіставлено різні способи відтворення термінів українською мовою та проаналізовано їх адекватність і функції в тексті перекладу. Наведено приклади з іншомовних перекладів творів Св. Томи - англійською, німецькою, польською. Увагу приділено проблемам переосмислення широкого спектру філософських схоластичних термінів в контексті власне української мови.

Розглянуто питання релігійної віри з точок зору найвідомішого представника схоластики XIII ст., середньовічного теолога і філософа Фоми Аквінського, а також видатного американського психолога і філософа XIX - початку XX ст., одного із засновників прагматизму, автора дослідження з філософії релігії "Воля до віри" (1896) і "Розмаїття релігійного досвіду" (1902) Уільяма Джеймса.

Виокремлено ціннісні основи доктрини субсидіарності на підставі аналізу вчень Аристотеля, Ф. Аквінського, Й. Альтузіуса, Дж. Локка, Ш. Монтеск'є, В. фон Гумбольдта, а також соціальної доктрини Католицької церкви. Відтворення еволюції розвитку ідеї субсидіарності, викладеної у працях видатних мислителів і в католицьких текстах, дозволяє виокремити такі її ціннісні основи: людина, свобода, відповідальність, справедливість, соціалізація, загальне благо.

Проаналізовано етичні погляди Фоми Аквінського на проблему сенсу життя людини з позицій синтезу класичної давньогрецької філософії та християнської теології.

На основі декрету Триденського собору (1545 - 1563) "Про перворідний гріх та виправдання" досліджено римо-католицьке вчення про виправдання як прощення гріхів, освячення й оновлення внутрішньої людини посередництвом прийняття Божої благодаті та активної діяльності самої людини. Компаративно проаналізовано католицьке розуміння виправдання з православним, у якому виправдання розглядається як загальний дар Бога, та з протестантським (лютерівським), у якому віра є основою виправдання.

Визначено елементи ієрархії чеснот у томізмі та розкрито перспективи, що їх консолідують, у процесі синхронізації індивідуальних та колективних прагнень, когнітивних здібностей людей. Зроблено висновок, що Тома Аквінський, пропонуючи детермінувати процес удосконалення людської природи через раціонально-теологічну систему солідаристських чеснот, затверджував автономність розуму, цінність добродійників, які могли удосконалювати інших вірян і цим синхронізувати індивідуальні та колективні прагнення громадської спільності.

Досліджено значення страху як одного з семи дарів Святого Духа та провідного поняття доктрини св. Томи Аквінського. Того теологічного феномену, який спонукає людину до самовизначення й удосконалення і водночас синхронізує вільну волю та розум індивіда з ключовою метою християнської громади - реалізацією Божого порядку. Зроблено висновок, що амбівалентна сила страху як дару Святого Духа заохочує вірянина вільно опановувати його сутнісними колами, які надають людині наснагу здобути духовну довершеність. Водночас раціонально-духовна хода людини колами страху, досягнення стану смиренної доброчинності слугують завданню консолідації християнської громади і встановленню єдиновірного Божого порядку у Всесвіті.

Досліджено значення одного из семи дарів Святого Духа - страху, в доктрині св. Фоми Аквінського. Того теологічного феномену, який змушує людину до самовизначення та самовдосконалення, і в той час синхронізує вільну вільність та розум особистості з головною метою християнської спільноти - реалізацією Божого порядку. Зроблено висновок, що амбівалентна сила дару страху Святого Духа ініціює вірянина до вільного володіння його сутнісними сферами, які надають людині можливість досягнути стану духовної досконалості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э375-4

Рубрики:

Католицизм

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э375-44

Рубрики:

Католицизм

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ